09 липня 2025 року
м. Київ
справа № 459/331/23
провадження № 61-2410св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Адвокат в Європі»,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 серпня 2024 року у складі судді Новосада М. Д. та постанову Львівського апеляційного суду від 21 січня 2025 рокуу складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.
Описова частина
Короткий зміст вимог первісного позову
1. У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Адвокат
в Європі» (далі - ТОВ «Адвокат в Європі») звернулося до суду із позовом до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.
2. Позов мотивувало тим, що 16 грудня 2019 року між сторонами укладено договір про надання юридичних послуг №11/12/2019. ОСОБА_2 на виконання умов укладеного договору здійснював представництво інтересів
ОСОБА_1 в Закладі Соціального Страхування у відділенні в м. Жешов, відділі реалізації міжнародних договорів у Жешові.
3. Згідно з рішенням відповідної установи від 02 жовтня 2022 року відповідачу було призначено одноразове відшкодування в розмірі 84 975,00 злотих за тривале ушкодження здоров'я, що згідно з офіційним курсом НБУ становить
652 939,402 грн. Вказану суму відповідач отримав. У зв'язку з цим ТОВ «Адвокат в Європі» вважало, що повністю виконало взяті на себе зобов'язання за договором про надання юридичних послуг.
4. Відповідно до договору від 16 грудня 2019 року вартість юридичних послуг становить 30% від загальної суми, отриманої замовником.
5. Відповідач, в свою чергу, не виконав умови договору, оскільки не оплатив вартість юридичних послуг у розмірі 30% від загальної суми, отриманої замовником, що становить 195 782,00 грн.
6. 08 листопада 2022 року позивачем на адресу відповідача направлено рахунок на оплату, проте останній заборгованість не сплатив. 02 грудня 2022 року ТОВ «Адвокат в Європі»повторно скерувало рахунок на адресу відповідача, проте останній не оплатив надані послуги та постійно ухиляється від взятих на себе зобов'язань.
7. З урахуванням зазначеного ТОВ «Адвокат в Європі» просило суд стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання послуг у розмірі 195 782,00 грн.
Короткий зміст вимог зустрічного позову
8. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом
у вказаній справі до ТОВ «Адвокат в Європі», в якому просив суд визнати недійсним договір про надання послуг.
9. На обґрунтування вимог зустрічного позову зазначав, що укладення вищезазначеного договору було зумовлено настанням нещасного випадку, який стався 02 вересня 2019 року на території Федеративної Республіки Німеччина під час виконання ним трудових обов'язків, унаслідок чого він отримав численні тяжкі травми.
10. Як наслідок, ОСОБА_1 втратив роботу, засоби для існування та лікування, тому змушений був вжити заходів для пошуку винних та заручився юридичною підтримкою ТОВ «Адвокат в Європі»шляхом укладення оспорюваного договору із останнім.
11. Вказує, що як на момент підписання договору, так і на момент звернення до суду із позовом не розумів його сутності, не усвідомлював змісту зобов'язань сторін, а тому, з огляду на наявність тяжких обставин, був змушений підписати договір на невигідних для нього умовах, про наслідки якого, у зв'язку зі станом свого здоров'я, не замислювався повною мірою, а тому вважає, що ТОВ «Адвокат в Європі» скористалося його уразливим становищем.
12. З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір про надання послуг, оскільки останній укладено під впливом тяжкої обставини і на невигідних для нього умовах.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
13. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 20 серпня 2024 року вимоги первинного позову ТОВ «Адвокат в Європі» задоволено.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Адвокат в Європі» заборгованість за договором про надання послуг у розмірі 195 782,00 грн.
Компенсовано ТОВ «Адвокат в Європі» 2 927,93 грн сплаченого судового збору за рахунок держави.
У задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
14. Задовольняючи позовні вимоги первісного позову, міський суд мотивував своє рішення тим, що між ТОВ «Адвокат в Європі»та ОСОБА_1 було укладено договір про надання юридичних послуг, за яким позивач взяті на себе зобов'язання виконав. Відповідач, в свою чергу, свої зобов'язання за спірним договором не виконав, а тому суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги
ТОВ «Адвокат в Європі»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
15. Щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_1 міський суд мотивував своє рішення відсутністю доказів укладення оспорюваного договору під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах.
16. Зокрема, суд не встановив, яким чином обставини, на які посилається відповідач за зустрічним позовом як на тяжкі, вплинули на його волевиявлення при укладенні договору. Крім того, у змісті зустрічного позову ОСОБА_1 не зазначив, які саме умови договору він вважає неприйнятними, і таких обставин судом також не встановлено.
17. У серпні 2024 року ТОВ «Адвокат в Європі» звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просило стягнути зі ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
18. Додатковим рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 29 жовтня 2024 року cтягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Адвокат
в Європі» 15 000,00 грн витрат на правову допомогу.
19. Частково задовольняючи заяву ТОВ «Адвокат в Європі» про стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції, керуючись принципами обґрунтованості та пропорційності судових витрат до предмета спору, співмірності витрат зі складністю справи, характером і обсягом наданих адвокатом послуг,
а також з урахуванням часу, витраченого адвокатом, значення справи для сторони, дійшов висновку про стягнення зі ОСОБА_1 15 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
20. Постановою Львівського апеляційного суду від 21 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 серпня 2024 року залишено без задоволення.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 серпня
2024 року залишено без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 жовтня 2024 року задоволено частково.
Додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області
від 29 жовтня 2024 року змінено.
Зменшено розмір стягнутих зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Адвокат в Європі» витрат на правову допомогу із 15 000,00 грн до 5 000,00 грн.
У решті додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 жовтня 2024 року залишено без змін.
21. Залишаючи апеляційну скаргу в частині оскарження рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 серпня 2024 року без задоволення, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо наявності між ТОВ «Адвокат в Європі» та ОСОБА_1 невиконаного зобов'язання за договором про надання послуг, а відтак обґрунтованими позовні вимоги ТОВ «Адвокат в Європі» в частині стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за зазначеним договором у розмірі 195 782,00 грн.
22. Щодо вимог зустрічного позову апеляційний суд зазначив, що оспорюваний ОСОБА_1 договір був підписаний сторонами, які досягли згоди щодо всіх істотних умов та мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Суду, в свою чергу, не було надано доказів того, що під час укладення договору відповідач діяв під впливом тяжких обставин або на вкрай невигідних для себе умовах. Відтак апеляційний суд погодився із висновками міського суду про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.
23. Водночас, частково задовольняючи апеляційну скаргу та змінюючи додаткове судове рішення в частині визначеного міським судом розміру відшкодування витрат на правову допомогу, апеляційний суд, з урахуванням принципів співмірності, розумності та реальності судових витрат, обставин справи, її складності, результатів її розгляду, а також особистої ситуації відповідача та стану його здоров'я, дійшов висновку, що достатнім розміром відшкодування витрат, понесених ТОВ «Адвокат в Європі» на правничу допомогу, є 5 000,00 грн.
24. При цьому колегія суддів зауважила про необґрунтованість посилань
ОСОБА_1 на відсутність доказів оплати наданої правничої допомоги, оскільки відшкодуванню підлягають витрати на професійну правничу допомогу незалежно від того, чи були вони вже фактично сплачені стороною, чи лише підлягають сплаті.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
25. У лютому 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 серпня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 січня 2025 року у вказаній справі.
26. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу, надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
27. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 липня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
28. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції скасувати, за результатами розгляду справи ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову ТОВ «Адвокат
в Європі», зустрічний позов задовольнити.
29. Підставою касаційного оскарження заявник вказує порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16, від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, від 19 серпня 2020 року в справі № 520/12674/14-ц, від 08 вересня 2021 року в справі № 206/6537/19, від 18 лютого 2022 року в справі № 925/1545/20, від 01 листопада 2022 року в справі № 265/4292/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
30. Також, підставою касаційного оскарження заявник вказує порушення норм процесуального права, а саме недослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
31. На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій хоча і було встановлено дефект волі при укладенні спірного правочину, водночас зроблено помилковий висновок про відсутність підстав для визнання недійсним такого правочину.
32. Звертає увагу касаційного суду, що обставини, які мали місце в його житті на момент укладення оспорюваного договору, свідчать про наявність тяжких життєвих умов, наслідком яких стало укладення правочину. Водночас зазначає, що метою його укладення була необхідність забезпечення матеріально-фінансової стабільності шляхом отримання належних йому грошових коштів, які були потрібні для налагодження подальшого життя. Саме ці обставини, з огляду на досвід
ТОВ «Адвокат в Європі» у роботі за кордоном, зумовили укладення відповідного договору.
33. Відтак, вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що обставини, наведені на обґрунтування зустрічного позову, не мали ознак крайності та не створювали умов для негайного укладення оспорюваного договору, оскільки така необхідність була зумовлена нагальною потребою якнайшвидшого отримання належних йому сум відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю.
34. Крім того, заявник касаційної скарги зазначає, що укладення договору було спричинене потребою оперативного зменшення наслідків нещасного випадку, внаслідок якого було завдано шкоди його здоров'ю, а тому вважає наявними підстави для визнання правочину недійсним як такого, що вчинений під впливом тяжкої обставини.
35. Додатково звертає увагу касаційного суду на те, що ТОВ «Адвокат в Європі» хоча і не здійснювало фізичного примусу до підписання договору, проте усно та психологічно переконувало його у необхідності негайного укладення договору, оскільки швидке підписання договору, зі слів відповідача за зустрічним позовом, піде лише на користь.
36. Зазначає, що під час підписання договору частково усвідомлював зміст та наслідки своїх дій, однак не надавав їм належного значення, оскільки керувався переважно не умовами спірної угоди, а усними роз'ясненнями та прогнозами представників ТОВ «Адвокат в Європі» щодо ймовірного розміру відшкодування. Саме з огляду на ці прогнози, а також через високу вартість послуг, яку він вважав економічно невигідною, заявник був змушений погодитися на укладення договору. Крім того, зазначає, що через відсутність альтернативних виконавців послуг за межами України він був позбавлений можливості об'єктивно порівняти умови та вартість послуг інших виконавців.
37. Таким чином, звертає увагу касаційного суду на те, що неприйнятною умовою договору є саме вартість юридичних послуг, зокрема у вигляді звернення до суду для захисту його прав, які, на його переконання, так і не були надані
ТОВ «Адвокат в Європі».
38. Заявник касаційної скарги вважає, що факт невиконання ТОВ «Адвокат
в Європі» всіх взятих на себе зобов'язань підтверджується пропозицією останнього здійснити лише часткову оплату наданих послуг, яка мала б слугувати підставою для подальшого виконання відповідних зобов'язань зі сторони товариства.
39. Більше того заявник вважає, що судами попередніх інстанцій не було належним чином оцінено його стан здоров'я на момент підписання договору. Суди обмежилися встановленням факту підписання договору після виписки з лікарні, що не свідчить про повне одужання заявника на момент укладення договору. Підтвердженням вищезазначеного є встановлення заявникові другої групи інвалідності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
40. У травні 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив ТОВ «Адвокат в Європі»на касаційну скаргу, у змісті якого останнє порушувало питання про поновлення строку на його подачу.
41. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Адвокат в Європі» про поновлення строку на подачу відзиву на касаційну скаргу.
42. Відтак, оскільки вказаний відзив подано з пропуском строку на його подання, встановленого ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2024 року, він не враховується судом касаційної інстанції та залишається без розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
43. 16 грудня 2019 року між ОСОБА_1 , як замовником, та ТОВ «Адвокат
в Європі», як виконавцем, укладено договір про надання послуг № 11/12/19 (Т.1, а.с.4-5).
44. Відповідно до умов укладеного договору виконавець зобов'язується на замовлення замовника виконати дії, метою яких є встановлення суб'єкту, який несе цивільну відповідальність у зв'язку із нещасним випадком, який трапився
02 вересня 2019 року, та отримати від нього відшкодування за заподіяну шкоду, на яке має право замовник або особа, яку він представляє (пункт 1.1 договору).
45. Договором передбачено обов'язок виконавця надати замовнику рішення відповідного органу, до якого він звертався по питанню, зазначеному в пункті 1.1.
46. Договір вважається виконаним після закінчення всіх адміністративних процесів та виплати замовнику суми відшкодування згідно рішення органу, до якого звертався виконавець (пункт 2.6 договору).
47. Згідно пункту 3.1 договору вартість юридичних послуг становить 30%, вирахованої від загальної суми, отриманої замовником.
48. 02 вересня 2019 року у м. Мулат (Німеччина) під час руху вантажного автомобіля на потерпілого ( ОСОБА_1 ) впала з висоти 3 метрів плита балки вагою 300 кг, що спричинило останньому травму голови, грудної клітки, спини, кінцівок, що підтверджується змістом протоколу визначення причин та обставин нещасного випадку на роботі від 12 грудня 2019 року (Т.1, а.с.84).
49. Відповідач укладав трудовий договір із ОСОБА_3 09 квітня 2019 року, власником компанії «Транспортні послуги ОСОБА_4 » (Т.1, а.с.85).
50. Рішенням Закладу соціального страхування від 20 жовтня 2022 року, відповідачу призначено одноразове відшкодування за тривале пошкодження здоров'я, що було наслідком нещасного випадку на роботі у 2019 році. Тривале пошкодження здоров'я становить 75%. Одноразове відшкодування призначено
в сумі 84 975,00 злотих (Т.1, а.с.8).
51. Зі змісту рішення вбачається, що останнє є результатом розгляду заяви
від 28 червня 2022 року. Повіреним значиться пан ОСОБА_5 , якого заклад просить передати зміст такого особі, яка має право на відшкодування.
52. У матеріалах справи наявна заява адвоката Лукаша Мушяла в інтересах відповідача до Установи соціального страхування для виплати одноразової компенсації у зв'язку з нещасним випадком на роботі (Т.1, а.с.77).
53. Адвокат Лукаш Мушял в інтересах відповідача звертався з листом до страховика ТзОВ «Ерго Хестіа», в якому вказував всі обставини нещасного випадку, а також те, що транспортний засіб на момент інциденту був застрахований у цій компанії, та просив розпочати ліквідаційну процедуру щодо заявленого збитку та виплатити компенсацію відповідачу (Т.1, а.с.112-114).
54. Відповідно до копії листа ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні із 02 вересня 2019 року по 18 жовтня 2019 року у Клініці анестезіології та інтенсивної терапії внаслідок нещасного випадку на виробництві 02 вересня 2019 року (Т.1, а.с.50-51).
55. Суди попередніх інстанцій встановили, що оспорюваний договір про надання послуг № 11/12/19 від 16 грудня 2019 року укладено після стаціонарного лікування ОСОБА_1 .
56. Відповідно до копії виписки із медичної карти амбулаторного хворого
від 10 грудня 2020 року, виданої КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня», відповідачу встановлено діагноз: стан після перенесеної важкої політравми, консолідовані компресійні переломи хребців, стан після заднього металоспондилодезу, консолідовані переломи обох кісток обох гомілок, стан після БІОС правої великогомілкової кістки та МОС кісток лівої гомілки пластинами, консолідовані множинні переломи ребер з обох боків, посттравматичний деформуючий спондолоартроз грудно-поперекового відділу хребта, стійкий болевий синдром (Т.1, а.с.52).
57. Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 відповідач
є пенсіонером по інвалідності 2 групи за загальним захворюванням (Т.1, а.с.186).
58. Згідно із копією довідки від 18 лютого 2020 року, виданої лікарем психіатром ТзОВ «МЕД ПАРК», відповідач проходив огляд психіатра та йому поставлено діагноз - посттравматичний стресовий розлад, тривожно-депресивний синдром (Т.1, а.с.56).
59. Відповідно до копії рішення лікаря управління соціального захисту населення від 02 липня 2020 року відповідачу встановлено непрацездатність. Повна непрацездатність до 31 липня 2021 року (Т.1, а.с.75).
60. Відповідно до копії виписки №12248/23 від 11 березня 2023 року, виданої КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня», відповідачу встановлено діагноз - наслідки перенесеної важкої політравми хребетноспінальної травми, задній металоспондилодез та ЧМТ легкого ступеня важкості із стійкою цефалгією, вестибулопатією із статико-локомоторними розладами, легковираженим когнітивно-мнестичним дефіцитом, торако-люмбалгією з болевим корінцевим синдромом, м'язево тонічним синдромом, порушення опорно-рухової функції хребта (Т.1, а.с.102).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
61. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
62. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
63. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише
в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
64. Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
65. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
66. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
67. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
68. Задовольняючи вимоги первісного позову про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що ТОВ «Адвокат в Європі» виконало взяті на себе зобов'язання за умовами договору, що підтверджується отриманням ОСОБА_1 виплати (суми відшкодування згідно рішення органу, до якого зверталося ТОВ «Адвокат в Європі» в інтересах останнього). ОСОБА_1 , в свою чергу, надані йому юридичні послуги, вартість яких сторони оцінили у розмірі 30% від отриманої суми замовником, не оплатив, а тому вартість наданих, але не оплачених послуг підлягала стягненню в судовому порядку.
69. Відмовляючи у задоволенні вимог зустрічного позову, суди мотивували свої рішення тим, що договір підписано сторонами, які досягли згоди щодо всіх істотних умов останнього, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а суду,
в свою чергу, не було надано доказів на підтвердження укладення договору
ОСОБА_1 під впливом тяжких для нього обставин та на вкрай невигідних для нього умовах.
70. З таким висновком погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
71. Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України закріплено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
72. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
73. За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором
є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
74. Відповідно до частини першої-другої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
75. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
76. Виконавець повинен надати послугу особисто.
У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним
в повному обсязі перед замовником за порушення договору (частина перша-друга статті 902 ЦК України).
77. Частиною першою статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
78. Таким чином, врахувавши, що умови укладеного між сторонами договору
в частині оплати наданих послуг залишаються невиконаними саме зі сторони ОСОБА_1 , врахувавши виконання ТОВ «Адвокат в Європі» своїх зобов'язань за умовами договору, що підтверджується отриманням ОСОБА_1 виплати відшкодування згідно рішення органу, до якого зверталося ТОВ «Адвокат в Європі» як виконавець послуги за укладеним договором, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «Адвокат в Європі» та стягнення на його користь заборгованості за договором про надання послуг.
79. На переконання Верховного Суду, посилання касаційної скарги ОСОБА_1 на невиконання ТОВ «Адвокат в Європі» умов договору спростовуються безпосередньо його змістом.
80. Так, відповідно до пункту 1.1 договору, останній вважається виконаним після завершення всіх адміністративних процедур та виплати замовнику суми відшкодування відповідно до рішення органу, до якого звертався виконавець.
81. Таким чином, з урахуванням факту отримання ОСОБА_1 відшкодування, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «Адвокат в Європі» виконало взяті на себе зобов'язання за договором.
82. Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_1 з огляду на таке.
83. Звертаючись до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору, ОСОБА_1 посилався на вчинення останнього під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для нього умовах.
84. При цьому вважав, що тяжкою обставиною є настання нещасного випадку, який з ним трапився, наслідком чого стало ушкодження здоров'я.
85. Більше того, вважає невигідними умови договору саме в частині розміру оплати наданих послуг.
86. Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину
є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
87. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
88. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні,
у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
89. Вказаний правовий висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 листопада 2018 року у справі
№ 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18).
90. Відповідно до частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
91. Правочин, який оспорюється на підставі статті 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.
92. Підставами визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України та предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.
93. Підсумовуючи, для визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦК України необхідна сукупність вказаних умов. Такий висновок підтверджується вжиттям законодавцем у частині першій статті 233 ЦК України сполучника «і», за допомогою якого відбувається поєднання вказаних умов. Встановлена статтею 233 ЦК України підстава недійсності правочину є сукупністю цих двох елементів, а відсутність хоча б одного з них є ознакою знаходження відповідних правовідносин за межами сфери регулювання частини першої статті 233 ЦК України.
94. Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює. Предметом доказування також
є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину. Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства особи, учасника правочину та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.
95. Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на вкрай невигідних для себе умовах.
96. Виходячи із системного аналізу зазначених норм, визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України пов'язане безпосередньо із доведеністю факту наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин.
97. Суди попередніх інстанцій, встановивши, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження існування тяжких обставин такого рівня, щоб для їх усунення ОСОБА_1 було необхідним укладення відповідного правочину саме із
ТОВ «Адвокат в Європі», а також, врахувавши, що укладення спірного договору жодним чином не усували зазначених ОСОБА_1 тяжких обставин, відповідно, не є тяжкою обставиною в розумінні статті 233 ЦК України, з наявністю якої закон пов'язує недійсність правочину, зробили обґрунтовані висновки про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору.
98. Колегія суддів погоджується із тим, що визначена договором вартість послуг не підтверджує наявність невигідних умов договору, зокрема, із урахуванням того, що ОСОБА_1 не заперечував факт того, що він усвідомлював значення своїх дій, погоджувався із визначеною вартістю послуг.
99. При цьому апеляційний суд у змісті оскаржуваної постанови обґрунтовано зауважив, що змістом договору не було передбачено умови про оплату наданих послуг у випадку безрезультатного представництва інтересів ОСОБА_1 (обставин, за яких останній не отримав би жодних відшкодувань), що, в свою чергу, не може не свідчить про вигідність умов договору саме для ОСОБА_1 .
100. Також Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання касаційної скарги на незаконне стягнення зі ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, понесених ТОВ «Адвокат в Європі» у зв'язку із судовим розглядом справи, з огляду на наступне.
101. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
102. Згідно з частиною першою, пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
103. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови
в позові судові витрати покладаються на позивача.
104. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
105. Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа,
а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
106. За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
107. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються
в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
108. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства
є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
109. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв'язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
110. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
111. Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
112. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
113. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
114. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
115. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, міський суд виходив із принципів обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, значенням справи для сторони, дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача від 22 серпня 2024 року та стягнув з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 15 000,00 грн витрат на правову допомогу.
116. Апеляційний суд, зменшуючи розмір відшкодування понесених ТОВ «Адвокат в Європі» витрат на правничу допомогу врахував принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності та розумності розміру адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, результатів розгляду, особистої ситуації відповідача а також врахувавши стан здоров'я останнього вважав достатнім розмір відшкодування таких витрат у сумі 5 000,00 грн.
117. У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що вирішуючи питання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, суди попередніх інстанцій не врахували, що ТОВ «Адвокат в Європі» звернулося до суду першої інстанції не із «заявою про ухвалення додаткового рішення у справі», а із «заявою про витрати на правову допомогу», що, в свою чергу, не передбачено цивільним процесуальним законодавством.
118. Крім того, заявник касаційної скарги вважає, що ТОВ «Адвокат в Європі» не надало до суду доказів, які б підтверджували оплату наданої правничої допомоги, що, на його переконання, свідчить про відсутність підстав для відшкодування відповідних витрат.
119. Відтак, на думку ОСОБА_1 , ТОВ «Адвокат в Європі» жодним чином не доведено понесення будь-яких фактичних витрат, як і не довело необхідність звернення за правовою допомогою саме до адвоката Сампари Н. М.
120. Водночас такі посилання заявника не заслуговують на увагу, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Аналогічна правова позиція висловлена у змісті постанови Об'єднаної палати Верховного Суду
у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня
2019 року у справі № 922/445/19.
121. При цьому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо звернення до суду із заявою «про витрати на правову допомогу» замість «заяви про ухвалення додаткового рішення», оскільки звернення до суду із такою заявою,
у прохальній частині якої викладено клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, а також враховуючи належне правове обґрунтування такої заяви, не свідчить про відсутність підстав для задоволення останньої, відтак, доводи касаційної скарги в зазначеній частині не заслуговують на увагу.
122. Таким чином, оскільки ТОВ «Адвокат в Європі» у встановленому законом порядку та у визначений строк подало заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу разом із належними доказами, зокрема копією договору про надання правової допомоги від 27 січня 2023 року та актом виконаних робіт від 20 серпня 2024 року, згідно з яким загальна вартість послуг становить 20 000,00 грн, апеляційний суд, врахувавши заперечення іншого учасника справи ( ОСОБА_1 ), його особисту ситуацію та стан здоров'я, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Адвокат
в Європі» витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
123. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду,
а також не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у змісті постанов від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16, від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, від 08 вересня 2021 року в справі № 206/6537/19,
від 18 лютого 2022 року в справі № 925/1545/20, на які посилається заявник
у змісті касаційної скарги.
124. Інших доводів щодо незаконності додаткового рішення суду першої інстанції, зміненого апеляційним судом, касаційна скарга не містить.
125. Доводи касаційної скарги в частиніневрахування судами попередніх інстанційправових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року в справі № 520/12674/14-ц, від 01 листопада 2022 року
в справі № 265/4292/17-ц, на які посилається заявник у касаційній скарзі, також не можуть бути застосовані у справі, що переглядається, оскільки сформульовані за інших фактичних обставин.
126. Таким чином, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
127. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
128. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 серпня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович