ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.07.2025Справа № 910/153/25
Суддя Господарського суду міста Києва Сташків Р.Б. розглянувши заяву Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про забезпечення позову у межах справи №910/153/25
за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Фізичної особи-підприємця Храпача Володимира Васильовича
про стягнення 966143,44 грн
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) про стягнення з Фізичної особи-підприємця Храпача Володимира Васильовича (далі - відповідач) 619719,97 грн безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України, 290648,67 грн інфляційних втрат, 55774,80 грн 3% річних.
Вимоги позову мотивовані тим, що відповідач не сплатив пайовий внесок до реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації за проєктом "Будівництво житлового будинку садибного типу по вул. Козацькій, 11-Б, Голосіївський район, м. Києва на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:142:0011".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/153/25, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання.
09.07.2025 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у цій справі про задоволення позову.
Разом з тим, у той же день (09.07.2025) позивачем було подано через систему «Електронний суд» заяву про забезпечення позову.
Суд зауважує, що представниця позивача не повідомила суд про подану нею заяву, хоча суд запитував представників сторін про наявність заяв чи клопотань у судовому засіданні 09.07.2025 під аудіо фіксацію, оскільки система «Електронний Суд» періодично працює зі збоями, та суд не одразу має змогу дізнатися про заявлені сторонами клопотання.
Відповідну заяву про забезпечення позову судді Сташківу Р.Б. було передано вже після оголошення вступної та резолютивної частини рішення у цій справі.
Так, у своїй заяві про забезпечення позову, позивач просить суд накласти арешт на майно Храпача Володимира Васильовича в межах ціни позову та судового збору за подання позовної заяви по цій справі.
Свою заяву позивач обґрунтовує наступним.
Відповідачем у 2020 році зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт, а у 2022 році зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта за проєктом «Будівництво житлового будинку садибного типу по вул. Козацькій, 11-Б, Голосіївський район м. Києва» на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:142:0011. Разом з цим, в порушення вимог законодавства, відповідач ухилився від сплати коштів пайової участі до місцевого бюджету на суму 966 143,44 грн.
Оскільки кошти пайової участі є джерелом формування бюджету розвитку місцевих бюджетів, стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі становить собою вагомий інтерес територіальної громади міста Києва та держави, пов'язаний з накопиченням бюджетних коштів, необхідних для нормального функціонування місцевого самоврядування та реальної змоги вирішувати питання оборонного характеру, тим більш в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України.
Позивач зазначає, що в будинку 11-б по вул. Козацькій в м. Києві, будівництво якого стало підставою для позову Департаменту у справі № 910/153/25, протягом 2022-2025 років з власності Храпача В.В. вибуло близько 60 квартир.
На думку позивача, враховуючи правомочності відповідача як власника, які визначені у статтею 317 ЦК України, а також неодноразовий продаж квартир та приміщень протягом розгляду справи № 910/153/25, в тому числі і за адресою: вул. Козацька,11-б в м. Києві, обґрунтованим є припущення про високу ймовірність відчуження відповідачем належного йому майна, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушених прав або інтересів територіальної громади міста Києва в межах цієї справи.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд не вбачає підстав у її задоволенні враховуючи наступне.
За приписами статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями частини 1 статті 139 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відтак, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Таким чином, суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів і ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у випадку задоволення позову.
Відповідно до статті 86 ГПК України cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
При цьому, судом має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав та захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
При подачі заяви про забезпечення позову заявник насамперед повинен обґрунтувати звернення із заявою відповідними доказами, що підтверджують необхідність вжиття відповідних заходів.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Так, позивачем не підтверджено жодними доказами свої припущення, що відповідач не матиме матеріальної змоги сплатити борг, зокрема, що ним виводяться кошти зі своїх рахунків.
Натомість, позивач стверджує, що причиною невиконання в майбутньому рішення цій справі є саме відчуження відповідачем свого майна.
Частиною четвертою статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Крім того, позивачем чітко не зазначено на яке саме майно він просить накласти арешт.
Суд вважає, що накладення арешту на майно, не є співмірним засобом забезпечення позову із заявленою позовною вимогою, оскільки предметом спору є стягнення грошових коштів за невиконання відповідачем свого обов'язку зі сплати пайової участі. Натомість, майно, яке належить відповідачу не виступає предметом позову.
Позивач жодним чином не обґрунтував, яким чином відчуження належного відповідачу майна унеможливить виконання відповідачем рішення шляхом сплати ним грошових коштів стягнутих рішенням.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно зі ст.129 ГПК України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на прокуратуру.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 ГПК України, суд
У задоволенні заяви Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про забезпечення позову у межах справи №910/153/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Ухвалу підписано 10.07.2025.
Суддя Р.Б. Сташків