11 липня 2025 рокуСправа №: 695/2478/25
Номер провадження 3/695/1394/25
11 липня 2025 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Бойко Н.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи, які надійшли від Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП в матеріалах справи відсутній, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП,
Водій ОСОБА_1 20 травня 2025 року о 13 годині 33 хвилин, в с. Скориківка по вул. Соборна, 35, керував мотоциклом SPARK SP200R29, без номерного знака, при цьому не мав захисного мотошолома.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.3. г ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Водій ОСОБА_1 20 травня 2025 року о 13 годині 33 хвилин, в с. Скориківка по вул. Соборна, 35, керував мотоциклом SPARK SP200R29, без номерного знака, при цьому не мав відповідного права керування транспортними засобами.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1 а ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому визнав.
Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Відповідно ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а тому, суддя вважає за можливе об'єднати адміністративні справи: № 695/2479/25 провадження №3/695/1395/25 (на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 336269 від 20.05.2025), № 695/2478/25 провадження №3/695/1394/25 (на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 336279 від 20.05.2025), щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП, в одне провадження, присвоївши об'єднаній справі №695/2478/25 провадження №3/695/1394/25.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «OHalloran and Francis v. The United Kingdom» [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Відповідно до диспозиції ч.2 ст.126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Згідно п. 2.3. "ґ" ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: під час руху на мотоциклі або мопеді бути в застебнутому мотошоломі й не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
Згідно п. 2.1. а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.
Згідно з вимогами ст.245 КУПАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 увчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, а саме: вище вказаними протоколами про адміністративні правопорушення; рапортом поліцейського СРПП Золотоніського РВП ГУНП у Черкаській області М. Сергієнко.
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП підтверджується відеозаписами з нагрудної відеокамери, які приєднані до протоколу про адміністративне правопорушення, - (відеореєстраторів), використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100, що були досліджені у судовому засіданні, на яких зафіксовано обставини вчинення адміністративних правопорушень ОСОБА_1 , після чого складено протоколи про адміністративні правопорушення за ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП, під час безперервної відеофіксації.
Згідно переглянутих відеозаписів, при фіксації вказаних обставин під час складання протоколів про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 вину визнав.
Тобто зазначений відеозапис підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказаний відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Наявний в матеріалах справи відеозапис складається з файлів, які є послідовними, безперервним, цілісними та повністю відображають обставини вчинених ОСОБА_1 правопорушень.
Доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис відповідає вимогам ст.251 КУпАП, оскільки є показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Будь-яких даних, які б спростовували обставини, що підтверджуються вказаними вище доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суду не надано.
Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні, і підстав їм не довіряти у суду немає.
Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю взаємоузгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається порушення Правил дорожнього руху 20.05.2025, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.3 "г" та п. 2.1. "а" ПДР України, та наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП.
У судовому засіданні було встановлено, що з боку працівників поліції відсутні будь-які ознаки впливу на ОСОБА_1 та упередженості до нього з боку зазначених осіб. Дії працівника поліції в частині правомірності складання протоколу про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 не оскаржував в передбаченому законом порядку.
Перевіркою матеріалів провадження порушень при складанні протоколів про адміністративні правопорушення не встановлено, поліцейським протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 336269 від 20.05.2025 та серії ЕПР1 № 336279 від 20.05.2025 від 20.05.2025 відносно ОСОБА_1 в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Суд зазначає, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП, обґрунтовані та визначені законом.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 , порушивши вимоги п. 2.3. г та п. 2.1 а Правил дорожнього руху України, 20.05.2025 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП, та вину його у вчиненому доведено поза розумним сумнівом.
В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов"язкова до застосування як джерело права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини.
Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.
У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Європейський суд з прав людини у складі Великої палати у рішенні по справі «OHalloran and Francis v. The United Kingdom» [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У рішенні «Шмауцер протии Австрії» від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
Поряд з цим, ЄСПЛ відносить до кримінально-правової санкції й позбавлення прав на управління транспортним засобом, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй в провину, мати достатньо часу для підготовки свого захисту, отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї, обов"язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов"язку доводити свою непричетність до вчинення порушення (рішення ЄСПЛ у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року).
Системний аналіз вищезазначеної практики ЄСПЛ свідчить про те, що гарантії ст.6 Конвенції поширюються також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні.
При накладенні стягнення, суддя відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення та особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що обтяжують і пом'якшують відповідальність. суддя вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Обставиною, що згідно ст. 34 КУпАП пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення гр. ОСОБА_1 є щире каяття.
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення згідно зі ст. 35 КУпАП, не встановлено.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст.13 КУПАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Суд констатує, що ОСОБА_1 перебуває саме у тому віці, коли у особи формується повага до закону, уявлення про відповідальність та невідворотність покарання за скоєні вчинки.
За таких обставин, суд вважає, що жоден із заходів передбачених ст. 24-1 КУпАП не буде дієвим запобіжником від вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень в подальшому, а навпаки укріпить у неповнолітньої особи переконання у власній безкарності.
Таким чином, підстав для застосування до неповнолітнього, на момент вчинення правопорушення, ОСОБА_1 заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього Кодексу, з огляду на характер вчиненого правопорушення, не вбачається, тому він підлягає відповідальності на загальних підставах.
Згідно з положеннями ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст.36 КУпАП, суд дійшов висновку, про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме: ч. 2 ст. 126 КУпАП - у виді штрафу в дохід держави в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 3400 (три тисячі чотириста ) гривень.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2025 року складає 605,60 грн.
Доказів того, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору суду не надано, а відтак, з нього належить стягнути судовий збір у сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Керуючись статтями 9, 33-35, 36, 51, 221, 276, 277, 283, 284 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» , суддя
Об'єднати в одне провадження адміністративні справи: № 695/2479/25 провадження №3/695/1395/25 (на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 336269 від 20.05.2025), № 695/2478/25 провадження №3/695/1394/25 (на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 336279 від 20.05.2025), щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП, присвоївши об'єднаній справі №695/2478/25 провадження №3/695/1394/25.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.121 ч.5, ст. 126 ч.2 КУпАП та накласти на нього стягнення:
- за ч. 5 ст. 121 КУпАП - у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 510 (п'ятсот десять) гривень;
- за ч. 2 ст. 126 КУпАП - у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 3400 (три тисячі чотириста ) гривень.
На підставі ст. 36 КУпАП остаточно накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 3400 (три тисячі чотириста ) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення особі постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Бойко Н.В.