Справа № 712/15259/24
Провадження № 1-кс/712/3337/25
07 липня 2025 року Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси, клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,
ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , звернулась до суду з клопотанням про скасування арешту майна, посилаючись на те, що у провадженні слідчого відділу Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області перебувало кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024250310004109 від 20.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_6 від 30.12.2024 у справі № 712/15259/24 було накладено арешт на мобільний телефон «iPhone 8» у чорному чохлі, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , який належить неповнолітньому ОСОБА_5 .
В подальшому постановою слідчого Черкаського районного управління поліції ОСОБА_7 від 30.04.2025 вказане кримінальне провадження було закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні особи складу кримінального правопорушення. Жодній особі в межах кримінального провадження про підозру повідомлено не було.
У зв'язку із закриттям кримінального провадження, відпали правові підстави для подальшого зберігання арештованого майна, зокрема - вказаного мобільного телефону, тому просив скасувати арешт з майна.
ОСОБА_4 та прокурор до судового засідання не з'явились, подали заяви про розгляд клопотання в їх відсутність вимоги клопотання підтримали.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами кримінально-процесуального законодавства.
В судовому засіданні встановлено, що у провадженні слідчого відділу Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області перебувало кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024250310004109 від 20.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_6 від 30.12.2024 у справі № 712/15259/24 було накладено арешт на мобільний телефон «iPhone 8» у чорному чохлі, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , який належить неповнолітньому ОСОБА_5 .
Постановою слідчого Черкаського районного управління поліції ОСОБА_7 від 30.04.2025 вказане кримінальне провадження було закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні особи складу кримінального правопорушення. Жодній особі в межах кримінального провадження про підозру повідомлено не було.
У зв'язку із закриттям кримінального провадження, відпали правові підстави для подальшого зберігання арештованого майна.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Стаття 41 Конституції України регламентує право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, а також визначає: ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Конституційним Судом України висловлено позицію: право власності не є абсолютним, тобто може бути обмежене, однак втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства. При обмеженні права власності в інтересах суспільства пропорційними можуть вважатися такі заходи, які є менш обтяжливими для прав і свобод приватних осіб з-поміж усіх доступних для застосування заходів.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Обмеження права власності повинні розглядатися як вимушені заходи, які держава не обов'язково повинна застосовувати.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 98, 100, 131-132, 167, 170,-171, 369-372, 376 КПК України слідчий суддя -
Скасувати арешт накладений ухвалою суду від 30 грудня 2024 року на мобільний телефон «Іphone 8» в чохлі чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , вилучений в ході проведення огляду місця події 20.12.2024, власником якого являється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В решті ухвалу суду залишити - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_8