10 липня 2025 року
м. Київ
справа №380/18556/24
адміністративне провадження № К/990/27214/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Жука А.В.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 10 березня 2020 року по 29 серпня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 10 березня 2020 року по 29 серпня 2022 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби за період з 10 березня 2020 року по 29 серпня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби за період з 10 березня 2020 року по 29 серпня 2022 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення та одноразових видів грошового забезпечення пов'язаних з проходженням військової служби, визначеного, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, за період з 10 березня 2020 року по день фактичної виплати.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2022 року позов задоволено частково.
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просить визнати нечинним рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року заяву військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі № 380/18556/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій залишено без руху.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року продовжено військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків заяви у справі №380/18556/24, встановлених ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року, на п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року заяву військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цій справі повернуто заявнику.
Не погодившись із прийнятим рішенням, військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та доказів надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України та надано п'ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року апеляційну скаргу повернуто заявникові.
24 червня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у цій справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржуване процесуальне рішення суду першої інстанції не було переглянуто в суді апеляційної інстанції, адже судом апеляційної інстанції було повернуто апеляційну скаргу.
З огляду на те, що частиною другою статті 328 КАС України передбачено право на оскарження ухвали суду першої інстанції лише після апеляційного перегляду справи, тому ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного оскарження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у цій справі.
Щодо оскарження в суді касаційної інстанції ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року слід зазначити наступне.
Так, відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку може бути оскаржена зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Колегія суддів наголошує, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Так, постановляючи оскаржувану ухвалу від 23 червня 2025 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що у встановлений суддею-доповідачем строк в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги, у зв'язку з чим суд, застосувавши частину другу статті 298 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України, повернув апеляційну скаргу.
В касаційній скарзі заявник лише викладає доводи щодо неправильності ухвали суду першої інстанції, проте жодних доводів щодо неправильності ухвали суду апеляційної інстанції від 23 червня 2025 року скаржник не наводить.
Враховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що скаржник у строк, наданий судом, не вчинив жодної процесуальної дії на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 02 червня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, що своєю чергою свідчить про невиконання скаржником своїх процесуальних обов'язків.
Отже, за таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги заявникові, а касаційну скаргу, з огляду на відсутність жодних доводів на помилковість суду апеляційної інстанції, колегія суддів визнає як необґрунтовану.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У частині другій цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія зазначеної норми поширюється, зокрема, на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Таким чином, оскаржуване судове рішення є вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у цій справі.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко О.В. Кашпур А.В. Жук