09 липня 2025 року
м. Київ
справа № 477/1674/21
провадження № 61-4528св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Акціонерне товариство «Українська залізниця», виробничий підрозділ «Одеський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мантуленко Олени Володимирівни, на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2023 року у складі судді Козаченка Р. В.та постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Тищук Н. О.,
Описова частина
Короткий зміст вимог позову
1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та виробничого підрозділу «Одеський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ВП «Одеський загін воєнізованої охорони») про захист трудових прав.
2. Позов мотивував тим, що 27 липня 2021 року наказом № 164-ос було припинено дію його трудового договору та звільнено з посади старшого стрільця 5-го розряду стрілецької команди з профілактичної роботи згідно
з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України з огляду на відмову від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці.
3. Він був ознайомлений з наказами від 30 квітня 2021 року № 181 та
від 11 травня 2021 року № 193 щодо зміни штатних розписів, з якими не погоджувався.
4. Вважає накази незаконними, оскільки його не було повідомлено, які зміни мали відбутися.
5. Вказує, що його фактично було понижено у посаді, але нові посадові інструкції не були надані, тому, на його переконання, фактично відбулося скорочення штату і його необхідно було звільнити відповідно до частини першої статті 40 КЗпП України, проте вказує, що не було дотримано передбаченої законом процедури, а саме не було отримано згоди профспілкової організації на його звільнення.
6. Вважав що дії відповідача щодо його звільнення вчинені з порушенням норм трудового законодавства, а саме: порушення строків сповіщення про зміну істотних умов праці, відсутність зміни істотних умов праці, як і підстави для їх виникнення (зміни в організації виробництва і праці), помилкове обрання підставою для припинення трудового договору пункту 6 частини першої
статті 36 КЗпП України замість частини першої статті 40 КЗпП України, неврахування при переведені та подальшому звільнені членства позивача
у профспілці та наявність статусу учасника бойових дій.
7. З урахуванням вищевказаного, а також заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд поновити строки на оскарження наказів
від 30 квітня 2021 року № 181 та від 11 травня 2021 року № 193, визнати незаконними та скасувати зазначені накази та наказ від 27 липня 2021 року № 164-ос про його звільнення, поновити його на посаді та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи
з 27 липня 2021 року до дня поновлення на роботі.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
8. Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду
від 22 травня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
9. Відмовляючи у задоволенні позову, суди мотивували свої рішення відсутністю правових підстав для його задоволення, зазначивши, що звільнення позивача було здійснено з дотриманням вимог закону. Зокрема, при зміні істотних умов праці посада, яку обіймав позивач, залишилася у штатному розписі, однак були змінені умови трудового договору, зокрема - розмір оплати праці, що включало зміну ставок премій.
10. Зміна одного структурного підрозділу товариства на інший без фактичного скорочення штатної чисельності не є підставою вважати, що відбулося скорочення штату або структурного підрозділу. Позивача було звільнено з роботи через два місяці після повідомлення про зміну істотних умов праці.
11. Судами встановлено, що у відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці, наслідком чого стала зміна істотних умов праці позивача - зі зміною підпорядкованості (з посади старшого стрільця 5-го розряду стрілецької команди з профілактичної роботи у Херсонському та Миколаївському регіонах на посаду старшого стрільця 5-го розряду стрілецької команди з охорони вантажів
і об'єктів станції Миколаїв). Звільнення позивача відбулося у зв'язку з його відмовою працювати за зміненими умовами праці, що підтверджується поданою останнім заявою.
12. Нові умови праці, які передбачали роботу позивача на посаді старшого стрільця 5-го розряду стрілецької команди з охорони вантажів і об'єктів станції Миколаїв, були зумовлені необхідністю раціоналізації робочих місць та запобігання непродуктивним фінансовим витратам.
13. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мантуленко О. В., задоволено частково.
Постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 травня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження
№ 61-9397св23).
14. Скасовуючи оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, суд касаційної інстанції мотивував своє рішення тим, що матеріали справи не містять згоди або відмови профспілкового комітету, членом якого є позивач, на звільнення останнього на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
15. З урахуванням вищевикладеного касаційний суд дійшов висновку, що, не вирішивши питання про зупинення провадження у справі з метою отримання згоди або відмови у наданні згоди профспілки Одеського загону воєнізованої охорони на звільнення працівника, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що звільнення позивача було здійснено з дотриманням вимог трудового законодавства. Відтак наявні підстави для направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
16. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 21 травня 2024 року, на виконання вимог постанови Верховного Суду від 10 квітня 2024 року, зобов'язано профспілковий комітет Одеського загону воєнізованої охорони регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» надати рішення про наявність чи відсутність згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади старшого стрільця 5 розряду стрілецької команди з профілактичної роботи Херсонського та Миколаївського регіону за відмову працівника від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.
Провадження у справі зупинено до отримання рішення профспілкового комітету Одеського загону воєнізованої охорони регіональної філії «Одеська залізниця»
АТ «Українська залізниця» про наявність чи відсутність згоди на звільнення ОСОБА_1 .
17. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 06 січня 2025 року відновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мантуленко О. В., на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2023 року у зв'язку із надходженням до суду виписки з протоколу № 154 від 22 листопада 2024 року засідання профспілкового комітету.
18. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мантуленко О. В., залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2023 року залишено без змін.
19. Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо законності звільнення позивача саме з підстав, визначених пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
20. На переконання колегії суддів апеляційного суду, встановивши факт зміни істотних умов праці, належне повідомлення ОСОБА_1 у встановлений законом строк про такі зміни в організації виробництва і праці, а також, врахувавши письмову незгоду позивача як працівника з новими умовами праці, що призвело до його подальшого звільнення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність звільнення позивача. Відповідно, наказ від 27 липня 2021 року про припинення трудових відносин зі ОСОБА_1 на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України обґрунтовано визнано таким, що відповідає вимогам закону.
21. При цьому апеляційний суд звернув увагу на необґрунтованість доводів сторони позивача щодо відсутності підстав для зміни умов праці, оскільки зміна одного структурного підрозділу товариства на інший без скорочення штату не
є підставою вважати, що відбулося саме скорочення штату чи структурного підрозділу.
22. Також апеляційний суд визнав безпідставними твердження позивача щодо порушення порядку вивільнення через недотримання строку попередження, оскільки такі твердження спростовуються матеріалам справи, а також не узгоджуються з вимогами самого позивача про поновлення його на посаді, яка, на його переконання, неправомірно була виведена зі штатного розпису, що й призвело до зміни умов праці до моменту його звільнення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
23. У квітні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Мантуленко О. В., на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду
від 04 лютого 2025 рокуу вказаній справі.
24. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2025 року задоволено клопотання представника
ОСОБА_1 - адвоката Мантуленко О. В., про поновлення строку на касаційне оскарження.
Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2023 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року.
Відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу, надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
25. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 липня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
26. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат
Мантуленко О. В.,просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позову щодо скасування наказу відповідача від 27 липня 2021 року № 164-ос, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.
27. Підставою касаційного оскарження заявник вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 23 березня 2016 року в справі № 6-2748цс15, від 01 листопада 2017 року в справі
№ 6-1471цс17, у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 752/346/18, від 26 серпня 2021 року в справі № 607/14453/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
28. Також, підставою касаційного оскарження заявник вказує порушення судами норм процесуального права, а саме недослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
29. На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій не було надано оцінки тому, що роботодавець не повідомив позивача про всі істотні умови праці, які він змінює, оскільки у повідомленні, врученому позивачеві, йде мова виключно про зміну розміру премії, що, на переконання сторони позивача, є сумнівним видом зміни істотних умов праці, оскільки премія не має постійний характер.
30. Крім того, на переконання заявника, зміна істотних умов праці не може передбачати ліквідацію трудової функції працівника та виведення посади зі штату. У випадку позивача, в свою чергу, посада останнього була вилучена зі штату, а він був вимушений працювати у іншому підрозділі, про що свідчить зміст штатного розпису, що, в свою чергу, свідчить про скорочення штату.
31. Також зауважує, що відповідачем порушено строки повідомлення позивача про зміну істотних умов праці, оскільки позивача не було повідомлено про всі умови праці, які підлягали зміні, а також, з урахуванням того, що на переконання заявника касаційної скарги, фактично відбулось скорочення штату у вигляді вилучення посади позивача та переведення на нову посаду, роботодавцем невірно обрано підставу звільнення, оскільки ОСОБА_1 мав бути звільнений на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з дотриманням відповідного порядку.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
32. У квітні 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі -
АТ «Українська залізниця») на касаційну скаргу, у якому вказано, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
33. АТ «Українська залізниця» вказує, що всім доводам касаційної скарги вже надавалася оцінка, оскільки доводи касаційної скарги повністю повторюють доводи апеляційної скарги сторони позивача, а відтак вважає, що касаційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
34. Наказом від 30 листопада 2018 року № 275-ос ОСОБА_1 прийнято на посаду стрільця 4-го розряду стрілецької команди з оперативно-профілактичної роботи Херсонського та Миколаївського регіону ВП «Одеський загін воєнізованої охорони».
35. Наказом від 06 лютого 2019 року № 38-ос ОСОБА_1 переведено на посаду старшого стрільця 5-го розряду вказаної стрілецької команди.
36. Відповідно до наказу від 30 квітня 2021 року № 181 «Про внесення змін до штатних розписів виробничих підрозділів служби воєнізованої охорони» з урахуванням змін, внесених наказом від 11 травня 2021 року №193, зокрема
з 15 липня 2021 року вилучено зі штатного розпису Одеського загону воєнізованої охорони штатних одиниць, зокрема стрільців, в тому числі 5-го розряду, та введено їх у штатні розписи Одеського, Знам'янського та Херсонського загонів.
37. Згідно з переліками вилучених та введених посад, виписаних у додатках до наказів, вилучено посаду ОСОБА_1 як старшого стрільця 5-го розраду стрілецької команди з профілактичної роботи у Херсонському та Миколаївському регіонах, та з 15 липня 2021 року вводилася нова посада ОСОБА_1 як старшого стрільця 5-го розряду стрілецької команди з охорони вантажів і об'єктів станції Миколаїв.
38. Наведене було здійснено з метою раціоналізації робочих місць і запобігання непродуктивним фінансовим витратам з огляду на результати аудиту окремих бізнес-процесів діяльності, відображених у меморандумі від 26 січня 2021 року № 12.
39. Позивача ознайомлено з наказами 10 та 14 травня 2021 року, водночас він не погодився з останніми.
40. Зміни підпорядкованості вплинули на зміни в оплаті праці, зокрема й щодо зміни показників та розміру преміювання за основні результати господарської діяльності, про що позивач був повідомлений 27 травня 2021 року.
41. У повідомленні про зміну істотних умов праці роботодавець зазначив, що з 15 липня 2021 року відбудеться реорганізація стрілецької команди з профілактичної роботи у Херсонському та Миколаївському регіонах, у результаті чого посада позивача буде переміщена до стрілецької команди охорони вантажів і об'єктів станції Миколаїв, та просив ОСОБА_1 протягом двох місяців з дня отримання цього повідомлення надати письмову згоду працювати у нових умовах та повідомляв його про наслідки відмови від роботи у нових умовах, а саме можливість звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України через два місяці.
42. ОСОБА_1 не погодився на продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці та наказом від 27 липня 2021 року № 164-ос був звільнений з посади старшого стрільця 5-го розряду команди з профілактичної роботи Херсонського та Миколаївського регіону ВП «Одеський загін воєнізованої охорони» за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
43. Відповідно до протоколу від 14 липня 2021 року № 3 на засіданні профспілкового комітету Одеського загону воєнізованої охорони регіональної філії Одеської залізниці прийнято до відома інформацію щодо змін умов праці та запобігання звільненню працівників.
44. Середньомісячна заробітна плата позивача за 2021 рік на момент звільнення становила 12 156,35 грн, середньогодинна - 75,27 грн (середньодобова - 526,89 грн).
45. Згідно із випискою з протоколу №154 від 22 листопада 2024 року засідання профспілкового комітету Одеського загону воєнізованої охорони філії «Відомча воєнізована охорона» профком, на виконання ухвали Миколаївського апеляційного суду від 21 травня 2024 року, надав згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади старшого стрільця 5 розряду стрілецької команди з профілактичної роботи Херсонського та Миколаївського регіону у зв'язку з відмовою продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці, згідно пункту 6 статті 36 КЗпП України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
46. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
47. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
48. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише
в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
49. Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
50. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
51. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
52. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
53. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій мотивували своє рішення наявністю зміни істотних умов праці позивача з підстав проведених роботодавцем змін в організації виробництва та праці, наявністю письмового повідомлення роботодавця про незгоду із наказом про зміну істотних умов праці, що свідчить про законність звільнення позивача з підстав, встановлених пунктом 6 статті 36 КЗпП України, та відповідність наказу
від 27 липня 2021 року про припинення трудових відносин з позивачем ОСОБА_1 вимогам закону.
54. З таким висновком погоджується і колегія суддів з огляду на таке.
55. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
56. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
57. Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
58. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
59. Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
60. Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
61. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
62. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
63. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі
№ 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
64. Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови
у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження
№ 61-12101св23), постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
65. Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
66. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи
(стаття 5-1 КЗпП України).
67. Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором
є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
68. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
69. Пунктом 6 статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.
70. Припинення трудового договору за пунктом 6 статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).
71. Проведення власником заходів щодо зміни організації виробництва і праці
є виключним повноваженням власника (роботодавця).
72. Питання віднесення тих чи інших умов праці до істотних або неістотних виникає тоді, коли в роботодавця є необхідність їх змінити. У цих випадках роботодавцеві потрібно узгодити це питання з кожним працівником, оскільки одна й та сама умова праці для одного з них може бути істотною, а для іншого - ні.
73. Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв'язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці. Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня
2019 року у справі № 582/1001/15-ц (провадження № 14-286цс18)).
74. Звільнення працівника на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України у зв'язку із його відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, яка обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
від 18 травня 2020 року у справі № 761/11887/15-ц (провадження
№ 61-15506сво18)).
75. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановив, що до штатного розпису підрозділу Одеського загону воєнізованої охорони регіональної філії «Одеська залізниця» було внесено зміни,
а саме: вилучено штатні одиниці стрільців, зокрема з команд з профілактичної роботи, водночас введено нові штатні одиниці до новоутворених стрілецьких команд з охорони вантажів та об'єктів станцій Одеського, Знам'янського та Херсонського загонів воєнізованої охорони регіональної філії «Одеська залізниця», зі скороченням посад командного складу.
76. Також судами встановлено, що позивачеві було запропоновано інші посади в утворених стрілецьких командах іншого напрямку та з іншим підпорядкуванням, зі зміною переліку робочих обов'язків та системи оплати праці, від яких він відмовився.
77. З огляду на це суд першої інстанції, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про законність звільнення позивача на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України.
78. Щодо посилань касаційної скарги на неповідомлення позивача про зміну істотних умов праці, а також на неістотність умови праці у вигляді розміру преміювання колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
79. Статтею 31 КЗпП України встановлено, що роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.
80. Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.
У зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
81. Таким чином, аналіз частини третьої статті 32 КЗпП України свідчить, що істотними умовами праці є, зокрема система та розміри оплати праці; пільги та компенсації, передбачені колективним договором, локальними актами або чинним законодавством; режим роботи (дистанційна, надомна робота, гнучкий режим тощо); встановлення або скасування неповного робочого часу (неповного робочого дня чи неповного робочого тижня); зміна робочого часу та часу відпочинку, графіків змінності; суміщення професій; зміну розрядів і найменування посад; зміну посадових обов'язків; зміна строку трудового договору. Цей перелік не є вичерпним. Аналогічні висновки викладено у змісті постанови Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 754/5228/22 (провадження
№ 61-12418св23).
82. Премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій (додаткова заробітна плата), а також премії за спеціальними системами і положеннями (інші заохочувальні та компенсаційні виплати) входять до структури заробітної плати (постанова Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 757/1997/20-ц (провадження № 61-17892св20)).
83. Підсумовуючи, система та розміри оплати праці, до змісту яких, зокрема, входить і преміювання працівника, є істотною умовою праці, а доводи касаційної скарги у зазначеній частині на увагу не заслуговують.
84. При цьому доводи касаційної скарги щодо неправильного формулювання підстав звільнення позивача також не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
85. У випадку перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи
в інший або при його перепрофілюванні, звільнення або зміна істотних умов праці можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. При цьому, саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів такої юридичної особи до
і після реорганізації.
86. Відтак, сама по собі реорганізація структурного підрозділу, без фактичного скорочення штатної чисельності працівників у новоутвореному підрозділі, не може бути підставою для звільнення у зв'язку зі скороченням. Схожого за своїм змістом висновку дійшов Верховний Суд у змісті постанови від 25 травня 2023 року у справі № 825/324/17 (адміністративне провадження № К/9901/6346/20).
87. Таким чином, дослідивши надані роботодавцем до суду докази внесення змін до штатного розпису, відповідно до яких з 15 липня 2021 року у підрозділі Одеського загону воєнізованої охорони регіональної філії «Одеська залізниця» було вилучено штатні одиниці стрільців, зокрема з команд з профілактичної роботи, та введено нові штатні одиниці до щойно створених стрілецьких команд з охорони вантажів та об'єктів станцій Одеського, Знам'янського та Херсонського загонів воєнізованої охорони, зі скороченням посад командного складу; враховуючи також пропозицію інших посад в утворених командах іншого напрямку та з іншим підпорядкуванням, наявність однакової кваліфікації за кодом професії для продовження роботи у нових підрозділах у якості стрільця, а також зміну переліку робочих обов'язків і системи оплати праці, - суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про законність звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, що свідчить про необґрунтованість доводів касаційної скарги.
88. Більше того, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що позивача було ознайомлено з наказом від 30 квітня 2021 року № 181 «Про внесення змін до штатних розписів виробничих підрозділів служби воєнізованої охорони»,
з урахуванням змін, внесених наказом № 193 від 11 травня 2021 року. Повідомлення про зміну істотних умов праці позивач отримав 27 травня 2021 року, а звільнення відбулося 27 липня 2021 року згідно з наказом № 164-ос. При цьому зазначені накази та повідомлення містили чітке і зрозуміле формулювання умов праці, що підлягали зміні, зокрема - порівняльну таблицю змін показників та розмірів преміювання за основні результати господарської діяльності, а також повідомлення про наслідки відмови від роботи в нових умовах, зокрема можливість звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України після спливу двомісячного строку, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність посилань касаційної скарги на недослідження судами зібраних у справі доказів.
89. Доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України
від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15, від 01 листопада 2017 року
у справі № 6-1471цс17, а також у постановах Верховного Суду від 02 жовтня
2019 року у справі № 752/346/18 та від 26 серпня 2021 року у справі
№ 607/14453/20, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням установленого судами попередніх інстанцій факту зміни істотних умов праці позивача висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим висновкам, викладеним
у змісті вищезгаданих постанов.
90. Таким чином, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
91. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
92. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мантуленко Олени Володимирівни, залишити без задоволення.
2. Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович