ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.07.2025Справа № 914/1599/24
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М., розглянувши без виклику представників сторін
заяву Національної спілки архітекторів України, м. Київ
про забезпечення позову
у справі
за позовом Національної спілки архітекторів України, м. Київ
до 1. Кабінету Міністрів України, м. Київ
2. Фонду державного майна України, м. Київ
3. Львівської обласної ради, м. Львів
4. Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Львівська обласна організація Національної спілки архітекторів України, м. Львів
про скасування рішення та припинення права власності, -
20.06.2024 року Національна спілка архітекторів України (позивач) звернулась до Господарського суду Львівської області із позовом про:
- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» Величко А.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.12.2016 №32853655 на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1113551946101 за Львівською обласною радою;
- припинення права власності нерухомого майна - будівлі (будинку) за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.06.2024 року позовну заяву Національної спілки архітекторів України передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2024 року матеріали справи №914/1599/24 передано на розгляд судді Морозову С.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.
07.08.2024 року позивачем подано до суду заяву в порядку ст. 42 Господарського процесуального кодексу України та викладено позовні вимоги в наступній редакції:
- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» Величко А.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.12.2016 №32853655 на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4 за Львівською обласною радою;
- припинення права власності Львівської обласної ради на нерухоме майно - будівлі (будинку) за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Львівську обласну організацію Національної спілки архітекторів України та призначено підготовче засідання на 22.10.2024.
26.08.2024 до суду від відповідача-3 надійшло клопотання про залишення позову без руху та відзив на позовну заяву.
27.08.2024 до суду від представника Львівської обласної ради надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
30.08.2024 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 задоволено заяву Львівської обласної ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
16.09.2024 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.
20.09.2024 до суду від позивача надійшла заява про зміну підстав позову.
08.10.2024 до суду від позивача надішли заперечення на клопотання відповідача-3 про залишення позову без руху.
16.10.2024 до суду від представника Львівської обласної організації Національної спілки архітекторів України надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 задоволено заяву Львівської обласної організації Національної спілки архітекторів України надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
21.10.2024 до суду від відповідача-1 надійшли заперечення на заяву про зміну підстав позову.
В підготовчому засіданні 22.10.2024 судом було залишено без розгляду клопотання позивача про витребування доказів, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-3 про залишення позову без руху, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, про що оголошено відповідні ухвали, які занесено до протоколу судового засідання та оголошено перерву до 10.12.2024.
25.11.2024 до суду від позивача надійшла заява з клопотанням про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 повідомлено учасників справи про те, що підготовче засідання 10.12.2024 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці. Наступне засідання призначено на 04.02.2025 о 11:45 год.
20.01.2025 до суду від Львівської обласної організації Національної спілки архітекторів України надійшла заява про участь представника Седлецького І.Г. та керівника Шеремети М.Д. в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 задоволено заяву Львівської обласної організації Національної спілки архітекторів України про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
23.01.2025 до суду від Львівської обласної прокуратури надійшла заява про вступ у справу.
27.01.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, відповідь на відзив відповідача-2, відповідь на відзив відповідача-3, пояснення та заперечення щодо заяви прокурора про вступ у справу.
В підготовчому засіданні 04.02.2025 судом було задоволено заяву Львівської обласної прокуратури про вступ у справу та запропоновано надати письмові пояснення, прийнято до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову, про що оголошено відповідні ухвали, які занесено до протоколу судового засідання та оголошено перерву до 25.03.2025.
10.02.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про повернення заяви прокурора про вступ у справу, зауваження щодо протоколу судового засідання від 04.02.2025 та клопотання щодо оформлення окремим документом протокольної ухвали від 04.02.2025 про задоволення заяви Львівської обласної прокуратури про вступ у справу.
11.02.2025 до суду від третьої особи надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2025 враховано зауваження Національної спілки архітекторів України щодо протоколу судового засідання від 04.02.2025 у справі №914/1599/24.
Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2025 задоволено заяву Львівської обласної організації Національної спілки архітекторів України про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції.
26.02.2025 до суду від прокуратури надійшли заперечення на клопотання позивача про повернення заяви прокурора про вступ у справу.
12.03.2025 до суду від прокуратури надійшли додаткові пояснення
20.03.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів по справі (в новій редакції) а також про залишення без розгляду його клопотання про витребування доказів в Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».
24.03.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення до клопотання про повернення заяви прокурора про вступ у справу та заява про виправлення описка у клопотанні позивача про повернення заяви прокурора про вступ у справу, а від відповідача-3 - заперечення на клопотання позивача про витребування доказів.
24.03.2025 року від відповідача-3 до суду надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів.
В засіданні 25.03.2025 року судом, без оформлення окремого документа, постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання позивача щодо оформлення судом окремим документом протокольної ухвали від 04.02.2025 року про задоволення заяви прокурора про вступ у справу. Окрім того, судом частково задоволено клопотання позивача про витребування документів з Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради. Також, в засіданні відмовлено в задоволенні клопотання позивача про повернення заяви прокуратури про вступ у справу. Засідання було відкладено до 27.05.2025 року.
14.04.2025 до суду від Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради надійшли витребувані судом документи.
19.05.2025 року від позивача до суду надійшли пояснення.
Засідання 27.05.2025 року не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці.
Ухвалою від 23.05.2025 року засідання в справі призначено на 08.07.2025 року.
07.07.2025 року від відпоідача-3 до суду надійшла заява про застосування спливу строку позовної давності.
07.07.2025 року від позивача до суду надійшли пояснення.
Також, 07.07.2025 року від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони, до набрання законної сили судовим рішенням в справі №914/1599/24, Львівській обласній раді та Обласному комунальному підприємству Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» вчиняти дії щодо розпорядження об'єктом нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4, у тому числі і дії, спрямовані на припинення безстрокового та безоплатного користування Національною спілкою архітекторів України цією будівлею.
В засіданні 08.07.2025 року судом, без постановлення окремого документу, було витребувано від Фонду державного майна України та Львівської обласної ради додаткових документів. Також сторонам було запропоновано подати до суду пояснення щодо поданої позивачем заяви про забезпечення позову. Засідання було відкладено до 19.08.2025 року.
09.07.2025 року від відповідача-3, прокуратури та відповідача-1 до суду надійшли заперечення на заяву про вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану Національною спілкою архітекторів України заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне.
Приписами ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").
Тобто, з метою збалансування інтересів сторін у справі законодавцем визначено умови, за яких постановлення ухвали про забезпечення позову є правомірним, а саме - наявність обставин, які прямо свідчать, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. А тому відсутність доказів на підтвердження таких умов та вжиття заходів до забезпечення позову на підставі лише припущень матиме наслідком порушення прав та інтересів особи, щодо якої вжиті такі заходи.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.11.2011.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Як на підставу для забезпечення позову заявник вказує на те, що спілка архітекторів, з моменту утворення Держави Україна і до сьогодні, постійно та безперервно користується будівлею за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4 як державним майном на підставі законодавства. Проте, у Національної спілки архітекторів є побоювання, що Львівська обласна рада та Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Нерухомість та майно», яке за дорученням ради є балансоутримувачем спірного майна, можуть вчинити дії щодо розпорядження цим спірним нерухомим майном до набрання законної сили судовим рішення у справі №914/1599/24, оскільки Львівська рада хоче розпорядитись спірним нерухомим майном на користь добросовісного набувача.
Заперечуючи проти поданої заяви відповідач-1 зазначив, що позивач не надав до суду жодних доказів на підтвердження підстав для вжиття заходів забезпечення позову та ґрунтується на припущеннях.
Львівської обласною прокуратурою в запереченнях зазначено, що рішенням Господарського суду Львівської області №914/3216/24 від 26.06.2025 року задоволено повністю позов керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі Львівської обласної ради про визнання недійсним договору оренди майна, що належить до спільної власності територіальних громад області № 30/22/2 від 15.02.2022, укладеного між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради та Львівською обласною організацією Національної спілки архітекторів України. Зобов'язано Львівську обласну організацію Національної спілки архітекторів України повернути орендоване майно за договором №30/22/2 від 15.02.2022 за актом приймання-передачі Комунальному підприємству Львівської обласної ради "Нерухомість та майно. Прокуратурою зазначено, що у вказаному рішенні судом констатовано, що територіальна громада в особі Львівської обласної ради є власником адмінбудинку А-3 загальною площею 743,5 кв.м по вул. Підвальній, 4, у місті Львові.
Відповідачем-3 у запереченнях проти задоволення заяви про забезпечення позову зазначено, що припущення позивача є необґрунтованими, а оскільки Львівська обласна рада є власником нерухомого майна, тому заборона власнику розпоряджатись його майном є крайньою мірою судового примусу, яка застосовується у виняткових випадках, інакше таке обмеження може призвести до істотних негативних наслідків.
Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України:
- господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (стаття 136);
- позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (частина перша статті 137). Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
У рішенні Європейського Суду з прав людини "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в пункті 1 статті 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов'язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, мало вважатися невіддільним складником "судового розгляду", передбаченого у статті 6.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Дослідивши подану Національною спілкою архітекторів України заяву про забезпечення позову та надані до неї докази, судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.08.2009 року Львівська обласна рада є власником адмінбудинку за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4 (Порохова вежа), форма власності - комунальна, підстава - Рішення № 987 від 09.07.2009 Львівська обласної ради.
Рішенням № 786 від 12.03.2019 Львівська обласної ради надала в оренду Львівській обласній організації Національної спілки архітекторів України Порохову вежу.
Управління майном Львівської обласної ради та Львівська обласна організація Національної спілки архітекторів України уклали Договір оренди №79/19 нерухомого майна від 28.12.2019, на підставі якого позивач користується спірним майном.
Балансоутримувач (КП "Нерухомість і майно") за актом приймання-передачі 29.09.2020 передало Львівській обласній Національній спілці архітекторів України Порохову вежу.
Зазначені обставини викладені в рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2025 року №914/3261/24, яке станом на момент розгляду даної заяви не набрало законної сили.
Обґрунтовуючи правомірність знаходження позивача в приміщеннях адмінбудинку за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4, позивач посилається на розпорядження Президента України від 09.03Л994 № 16/94-рп та Представника Президента України у Львівській області від 31.05Л994 № 507, видані з урахуванням пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 і Постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2268-ХІ.
При цьому, позивач, стверджує про те, що Львівська обласна рада та Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Нерухомість та майно», яке за дорученням ради є балансоутримувачем спірного майна, можуть вчинити дії щодо розпорядження цим спірним нерухомим майном, оскільки Львівська обласної рада хоче розпорядитись спірним нерухомим майном на користь добросовісного набувача.
Втім, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем-3 дій щодо розпорядження цим спірним нерухомим майном до набрання законної сили рішенням в межах даної справи.
Окрім того, рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2025 року №914/3261/24 не набрало законної сили.
При цьому, в межах даної справи позивач не заявляє позовних вимог про заборону розпорядження майном радою, а заявляє вимоги про правомірність реєстраційної дії за відповідачем, що не може мати наслідком заборону розпорядження майном на користь позивача.
Отже, задля здійснення оцінки відповідності заходу забезпечення позову господарським судом, заявником не надано до заяви відповідного доказу, а лише зазначено про можливе бажання Львівської обласної ради розпорядитись спірним нерухомим майном.
Таким чином, суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Отже, сама лише наявність зазначених заявником обставин не може достеменно свідчити про обставини викладені ним.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів і ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у випадку задоволення позову.
Відповідно до статті 86 ГПК України, cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
При цьому, судом має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав та захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Крім того, суд зауважує, що застосування заходів забезпечення позову може мати місце лише за наявності підстав, викладених у законі.
При подачі заяви про забезпечення позову заявник насамперед повинен обґрунтувати звернення із заявою відповідними доказами, що підтверджують необхідність вжиття відповідних заходів.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача покладається саме на заявника.
Натомість, заявником, у своїй заяві, не наведено та не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування поданої заяви.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні поданої заяви.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1 514,00 грн, за подання заяви про забезпечення позову залишається за заявником.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні заяви Національної спілки архітекторів України про забезпечення позову відмовити повністю.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. МОРОЗОВ