02 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/1736/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняк В.Я.,
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 02.07.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025
та ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024
у справі № 916/1736/24
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
Історія справи
1. У квітні 2024 р. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
1.1. Заява мотивована наявністю у ОСОБА_1 заборгованості перед кредитором - ОСОБА_2 , яку заявник неспроможний погасити.
2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 відкрито провадження у справі №916/1736/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначено керуючим реструктуризацією - арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича.
3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 у справі №916/1736/24 визнано грошові вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у сумі 14736101,20 грн з задоволенням у другу чергу.
4. В подальшому ухвалою попереднього засідання суду від 17.07.2024 у справі №916/1736/24 визначено розмір та перелік усіх визнаних вимог для внесення керуючим реструктуризацією боржника до реєстру вимог кредиторів, а саме: до вимог першої черги віднесено вимоги ОСОБА_2 у сумі 6056 грн та до вимог другої черги віднесено вимоги ОСОБА_2 у сумі 14736101,20 грн.
5. 08.07.2024 до суду першої інстанції надійшла заява керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича про затвердження плану реструктуризації боргів боржника б/н від 05.07.2024 (вх.№3-501/24 від 08.07.2024), мотивована прийняттям зборами кредиторів рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника та необхідність звернення до суду для затвердження цього плану.
6. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 у справі №916/1736/24 (суддя Грабован Л.І.) затверджено план реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 , який погоджений ним та схвалений зборами кредиторів згідно з протоколом №1 від 05.07.2024; припинено повноваження керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича.
6.1. Ухвала обґрунтована тим, що наданий на затвердження суду план реструктуризації боргів боржника погоджений боржником та схвалений зборами кредиторів; розроблений з метою відновлення платоспроможності боржника; його зміст відповідає вимогам частин другої, третьої статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства; боржник за планом прийняв зобов'язання щодо кредитора, які ґрунтуються на реальних можливостях боржника; визначений строк виконання не перевищує строк, встановлений частиною шостою статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства; участь керуючого реструктуризації боргів боржника у виконанні плану реструктуризації боргів боржника не передбачена; керуючим реструктуризацією дотримано порядок розробки, погодження боржником плану реструктуризації та подання до суду заяви про його затвердження відповідно до статей 124, 126 Кодексу України з процедур банкрутства, при цьому підстав для відмови у затвердженні плану реструктуризації, визначених у частині восьмої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства, судом першої інстанції не виявлено.
7. 05.08.2024 до місцевого господарського суду від представника боржника надійшов звіт б/н від 05.08.2024 (вх.№29203/24 від 05.08.2024) про виконання плану реструктуризації боргів.
8. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 у справі №916/1736/24 (суддя Грабован Л.І.) затверджено звіт про виконання плану реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 ; припинено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 ; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 08.05.2024; звільнено ОСОБА_1 від боргів, окрім боргів за вимогами, передбачених частиною другою статті 134 Кодексу України з процедур банкрутства (відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи; сплати аліментів; виконання інших вимог, які нерозривно пов'язані з особистістю фізичної особи); роз'яснено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнані такими, що не підлягають виконанню; закрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
8.1. В обґрунтування наведеної ухвали місцевий господарський суд послався на те, що за результатами розгляду звіту про виконання плану реструктуризації боргів встановлено задоволення боржником вимог, включених до такого плану, у визначені в ньому порядку та спосіб, при цьому будь-яких скарг на дії боржника щодо виконання плану реструктуризації боргів до суду не надходило, у зв'язку з чим в силу вимог Кодексу України з процедур банкрутства виконання боржником плану реструктуризації зумовлює наявність правових підстав для затвердження звіту про виконання плану реструктуризації боргів боржника, припинення процедури реструктуризації боргів та закриття провадження у справі.
9. Не погодившись з вищенаведеними ухвалами, ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про затвердження плану реструктуризації боргів боржника та ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів у справі №916/1736/24.
9.1. В апеляційній скарзі скаржниця наголошує на недобросовісній поведінці боржника, який в межах розгляду цивільних справ заперечував проти наявності у нього заборгованості перед ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а в подальшому, звертаючись до Господарського суду Одеської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначив в якості кредиторських лише вимоги ОСОБА_2 , ігноруючи при цьому існування рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.11.2023 у справі №947/15244/23 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , у зв'язку з чим остання, не будучи обізнаною про розгляд цієї справи про неплатоспроможність, безпідставно була позбавлена можливості реалізувати свої права кредитора. З огляду на викладене, а також враховуючи недостовірність наданих боржником до суду відомостей і не здійснення арбітражним керуючим всіх належних та достатніх заходів щодо виявлення майна боржника, апелянт стверджує про передчасність постановлення оскаржуваних ухвал суду першої інстанції.
Короткий зміст оскаржуваних рішень суду апеляційної інстанції
10. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, а також встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу та будь-яких заяв чи клопотання з процесуальних питань до 26.11.2024.
Також, у наведеній ухвалі поновлено ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про затвердження плану реструктуризації боргів боржника та ухвали Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів у справі №916/1736/24
10.1. Ухвала в частині поновлення строку на апеляційне оскарження мотивована таким:
представник ОСОБА_3 ознайомився з матеріалами справи 01.10.2024, що підтверджується відповідною розпискою останнього (т.IV а.с.28), а з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про затвердження плану реструктуризації боргів боржника та ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів у справі №916/1736/24 скаржниця звернулася засобами кур'єрської служби доставки 21.10.2024, пропустивши встановлений процесуальним законом десятиденний строк на апеляційне оскарження. Між тим, з огляду на істотний обсяг матеріалів справи, а також те, що скаржниця не брала участі у справі, тобто не була обізнана з ходом та всіма обставинами останньої, що об'єктивно зумовило необхідність збільшення часу на підготовку апеляційної скарги, тим більше, що об'єктом апеляційного оскарження виступають одразу два процесуальних документа, з метою уникнення надмірного формалізму і неправомірного обмеження доступу до суду, враховуючи при цьому незначний пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність поновлення вказаного процесуального строку.
11. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про затвердження плану реструктуризації боргів боржника та ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів у справі №916/1736/24 скасовано. Справу №916/1736/24 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
11.1. Апеляційний господарський суд виходив з того, що оскаржуваними ухвалами саме у їх сукупності було порушено право ОСОБА_3 на заявлення грошових вимог до ОСОБА_1 та при цьому вирішено питання про права ОСОБА_3 , адже визнано погашеними вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі №916/1736/24, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про затвердження плану реструктуризації боргів боржника та ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів у справі №916/1736/24 залишити в силі.
13. 02.06.2025 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків разом із доказами доплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, у якій викладено уточнені вимоги касаційної скарги та уточнено дату постанови Південно-західного апеляційного господарського суду, яку він оскаржує.
Скаржник просить суд скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 про відкриття апеляційного провадження у справі №916/1736/24 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 у справі № 916/1736/24, справу № 916/1736/24 передати на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 . У випадку, якщо Суд не вбачатиме підстав для скасування ухвали про відкриття апеляційного провадження - скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 у справі № 916/1736/24 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про затвердження плану реструктуризації боргів боржника та ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 про закриття провадження у зв'язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів у справі №916/1736/24.
13.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та в обґрунтування зазначає, що апеляційний господарський суд при прийняті постанови від 23.04.2025 у справі №916/1736/24 порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права та не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:
- порушив ст. ст. 17, 254 ГПК України та не врахував висновку Верховного Суду, щодо їх застосування, викладеного у постановах від 15.05.2020 у справі №904/897/19, від 28.03.2024 у справі №903/116/21;
- неправильно застосував ст. 126 КУзПБ, без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.08.2021 у справі №925/473/20 щодо недопущення пасивної участі боржника у процедурі реструктуризації.
Задля забезпечення єдиного спрямування розвитку практики в конкурсних процедурах банкрутства, скаржник просить також врахувати позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.06.2024 у справі № 910/12482/23.
-Крім того, скаржник посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, як на підставу касаційного оскарження та зазначає, що суд неправильно застосував ст. 122 КУзПБ, дійшовши помилкового висновку, що господарський суд за результатом попереднього засідання мав зобов'язати керуючого реструктуризацією письмово повідомити конкурсного кредитора який не заявив свої вимоги до боржника і вимоги якого не були підставою для звернення боржника із заявою про відкриття процедури неплатоспроможності, а до попереднього засідання надійшли заяви інших кредиторів. Висновок Верховного Суду щодо питання застосування ст. 122 КУзПБ у подібних правовідносинах відсутній.
-Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що погодження боржником і кредиторами плану реструктуризації у строк, що є меншим за 120 днів, порушує право конкурсних кредиторів, які не виконали свій обов'язок заявити вимоги до боржника у 30-денний строк з дня оголошення про відкриття процедури неплатоспроможності, на пред'явлення таких вимог. Такий висновок зроблено внаслідок неправильного застосування ст. 126 КУзПБ, а висновок Верховного Суду щодо застосування вказаної норми у подібних правовідносинах відсутній.
-Щодо оскарження ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 про відкриття апеляційного провадження у цій справі, то скаржник вказує, що апелянт пропустив строк на апеляційне оскарження без зазначення поважної причини пропуску, а суд апеляційної інстанції, в порушення статті 256 ГПК країни поновив цей строк без належного мотивування свого висновку.
-Вважає, що суд апеляційної інстанції не конкретизував, яку саме обставину пропуску строку від визнав поважною, що є неналежним мотивуванням рішення суду, що суперечить правовому висновку щодо належного мотивування, викладеному Верховним Судом у постанові від 03.04.2025 у справі № 908/2948/23.
-Вказує, що суд апеляційної інстанції не повинен був приймати накладну кур'єрської служби доставки ТОВ "Двадцять п'ять годин" як належний доказ звернення з апеляційною скаргою до суду, оскільки згідно усталеної практики Верховного Суду, видані ТОВ "Двадцять п'ять годин" документи - не є доказами направлення документів у відповідні дати, оскільки надані без розрахункових документів виконаних за допомогою РРО, не містять поштових штемпелів, тощо. ТОВ "Двадцять п'ять годин" уже відома служба доставки тим, що вона фактично здійснює незаконну діяльність, видаючи замовникам кур'єрські накладні заповнені "задніми" числами, про що суди неодноразово зазначають у своїх ухвалах (постанова Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 1527/20068/12, ухвала Верховного Суду від 11.10.2024 у справі № 240/25404/23).
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі та подані клопотання
14. ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення апеляційного господарського суду залишити без змін.
15. 02.07.2025 адвокатом ОСОБА_3 - Мастітим І.А. подано клопотання про відкладення розгляду справи, з метою належного надання правничої допомоги ОСОБА_3 та через об'єктивну неможливість адвоката Мухамеджанова Олега Салаватовича, як представника ОСОБА_3 , взяти участь у судовому засіданні.
Провадження у Верховному Суді
16. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/1736/24 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2025.
17. Ухвалою Верховного Суду від 04.06.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 та ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у справі №916/1736/24.
Призначено до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі №916/1736/24 на 02 липня 2025 року о 12:00 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
18. Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.
19. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
20. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо правомірності скасування судом апеляційної інстанції ухвали Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 та ухвали Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 у справі №916/1736/24, за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі під час її розгляду місцевим господарським судом.
21. Згідно з оскаржуваною постановою апеляційного господарського суду та аргументами касаційної скарги спір у цій справі виник щодо права ОСОБА_3 , яка зазначає про наявні, однак незаявлені у цій справі та незадоволені грошові вимоги до Боржника, на оскарження ухвал місцевого господарського суду про затвердження плану реструктуризації боргів Боржника та про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів Боржника.
22. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення закріплені Конституцією України серед основних засад судочинства (пункт 8 частини першої статті 129).
23. Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
24. Отже, обсяг реалізації конституційного права на оскарження судового рішення у конкретних правовідносинах визначається положеннями процесуального закону.
25. Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
26. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (частина перша статті 254 ГПК України).
27. За змістом приписів статей 17, 254 ГПК України процесуальним законом виокремлено коло осіб, наділених правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділити на дві групи: (1) учасники справи; (2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
28. Системний аналіз приписів статей 17, 42, 44, 254, 255 ГПК України засвідчує те, що на відміну від осіб які не брали участі у справі, учасники справи наділені правом оскаржувати судові рішення у такій справі в силу закону, згідно з пунктом 5 частини першої статті 42 ГПК України (за винятком встановлених законом обмежень). Отже при поданні апеляційної скарги учасники справи не мають доводити, що оскаржуване судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків, оскільки зазначене презюмується процесуальним законом з огляду на статус учасника справи у суб'єкта оскарження.
29. Однак, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок; такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Доведення такого правового зв'язку є обов'язковим при розгляді справ про банкрутство.
30. Тому, за наявності відповідних обставин, суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому тощо. Тобто, суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
31. Статус учасників у справі про банкрутство (неплатоспроможність) регламентовано як нормами Господарського процесуального кодексу України, так і спеціальним законом - Кодексом України з процедур банкрутства, зміст правосуб'єктності та особливості процесуального статусу конкретного учасника справи розкриваються шляхом системного тлумачення норм цих законодавчих актів з урахуванням особливостей певної стадії процедури банкрутства.
32. Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства учасниками у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.
33. Сторонами у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут) (абзац 22 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства).
34. За змістом абзацу 11 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
35. Порядок набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначається статтею 122 Кодексу України з процедур банкрутства, за змістом якої цей порядок аналогічний до відповідного порядку, встановленого статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства для справ про банкрутство юридичних осіб, за змістом якої конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
36. Отже, за загальним правилом набуття статусу конкурсного кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку (подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №916/1965/13).
37. За висновком Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, сформульованим у пункті 56.16 постанови від 16.07.2020 у справі №910/4475/19, лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 23 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства) визнання його вимог, конкурсний кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України).
38. Тобто, лише за сукупністю передбачених Кодексом України з процедур банкрутства дій: пред'явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв'язку з позовною давністю, тощо) та визнання грошових вимог у відповідній ухвалі суду конкурсний кредитор набуває правового статусу учасника у справі про банкрутство, отже, наділяється процесуальними правомочностями учасника справи за Господарським процесуальним кодексом України, зокрема оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство в апеляційному порядку.
39. Натомість, стосовно осіб, які не брали участі у справі про банкрутство, право на апеляційне оскарження обумовлено такими ж умовами, що і у справах позовного провадження, а саме: необхідністю довести, що в оскарженому рішенні вирішені питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки.
40. ОСОБА_3 , стверджуючи, що оскаржуваними в апеляційному порядку ухвалами вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, послалася на наявність кредиторських вимог до боржника, які є безспірними, оскільки підтверджені судовим рішенням у справі №947/15244/23, яке набрало законної сили 14.05.2024, тобто ще до постановлення оскаржуваних ухвал.
41. Врахувавши наведене, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що у разі якщо кредитор не звертався із грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, однак посилається на такі вимоги, оскаржуючи ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів боржника та про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів, враховуючи правову природу та наслідки постановлення цих ухвал, а також в силу положень Кодексу України з процедур банкрутства, вони є судовими рішеннями, що ухвалені про права та обов'язки такого кредитора у розумінні частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України.
42. Такий висновок Південно-західного апеляційного господарського суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо наявності у кредитора, який не звертався із грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, права на апеляційне оскарження ухвал місцевого господарського суду, які впливають на права та обов'язки такого кредитора, викладеною в постанові від 13.02.2024 у справі №908/2069/22.
43. У зв'язку із наведеним, неспроможними є доводи скаржника, що стосуються відсутності права у ОСОБА_3 на оскарження в апеляційному порядку судових рішень місцевого господарського суду про затвердження плану реструктуризації боргів боржника та про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
44. Поряд з цим, здійснюючи перегляд в апеляційному порядку ухвал місцевого господарського суду на предмет наявності/відсутності підстав для їх скасування за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , як особи що не брала участь у цій справі, апеляційний суд дослідив та надав оцінку наведеним ОСОБА_3 в скарзі обставинам у цій справі.
45. За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
46. КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що є не обов'язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
47. За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
48. Згідно з частиною п'ятою статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.
49. Процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
50. З огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
51. З огляду на зазначене, скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
52. Тому КУзПБ передбачає спеціальні вимоги щодо добросовісності боржника - фізичної особи, як запоруку досягнення компромісу між сторонами щодо погашення боргів, яке має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
53. З метою отримання бажаного результату (відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів) КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, які є підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ) та обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), а у разі необхідності - додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУзПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
54. Також, з метою уникнення недобросовісного використання боржником судової процедури неплатоспроможності, КУзПБ передбачає процесуальні запобіжники, серед яких, зокрема, закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ).
55. Зазначені норми КУзПБ закріплюють принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
56. Саме така фізична особа-боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
57. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у поданій до Господарського суду Одеської області заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, серед іншого, повідомив суд про існування потенційного кредитора - ОСОБА_3 , кредиторські вимоги якої до боржника, хоча і не визнаються останнім, але ґрунтуються на судовому рішенні, перегляд якого на момент подання цієї заяви здійснювався в апеляційному порядку і був призначений на 14.05.2024.
58. Суд апеляційної інстанції, також, встановив, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження здійснення боржником після відкриття провадження у цій справі про неплатоспроможність (після 08.05.2024) повідомлення Господарського суду Одеської області або керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича про прийняття Одеським апеляційним судом постанови від 14.05.2024 та, як наслідок, набрання законної сили рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.11.2023 у справі №947/15244/23 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 відшкодування за невиконання договору про надання послуг у розмірі 290000 доларів США та судового збору у розмірі 13420 грн.
59. Крім того, як встановив суд другої інстанції, ні місцевий господарський суд, ні арбітражний керуючий, не зважаючи на обізнаність щодо існування апеляційного провадження у справі №947/15244/23 та, відповідно, істотний вплив результатів розгляду вказаної справи на остаточне коло кредиторів боржника і необхідність розроблення плану реструктуризації, виходячи з самої мети процедури неплатоспроможності у вигляді досягнення компромісу боржника з усіма його кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання зобов'язань, не вчинили жодних дій щодо контролю за рухом зазначеного апеляційного провадження, у тому числі через призму встановлення наявності/відсутності постанови суду апеляційної інстанції.
60. Суд другої інстанції, виходячи з наведених вище обставин цієї справи, зауважив, що у випадку, якщо після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність конкурсним кредитором не подано до попереднього засідання заяви з грошовими вимогами до боржника, господарський суд за результатами такого засідання повинен постановити ухвалу, якою, керуючись принципом судового контролю у справах про банкрутство, з огляду на пасивну поведінку боржника у вигляді не надання ним вичерпної інформації про стан розгляду справи, в межах якої вирішено спір між боржником та його кредитором, та з урахуванням ролі арбітражного керуючого у цій категорії справ (наділеного згідно з нормами Кодексу України з процедур банкрутства відповідними повноваженнями щодо взаємодії з кредиторами боржника), зобов'язати керуючого реструктуризацією боргів боржника письмово повідомити кредитора (зазначеного боржником у заяві про відкриття провадження у справі) щодо правових наслідків неподання ним у порушення вимог частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з грошовими вимогами до боржника.
61. Суд касаційної інстанції, у цьому випадку, погоджується із такими висновками апеляційного господарського суду, з огляду на те, що у спірних правовідносинах божник ОСОБА_1 у поданій до Господарського суду Одеської області заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, серед іншого, повідомив суд про існування потенційного кредитора - ОСОБА_3 , кредиторські вимоги якої до боржника, хоча і не визнаються останнім, але ґрунтуються на судовому рішенні, яким кредиторські вимоги ОСОБА_3 до боржника вже були задоволені та перегляд якого на момент подання цієї заяви здійснювався в апеляційному порядку і був призначений на 14.05.2024.
62. Суд касаційної інстанції, також, погоджується, що подібний за змістом правовий висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладений в постанові від 05.10.2022 у справі №921/39/21, на яку слушно послався суд другої інстанції у своїй постанові.
63. У спірних правовідносинах боржник, місцевий господарський суд та арбітражний керуючий, не зважаючи на обізнаність щодо існування судового рішення першої інстанції на користь ОСОБА_3 та апеляційного провадження у справі №947/15244/23, виходячи з самої мети процедури неплатоспроможності у вигляді досягнення компромісу боржника з усіма його кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання зобов'язань, жодних заходів щодо інформування ОСОБА_3 про існування цієї справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 та про правові наслідки неподання нею в порушення вимог частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з грошовими вимогами до боржника не вчинили.
64. Крім того, апеляційний господарський суд послався на строковість судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
65. Так, в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (пункт 8 частини п'ятої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства).
66. Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина друга статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства).
67. Згідно з частиною четвертою статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
68. Зазначене у сукупності дає підстави для висновку, що строк судової процедури реструктуризації боргів боржника від дня її введення та до затвердження судом погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, зокрема, у разі неподання чи незатвердження такого плану, не повинен перевищувати 120 днів.
69. До спливу цього строку керуючий реструктуризацією зобов'язаний виконати в повному обсязі покладені на нього завдання, зокрема, щодо перевірки майнового стану боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, а господарський суд повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі реструктуризації боргів боржника.
70. Суд зазначає, що законодавець не встановлює заборони на скорочені, порівняно із встановленими Законом, строки для проведення окремих процедур та для вчинення окремих процесуальних дій у справі про банкрутство юридичної особи.
71. Поряд з цим Суд зауважує, що попри відсутність прямої законодавчої заборони на скорочені, порівняно із встановленими Законом, строки для проведення окремих процедур та для вчинення окремих процесуальних дій у справі про банкрутство юридичної особи, скорочення таких строків не має призводити:
- до порушення правил та умов проведення відповідних процедур у справі про банкрутство;
- до порушення закону при вчиненні окремих процесуальних дій у межах кожної із цих процедур;
- до обмеження прав кредиторів та інших учасників на вчинення окремих процесуальних дій у справі про банкрутство, на реалізацію ними відповідних, передбачених законом прав;
- а також до обмеження захисту та відновлення цих прав у справі про банкрутство.
72. Отже, у разі здійснення провадження у справі про банкрутство юридичної особи у скорочені строки, ніж ті, що передбачені КУзПБ для здійснення провадження у справі про банкрутство юридичної особи в цілому та для кожної із встановлених цим Кодексом процедур, суд має зважувати та враховувати, щоб таке скорочення не призводило до порушення правил та умов проведення відповідних процедур у справі про банкрутство, до порушення та/або обмеження відповідних прав учасників у справі про банкрутство, оскільки в протилежному випадку застосування судової процедури банкрутства та/або здійснення в цілому провадження у справі про банкрутство юридичної особи не буде вважатися належним та таким, що відповідає закону. (висновки викладені у постанові Верховного суду від 13.02.2024 у справі №908/2069/22)
73. Судом другої інстанції встановлено, що процедуру реструктуризації боргів боржника було введено 08.05.2024 (одночасно з відкриття провадження у справі про неплатоспроможність), кінцевою датою максимально можливого строку її провадження є 05.09.2024.
74. Верховний Суд вважає доречними висновки суду апеляційної інстанції про те, що знаючи про набрання 14.05.2024 законної сили рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.11.2023 у справі №947/15244/23, боржник з невиправданою оперативністю вчиняв дії щодо погодження та виконання плану реструктуризації боргів, що безпідставно залишилось поза увагою суду першої інстанції, який не висловив жодних розумних сумнівів стосовно того, що скорочення строків провадження у цій справі про неплатоспроможність очевидно може призвести до обмеження прав ОСОБА_3 , як кредитора, на подання заяви з грошовими вимогами до боржника.
75. Враховуючи наведене та беручи до уваги те, що ОСОБА_1 у своїй заяві про неплатоспроможність серед кредиторів вказав ОСОБА_3 , з огляду на доводи останньої щодо наявності у боржника перед нею заборгованості, підтвердженої чинним судовим рішенням у справі №947/15244/23, яке набрало законної сили, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що оскаржуваними ухвалами саме у їх сукупності було порушено право скаржниці на заявлення грошових вимог до ОСОБА_1 та при цьому вирішено питання про права ОСОБА_3 , адже визнано погашеними вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк.
76. Внаслідок встановлених обставин суд апеляційної інстанції правомірно скасував ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про затвердження плану реструктуризації боргів боржника та ухвала Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 та про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів у справі №916/1736/24, а справа - направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.
77. Щодо оскарження ухвали суду апеляційною інстанції про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 слід зазначити таке.
78. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
79. При цьому реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судових рішень ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК України, який регламентує порядок здійснення господарського судочинства.
80. Так, строк на апеляційне оскарження судових рішень встановлений статтею 256 ГПК України, згідно частини першої якої апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
81. Частиною другою статті 256 ГПК України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
82. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частина третя статті 256 ГПК України).
83. Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який згідно частини першої статті 119 ГПК України за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
84. Обставини поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, про які зазначала ОСОБА_3 , встановлені судом апеляційної інстанції, що знайшло своє відображення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
85. Такими обставинами суд апеляційної інстанції визнав те, що скаржниця не брала участі у цій справі в місцевому господарському суді, у зв'язку з чим копії оскаржуваних ухвал були отримані її представником під час ознайомлення з матеріалами цієї справи після надання доступу Господарським судом Одеської області.
86. Ухвалу про поновлення пропущеного строку, суд другої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_3 не є учасником цієї справи, відтак, апеляційний господарський суд з метою уникнення неправомірного обмеження доступу до суду зважив за можливе визнати поважними причини пропуску скаржницею строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про затвердження плану реструктуризації боргів боржника та ухвали Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів у справі №916/1736/24, який підлягає поновленню в силу приписів статті 119 Господарського процесуального кодексу України.
87. Як вбачається з матеріалів справи, до відкриття апеляційного провадження до суду апеляційної інстанції надійшли письмові заперечення ОСОБА_1 проти відкриття апеляційного провадження б/н від 05.11.2024 (вх.№3993/24/Д2 від 05.11.2024) в якій викладено ті ж обставини, як і в касаційній скарзі.
88. Відхиляючи заперечення боржника, суд апеляційної інстанції послався на істотний обсяг матеріалів справи, а також на те, що скаржниця не брала участі у справі, тобто не була обізнана з ходом та всіма обставинами останньої, що об'єктивно зумовило необхідність збільшення часу на підготовку апеляційної скарги, тим більше, що об'єктом апеляційного оскарження виступають одразу два процесуальних документа, отже, з метою уникнення надмірного формалізму і неправомірного обмеження доступу до суду та врахувавши при цьому незначний пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд такі строки відновив.
89. Доводи касаційної скарги в цій частині, щодо безпідставного поновлення строків на апеляційне оскарження Суд відхиляє, оскільки в основу такого рішення суд другої інстанції поклав саме той факт, що скаржниця не брала участі у справі.
90. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 зазначила, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. також висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
91. У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених ст. 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (див. постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
92. З огляду на вищевикладене, Верховний Суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови з огляду на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
93. З норми ст. 287 ГПК України вбачається, що підставою для касаційного оскарження - п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, якою також обґрунтовано подану касаційну скаргу, є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення/цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини. Крім того, посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
94. Здійснивши аналіз оскаржуваних в касаційному порядку судових рішень апеляційного господарського суду, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування судом другої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах, наведених у касаційній скарзі, оскільки ухвалені у справі судові рішення їм не суперечать, ухвалювалися за інших фактичних обставин, а доводи скаржника про їх неврахування зводяться лише до неправильного розуміння цих висновків Верховного Суду, на свою користь. Крім того, деякі справи, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, також різняться предметом та підставами позову, тобто не є релевантними справі, яка переглядається.
95. З огляду на вищевикладене, Верховний Суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги про наявність підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
96. Інші доводи касаційної скарги підставами касаційного оскарження не обґрунтовані і, відповідно, Верховним Судом не розглядаються (див. постанову Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 910/2491/23).
97. Отже Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції про задоволення апеляційної скарги, натомість такі зводяться до незгоди із прийнятим судовим рішенням.
98. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23).
99. Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків апеляційного господарського суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
100. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що оскаржувані судові рішення прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
101. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
102. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судові рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 та ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у справі №916/1736/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.І. Картере
В.Я. Погребняк