09 липня 2025 року
м. Київ
справа № 757/13397/20
провадження № 61-5586св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва у складі судді Соколова О. М.
від 29 червня 2023 року та постанову Київськогоапеляційного суду у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Євграфової Є. П., Писаної Т. О., від 26 лютого
2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) про визнання дій незаконними, розірвання договорів та стягнення заборгованості.
Позовну заяву мотивовано тим, що між АТ КБ «Приватбанк» та
ОСОБА_4 було укладено депозитний договір № SAMD10000704478941 від 13 жовтня 2008 року на суму 4 000,00 доларів США під 10,5 % річних; депозитний договір № SAMD25000725986606 від 24 травня 2012 року на суму16 126,00 Євро під 7,5% річних; депозитний договір № SAMD25000728049907 від 20 серпня 2012 року на суму 24 485 доларів США під 10,5 % річних.
Умовами зазначених договорів передбачена можливість їх пролонгації та передбачено право їх дострокового розірвання.
Крім цього, в електронному вигляді був відкритий депозитний картковий рахунок № НОМЕР_1 .
Зазначала, що вона неодноразово, а саме 22 та 29 листопада 2019 року, 22 січня та 17 лютого 2020 року зверталася до банку із заявами про розірвання депозитних договорів та надала реквізити своїх рахунків для перерахування належних на праві особистої власності грошових коштів, однак банк відмовив їй у розірванні договорів та поверненні коштів, посилаючись на те, що усі відділенні у АТ КБ «Приватбанк» в АР Крим були закриті.
Посилаючись на викладені обставини, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_4 просила суд:
- визнати незаконними дії АТ КБ «Приватбанк» в частині ненадання інформації, виписок по рахунках ОСОБА_4 та посилання на закриття своїх відділень в АР Крим;
- розірвати договір № SAMD10000704478941, укладений 13 жовтня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 , на суму 4 000,00 доларів США під
10,5 % річних;
- стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_4 суму депозитного вкладу № SAMD10000704478941 у розмірі 4 000,00 доларів США, відсотки за депозитним договором у розмірі 4 711,80 доларів США, 3 % річних у сумі
38 117,05 грн.
- стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_4 пеню за невиконання платіжного доручення від 17 лютого 2020 року у розмірі 7 500,60 грн;
- розірвати договір № SAMD25000728049907, укладений 20 серпня 2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 на суму 24 485,00 доларів США під 10,5 % річних;
- стягнути з ПАТ КБ«Приватбанк» на користь ОСОБА_4 суму депозитного вкладу № SAMD25000728049907 у розмірі 24 485,00 доларів США, відсотки за депозитним договором у розмірі 18 571,14 доларів США, 3 % річних у сумі
154 482,11 грн.;
- стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_4 пеню за невиконання платіжного доручення від 17 лютого 2020 року у розмірі
37 000,00 грн;
- розірвати договір № SAMD25000725986606, укладений 24травня 2012 року між ПАТ КБ«Приватбанк» та ОСОБА_4 на суму 16 126,00 євро під 7,5% річних;
- стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_4 суму депозитного вкладу № SAMD25000725986606 у розмірі 16 126,00 євро, відсотки за депозитним договором у розмірі 9 464,62 євро, 3 % річних у сумі 114 507,95 грн;
- стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_4 пеню за невиконання платіжного доручення у розмірі 23 995,59 грн;
- розірвати договір банківського обслуговування (картка) НОМЕР_1 на суму 39 510,44 доларів США, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 ;
- стягнути з ПАТ КБ«Приватбанк» на користь ОСОБА_4 суму депозитного вкладу за картковим рахунком № НОМЕР_1 у розмірі 39 510,44 доларів США, відсотки за депозитним вкладом у розмірі 22 610,60 доларів США, 3 % річних у сумі 196 916,00 грн;
- стягнути з ПАТ КБ«Приватбанк» на користь ОСОБА_4 пеню за кожен день за неповернення грошових коштів 39 510,44 доларів США за картковим рахунком № НОМЕР_1 у розмірі 3 274 253,24 грн;
- стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_4 інфляційні збитки за неповернення грошових коштів 39 510,44 доларів США за картковим рахунком № НОМЕР_1 у розмірі 582 182,00 грн;
- стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_4 інфляційні збитки за неповернення грошових коштів 16 126,00 євро за депозитним вкладом SAMD25000725986606 від 24 травня 2012 року у розмірі 261 942,89 грн.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2023 рокупозов задоволено частково.
