65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"08" липня 2025 р. Справа № 916/1930/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
до відповідача: Приватного підприємства “ВИ ТА ПРАВО» (65102, м. Одеса, вул. Красна, буд. 5, кв. 26; код ЄДРПОУ 36612011),
про визнання трудових відносин припиненими.
За участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 , паспорт;
від відповідача - не з'явився.
Обставини справи.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до приватного підприємства “ВИ ТА ПРАВО», в якій просить визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з приватним підприємством “Ви та право» з 09.05.2025 у зв'язку із звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора та голови комісії з припинення приватного підприємства “Ви та право» за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 К3пП України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2025 справу № 916/1930/25 передано на розгляду судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою суду від 23.05.2025 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1930/25. Справу № 916/1930/25 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначене на 17.06.2025 об 11:20 год.
Ухвалою суду від 17.06.2025 закрито підготовче провадження у справі № 916/1930/25. Призначено справу до судового розгляду по суті на 08.07.2025 о 15:10 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 04.03.2025 о 15:30 год.
Представник відповідача у судове засідання 08.07.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача у судовому засіданні 08.07.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.
У судовому засіданні 08.07.2025 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення і повідомлено представнику позивача про час складення повного рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд
Матеріали справи свідчать, що 15 березня 2011 року протоколом загальних зборів учасників № 3 було прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 (надалі - позивач) на посаду директора приватного підприємства “ВИ ТА ПРАВО» (надалі - ПП “ВИ ТА ПРАВО» або відповідач). Трудовий контракт з позивачем не укладався. На підставі протоколу загальних зборів учасників було видано наказ про призначення ОСОБА_1 директором ПП “ВИ ТА ПРАВО» та внесені відповідні зміни до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
30 березня 2017 року протоколом загальних зборів учасників № 4 було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ПП “ВИ ТА ПРАВО», видано відповідний Наказ, зроблено запис про звільнення в трудовій книжці.
Позивач зазначає, що жодної участі в діяльності ПП “ВИ ТА ПРАВО» з 30.03.2017 не приймав, не підписував ніякі договори, не видавав жодні накази тощо.
01 травня 2025 року позивачу стало відомо, що в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в розділі «Відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи» ОСОБА_1 номінально значиться керівником, представником та головою комісії з припинення ПП “ВИ ТА ПРАВО».
З приводу зазначеного позивач наголошує, що: головою комісії з припинення ПП “ВИ ТА ПРАВО» його призначили учасники ПП “ВИ ТА ПРАВО» без повідомлення ОСОБА_1 про таке призначення; з протоколом загальних зборів учасників про призначення ОСОБА_1 головою комісії з припинення ПП “ВИ ТА ПРАВО» позивача ніхто не ознайомлював, протокол та наказ про призначення ОСОБА_1 не підписував; згоди на призначення Сухорученка В.В. головою комісії з припинення ПП “ВИ ТА ПРАВО» позивач не надавав, жодних документів стосовно його призначення не підписував; жодної діяльності в якості голови комісії з припинення ПП “ВИ ТА ПРАВО» позивач не здійснював; жодної винагороди за діяльність в якості голови комісії з припинення ПП “ВИ ТА ПРАВО» позивач не отримував.
Також позивач зазначає, що в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 продовжує значитись керівником та представником ПП “ВИ ТА ПРАВО», хоча 30.03.2017 його було звільнено з посади директора за рішенням учасників ПП “ВИ ТА ПРАВО», про що було видано відповідний наказ та зроблений запис в трудовій книжці, однак відповідні відомості до реєстру внесені не були.
У зв'язку з тим, що згоди на призначення позивача головою комісії з припинення ПП “ВИ ТА ПРАВО» Сухорученко В.В. не надавав, керівником ПП “ВИ ТА ПРАВО» позивач з 30.03.2017 не являється, 05.05.2025 позивачем було направлено на адреси учасників ПП “ВИ ТА ПРАВО» повідомлення про проведення загальних зборів учасників ПП “ВИ ТА ПРАВО» о 09:00 годині 09.05.2025, на порядок денний якого винесені наступні питання:
1. Вирішення питання щодо заміни керівника ПП “ВИ ТА ПРАВО»;
2. Вирішення питання щодо заміни голови комісії з припинення ПП “ВИ ТА ПРАВО»;
3. Надання повноважень представнику загальних зборів учасників для проведення державної реєстрації змін до ПП “ВИ ТА ПРАВО».
Враховуючи те, що загальні збори учасників ПП “ВИ ТА ПРАВО», призначені на 09.05.2025 так і не відбулись, питання заміни керівника та голови комісії з припинення ПП “ВИ ТА ПРАВО» так і не вирішено, відповідні зміни до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань так і не внесені, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до статті ст. 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників (в редакції станом на 30.03.2017) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п. 2.3, 2.4 цієї Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Матеріали справи свідчать, що 30.03.2017 позивача було звільнено з посади керівника приватного підприємства “ВИ ТА ПРАВО» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП, що вбачається із запису № 6 в трудовій книжці НОМЕР_2 ОСОБА_1 ..
Проте, до цього часу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено відомостей про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника ПП “ВИ ТА ПРАВО».
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 2 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України).
Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником, представником та головою комісії з припинення приватного підприємства “ВИ ТА ПРАВО» (код ЄДРПОУ 36612011) є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Тарутинським РВ УМВС України в Одеській області 10.03.2004).
Матеріали справи свідчать, що своєї згоди на призначення ОСОБА_1 головою комісії з припинення ПП “ВИ ТА ПРАВО» позивач не надавав. Також і керівником ПП “ВИ ТА ПРАВО» ОСОБА_1 фактично не являється з 30.03.2017.
ОСОБА_1 05.05.2025 було направлено на адреси учасників ПП “ВИ ТА ПРАВО» - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , повідомлення про проведення загальних зборів учасників о 09:00 годині 09.05.2025, за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 44-47), на порядок денний якого винесені наступні питання:
- Вирішення питання щодо заміни керівника ПП “ВИ ТА ПРАВО»;
- Вирішення питання щодо заміни голови комісії з припинення ПП “ВИ ТА ПРАВО»;
- Надання повноважень представнику загальних зборів учасників для проведення державної реєстрації змін до ПП “ВИ ТА ПРАВО».
Проте загальні збори учасників ПП “ВИ ТА ПРАВО» не відбулись у зв'язку із неявкою двох засновників приватного підприємства “ВИ ТА ПРАВО» - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Неявка учасників ПП “ВИ ТА ПРАВО» на збори фактично підтверджується відсутністю будь-якого рішення, яке загальні збори мали б прийняти 09.05.2025.
Таким чином, питання припинення повноважень ОСОБА_1 як керівника та голови комісії з припинення ПП “ВИ ТА ПРАВО» не було вирішено у визначеному законом порядку, що свідчить про порушення прав позивача на припинення своїх повноважень як керівника та голови комісії з припинення ПП “ВИ ТА ПРАВО» з незалежних від нього причин.
Суд зазначає, що за змістом положень статті 38 КЗпП, статей 58, 60, 62 ЗУ «Про господарські товариства» право директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов'язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення, створити новий виконавчий орган та внести відповідні зміни в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи передбачені законодавством про працю, колективним договором, або угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).
Зі змісту статті 21 КЗпП України випливає, що трудовий договір є двостороннім договором між працівником та роботодавцем, які по відношенню один до одного мають відповідні права та обов'язки. Інші суб'єкти мають право втручання у взаємовідносини цих сторін лише у випадках та в порядку передбаченому чинним законодавством.
Законодавством України визначено право особи вільно обирати собі місце роботи та припиняти трудові відносини за власним бажанням, будь-яких обмежень не допускається, оскільки це порушує невід'ємне право особи на вільний вибір праці.
Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників підприємства.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників підприємства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 03.07.2019 у справі № 520/11437/16-ц, від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 17.02.2021 у справі № 390/1449/19).
Суд звертає увагу, що свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Враховуючи порушення права позивача на припинення трудових відносин з ПП “ВИ ТА ПРАВО», обраний позивачем спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.
З огляду на дотримання ОСОБА_1 порядку повідомлення учасників ПП “ВИ ТА ПРАВО» про проведення загальних зборів з метою вирішення питання щодо заміни керівника та заміни голови комісії з припинення ПП “ВИ ТА ПРАВО», приймаючи до уваги відсутність рішення загальних зборів учасників ПП “ВИ ТА ПРАВО» про заміну керівника та заміну голови комісії з припинення ПП “ВИ ТА ПРАВО», суд доходить висновку про необхідність задоволення заявлених позивачем вимог.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з приватним підприємством “ВИ ТА ПРАВО» (65102, м. Одеса, вул. Красна, буд. 5, кв. 26; код ЄДРПОУ 36612011) з 09.05.2025 у зв'язку із звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора та голови комісії з припинення приватного підприємства “ВИ ТА ПРАВО» (65102, м. Одеса, вул. Красна, буд. 5, кв. 26; код ЄДРПОУ 36612011) за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України.
3. Стягнути з приватного підприємства “ВИ ТА ПРАВО» (65102, м. Одеса, вул. Красна, буд. 5, кв. 26; код ЄДРПОУ 36612011) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 10.07.2025.
Суддя Нікітенко С.В.