10 липня 2025 року
м. Київ
справа № 160/28351/24
адміністративне провадження № К/990/27235/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Громко Наталії Володимирівни на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання повторно розглянути заяву з виключенням з військового обліку,-
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив визнати протиправними дії відповідача, які виразились у внесенні до Реєстру відомостей про те, що позивач є військовозобов'язаною особою (поновленні його на військовому обліку); зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 03 жовтня 2024 року, направлену засобами зв'язку Укрпошта 04 жовтня 2024 року та отриману відповідачем 10 жовтня 2024 року (з документами) з виключенням позивача з військового обліку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
24 червня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» представник позивача утретє надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність поновлення позивача на військовому обліку.
За правилами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи судові рішення, представник позивача посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме постанови Верховного Суду по справах: №523/4930/15-а, №9901/315/20, №360/3611/20, №520/15025/16-а, №820/5348/17.
Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
Водночас аргументи скаржника зводяться лише до зазначення постанов Верховного Суду, проте не зазначено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, сутність такого неправильного застосування та суперечливість такого застосування позиції Верховного Суду.
Отже, в касаційній скарзі заявник конкретну норму, щодо якої викладені висновки Верховного Суду, не зазначила та не обґрунтувала подібність правовідносин у цій справі та у справах, на які вона посилається, що з огляду на це, не може вважатися належним обґрунтуванням касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відтак, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України
Разом з цим скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 цієї норми КАС України, вимагає не лише зазначення скаржником про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду, та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Проаналізувавши доводи заявника, Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності зазначеної конкретної норми (норм) права та мотивованих аргументів неправильного її (їх) застосування, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Насамкінець в тексті касаційної скарги заявник посилається на частину другу статті 353 КАС України, проте жодного підпункту частини другої статті 353 КАС України скаржник не зазначає, у зв'язку з чим Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на вказану процесуальну норму.
Скаржник, серед іншого, обґрунтовує необхідність відкриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою на підставі підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зазначаючи, що ця справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, проте проаналізувавши зміст поданої касаційної скарги, колегія суддів констатує, що представник позивача жодним чином не обґрунтувала цю підставу допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відтак, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України та частини другої статті 353, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Громко Наталії Володимирівни на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання повторно розглянути заяву з виключенням з військового обліку - повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяС.А. Уханенко