Розірвано договір № SAMD10000704478941, укладений 13 жовтня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 на суму 4 000,00 доларів США під 10,5 % річних.
Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_4 суму депозитного вкладу № SAMD10000704478941 у розмірі 4 000,00 доларів США, відсотки за депозитним договором у розмірі 4 711,80 доларів США, 3 % річних у сумі
38 117,05 грн.
Розірвано договір № SAMD25000728049907, укладений 20 серпня 2012 року
між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 на суму 24 485,00 доларів США під 10,5 % річних.
Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_4 суму депозитного вкладу № SAMD25000728049907 у розмірі 24 485,00 доларів США, відсотки за депозитним договором у розмірі 18 571,14 доларів США, 3 % річних у сумі 154 482,11 грн.
В задоволенні інших вимог позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що депозитні договори від 13 жовтня 2008 року № SAMDN1000070448941 та від 20 серпня 2012 року № SAMDN2500728049907 не розірвані, а депозитні кошти не повернуті. Судом установлено факт звернення позивачки до відповідача із заявою про розірвання вказаних депозитних договорів та видачу коштів і нарахованих відсотків, відмову у задоволенні банком даної заяви. АТ КБ «Приватбанк» не виконав взяті на себе зобов'язання, від якого він не звільняється через тимчасову окупацію території АР Крим.
Суд також зазначив, оскільки зобов'язання відповідача стосовно позивачки стосуються виплати грошових коштів, порушення строків його виконання є простроченням грошового зобов'язання, що є підставою для застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та стягнення з відповідача суми заборгованості з урахуванням 3 % річних від простроченої суми: за депозитним договором № SAMDN1000070448941 у розмірі 38 117,05 грн за період з 13 серпня 2018 року по 20 березня 2020 року включно; за депозитним договором № SAMDN2500728049907 у розмірі 154 482,11 грн за період з 20 серпня 2012 року по 20 березня 2020 року включно.
Вирішуючи позовні вимоги про розірвання договору банківського обслуговування (картка) № НОМЕР_1 на суму 39 510,44 доларів США, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 , та стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_4 суми депозитного вкладу за картковим рахунком № НОМЕР_1 у розмірі 39 510,44 доларів США, відсотків за депозитним вкладом у розмірі 22 610,60 доларів США, 3% річних у сумі 196 916,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що грошові кошти за депозитними договорами № SAMDN1000070448941 та № SAMDN2500728049907 були переведені саме на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім'я ОСОБА_4 , тому задля уникнення подвійного стягнення грошових коштів депозиту з відповідача вважав за доцільне відмовити у задоволенні цих вимог.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині розірвання депозитного договору № SAMDN25000725986606 від 24 травня 2012 року і стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_4 заборгованості за вказаним договором, суд зазначив, що депозитний договір № SAMDN25000725986606 від 24 травня 2012 року був розірваний за заявою ОСОБА_4 20 серпня 2012 року, а кошти виплачені останній через касу банку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені за невиконання платіжних доручень згідно з положеннями Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», суд першої інстанції виходив із їх безпідставності, оскільки грошові кошти за депозитними договорами № SAMDN1000070448941 та № SAMDN2500728049907 13 березня 2014 року були перераховані банком на депозитний картковий рахунок № НОМЕР_1 у сумі 39 510,44 доларів США.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення пені, нарахованої відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за договором банківського обслуговування (картка) № НОМЕР_1 , суд першої інстанції виходив із неправомірності застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки існує спеціальний Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який регулює відповідальність банку за невиконання ним розпорядження клієнта про переказ коштів у правовідносинах за договором банківського рахунку.
Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено, рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_4 скасовано і ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суми вкладів за депозитними договорами № SAMDN1000070448941 від 13 жовтня 2008 року та
№ SAMDN25000728049907 від 20 серпня 2012 року разом з нарахованими відсотками перераховані у березні 2014 року на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім'я ОСОБА_4 , тому наявні підстави вважати, що дія вказаних депозитних договорів припинилася, що відповідає умовам цих договорів. Перерахувавши кошти на вказаний картковий рахунок клієнта, банк виконав свої зобов'язання за депозитними договорами. Тому апеляційний суд вважав висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині розірвання депозитних договорів № SAMDN25000728049907, № SAMDN1000070448941 та стягнення вкладу, відсотків та трьох процентів річних помилковим.
У вказаній постанові апеляційний суд зазначив, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2023 року оскаржується відповідачем в апеляційному порядку лише в частині задоволених позовних вимог
ОСОБА_4 , в іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому апеляційним судом переглядається лише в оскаржуваній частині.
Постановою Верховного Суду від 27 березня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року скасовано, справу в частині позовних вимог ОСОБА_4 до АТ КБ «Приватбанк» про розірвання депозитних договорів № SAMDN1000070448941 від 13 жовтня 2008 року,
№ SAMDN25000728049907 від 20 серпня 2012 року та стягнення заборгованості за ними направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції
Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не з'ясував на якій підставі АТ КБ «Приватбанк» було здійснено перерахування грошових коштів по депозитним договорам № SAMDN1000070448941 від 13 жовтня 2008 року та № SAMDN2500728049907 від 20 серпня 2012 року на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім'я ОСОБА_4 , ураховуючи, що умовами вказаних депозитних договорів такий спосіб повернення депозитних коштів та нарахованих відсотків не передбачений, а умовами цих угод встановлено, що операції по поверненню грошових коштів здійснюються у відділенні банку при пред'явленні вкладником паспорту та депозитного договору. Суд не перевірив підстави відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1 та його призначення. При цьому, договір на відкриття вказаного рахунку або інші документи, які підтверджують підстави та умови його відкриття, в матеріалах справи відсутні.
Крім того, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем умов депозитних договорів № SAMDN1000070448941 від 13 жовтня 2008 року та № SAMDN2500728049907 від 20 серпня 2012 року щодо процедури реалізації права сторін достроково розірвати депозитний договір, відповідно до яких ця сторона повинна повідомити іншу сторону про розірвання договору за два банківських дні до дати такого розірвання.
Також апеляційним судом не було належним чином досліджено, чи є зараховані 13 березня 2014 року на картковий рахунок ОСОБА_4
№ НОМЕР_1 грошові кошти за депозитними договорами
№ SAMDN1000070448941 від 13 жовтня 2008 року та № SAMDN2500728049907 від 20 серпня 2012 року, оскільки надана відповідачем виписка з карткового рахунку № НОМЕР_1 , на яку посилається суд апеляційної інстанції, таких даних не містить. Розрахунок перерахованих коштів із зазначенням відповідних складових (сума вкладу, нараховані проценти) та їх розмірів в матеріалах справи відсутній. Крім того, апеляційним судом не з'ясовано, чи знаходяться вказані грошові кошти на картковому рахунку № НОМЕР_1 до цього часу або були перераховані/зняті/списані з нього (коли та на якій підставі).
Крім того, суд апеляційної інстанції не дав оцінки умовам депозитного договору № SAMDN1000070448941 від 13 жовтня 2008 року щодо набуття права розпорядження сумою депозитного внеску та нарахованих процентів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1
(за договором - «Отримувач»), з моменту її повноліття. Ураховуючи, що на час розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції ОСОБА_3 досягла повноліття, апеляційним судом не досліджено питання щодо належності позивача та щодо наявності підстав для процесуального правонаступництва.
Під час розгляду справи позивач ОСОБА_4 померла, що підтверджується рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року про встановлення факту смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року залучено правонаступника померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_2 .
Постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2023 року - без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що банк не виконав зобов'язання за депозитними договорами від 13 жовтня 2008 року
№ SAMDN1000070448941 та від 20 серпня 2012 року № SAMDN2500728049907, не повернув належні позивачці кошти з нарахованими процентами, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за цими договорами. Суд зазначив, що відповідач не надав доказів на спростування заявлених позовних вимог, не надав власних розрахунків щодо нарахування суми заборгованості та процентів за користування грошовими коштами. Також посилався на те, що докази, які надавав КБ АТ «Приватбанк» щодо нібито проведених з позивачем розрахунків, спростовуються інформацією банку про те, що усі депозитні вклади
ОСОБА_6 з 17 листопада 2014 року були перераховані ТОВ «Фінілон» за договором про переведення боргу.
Судом не встановлено і відповідачем не надано доказів, на якій підставі було здійснено перерахування грошових коштів по депозитним договорам
№ SAMDN1000070448941 від 13 жовтня 2008 року та № SAMDN2500728049907 від 20 серпня 2012 року на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім'я ОСОБА_4 і чи відбувались взагалі якісь перерахування на даний рахунок.
У зв'язку з ненаданням зазначених доказів, суд позбавлений можливості виконати вказівки Верховного Суду та дослідити чи є зараховані 13 березня
2014 року на картковий рахунок ОСОБА_4 № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 39 510,44 доларів США депозитними вкладами та нарахованими відсотками саме за депозитними договорами № SAMDN1000070448941
від 13 жовтня 2008 року та № SAMDN2500728049907 від 20 серпня 2012 року.
Щодо процесуального правонаступництва ОСОБА_3 , то вона була залучена судом до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на боці позивача. Будь-яких інших клопотань з приводу її процесуального статусу з боку її представника - адвоката Чунжина В. С. не заявлялось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
29 квітня 2025 року від імені АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Штронда А. М. подав до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати в частині задоволення позову та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 727/898/19, від 20 липня 2022 року у справі № 132/4437/18, від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15, від 09 листопада 2021 року
у справі № 320/5115/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що банк виконав свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів за договорами вкладів № SAMDN1000070448941 та № SAMDN2500728049907, зокрема перевів кошти за договорами на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім'я ОСОБА_4 , що підтверджується відповідними виписками за рахунком.
Відзив на касаційну скаргу
У червні 2025 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень. Зазначає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт повернення вкладів.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 03 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами фактичні обставини справи
24 травня 2012 року між ОСОБА_4 та ПАТ «КБ «Приватбанк» укладено депозитний договір № SAMDN25000725986606, відповідно до умов якого клієнт (позивачка) передала, а банк прийняв 16 126,86 Євро під 7,5 % річних.
Пунктом 1 договору передбачено, що договір укладено на строк 366 днів, тобто по 24 травня 2013 року включно.
У випадку, якщо по закінченню строку вкладу, клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку, вклад автоматично вважається продовженим на один строк, зазначений у пункті 1 цього договору. Строк вкладу може бути продовжений неодноразово без явки клієнта до банку (пункт 6 договору).
Договір № SAMDN25000725986606 від 24 травня 2012 року було розірвано 20 серпня 2012 року на підставі заяві ОСОБА_4
13 жовтня 2008 року між ОСОБА_4 (клієнт) та ПАТ КБ «Приватбанк» (Банк) укладено депозитний договір № SAMDN1000070448941 (Вклад «Копилка детям»), відповідно до умов якого клієнт передала, а банк прийняв на рахунок 4 000,00 доларів США під 10,5 % річних на строк 12 місяців.
Умовами договору передбачено, що у випадку, якщо у строк не пізніше по закінченню строку вкладу, клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку (письмово у відділенні банку або по телефону клієнтської підтримки) вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк. Строк вкладу може бути продовжений неодноразово без явки клієнта до банку.
Умовами договору передбачено, що сумою вкладу та нарахованими процентами за цим вкладом розпоряджається ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 («Отримувач»), яка вступає у володіння вкладом на наступний день після досягнення 18-річного віку та може розпоряджатися вкладом при пред'явленні паспорта та договору. До цього моменту вкладом розпоряджається «Клієнт» ( ОСОБА_4 ).
Указаним договором також передбачено, що операції по поверненню коштів клієнта здійснюються у відділенні банку, у якому було оформлено вклад, за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, який посвідчує особистість, цього договору та електронної ощадної книжки.
Сторони мають право достроково розірвати цей договір відповідно до вимог чинного законодавства, повідомивши про це іншу сторону за два банківських дня до дати розірвання договору.
При розірванні вкладу за ініціативою банку, клієнту повертається сума вкладу та сплачуються проценти, нараховані відповідно до умов цього договору, за фактичний строк користування вкладом.
20 серпня 2012 року між ОСОБА_4 (клієнт) та ПАТ КБ «Приватбанк» (Банк) укладено депозитний договір № SAMDN2500728049907, відповідно до умов якого клієнт передала, а банк прийняв на рахунок грошові кошти у розмірі 24 485,00 доларів США на строк 366 днів, тобто по 24 серпня 2013 року включно (пункт 1 договору).
Відповідно до пункту 5 указаного договору операції по вкладу клієнта здійснюються за умови пред'явлення паспорту, цього договору, документа про внесення коштів до банку.
Умовами договору передбачено, що у випадку, якщо по закінченню строку вкладу, клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку, вклад автоматично вважається продовженим на один строк, зазначений у пункті 1 цього договору. Строк вкладу може бути продовжений неодноразово без явки клієнта до банку (пункт 6 договору).
Відповідно до пункту 7 указаного договору сторони мають право достроково розірвати цей договіру відповідно до вимог чинного законодавства, повідомивши про це іншу сторону за два банківських дня до дати розірвання договору.
Згідно з випискою по картці/рахунку за період з 01 березня 2014 року по 31 березня 2014 року, 13 березня 2014 року на депозитний картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_4 , банком були зараховані кошти:
- 11 835,94 дол. США - перерахування суми депозиту на карту НОМЕР_1 (з карти НОМЕР_2 на карту НОМЕР_1 ) поповнення карткового рахунку;
- 24 044,94 дол. США - перерахування суми депозиту на карту НОМЕР_1 (з карти НОМЕР_3 на карту НОМЕР_1 ) поповнення карткового рахунку;
- 3 629,56 дол. США перерахування суми депозиту на карту НОМЕР_1 (з карти НОМЕР_4 на карту НОМЕР_1 ) поповнення карткового рахунку.
22 листопада 2019 року позивачка подала до Херсонського відділення ПАТ КБ «Приватбанк» заяву № 1 від 20 листопада 2019 року з вимогою про надання виписки по своїм особовим банківським рахункам, що були відкриті у ПАТ КБ «Приватбанк».
Листом від 21 грудня 2019 року № 20.1.0.0.0/7-191122/3382 відповідач повідомив про неможливість виконання вимог позивачки.
29 листопада 2019 року позивачка направила поштовими засобами до ПАТ КБ «Приватбанк» заяву № 2 про розірвання депозитних договорів № SAMDN1000070448941 від 13 жовтня 2008 року, № SAMDN2500728049907 від 20 серпня 2012 року, № SAMDN25000725986606 від 24 травня 2012 року з вимогою надання виписки по банківським рахункам та надати реквізити своїх рахунків для перерахування належних на праві особистої власності грошових коштів на відкриті на ім'я у АТ «ОТП Банк» рахунки.
Листом від 09 грудня 2019 року відповідач повідомив про неможливість виконання вимог позивачки.
22 січня 2020 року ОСОБА_4 направила поштовими засобами до ПАТ КБ «Приватбанк» заяву № 3 з повторною вимогою про розірвання депозитних договорів № SAMDN1000070448941 від 13 жовтня 2008 року,
№ SAMDN2500728049907 від 20 серпня 2012 року, № SAMDN25000725986606 від 24 травня 2012 року та депозитного карткового рахунку НОМЕР_1 з вимогою надання виписки по банківським рахункам та надати реквізити своїх рахунків для перерахування належних на праві особистої власності грошових коштів на відкриті на ім'я у АТ «ОТП Банк» рахунки.
Листом від 10 лютого 2020 року відповідач повідомив про неможливість виконання вимог позивачки.
17 лютого 2020 року ОСОБА_5 направила поштовими засобами до ПАТ КБ «Приватбанк» заяву № 4 з повторною вимогою про розірвання депозитних договорів та депозитного карткового рахунку.
Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 28 вересня 2020 року, АТ КБ «ПриватБанк» підтверджує факт виконання банком у повному обсязі зобов'язань щодо перерахування на рахунки ТОВ ФК «Фінілон» грошових коштів ОСОБА_4 , відповідно до договору про переведення боргу № б/н від 17 листопада 2014 року та витягу з електронного додатку до цього договору.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті
411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Оскільки судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог щодо договорів вкладів № SAMDN1000070448941 та
№ SAMDN2500728049907, то відповідно до статті 400 ЦПК України їх законність в іншій частині колегією суддів не перевіряється.
Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України).
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
Таким чином ,строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов'язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.
Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов'язку повернути (видати) кошти вкладникові.
Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Згідно зі статтею 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.
Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Відповідно до статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною другою статті 625 ЦПК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Ухвалюючи рішення у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та встановивши факт укладення між сторонами договорів банківських вкладів
№ SAMDN1000070448941 від 13 жовтня 2008 року та № SAMDN25000728049907 від 20 серпня 2012 року, внесення ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , коштів на депозитні рахунки, неповернення відповідачем суми вкладів, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання договорів вкладів та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором вкладу № SAMD10000704478941 у розмірі
4 000,00 доларів США, відсотків у розмірі 4 711,80 доларів США та 3 % річних у сумі 38 117,05 грн, а також заборгованості за договором вкладу
№ SAMD25000728049907 у розмірі 24 485,00 доларів США, відсотків у розмірі
18 571,14 доларів США, 3 % річних у сумі 154 482,11 грн.
Відповідач не надав доказів на спростування заявлених позовних вимог, не надав власних розрахунків щодо нарахування суми заборгованості та процентів за користування грошовими коштами, які б спростовували надані позивачем розрахунки.
Викладені вище мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06 липня 2022 року у справі № 718/17/21,
від 31 серпня 2022 року у справі № 718/1341/21, від 05 жовтня 2022 року у справі № 718/2903/19, від 19 квітня 2023 року у справі № 727/5691/22, від 25 липня
2023 року у справі № 718/2329/22, від 23 жовтня 2023 року у справі
№ 718/1791/22.
Посилання у касаційній скарзі на те, що банк повернув позивачці суми вкладів разом з нарахованими відсотками у березні 2014 року на картковий рахунок
№ НОМЕР_1 , відкритий на ім'я ОСОБА_4 , не беруться колегією суддів до уваги, оскільки суди надали належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам і правильно зазначили, що надана відповідачем виписка з карткового рахунку № НОМЕР_1 (а. с. 152, т. 2) не містить даних, що зараховані 13 березня 2014 року на цей картковий рахунок грошові кошти в сумі 39 510,44 доларів США саме за депозитними договорами
№ SAMDN1000070448941 від 13 жовтня 2008 року та № SAMDN2500728049907
від 20 серпня 2012 року.
При цьому судами враховано, що умовами вказаних депозитних договорів такий спосіб повернення депозитних коштів та нарахованих відсотків як перерахунок коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 не передбачений, а умовами цих угод встановлено, що операції по поверненню грошових коштів здійснюються у відділенні банку при пред'явленні вкладником паспорту та депозитного договору, однак видача коштів у такий спосіб банком доведено не було, як і не було доведено те, що позивачка отримала кошти з рахунку № НОМЕР_1 .
Суд апеляційної інстанції під час нового розгляду виконав вказівки Верховного Суду, викладені у постанові 27 березня 2024 року, щодо дослідження усіх наявних у матеріалах справи доказів стосовно виконання/невиконання відповідачем умов депозитних договорів, чим дотримався вимог частини першої статті 417 ЦПК України.
Мотиви суду апеляційної інстанції про те, що невиплата банком позивачці коштів підтверджується укладеним між АТ «ПриватБанк» та ТОВ «Фінілон» договором про переведення боргу є помилковими, з огляду на розмір переданого боргу за договорами 0,01 доларів США, однак такі обставини не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки в цілому суд дійшов правильного висновку про неповернення банком депозитних коштів, що підтверджується іншими зібраними та правильно оціненими судами доказами.
Доводи касаційної скарги про те, що надана банком виписка підтверджує повернення вкладів та процентів зводяться до переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України»).
Таким чином, Верховний Суд є судом права, а не судом фактів, позбавлений можливості самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.
Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович