Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" липня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1581/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Мужичук Ю.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків
до Донця Артема Анатолійовича, м. Харків
простягнення коштів
без виклику учасників справи
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради через систему "Електронний суд" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Донця Артема Анатолійовича, в якій позивач просить суд стягнути 22 443,85 грн за Договором оренди № 4023 від 18.05.2011, з яких:
- 22 311,52 грн - орендна плата за період 01.02.2020 - 07.02.2022;
- 132,33 грн - пеня за період 01.02.2020 - 07.02.2022.
Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у сумі 12 422,40 грн, з яких:
- 2 422,40 грн - судовий збір;
- 10 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем, що на момент укладання договору був фізичною особою підприємцем та припинив підприємницьку діяльність 05.03.2025 за власним рішенням, обов'язків зі сплати орендних платежів у строк, порядку та розмірі, встановленими Договором оренди № 4023 від 18.05.2011.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1581/25. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
25.06.2025 відповідачем у справі - Донцем Артемом Анатолійовичем надано через систему “Електронний суд» заяву (вх. №14970), до якої відповідач додав заяву про визнання позову та зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу, в якій вказав, що позовну заяву визнає, просить суд зменшити розмір судових витрат та з урахуванням визнання позову вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову відповідно до кількості позовних вимог.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:
18 травня 2011 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, далі - позивач, або орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Донцем Артемом Анатолійовичем (далі - відповідач, або орендар) був укладений Договір оренди № 4023 (далі - “Договір», а.с. №10-13).
Пунктом 1.1. договору сторони визначили, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 2-го поверху № 4-1-:-4-9, 5-1-:-5-9. 6-1. 6-2, 7-1-:-7-9, IV, V загальною площею 402,9 кв.м в житловому будинку (технічний паспорт КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації» інвентарний №33546 від 22.06.2010), далі “Майно», яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Клочківська. 23, літ. «А-5» та відображається на балансі КП “Жилкомсервіс». Право на оренду даних приміщень отримано Орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 18.05.2011 №372 «Про передачу в оренду нежитлових приміщень на конкурсних засадах».
Майно передається в оренду з метою використання: під перукарню (п. 1.2. договору).
Згідно з п. 2.1. Договору передбачено, що набуття Орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього Договору та акту приймання - передачі майна.
Об'єкт оренди, визначений Договором, був переданий Орендодавцем Орендареві згідно акта приймання-передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) від 18 травня 2011 року.
Цей договір діє з 18.05.2011 до 18.04.2014 (пункт 10.1. договору).
В подальшому сторонами вносилися зміни до договору шляхом підписання додаткових угод.
До договору було укладено додаткову угоду №1 від 18.04.2014 (далі - додаткова угода №1, а.с. №14-17) , якою сторони виклали договір в новій редакції та продовжили строк дії договору визначений у пункті 10.1 договору, зокрема визначили, що договір діє у період з 18.04.2014 до 18.03.2017.
На виконання нової редакції договору сторони підписали акт приймання-передачі до орендного користування нежитлових приміщень від 18 квітня 2014 року
Сторонами 14.04.2017 укладено додаткову угоду №2 (далі - додаткова угода №2, зворотня сторона а.с. №18), якою сторони продовжили строк дії договору визначений у пункті 10.1 договору, зокрема визначили, що договір діє у період з 18.03.2017 до 18.02.2020.
Сторонами 03.01.2020 укладено додаткову угоду №3 (далі - додаткова угода №3, а.с. №19), якою сторони виклали договір в новій редакції.
Зокрема сторони виклали пункти 3.2., 3.3., 3.4., 3.5., 3.10., 7.3. договору в наступній редакції:
3.2. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (далі - Методика)/Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання №755/17 від 20.09.2017/.
Базова орендна плата становить 2888,70 гри. (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім гривень 70 копійок) без ПДВ за грудень 2019.
3.3. Нарахування орендної плати починається з дати підписання акта приймання - передачі.
3.4. Нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акта приймання-передачі майна або з моменту розірвання Договору відповідно до п. 10.6.
3.5. Орендна плата за орендоване Майно сплачується Орендарем щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця.
Відповідно до п. 3.6. Договору, розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування Орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
3.10. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь Орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (включаючи день проплати).
7.3. У разі прострочення Орендарем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п. 3.10. порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов'язання мало бути виконано.».
Строк дії договору продовжили до 18.02.2020.
03.01.2020 сторонами укладено додаткову угоду №4 (далі - додаткова угода №4, зворотня сторона а.с. №22), якою сторони погодили пункти 3.1, 3.2., 10.1. договору оренди № 4023 від 18.05.2011 в редакції додаткової угоди №3 викласти в наступній редакції:
“3.1. Вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість Майна і складає 700 700 грн. (сімсот тисяч сімсот гривень), без врахування ПДВ станом на 06.03.2020.
3.2. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (далі - Методика).
Базова орендна плата становить 2919,58 грн. (дві тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять гривень 58 копійок) без ПДВ за лютий 2020.
Ставка орендної плати становить 5 % (п'ять відсотків).
10.1. Цей договір діє до 18.01.2023.»
03.02.2022 відповідач звернувся до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради із заявою про прийняття приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Клочківська, 23, 2 поверх, площею 402 кв.м згідно договору №4023 від 13.05.2011. Також, у вказаному листі відповідач вказав, що гарантує погасити заборгованість.
Наказом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 15.02.2022 № 172 було достроково припинено договір оренди, нарахування орендної плати та пені з 07.02.2022 за договором оренди № 42023 від 18.05.2011.
Згідно з даними акту приймання - передачі від 07.02.2022 орендоване за договором оренди № 4023 від 18.05.2011 майно повернуто Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
09.11.2022 позивач звернувся до відповідача із претензією №3360, в якій позивач запропонував відповідачу у місячний строк погасити заборгованість у розмірі 22311,52 грн та пеню у розмірі 132,33 грн.
Проте, відповідач на вказану вище претензію не відреагував та суму боргу не погасив.
16.01.2025 позивач в порядку досудового врегулювання спору звернувся до відповідача із претензією №378, в якій позивач запропонував відповідачу у 10-ти денний строк погасити заборгованість за договором оренди № 4023 від 18.05.2011. Проте, відповідач не відреагував та суму боргу не погасив.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
В той же час, при прийнятті судом до розгляду даної позовної заяви, судом встановлено, що на момент існування між сторонами договірних відносин відповідач був зареєстрований, як суб'єкт підприємницької діяльності. 05.03.2025 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис: 2004800060008115504 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Донця Артема Анатолійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі власного рішення.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб'єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору (постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18), від 5 червня 2019 року у справі № 904/1083/18 (провадження № 12-249гс18).
Статтею 19 ЦПК України унормовано, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства.
Разом з тим статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено предметну та суб'єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18.
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, а саме договору оренди №4023 від 18.05.2011, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились та наявна заборгованість, суд дійшов висновку про належність спору до господарської юрисдикції.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 ст.11 Цивільного кодексу України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина перша статті 173 Господарського кодексу України, що кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України).
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Окрім того, на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до частини 1 статті 2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з вимогами частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частиною першою статті 17 вказаного Закону передбачено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
За приписами статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.
За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).
За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 6 статті 232 ГК України.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди №4023 від 18.05.2011 з 18.05.2011 до повного виконання своїх зобов'язань. Факт користування майном у період, за який позивач просить стягнути орендну плату (з 01.02.2020 по 07.02.2022), підтверджується актом приймання - передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) від 18.05.2011, яким майно прийнято орендарем та актом приймання - передачі нежитлових приміщень від 07.02.2022, яким майно повернуто орендарем. Відповідачем позовні вимоги позивача у частині заборгованості за договором оренди № 4023 в розмірі 22 311,52 грн орендної плати, 132,33 грн пені визнано в повному обсязі.
Частиною 4 ст.191 ГПК України унормовано, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приписами ч. ст.75 ГПК України унормовано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Оскільки судом встановлено, що обов'язок з передачі в оренду приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Клочківська, 23, 2 поверх, площею 402 кв.м позивачем виконано в повному обсязі, а відповідачем обов'язок зі своєчасної оплати орендної плати не виконано, а також те, що відповідачем позов визнано у повному обсязі, тих обставин, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб з матеріалів справи не вбачається, суд з урахуванням вказаних вище норм законодавства, висновує, що позовні вимоги позивача про стягнення основної заборгованості у розмірі 22311,52 грн та пені у розмірі 132,33 грн за договором оренди №4023 від 18.05.2011 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на визнання Відповідачем позову, беручи до уваги положення ч.1 ст. 130 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 1211,20 грн (50%). Інші 50% судового збору підлягають поверненню Позивачу з Державного бюджету України.
Також, позивачем заявлено до стягнення 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому відповідач в заяві про визнання позову, що надійшла до суду через систему “Електронний суд» 25.06.2025 просив зменшити розмір адвокатських витрат, що заявлені позивачем до стягнення, оскільки заявлені позивачем до стягнення, є завищеними та такими, що не відповідають вимогам щодо співмірності витрат порівняно із складністю справи, обсягом виконання робіт та витраченим часом а також відсутні докази фактичного понесення вказаних витрат.
Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Статтею 129 ГПК України визначений порядок розподілу судових витрат, частиною 1 вказаної статті визначений порядок розподілу судового збору, частиною 4 - інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. Так, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
В постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 30.08.2023 у справі № 911/3586/21 викладено висновок про те, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
31.12.2024 між Позивачем та Адвокатським бюро “Антона Новакова» укладено договір на надання послуг з адвокатської діяльності №47 (далі - Договір 2).
Відповідно до п. 1.1. Договору 2 Виконавець зобов'язується протягом терміну дії цього Договору надати Позивачу послуги, зазначені в п.п. 1.2., 1.3. Договору, а Позивач - прийняти і оплатити ці послуги.
Згідно з п. 1.3. Договору 2 послуги, що надаються за цим Договором, включають, зокрема, забезпечення здійснення представництва у судах під час здійснення господарського судочинства (п. 1.3.1 Договору), а також, підготовка, складення та подання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру з питань, що є предметом правового супроводу (п. 1.3.2. Договору).
Пунктом 2.2. Договору 2 передбачено, що Послуги надаються виключно після одержання письмових заявок Позивача, в яких будуть зазначені конкретні завдання, строк їх виконання та інші необхідні дані (надалі - Заявка).
Згідно з п. 3.1. Договору ставка за годину наданих послуг, яка визначена в рішення Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 № 13/1/7 в розмірі 0,25 мінімальної заробітної плати на день оплати, що дорівнює 2 000,00 грн без ПДВ.
Позивачем надано Адвокатському бюро “Антона Новакова» Заявку № 586 від 27.01.2025, згідно з якою Позивач просить Адвокатське бюро “Антона Новакова» здійснити заходи щодо стягнення з Відповідача заборгованості по орендній платі та пені в судовому порядку.
Позивач вказує, що їм було надано Позивачу правничу допомогу (послуги з адвокатської діяльності), а саме: підготовлено для подання до суду позовної заяви та відповідних матеріалів (додатків) загальною вартістю 10000,00 грн, що підтверджується Актом здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) № 14 від 14.04.2025.
Згідно з п.4.2. Договору 2 Розрахунки за надані послуги здійснюються протягом 10 (десяти) робочих днів після прийняття їх Замовником, але в будь-якому разі не пізніше закінчення строку дії цього Договору. Датою оплати є дата перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.
Судом встановлено, що перелічені вище послуги професійної правничої допомоги надано позивачу у цій справі адвокатом Мамалуй Марією Олександрівною, що підтверджується ордером серії АХ №1255989 від 28.04.2025, який було видано для представництва та захисту інтересів позивача у Господарському суді Харківської області, Східному апеляційному господарському суді, Верховному Суді, органах примусового виконання рішень на підставі договору про надання правничої допомоги №47 від 31.12.2024.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
У пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункті 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначено, що у визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
Разом з цим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (зокрема - чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18.
Суд зазначає, що дана справа за рівнем складності не передбачає поглибленого теоретичного дослідження та дослідження великої кількості нормативно-правових актів та доказів.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, що склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Отже, суд вправі покласти на сторону лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Згідно акту №14 від 14.04.2025 здавання - приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) за договором про надання послуг з адвокатської діяльності №47 від 31.12.2024 визначено вид наданої правничої допомоги: підготовка для подання до суду позовної заяви та відповідних матеріалів (додатків) відносно ФОП Донець А.А. згідно заявки Замовника №586 від 27.01.2025 - 10000,00 грн.
При розгляді справи адвокатом позивача щодо суті спору складено один документ: позовну заяву, розрахунок заборгованості та нарахування пені здійснено, відділом бухгалтерського обліку позивача, а не адвокатом. Справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, а тому судові засідання не проводились, що не потребувало витрат адвокатом свого часу та зусиль на участь в судових засіданнях. Також, під час розгляду справи додаткових документів, як то відповідь на відзив, заперечення, або письмові пояснення адвокатом Мамалуй Марією Олександрівною не складалося. Ціна позову становить 22443,85 грн
Враховуючи критерії розумності, співмірності та реальності понесених стороною витрат на правничу допомогу, з огляду на рівень складності даної справи, суд доходить висновку про зменшення розміру компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачу за послугу “підготовка для подання до суду позовної заяви та відповідних матеріалів (додатків) відносно ФОП Донець А.А. згідно заявки Замовника №586 від 27.01.2025» з 10000,00 грн до 6000,00 грн, тому витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають задоволенню частково. В іншій частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625, 599, 627-629, 655 Цивільного кодексу України, та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 130, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Донця Артема Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 16, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ: 14095412) 22 443,85 грн за Договором оренди № 4023 від 18.05.2011, з яких:
- 22 311,52 грн - орендна плата за період 01.02.2020 - 07.02.2022;
- 132,33 грн - пеня за період 01.02.2020 - 07.02.2022.
3. Стягнути з Донця Артема Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 16, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ: 14095412) судовий збір у розмірі 1211,20 грн та 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
4. В іншій частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката- відмовити.
5. Повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 16, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ: 14095412) з Державного бюджету частину судового збору в розмірі 1211,20 грн, сплаченого до Господарського суду Харківської області згідно платіжної інструкції №56 (внутрішній номер 409293325) від "10" березня 2025 року на суму 2422,40 грн, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "10" липня 2025 року.
Суддя Ю.Ю. Мужичук