Справа № 619/2293/21 Номер провадження 22-ц/814/1077/25Головуючий у 1-й інстанції Шолудько А.В Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
30 червня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Триголова В.М.
суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.
секретар:Грицак А.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Гринишина Євгенія Васильовича на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2024 року та на додаткове рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна в частині покупця, переведення права покупця, визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Непочатих Вікторія Володимирівна, приватний нотаріус Дергачівського нотаріального округу Коробець Олена Миколаївна, -
17.05.2021 представник позивача ОСОБА_5 , який діє на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1040698 від 26.04.2021 (т. 1 а.с. 68, 69), звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , у якому просив суд:
- визнати договір купівлі-продажу домоволодіння від 21 жовтня 2014 року, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що був посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Коробець О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 3269 частково недійсним в частині визначення покупцем домоволодіння ОСОБА_2 та перевести права покупця вказаного домоволодіння на ОСОБА_1 ;
- визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21 жовтня 2014 року розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6322055900:00:002:0374, загальною площею 0,12 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що був посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Коробець О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 3272 частково недійсним в частині визначення покупцем земельної ділянки ОСОБА_2 та перевести права покупця на ОСОБА_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається із: житлового будинку літ. «А- 1» загальною площею, 93,8 м?, житловою площею 51,5 м? з обслуговуючими спорудами: огорожі № 4, 6, хвіртки № 3, що розташовані на окремій огородженій земельній ділянці, площею 304 м?;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається із: житлового будинку літ. «Б- 2» загальною площею 113,5 м?, житловою площею 62,6 м? з обслуговуючими надвірними будівлями і спорудами: льох літ. «Г», гараж літ. «Е», вбиральня літ. «Ж», вигрібна яма літ. «3», огорожа № 1, хвіртка № 5, колонка № 2, що розташовані на окремій огородженій земельній ділянці, площею 986 м?;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6322055900:00:002:0576, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,029 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6322055900:00:002:0575, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається із: житлового будинку літ. «Б-2» загальною площею 113,5 м?, житловою площею 62,6 м? з обслуговуючими надвірними будівлями і спорудами: льох літ. «Г», гараж літ. «Е», вбиральня літ. «Ж», вигрібна яма літ. «3», огорожа № 1, хвіртка № 5, колонка № 2, що розташовані на окремій огородженій земельній ділянці, площею 986 м?;
- витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 6322055900:00:002:0576, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на початку серпня 2014 року, у зв'язку із окупацією селища Тепле Луганської області та через активні бойові дії, позивач разом із сім'єю: дружиною, матір'ю, тіткою та її сином із дружиною, на запрошення свого брата ОСОБА_7 переїхали у Харківську область, де тимчасово винайняли квартиру та зайнялись пошуком житлового будинку для подальшої придбання з метою проживання всіх членів сім'ї.
На момент переїзду в Харківську область у позивача були в наявності грошові кошти приблизно 200000,00 доларів США, що складались з особистих заощаджень та коштів, узятих у позику у двоюрідного брата ОСОБА_8 , які він передав іншому брату ОСОБА_9 , оскільки позивач проживав в орендованому житлі та боявся викрадення грошей.
Приблизно у вересні 2014 року позивачу зателефонував брат ОСОБА_7 та повідомив, що ОСОБА_9 знайшов будинок за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю близько 65000,00 доларів США.
ОСОБА_9 передав власниці домоволодіння та земельної ділянки - ОСОБА_10 завдаток та домовився, що основну угоду укладуть до кінця жовтня 2014 року.
З метою уникнення конфліктних ситуацій у зв'язку із наявністю майна у позивача було прийнято рішення оформити домоволодіння на третю особу із числа членів сім'ї та близьких родичів, а саме на цивільну дружину ОСОБА_7 . ОСОБА_2 .
21.10.2014 між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 було укладено договори купівлі-продажу домоволодіння та купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,12 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . У той же день ОСОБА_9 передав ОСОБА_10 та її цивільному чоловіку, який був присутній при укладенні угод - ОСОБА_11 грошові кошти, які належали ОСОБА_1 в розмірі 64500,00 доларів США (вартість будинку була 65 000,00 доларів США, а 500 доларів США були передані у вересні 2014 року в якості завдатку). Після цього ОСОБА_10 та її чоловік ОСОБА_11 передали ОСОБА_9 ключі від вхідних дверей домоволодіння, будинкову книгу, довідки про відсутність заборгованості за комунальні послуги, квитанції за декілька років про сплату комунальних послуг, технічний паспорт на будинок, договір № 17019 про користування електричною енергією.
Крім того, після повного оформлення, ОСОБА_2 передала ОСОБА_9 оригінали договорів купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки від 21.10.2014, договору купівлі-продажу від 21.10.2014. Надалі, позивач та члени його сім'ї почали проживати у будинку, проводити поточний ремонт, добудовувати сараї, здійснювати оздоблення ділянки та прибудинкової території. У 2019 році ОСОБА_7 та ОСОБА_2 через конфлікт припинили фактичні шлюбні відносини, однак позивач та члени його сім'ї й надалі фактично проживали у домоволодінні, користувались ним як господарі, сплачували комунальні послуги, підключили у будинку інтернет, вели добросусідські відносини із сусідами.
У листопаді - грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та її неповнолітнього сина ОСОБА_15 , в якому позивачка ОСОБА_2 вказувала, що купила вказаний житловий будинок за особисті кошти, документи на підтвердження права власності у неї були викрадені, а тому вона виготовила їх дублікати.
Позивач вважає, що договори купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки від 21.10.2014 є частково недійсними в частині покупця, реальним покупцем домоволодіння та земельної ділянки був ОСОБА_1 , оскільки майно було придбано за його кошти, а фактично фіктивно оформлено на ОСОБА_2 . Грошові кошти в розмірі, необхідному для купівлі будинку, у ОСОБА_2 були відсутні.
16.01.2020 ОСОБА_2 отримала дублікати договорів купівлі-продажу домоволодіння та купівлі-продажу земельної ділянки, відповідні зміни було внесені нотаріусом до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
23.03.2021 ОСОБА_2 уклала із ОСОБА_6 договір купівлі-продажу житлового будинку літ. «Б-2» загальною площею 113,5 м?, житловою площею 62,6 м? з обслуговуючими їх надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вважає, що зазначені дії, свідчать про те, що ОСОБА_2 намагається заволодіти його майном та вказує на те, що вона не визнає право власності ОСОБА_1 на зазначене майно. Зазначене майно було поділено, а в подальшому продано ОСОБА_6 з метою створення неправомірних перешкод власнику ОСОБА_1 у поверненні належного йому майна.
09.07.2021 представник позивача ОСОБА_5 подав до суду уточнену позовну заяву про визнання частково недійсним договорів купівлі-продажу нерухомого майна в частині покупця, визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння, зазначивши, що під час складання первісної позовної заяви було допущено описку, а саме при зазначенні адреси житлового будинку, літ. «Б-2» з прибудовами загальною площею 113,5 м?, житловою площею 62,6 м? з обслуговуючими їх надвірними будівлями спорудами: льох літ. «Г», гараж літ. «Е», вбиральня літ. «Ж», вигрібна яма літ. «3», огорожа № 1, хвіртка № 5, колонка № 2, що розташовані на окремій огородженій земельній ділянці, площею 986 м?, що розташований за фактичною поштовою адресою: АДРЕСА_2 , було помилково зазначено як будинок АДРЕСА_1 , хоча по тексту позову та із доданих до нього матеріалів вбачається, що це саме будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та виклав позовні вимоги з врахуванням зазначеного ним.
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна в частині покупця, переведення права покупця, визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння- відмовлено.
Додатковим рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2024 року Стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9700,00 грн (дев'ять тисяч сімсот грн 00 коп.).
В апеляційному порядку вищевказані рішення оскаржив позивач. Скарга мотивована тим, що рішення прийняті з порушенням норм матеріального та прогцесуального права без урахування обставин справи та дказів наданих сторонами.
Апелянт вказує, що оспорювані ним договори купівлі продажу є частково не дійсним в частині покупця, оскільки реальним покупцем домоволодіння та земельної ділянки був ОСОБА_1 , оскільки майно було куплене за його кошти , проте фактично фіктивно оформлено на ОСОБА_2 .
Скаржник також посилається на те , що відповідачем не доведено, що вона мала кошти для купівлі спірного майна , та у разі їх наявності витратила їх саме на придбання домоволодіння та земельної ділянки.
Позивач зазначає, що відповідач не має ключів від спірного майна та жодного разу на території домоволодіння не знаходилась , що також вказує на невідповідність спірного правочину в частині покупця оскільки ОСОБА_2 майном не користується.
Окрім того, відповідачем вчинено ряд дій з метою відчуження спірного майна , яке в подальшому за договором купівлі продажу було відчужено нею ОСОБА_6 .
Посилаючись на те , що майно вибуло із власності ОСОБА_1 без його волі іншим шляхом , позивач вважає , що має право витребувати сірне майно з чужого незаконного володіння від особи яка є кінцевим власником будинку та земельної ділянки.
Також позивач вказує на не співмірність витрат на правничу допомогу , що були стягнуті з нього додатковим рішенням . Зазначає , що розмір витрат має відповідати обсягу наданих послуг , окрім того докази у справі самі по собі не можуть бути безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений , документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
ОСОБА_1 просить скасувати рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2024 року, та ухвалити нове про задовлення його позовних вимог в повному обсязі.
Окрім того просить скасувати додаткове рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2024 рокута постановити нове про відмову в задовленні заяви ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу , в якому остання посилаючись на відсутність доказів наявності права власності на спірне майно у позивача ОСОБА_1 , та на дійсність договору купівлі продажу укладеного між нею та ОСОБА_10 просила відмовити у задвоенні апеляційної скарги.
З матеріалів справи встановлено, що 21 жовтня 2014 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 було укладено:
- договір купівлі-продажу домоволодіння, посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Коробець О.М., зареєстрований в реєстрі за №3269, відповідно до пункту першого якого ОСОБА_10 (продавець), передала у власність, а ОСОБА_2 (покупець), набула у власність домоволодіння з надвірними будівлями, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . На земельній ділянці площею 0,1290 га розташовані одноповерховий житловий будинок, позначений в плані літ. «А1» житловою площею 51,5 кв.м., загальною площею 93,8 кв.м. та двоповерховий житловий будинок, позначений в плані літ. «Б-2», житловою площею 62,6 кв.м, загальною площею 113,5 кв.м., і такі господарсько-побутові прибудови, будівлі та споруди: веранда літ. а, тамбур літ. а1, тамбур літ. а2, прибудова Б-1, мансарда літ. Бмн, тамбур літ. б, балкон літ. б1, балкон літ. б2, ганок літ. б3, льох літ. Г, гараж літ. Е, убиральня літ. Ж, зливна яма літ. 3, огорожа №-№1, колонка № 2. Відповідно до пункту третього зазначеного вище договору продаж цей за домовленістю сторін провадився за 842900,00 гривень, які покупець передала продавцю, а продавець отримала від покупця, до підписання цього договору ;
- договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Коробець О.М., зареєстрований в реєстрі за №3272, відповідно до пункту 1 якого ОСОБА_10 (продавець), передала у власність, а ОСОБА_2 (покупець), набула у власність земельну ділянку площею 0,1290 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Відповідно до пункту 3 договору продаж цей за домовленістю сторін провадиться за 90500,00 (дев'яносто тисяч п'ятсот) гривень, які покупець передала продавцю, а продавець отримала від покупця, до підписання цього договору .
Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.10.2014 за ОСОБА_2 зареєстровано домоволодіння, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 207,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 18) та земельна ділянка, кадастровий номер 6322055900:00:002:0374, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з відомостями домової книги за адресою: АДРЕСА_1 , 11.12.2014 були зареєстровані: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , площа земельної ділянки складає 1290 кв.м, загальна площа приміщень індивідуального будинку літер. А-1 складає 93,8 кв.м, загальна площа приміщень індивідуального будинку Б-2 складає 113,5 кв.м.
02.12.2020 ТОВ «Машбудторг» на підставі договору купівлі-продажу від 21.10.2014, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського нотаріального округу Коробець О.М. р.№3269 (дублікат виданий 16.01.2020 приватним нотаріусом Дергачівського нотаріального округу Коробець О.М. р.№91), надано висновок № 411 від 02.12.2020 щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності - згідно з яким існує технічна можливість поділу домоволодіння АДРЕСА_1 на: 1) житловий будинок, літ. «А-1» з прибудовами загальною площею, 93,8 м?, житловою площею 51,5 м? з обслуговуючими їх спорудами: огорожі № 4, 6, хвіртки № 3, що розташовані на окремій огородженій земельній ділянці, площею 304 м?, залишається в існуючій поштовій адресі: АДРЕСА_1 ; 2) Житловий будинок, літ. «Б-2» з прибудовами загальною площею 113,5 м?, житловою площею 62,6 м? з обслуговуючими їх надвірними будівлями і спорудами: льох літ. «Г», гараж літ. «Е», вбиральня літ. «Ж», вигрібна яма літ. «3», огорожа № 1, хвіртка № 5, колонка № 2, які розташовані на окремій огородженій земельній ділянці, площею 986 м?, що розташований за фактичною поштовою адресою: АДРЕСА_2 . Домоволодіння може бути поділено як окремі об'єкти нерухомого майна без проведення будівельних робіт .
ТОВ «Машбудторг» на замовлення ОСОБА_2 станом на 02.12.2020 виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа № 606/12/20-ТП) та технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 (інвентаризаційна справа № 605/12/20-ТП) .
Згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.04.2021 на підставі технічного паспорта від 02.12.2020, виданого ТОВ «Машбудторг» та висновку № 411 від 02.12.2020, виданого ТОВ «Машбудторг», дубліката договору купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_3 , виданого 16.01.2020 приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Коробець О.М. 28.12.2020, за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 93,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 20.04.2021 в Держгеокадастрі 09.02.2021 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок від 04.02.2021, виготовленої ТОВ «Армадабудпроект» зареєстровано земельну ділянку, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 - кадастровий номер 6322055900:00:002:0576 .
На підставі витягу з Державного земельного кадастру від 20.04.2021 в Держгеокадастрі 09.02.2021 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок від 04.02.2021, виготовленої ТОВ «Армадабудпроект», зареєстровано земельну ділянку площею 0,029 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 - кадастровий номер 6322055900:00:002:0575 .
Згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.04.2021 на підставі витягу з Державного земельного кадастру НВ6314749612021 від 09.02.2021, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області 18.03.2021 за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,029 га, кадастровий номер 6322055900:00:002:0575 .
30 березня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Непочатих В.В. 30.03.2021, зареєстрований в реєстрі за № 158, згідно із пунктом першим якого, ОСОБА_2 передала у власність за плату, а ОСОБА_6 сплатила та прийняла у власність належний ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер 6322055900:00:002 0576, розташований: житловий будинок з прибудовами літ. «Б-2», житловою площею 62,6 кв м, загальною площею 113,5 кв.м, з надвірними будівлями і спорудами льох літ «Г», гараж літ. «Е», вбиральня літ. «Ж», вигрібна яма літ. «3», огорожа № 1, хвіртка № 5, колонка № 2. Пунктом першим цього ж договору передбачено, що одночасно із цим договором укладається договір купівлі-продажу земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який є предметом цього договору. Згідно із пунктом п'ятим договору продаж житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами вчиняється за 675000,00 гривень, які за домовленістю сторін є еквівалентними 24100 доларів США .
Згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.04.2021 на підставі договору купівлі-продажу №158 від 23.03.2021, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Непочатих В.В. 30.03.2021 за ОСОБА_6 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок літ. «Б-2» з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 113,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2263038563220) .
Згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.04.2021 на підставі договору купівлі-продажу № 159 від 30.03.2021, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Непочатих В.В. 30.03.2021, за ОСОБА_6 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 6322055900:00:002:0576 .
13 травня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Непочатих В.В., зареєстрований в реєстрі за № 279. Відповідно до умов договору в забезпечення зобов'язань за договором позики, укладеним 13.05.2021, між ОСОБА_3 та ОСОБА_16 у простій письмовій формі на суму 700000 гривень, які є еквівалентом 25000 доларів США, на строк до 13.08.2021. ОСОБА_6 надала, а ОСОБА_3 прийняв у іпотеку належні ОСОБА_6 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 62,6 кв м., згальною площею 113,5 кв.м, та земельну ділянку на якій він розташований, площею 0,1000, кадастровий номер 6322055900:00:002:0576.
Відповідно до Інформації з Державного речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за ОСОБА_3 на підставі договору іпотеки, серія та номер: 279, від 13.05.2021, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Непочатих В.В. зареєстровано іпотеку на майно:
- житловий будинок літ. "Б-2" з господарськими будівлями та спорудами, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею (кв.м): 113.5, житловою - 62.6, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку, кадастровий номер 6322055900:00:002:0576, площею 0.1 га .
Згідно з поштовим повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, 03.09.2021 ОСОБА_3 на адресу ОСОБА_6 та ОСОБА_16 направлено заяву з вимогою про виконання зобов'язання за договором позики від 13.05.2021 та повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання зобов'язання, яке було вручено адресатам 04.10.2021.
06.10.2021 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Непочатих В.В. зареєстровано заяви ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 6322055900:00:002:0576 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за ОСОБА_3 на підставі договору іпотеки, серія та номер: 279, від 13.05.2021, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Непочатих В.В. 06.10.2021 зареєстровано право власності на майно - житловий будинок літ. "Б-2" з господарськими будівлями та спорудами, об'єкт житлової нерухомості, загальною площа (кв.м): 113.5, житловою - 62.6, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 6322055900:00:002:0576 .
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції посилався на те , що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав , також суд вказав , що ст.235 ЦК України не може бути підставою для визнання правочину удаваним в частині сторони , оскіьки це суперечить її положенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначав, що спірні договори купівлі-продажу є недійсними з підстав їх удаваності в частині покупця, що вчинені без наміру настання реальних наслідків для ОСОБА_2 , які обумовлені ними , оскільки реальним покупцем та власником спірного майна є ОСОБА_1 .
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно з частиною першою, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статями 202 - 204 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків та особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, також правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).
Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.
При вирішенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним із підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд встановить, що фактично майно було придбане за кошти іншої особи і для неї та що інших підстав для визнання цієї угоди недійсною немає, вказаний договір відповідно до статей 235, 236 ЦК України може бути визнаний недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за цим договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір.
Зокрема, за умови доведеності, що за договором купівлі-продажу майно насправді було куплено не зазначеним у договорі покупцем, а іншою особою, за її кошти, суд може визнати, що вказаний договір у частині, що стосується покупця, є удаваною угодою і що дійсним покупцем за цим договором є особа, для якої за її кошти було придбано майно.
У даній справі сторони не заперечували обставин укладення письмового договору із додержанням вимог про нотаріальне посвідчення на умовах визначених в тексті договору.
За умовами частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За правилами статей 12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина другастатті 13 ЦК України).
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третястатті 13 ЦК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті13, частина третя статті16 ЦК Українине суперечать частині другійстатті 58 Конституції Українита вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першоїстатті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогамКонституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв'язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав взагалі).
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третястатті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Таким чином, ОСОБА_1 не доведено обставин, необхідних для визнання оспорюваних договорів удаваними, а саме такими, що вчинені сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, як не доведено і порушення прав позивача та законних інтересів укладенням оспорюваних договорів купівлі-продажу відповідачем.
Статтею 234 ЦК України визначено поняття фіктивного правочину. Так, відповідно до зазначеної норми фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Поряд з цим ЦК України містить поняття удаваного правочину. Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Тобто, удаваний правочин не підлягає визнанню недійсним.
Також, нормами ЦК України не допускається визнання удаваним або недійсним договору в частині визначення сторони договору, та визнання права власності на майно у зв'язку з цим за позивачем.
Такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2022 року у справі № 346/2238/15, від 01 червня 2022 року у справі № 372/2157/19, від 07 червня 2022 року у справі № 756/15583/17, від 05 жовтня 2022 року у справі №372/2157/19, від 27 липня 2022 року у справі №201/5565/19 та від 16 листопада 2022 року у справі № 522/7408/20.
Відтак, оскільки ОСОБА_1 обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, не доведено наявності підстав для визнання за ним права власності на майно, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 , удаваним правочином, визнання вказаного договору недійсним в частині покупця; визнання його покупцем земельної ділянки та визнання за ним права власності на земельні ділянки та розташовані на них житлові будинки.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті спору.
Враховуючи вищевикладені обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову.
Апеляційний суд зауважує, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц,від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц,від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-цтощо).
Таким чином, з огляду на необгрунтованість та безпідставність позовних вимог та обрання неналежного способу захисту ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції не приймає до уваги аргументи відповідача ОСОБА_2 про необхідність застосування строку позовної давності.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідо до ч.13 ст.141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно наявних в матеріалах справи доказів , колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування додаткового рішення та ухвалення нового.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Гринишина Євгенія Васильовича - залишити без задоволення.
Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2024 року та додаткове рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя: В.М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов