08 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 905/1644/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
на рішення Господарського суду Донецької області від 12.02.2025 (суддя Хабарова М. В.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 (Шутенко І. А. - головуючий, судді Гребенюк Н. В., Слободін М. М.) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція»
про стягнення 146 124 465,94 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція»
до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
про стягнення 52 094 405,72 грн,
(у судове засідання з'явилися представники: позивача - Тищенко А. І., відповідача - Кострець Є. В.),
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ НЕК «Укренерго») звернулося до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» (далі - ТОВ «ДТЕК Курахівська ТЕС»), про стягнення заборгованості у розмірі, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заборгованості у розмірі 133 335 180,91 грн, інфляційних втрат в розмірі 8 315 127,03 грн та 3 % річних у розмірі 4 474 158 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань зі сплати вартості наданих позивачем послуг за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 2350-03032 від 22.09.2022 за період червень-жовтень 2023 року.
1.2. ТОВ «ДТЕК Курахівська ТЕС» звернулося із зустрічною позовною заявою про стягнення з ПАТ «НЕК «Укренерго», з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заборгованості за договором про участь у балансуючому ринку № 2350-04015 від 01.10.2022 в розмірі 52 094 405,72 грн.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання позивачем за первісним позовом умов договору про участь у балансуючому ринку від 01.10.2022 № 2350-04015 в частині оплати купленої балансуючої електричної енергії у грудні 2023 року.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 22.09.2022 між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (оператор системи передачі (ОСП), виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» (користувач) укладено Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №2350-03032.
Відповідно до п. 1.1 Договору цей договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України. За цим договором ОСП зобов'язується надавати послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки.
Користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору (п. 1.2 Договору).
Під час виконання вимог цього договору, а також вирішення питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України та ОЕС України (п. 1.3 Договору).
Ціна договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року (п. 2.1 Договору).
Оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою (п. 2.2 Договору).
Обсяг наданої Послуги визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі (п. 2.3 Договору).
Вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої Послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України (п. 2.4 Договору)
Розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків: до 10 числа розрахункового місяця - 35% вартості послуги; до 20 числа розрахункового місяця 35% вартості послуги; до останнього банківського дня календарного місяця - 30% вартості послуги (п. 2.5 Договору).
Плановий обсяг послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу послуги на розрахунковий період (п. 2.6 Договору).
Користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені правилами ринку.
Оплату вартості послуги, після коригування обсягів, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно).
Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги у відповідному розрахунковому періоді виконавець направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони (п. 2.7 Договору).
За відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій, за наявності згоди користувача (п. 2.9 Договору).
Відповідно до п. 3.2.1 Договору одним із обов'язків користувача є своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за цим Договором.
Акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, рахунки, повідомлення про планові обсяги та будь-які інші повідомлення за цим Договором повинні направлятися однією стороною іншій за допомогою Сервісу, електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також можуть бути підтверджені рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням або доставлені кур?єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому Договорі (п. 10.4 Договору).
Рахунки, акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється стороною на виконання договору через сервіс, вважається одержаним іншою стороною з часу набуття документом статусу «Доставлено» у Сервісі.
Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, породжує права та обов'язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб (п. 10.7 Договору).
Для забезпечення електронного документообігу сторони зобов'язуються здійснити реєстрацію в Сервісі та дотримуватися правил та інструкції користування Сервісом, які ним передбачені (п. 10.8 Договору).
Сторона підтверджує, що документи, підписані електронним підписом за допомогою Сервісу з використанням реєстраційних даних сторони, вважаються такими, що підписані цією Стороною (уповноваженою нею особою) (п. 10.10 Договору).
Цей Договір набирає чинності з 01.10.2022 і укладається на строк до 31.12.2022. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 12.1 Договору).
Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №2350-03032 від 22.09.2022 та додатки до нього підписані сторонами без заперечень. Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому, в силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання умов п. 2.6 Договору ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» листом №01-368 від 13.02.2023 повідомлений плановий обсяг надання послуги у 2023 році, тис.кВт*год, а саме: січень 447500, лютий 348700, березень 384100, квітень 354800, травень 354200, червень 359300, липень 396200, серпень 390800, вересень 381100, жовтень 397100, листопад 377500, грудень 379700.
ПрАТ НЕК «Укренерго» стверджує, що у період червень-грудень 2023 року ним надані ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, що підтверджується актами надання послуги: від 30.06.2023 на суму 19017195,73 грн, від 31.07.2023 на суму 11109606,40грн, від 31.08.2023 на суму 15286397,78 грн, від 30.09.2023 на суму 22152921,83грн, від 31.10.2023 на суму 24265159,55 грн, від 13.03.2024 (акт коригування №ДУА_К-0001074 до акта надання послуги від 31.10.2023, відповідно до якого за жовтень 2023 року підлягає сплаті 24265167,11 грн), від 30.11.2023 на суму 23083237,96 грн, від 31.12.2023 на суму 18420654,10 грн.
Зазначені акти надання послуг направлені Товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» через систему електронного документообігу Аскод та підписані його представником (Боричевським А.М.) електронним підписом, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, а також прінтскрінами з системи Аскод.
У зв'язку з невиконанням ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати послуг, ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернувся до суду з позовом.
2.2. ПрАТ НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР) та є оператором системи передач ОСП.
ТОВ «ДТЕК Курахівська ТЕС» є виробником електричної енергії на підставі ліцензії, виданої згідно Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
ПрАТ НЕК «Укренерго» повідомлено ТОВ «ДТЕК Курахівська ТЕС» про акцептування заяви останнього про приєднання до умов Договору про участь у балансуючому ринку та долучено до реєстру постачальників послуг з балансування; ідентифікатор договору №2350-04015, дата акцептування 01.10.2022.
На момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція договору, що затверджена наказом НЕК «Укренерго» №598 від 20.10.2023.
Цей Договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого Договору в цілому (п. 1.1 Договору).
За цим Договором ППБ зобов'язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об'єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов'язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього Договору та Правил ринку (п. 1.2 Договору).
Загальна вартість цього Договору складається із суми придбаних та проданих обсягів електричної енергії на балансуючому ринку протягом дії цього Договору та відповідно до умов цього Договору (п. 2.1 Договору).
Розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається у відповідності до Правил ринку (п. 2.2 Договору).
Для розрахунків за цим Договором використовуються обсяги електричної енергії, купленої-проданої на балансуючому ринку ППБ (п. 3.1 Договору).
Виставлення рахунків та оплата платежів здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку (п. 4.1 Договору).
Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (п. 4.2 Договору).
Якщо ППБ має заперечення до інформації, що міститься у платіжному документі, то він повинен повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП (п. 4.3 Договору).
ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу до ППБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до ППБ акта ППБ розглядає та повертає ОСП один примірник акту, підписаного зі своєї сторони. Якщо ППБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до ППБ акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони ППБ примірник акта, то такий акт вважається підписаним ППБ (п. 4.4 Договору).
Цей Договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ППБ, про що ОСП повідомляє ППБ, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява-приєднання (п. 9.1 Договору).
Якщо жодна із сторін не звернулась до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (п. 9.2 Договору).
На виконання умов Договору №2350-04015 від 01.10.2022 ТОВ «ДТЕК Курахівська ТЕС» здійснив продаж ПрАТ НЕК «Укренерго» балансуючої електричної енергії на загальну суму 49 072 938,58 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 11.03.2024), що підтверджується рахунками-фактурами від 14.12.2023 за період 01.12.2023-10.12.2023 на суму 21018407,20грн, від 26.12.2023 за період 11.12.2023-20.12.2023 на суму 26 083 996,57 грн, від 16.01.2024 за період 01.01.2024-10.01.2024 на суму 457 275,00 грн, від 26.02.2024 за період 11.02.2024-20.02.2024 на суму 1 513 259,81 грн. Вказані рахунки були сформовані в Системі управління ринком, а також направлені на офіційні електронні адреси ПрАТ НЕК «Укренерго».
Крім того, сторонами за допомогою електронного цифрового підпису підписаний акт №БР/23/12-2350 купівлі-продажу балансуючої електричної енергії згідно з Договором від 01.10.2022 №2350-04015.
Несплата ПрАТ НЕК «Укренерго» заборгованості стала підставою для звернення ТОВ «ДТЕК Курахівська ТЕС» із зустрічним позовом у даній справі, в якому просив стягнути суму основного боргу, 3% річних та інфляційні витрати.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.02.2025 у справі № 905/1644/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2025, первісний позов задоволено в частині вимог про стягнення з ТОВ «ДТЕК Курахівська ТЕС» на користь ПАТ «НЕК «Укренерго» заборгованості у розмірі 133 335 180,91, 3% річних у розмірі 2 277 550,48 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 854 980,43 грн. В іншій частині первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено в частині вимог про стягнення з ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь ТОВ «ДТЕК Курахівська ТЕС» заборгованості у розмірі 14 479 674, 76 грн, 3 % річних у розмірі 1 058 313,11 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 962 917,54.
Закрито провадження у справі № 905/1644/23 за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ТЕС» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 34 593 263,80 грн.
В іншій частині зустрічного позову відмовлено. Ухвалено відповідно до частини одинадцятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) проведено зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів. Ухвалено стягнути з ТОВ «ДТЕК Курахівська ТЕС» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» заборгованість у розмірі 121 966 806, 41 грн, відстрочивши виконання рішення на один рік з дати ухвалення рішення до 11.02.2026.
Судові рішення аргументовані тим, що під час провадження у цій справі відповідачем за зустрічним позовом сплачено 34593263,80 грн заборгованості, тому відсутній предмет спору у цій частині. В частині вимог зустрічного позову про стягнення основної заборгованості у розмірі 14479674,76грн, встановлено, що вони є обґрунтованими та документально підтвердженими, тому підлягають задоволенню.
Перевіривши розрахунок позивача за первісним позовом 3% річних та інфляційних втрат, суди зазначили, що він є кардинально не вірним, оскільки нарахування відбувається наростаючим підсумком, що включає попередні періоди, які не входять у спірний період. Таким чином, перевірити правильність нарахування штрафних санкцій на планові та фактичні платежі неможливо. З огляду на це, здійснено власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат окремо по плановим та фактичним платежам та з урахуванням положень частини п'ятої 254 Цивільного кодексу України.
Розглядаючи зустрічні вимоги в частині стягнення інфляційних та річних, суд першої інстанції дійшов висновку про неправильність їх розрахунку через помилковість визначення позивачем за зустрічним позовом періоду такого розрахунку. Після перевірки розрахунку частково відмовлено у вимогах зустрічного позову про стягнення інфляційних та річних.
ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення.
Клопотання відповідача за первісним позовом мотивоване тим, що підприємство постійно потерпає від масованих обстрілів, які в свою чергу призвели до призупинення його виробничої діяльності з 01.06.2024, а також до тяжкого фінансового стану. Відповідач за зустрічним наголошує на тому, що внаслідок постійних обстрілів та ракетних атак на підприємство (витяги з ЄДР кримінальних проваджень додані) останнє не має можливості повноцінно функціонувати і отримувати прибуток. З листопада 2024 року товариство втратило будь-який зв'язок з виробничим підприємством, повністю припинено всю виробничу діяльність, підприємство залишили останні працівники, яких було примусово евакуйовано з території проведення активних бойових дій. Наразі доля великого підприємства невідома, виробництво електричної і теплової енергії є неможливим. 10.02.2025 через систему «Електронний суд» до суду від відповідача за первісним позовом надійшли доповнення до заяви про відстрочення виконання рішення, в яких останній просить врахувати обставини (бойові дії), за яких відповідач був позбавлений можливості вести господарську діяльність та належним чином виконувати свої обов'язки з оплати грошових зобов'язань. Відповідач не мав можливості вплинути на такі обставини та попередити їх. Також відповідач має на обліку дебіторську заборгованість, якої достатньо для погашення заборгованості перед позивачем. За період відстрочки відповідач планує провести претензійно-позовну роботу для повернення дебіторської заборгованості, її накопичення та розрахуватися з позивачем.
Суд першої інстанції задовольнив клопотання а та відстрочив виконання рішення до 11.02.2026. Вказане рішення мотивував тим, що безумовно військова агресія істотно негативно впливає на всі підприємства, які ведуть господарську діяльність на території України. З огляду на систематичні та руйнівні ракетні обстріли енергетичної системи України, факт чого є загальновідомим та не потребує доведення, особливо істотно вказані обставини впливають на діяльність підприємств, що є учасниками ринку електричної енергії, у тому числі, й на позивача. Значення діяльності позивача, як оператора системи передачі, що включений до Переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період є безумовно важливою для загального функціонування відповідного ринку. Однак твердження останнього, що надання відстрочки може порушити баланс інтересів сторін спору, на думку Суду, не є очевидним. Доказів, що затримка виконання рішення суду призведе до наявності збитків у позивача, які спричинять істотну зміну його матеріального стану внаслідок неможливості негайного виконання рішення суду, на думку суду, матеріали справи не містять, на факт загрози банкрутства підприємства, на відміну від підприємства відповідача, позивач не посилався та відповідно не наводив належні докази.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. ПрАТ НЕК «Укренерго» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПрАТ НЕК «Укренерго»« про стягнення 3 % річних у розмірі 2 196 607,52 грн та 4 460 146,60 грн інфляційного збільшення, а також в частині надання відстрочки виконання рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.
4.2. Скаржник стверджує, що судами не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17, від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21, від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, від 02.03.2018 у справі № 927/467/17, від 04.08.2021 у справі № 456/2076/19, від 20.02.2023 № 910/15411/21, від 15.06.2023 № 921/94/21, від 31.05.2023 № 914/2453/21, від 05.07.2019 № 905/600/18, від 03.02.2021 у справі №5023/10655/11 (922/1379/20), від 07.09.2021 у справі №927/184/13-Г (927/1074/20), від 24.06.2021 у справі №904/3177/20, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, Верховного Суду України 06.06.2012 у справі N 6- 49цс12, від 24.10.2011 у справі N 6-38цс11 щодо застосування статті 625 ЦК України та стягнення інфляційних втрат і 3 % річних.
Суди попередніх інстанцій відмовили у стягненні через нібито неправильність арифметичних розрахунків позивача. При тому, що алгоритм розрахунку фінансових санкцій наданого із заявою на збільшення розміру позовних вимог аналогічний розрахунку фінансових санкцій наданого із позовною заявою.
Нарахування здійснювалось на суму планових платежів та на суму фактичного платежу (різницю між Актом та 3 планових платежів) до дати фактичної оплати, що відповідає умовам пунктів 2.5, 2.7 спірного договору.
4.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач за первісним позовом вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржені судові рішення.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Спірним питанням у межах касаційного провадження є застосування приписів статті 625 ЦК України та стягнення 3 % річних та інфляційних втрат
У постанові від 04.08.2021 у справі № 456/2076/19 Верховним Судом вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. При вирішені спору господарський суд мав з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку інфляційних втрат та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 927/467/17.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, підставою застосування передбаченої статтею 625 ЦК України відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18). Визначені частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.02.2023 № 910/15411/21, від 15.06.2023 № 921/94/21, якими обґрунтована касаційна скарга.
У постанові Верховного Суду від 05.07.2019 № 905/600/18, на яку посилається скаржник, зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17, від 03.02.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/1379/20), від 03.02.2021 у справі №5023/10655/11 (922/474/20), від 07.09.2021 у справі №927/184/13-Г (927/1074/20), від 24.06.2021 у справі №904/3177/20, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі N 6- 49цс12, від 24.10.2011 у справі N 6-38цс11 та інших.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21 зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 у подібних правовідносинах вказано на те, що «договором про надання послуг для розрахунку за ним встановлено для види обсягу послуги - плановий та фактичний, які використовуються одночасно та не виключають один одного.
При цьому у разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом п'яти банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів.
У зв'язку з цим плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця протягом 3 банківських днів з моменту отримання акта приймання-передачі послуги. У разі якщо оплачений плановий обсяг виявився вище фактичного, то вказана різниця або повертається користувачу, або враховується як оплата в наступні розрахункові періоди.
Звідси при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов'язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов'язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць».
Саме на зазначені висновки Верховного Суду посилається скаржник в межах підстави касаційного оскарження. На думку позивача, суди попередніх інстанцій не врахували зазначених висновків частково відмовляючи у стягненні 3 % річних та інфляційних втрат.
5.4. Як слідує із матеріалів справи, суд першої інстанції перевірив розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат позивача за первісним позовом, зазначив, що він є кардинально не вірним, оскільки нарахування відбувається наростаючим підсумком, що включає попередні періоди, які не входять у спірний період. Таким чином, перевірити правильність нарахування штрафних санкцій на планові та фактичні платежі неможливо. Суд першої інстанції здійснив власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат. У рішенні суду першої інстанції наведено алгоритм за яким здійснювався перерахунок з помісячним обґрунтуванням.
Апеляційний господарський суд, у свою чергу, зазначив, що в оскаржуваному рішенні наведений детальний розрахунок суду інфляційних та річних за кожним періодом окремо, який, на думку суду апеляційної інстанції, є арифметично правильним та повністю відповідає обставинам справи, умовам договору та нормам закону, які регулюють нарахування інфляційних та річних.
Тобто, суд першої інстанції частково відмовляючи у стягненні інфляційних втрат та 3 % річних, навів аргументи з яких дійшов висновку про помилковість розрахунку позивача за первісним позовом, зазначив про здійснення власного розрахунку. Крім того, суд обґрунтував як саме має здійснюватися визначення сум, які підлягають стягненню на підставі статті 625 ЦК України у межах спірних правовідносин. У цьому контексті судом першої інстанції враховано також висновок, викладений постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, на яку посилається скаржник.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення містить належне обґрунтування часткового задоволення первісного позову.
Водночас, звертаючись із касаційною скаргою, скаржник зазначає як ним здійснювався розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, однак жодним чином не спростовано обрахунок, проведений судом першої інстанції. Касаційна скарга не містить мотивів які б вказували на помилковість розрахунку застосованого судами попередніх інстанцій.
Крім того, хоча скаржник і посилається на наведені вище висновки Верховного Суду, однак не обґрунтовує у чому полягає неврахування їх судами і як, наслідок, неправильне застосування відповідних норм матеріального права. Вказані висновки фактично стосуються загального характеру застосування статті 625 ЦК України і визначення ознак такої відповідальності. Однак, суди попередніх інстанцій не ставили під сумнів можливість стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, а вказали на неправильно здійснений розрахунок відповідних сум. Однак, аргументи касаційної скарги у сукупності із посиланнями на висновки Верховного Суду не містять мотивів, які б вказали на помилковість судів першої і апеляційної інстанції щодо проведеного перерахунку.
Таким чином, Верховний Суд з огляду на підставу касаційного оскарження та наведені на її обґрунтування мотиви, не вбачає тверджень, які б могли спростувати оскаржені судові рішення щодо часткової відмови у стягненні інфляційних втрат і 3 % річних. Інших підстав касаційного оскарження, касаційна скарга не містить.
Крім того, хоча у касаційній скарзі викладено прохання скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині надання відстрочки виконання рішення, однак жодних доводів на спростування висновків судів щодо надання такої відстрочки скарга не містить, у тому числі в межах підстави касаційного оскарження.
Суд звертає увагу на те, що касаційна інстанція не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а її повноваження обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
Суд зауважує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», а не «факту», отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
5.5. Зважаючи на викладене, оскільки доводи скаржника щодо неправильного застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження, колегія суддів не убачає підстав для скасування рішення Господарського суду Донецької області від 12.02.2025 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 у справі № 905/1644/23 в оскарженій частині.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд
6.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 12.02.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 у справі № 905/1644/23 в оскарженій частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