Житомирський апеляційний суд
Справа №285/3035/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/449/25
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
01 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря: ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6
прокурора: ОСОБА_7
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 07 червня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 ,-
ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.
07 червня 2025 року ухвалою слідчого судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області було задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 строком на 60 діб, а саме до 04 серпня 2025 року (включно).
Слідчий суддя дійшов висновку, що встановлені ризики та обставини справи не дають підстав для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, а також не вбачав підстав для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки злочин скоєно із застосуванням насильства.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою застосувати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вважає, що обрана міра запобіжного заходу є суворою.
Зазначає, що ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має сім'ю, приймав участь по захисту Батьківщини, свою вину визнав.
Вважає, що можливо застосувати ОСОБА_8 більш м'який вид запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт, оскільки на даний час в нього є постійне місце проживання, а також ОСОБА_8 матиме можливість врегулювати з потерпілою і матеріальні збитки, так як інших тяжких наслідків не настало.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника, підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим заходом і він може бути застосованим тоді, коли жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених у ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження у провадженні СВ Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12025060530000537 від 05.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.152 КК України.
В ході досудового розслідування 06.06.2025 ОСОБА_8 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Крім того, з практики Європейського Суду з прав людини випливає, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Докази долучені до клопотання свідчать, що ОСОБА_8 може бути причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, оскільки в протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення потерпіла ОСОБА_9 повідомила, що 04.06.2025 близько 20 год.40 хв. ОСОБА_10 в с. Пилиповичі Звягельського району вчинив дії сексуального характеру відносно неї, пов'язані з вагінальним проникненням в тіло з використанням геніталій, без її добровільної згоди.
Вказані обставини підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які вказували, що потерпіла сиділа на колінах у підозрюваного, а згодом вони залишали компанію певний час і були на одинці, а також актом судово - медичного обстеження №174, яким не виключено здійснення статевого акту та виявлено осаднення слизової оболонки дівочої перетинки у ОСОБА_9 .
Наведені захисником відомості в апеляційній скарзі, так і доводи підозрюваного в судовому засіданні апеляційного суду не спростовують даних, що ОСОБА_8 може бути причетним до інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Слідчий суддя також достатньо обґрунтував свої висновки про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливати на потерпілу, свідків, оскільки проживає з ними в одному населеному пункті, вчинити інше кримінальне правопорушення, з цими висновками погоджується і колегія суддів.
Крім того, ОСОБА_8 є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 та вважається таким, що самовільно залишив розташування військової частини, що свідчить про схильність ОСОБА_8 до ухилення від виконання покладених на нього обов'язків та до протиправної поведінки.
За таких обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими та законними висновки слідчого судді про наявність достатніх підстав, згідно вимог ст. 194 КПК України для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Колегія суддів зважає і на те, що при розгляді питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі підозрюваного. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Доводи сторони захисту про те, що до підозрюваного ОСОБА_14 може бути застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку підозрюваного своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи захисника, що підозрюваний має сім'ю, приймав участь по захисту Батьківщини, вину визнав, має бажання повернутися до військової частини та продовжувати військову службу, не є переконливим аргументом для можливості застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки це не стримало його від протиправної поведінки, відповідно до підозри і до події злочину він бажання повернутися до військової частини не виявляв.
Таким чином, вирішуючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 та неможливості на даний час у застосуванні менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи, що злочин вчинено з застосуванням насильства апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про неможливість на даний час у застосуванні застави.
Інші доводи апеляційної скарги, також не спростовують правильність висновків слідчого судді.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Звягельського міськрайонного суду м Житомирської області від 07 червня 2025 року якою задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: