07 липня 2025 року
м. Київ
справа № 645/1054/18
провадження № 61-7335 ск25
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 травня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, треті особи: Головне управління Національної поліції в Харківській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я, незаконним затриманням органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність,
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, 05 травня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 травня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2019 року з підстав, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України.
Ухвала суду мотивована тим, що заявник звернувся до суду з апеляційною скаргою після спливу річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення, що відповідно до частинидругої статті 358 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
10 червня 2025 рокуОСОБА_1 подав до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалуХарківського апеляційного суду від 23 травня 2025 року(передана судді-доповідачу 17 червня 2025 року), у якій просив її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи і не був залучений до участі в ній 08 листопада 2019 року. Ухвалу суду першої інстанції отримав у суді 29 квітня 2025 року, оскільки з 16 лютого 2019 року він знаходився у Німеччині і повернувся в Україну лише 02 березня 2025 року. При цьому зазначає, що пропуск строку відбувся внаслідок виникнення обставин непереборної сили - шість років позивач знаходився у Німеччині з метою отримання статусу біженця, оскільки в Україні існувала загроза його життю та здоров'ю від злочинів. Тому висновок апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі є помилковим, позбавляє заявника права на захист порушених прав, свобод та інтересів.
Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_1 та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосування апеляційним судом положень статті 358 ЦПК України є очевидним.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно із частиною другою статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Відповідно до статті 354 ЦПК Україниапеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Тлумачення вказаної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції встановив, що апеляційна скарга на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2019 року подана заявником 05 травня 2025 року, тобто після спливу майже шести років з дня складення повного тексту судового рішення. Заявник не надав доказів, що протягом такого тривалого періоду часу він не мав можливості дізнатися про наявність оскаржуваного рішення.
У постанові від 25 вересня 2024 року в справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що позивач (заявник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Такий підхід є складовою частиною принципу правової визначеності у площині запобігання перегляду остаточних судових рішень за відсутності вагомих для цього підстав.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Норма про відмову у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (частина друга статті 358 ЦПК України), на переконання Великої Палати Верховного Суду, не порушує саму сутність права доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема таким, як: «змагальність сторін» (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та «неприпустимість зловживання процесуальними правами» (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається).
З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «особою, не повідомленою про розгляд справи» (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або відповідного судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої було відкрито судове провадження.
Згідно із загальнодоступними даними з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржувана ухвала Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2019 року надіслана до реєстру для оприлюднення 12 листопада 2019 року, забезпечено надання загального доступу 14 листопада 2019 року.
Отже, у ОСОБА_1 була об'єктивна можливість ознайомитися з ухвалою суду першої інстанції в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Заявник був обізнаний про наявність цієї справи, оскільки саме він був ініціатором судового провадження, повідомлявся про розгляд справи судом першої інстанції належним чином, однак не скористався своїми процесуальними правами на подання апеляційної скарги у визначений процесуальним законом строк за відсутності обставин непереборної сили, тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, правильно застосувавши положення частини другої статті 358 ЦПК України.
Зазначені у касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 про те, що пропуск строку на апеляційне оскарження ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2019 року відбувся внаслідок виникнення обставин непереборної сили є безпідставними, оскільки не доведено їх надзвичайність та невідворотність.
Виїзд заявника за кордон є актом власної волі і перебування його у Німеччині з 2019 по 2025 рік не перешкоджало йому подати апеляційну скаргу в розумний строк починаючи з грудня 2019 року. Позивач не надав доказів про відсутність доступу до мережі «Інтернет», неможливість направлення ним апеляційної скарги поштою чи через підсистему «Електронний суд», враховуючи, що діяльність судів не зупинялася незалежно від введеного в Україні правового режиму воєнного стану. Доводи касаційної скарги про перебування ОСОБА_1 за кордоном не свідчать про існування об'єктивно непереборних перешкод для своєчасного вчинення процесуальних дій протягом тривалого часу. Виключних випадків, передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України, заявником не доведено.
Інші доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлено без додержанням норм процесуального права та зводяться до незгоди з висновками суду і тлумачення на свій розсуд норм процесуального права.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.
У кожній конкретній справі суди мають грунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ОСОБА_1 своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на виконання своїх процесуальних обов'язків щодо оскарження ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку, заявник не надав.
Таким чином, зі змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали апеляційного суду вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом вимог частини другої статті 358 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення.
Колегія суддів відхиляє доводи щодо позбавлення заявника права на судовий захист, оскільки залишення без розгляду позовної заяви не позбавляє права повторно звернутися до суду із такою заявою.
Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 травня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, треті особи: Головне управління Національної поліції в Харківській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я, незаконним затриманням органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара