Житомирський апеляційний суд
Справа №295/5203/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/446/25
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
30 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря: ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6
прокурора: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 10 червня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_9 ,-
встановила:
ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні, кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.
10 червня 2025 року ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира було задоволено клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 до 12.07.2025 в межах строку досудового розслідування.
Оцінивши в сукупності всі обставини, передбачені ст.178 КПК України, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, достатніх підстав про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя вважав, що будь - який інший запобіжний захід, передбачений ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, а тому задовольним клопотання.
Крім того, суд на підставі п.1 ч.4 ст.183 КПК, вважав за необхідне не визначати розмір застави та згідно ч.3 ст.197 КПК України продовжив строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту за місцем тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_1 з обов'язком перебувати за вказаною адресою щоденно з 20 год. до 06 год., з правом залишати місце проживання в інший час для забезпечення трудової діяльності та виконання інших життєво необхідних потреб.
Вважає, що вказана ухвала підлягає скасуванню як така, що постановлена з грубими порушеннями норм кримінального процесуального законодавства України, стандартів Європейської конвенції з прав людини та усталеної практики Європейського суду з прав людини.
Зазначає, що суд не врахував, що підозрюваний ОСОБА_9 має міцні соціальні зв'язки у вигляді сім'ї: дружина із якою він перебуває в шлюбі 30 років; син-інвалід першої групи, який відповідно до довідки до акта МСЕК серія 12 ААА №786491 є інвалідом 1 Б групи з ураженням опорно-рухового апарату та потребує постійного стороннього догляду. Наявність таких сімейних обов'язків створює потужний стримуючий фактор від можливого переховування, оскільки залишення сім'ї без засобів існування суперечить природним батьківським інстинктам та моральним принципам підозрюваного.
Крім того, підозрюваний характеризується виключно з позитивної сторони за місцем роботи фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 , де він працював з листопада 2022 року по жовтень 2024 року. Характеристика свідчить про те, що він був сумлінним та добросовісним працівником, який користувався повагою в колективі та жодного разу не був помічений у конфліктних ситуаціях. Така репутація свідчить про правослухняну поведінку та відсутність схильності до порушення встановленого порядку.
Зазначає, що ризики наведені в ухвалі слідчого судді є безпідставними.
Посилається на те, що підозрюваний до кримінальної відповідальності ніколи не притягався, що характеризує його як законослухняну особу. Протягом всього періоду досудового розслідування сприяє слідству.
Зазначає, що умислу на вбивство потерпілого у підозрюваного не було.
Аргументує, що між дружиною підозрюваного ОСОБА_11 та ОСОБА_12 2 червня 2025 року було укладено договір оренди житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить орендодавцю. Відповідно до пункту 3.2.1 пункту 3.2 розділу 3 цього договору орендар мас право вселити до вказаного будинку свого чоловіка ОСОБА_9 . Цього ж дня між сторонами договору було складено акт приймання- передачі вказаного будинку, а підозрюваний надав свою згоду на проживання в орендованому будинку.
Таким чином, у підозрюваного наявне законне право проживання в будинку, розташованому в іншому населеному пункті, окремо від потерпілого та свідків у кримінальному провадженні. Це обставина повністю виключає можливість постійного контакту з ними та позбавляє підозрюваного реальної можливості здійснювати на них тиск чи вплив у разі обрання йому менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
На думку захисника, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, дані, що характеризують його особу, та наявність встановлених ризиків, застава у розмірі від вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб цілком здатна забезпечити виконання належної процесуальної поведінки підозрюваним та може гарантувати виконання ним покладених на нього обов'язків. Зазначений розмір застави стане належною гарантією того, що підозрюваний не зникатиме через побоювання втратити цю заставу.
Твердить, що слідчий суддя у своїй ухвалі зробив низку безпідставних висновків щодо особистості підозрюваного, які не підтверджуються матеріалами кримінального провадження Зокрема, суд зазначив, що "підозрюваний зловживає алкоголем", "схильний до неконтрольованої поведінки, агресії" та "раніше спричиняв домашнє насильство відносно потерпілого".
Зазначає, що з дня обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою 17 квітня 2025 року до 21 травня 2025 року слідчі та інші процесуальні дії у кримінальному провадженні взагалі не проводились. Навіть не були призначені всі необхідні експертизи та не допитаний потерпілий у провадженні.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим заходом і він може бути застосованим тоді, коли жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених у ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 15.04.2025 о 03 год. 10 хв. ОСОБА_9 затримано в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, та у той же день останньому вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст.115 КК України.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 17.04.2025 підозрюваному ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави, по 12.06.2024 включно.
09.06.2025 року постановою керівника Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_13 продовжено строк досудового розслідування в кримінальному провадженні №12025060610000171 від 14.04.2025 року продовжено до 15.07.2025 року.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Крім того, з практики Європейського Суду з прав людини випливає, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Докази долучені до клопотання свідчать, що ОСОБА_9 може бути причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.
Слідчий суддя також достатньо обґрунтував свої висновки про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_9 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливати на свідків, потерпілого, враховуючи те, що потерпілий ОСОБА_14 являється сином підозрюваного ОСОБА_9 , а також свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_15 проживають в одному будинку з підозрюваним.
ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України, який згідно ст. 12 України є особливо тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, враховуючи існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, застосування домашнього арешту, як зазначено в апеляційній скарзі захисника, на думку апеляційного суду не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
За таких обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими та законними висновки слідчого судді про наявність достатніх підстав, згідно вимог ст. 194 КПК України для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Колегія суддів зважає і на те, що при розгляді питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі підозрюваного. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Доводи сторони захисту про те, що до підозрюваного ОСОБА_9 може бути застосований більш м'який запобіжний захід, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку підозрюваного своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи захисника, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки у вигляді сім'ї: дружину із якою він перебуває в шлюбі 30 років; сина-інваліда першої групи, який відповідно до довідки до акта МСЕК серія 12 ААА №786491 є інвалідом 1 Б групи з ураженням опорно-рухового апарату та потребує постійного стороннього догляду, не є переконливим аргументом для можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки це не стримало його від протиправної поведінки, відповідно до підозри.
Таким чином, вирішуючи клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 та неможливості на даний час у застосуванні менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування
Враховуючи характер злочину, який спрямований на протиправне позбавлення життя потерпілого, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про неможливість на даний час у застосуванні застави.
Інші доводи апеляційної скарги, також не спростовують правильність висновків слідчого судді.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 10 червня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: