Справа № 552/2909/25 Номер провадження 33/814/667/25Головуючий у 1-й інстанції Любчик В. М. Доповідач ап. інст. Нізельковська Л. В.
10 липня 2025 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Нізельковська Л.В., із секретарем Плаксюк І.Ю.,
за участі:
захисника - адвоката Яресько Н.В.,
потерпілої - ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Київського районного суду м.Полтава від 16 травня 2025 року,
Цією постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, не працююча, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 605, 60 грн. в дохід держави.
Постановою судді ОСОБА_2 визнана винуватою в тому, що 07.03.2025 року, о 14.47 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила психологічне насильство в сім'ї відносно своєї сестри ОСОБА_1 (на постійній основі гучно вмикала музику літургічного характеру, висловлювала образи), внаслідок чого було завдано шкоду психологічному здоров'ю сестри. Своїми умисними діями ОСОБА_2 скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КпАП України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Факт вчинення правопорушення заперечує. Вказує, що дружніх відносин із сестрою не підтримує, оскільки між ними виник конфлікт, пов'язаний із сімейними взаємовідносинами. При цьому, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом не проживають.
07.03.2025 року ОСОБА_3 у квартирі за місцем проживання ОСОБА_2 не перебувала та, відповідно, не могла чути музику.
Представник потерпілої - адвокат Васильєва Л.М. та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час слухання, в судове засідання не з'явились. Про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомили.
Вислухавши захисника Яресько Н.В., яка підтримала подану апеляційну скаргу, думку потерпілої ОСОБА_1 , яка вважала постанову судді законною та обгрунтованою, просила залишити її без змін, перевіривши матеріали справи, приходжу до такого висновку.
Висновок судді про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України, ґрунтується на матеріалах провадження та досліджених суддею доказах, і є вірним.
Відповідно до вимог ст.ст.252, 280 КпАП України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч.1 ст.173-2 КпАП України передбачає відповідальність, зокрема, за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Домашнє насильство являє собою діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 вчинила насильство в сім'ї, а саме умисні дії психологічного характеру (на постійній основі гучно вмикала музику літургічного характеру, висловлювала образи) відносно своєї сестри ОСОБА_1 .
В наявних матеріалах справи поясненнях ОСОБА_4 зазначила, що психологічного насильства щодо сестри не вчиняла. 07.03.2023 року прийшла за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає її мати та сестра, щоб зачинити вікна в помешканні. При цьому факт прослуховування музики літургічного характеру не заперечувала, однак вказала, що дану музику прослуховувала в період часу з 08.00 год. до 22.00 год.
Однак, потерпіла ОСОБА_1 зазначила, що її сестра - ОСОБА_4 , конфлікт з якою триває в період з 2022 року, проживає в цьому ж будинку, що і вона, поверхом вище. 07.03.2025 року ОСОБА_4 прийшла до її помешкання, увімкнула музику літургічного характеру та відчинила вікна в період, коли погода була прохолодною. При цьому, ОСОБА_4 на зауваження не реагувала.
З переглянутого у судовому засіданні відеозапису вбачається, як ОСОБА_4 перебувала в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , тобто за місцем проживання потерпілої ОСОБА_1 , та зачиняла вікна. При цьому, у помешканні була ввімкнута літургічна обрядова музика. На прохання вимкнути музику ОСОБА_4 не реагувала.
Допитана місцевим судом свідок ОСОБА_3 пояснила, що є сусідкою ОСОБА_1 . Зазначила, що сім'я ОСОБА_5 постійно гучно вмикає у квартирі, де проживає ОСОБА_1 , літургічну музику, яка заважає не лише ОСОБА_1 та її малолітній доньці, а й сусідам, які проживають з ними в одному під'їзді. 07.03.2025 року ОСОБА_2 бігала у під'їзді, кричала та висловлювала на адресу ОСОБА_1 образливі вислови. Вказані пояснення узгоджуються із матеріалами справи та не суперечать з'ясованим під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції обставинам.
Кріт того, дані обставини підтверджуються і наявним в матеріалах справи рапортом старшого ДОП СП ВП №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Самофалова М. від 04.04.2025 року.
Підстави ставити під сумнів вказані докази відсутні, оскільки ці докази є об'єктивними, відповідають вимогам ст.251 КпАП України, узгоджуються між собою і нічим не спростовані.
При цьому, саме ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних органів про вчинення щодо неї психологічного насильства. Сама подія відбулась за місцем проживання ОСОБА_1 , куди й прийшла її сестра.
Викладені обставини підтверджують висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України.
Доводи захисника про незаконність постанови з огляду на порушення уповноваженим працівником поліції визначених законом строків на складення протоколу про адміністративне правопорушення є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.254 КпАП України протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Однак, вказаними нормами закону не визначено правові наслідки у разі несвоєчасного оформлення відповідного протоколу уповноваженою на те посадовою особою.
Протокол про адміністративне правопорушення складено у відповідності до вимог ст.256 КпАП України уповноваженою на те особою. Фактичні обставини правопорушення конкретизовано, викладено вірно і в правильній формі, вказано всю необхідну інформацію. Під час складання протоколу істотних порушень, що тягли б за собою визнання доказів недопустимими, працівниками поліції допущено не було.
В свою чергу, питання перевірки правильності складення протоколу та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення повинні вирішуватися суддею місцевого суду під час підготовки справи до розгляду.
Тому посилання апелянта щодо недоведеності її вини та порушень при складанні протоколу є надуманими та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Враховуючи вищенаведене, постанова судді місцевого суду є законною і підстав для її зміни чи скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КпАП України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Київського районного суду м.Полтава від 16 травня 2025 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
СУДДЯ Л.В. Нізельковська