ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.07.2025Справа № 910/6417/25
Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу № 910/6417/25
за позовом Київської міської ради
до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Новус Україна" стягнення 1 118 481,12 грн
Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новус Україна" про стягнення 1 118 481,12 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у порушення вимог Земельного кодексу України та ст. 1212 ЦК України, як фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:147:0039, площею 0,6958 га по вул. Дніпровська набережна, 17-А у Дарницькому районі міста Києва, без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки (Київської міської ради) збережено кошти в розмірі 1 118 481,12 грн, які мали бути сплачені за період з 21.07.2022 по 11.05.2023 за користування вказаною земельною ділянкою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 відкрито провадження у справі №910/6417/25, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як встановлено судом, позивач і відповідач мають зареєстровані електронні кабінети у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі відповідно ухвала суду від 26.05.2025 про відкриття провадження у справі в електронному вигляді була доставлена до електронних кабінетів сторін, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа, залученими до матеріалів справи.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи вважається днем вручення судового рішення. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З огляду на приписи ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається, що сторони отримали 28.05.2025 ухвалу про відкриття провадження у справі від 26.05.2025.
11.06.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує.
24.06.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов та додаткові пояснення.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
11.02.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Ревою Н.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №209, набуло право власності на торговельний комплекс (літера А), загальною площею 1948 кв. м, що розташований за адресою: місто Київ, Дніпровська Набережна, 17а (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: 655625980000).
Відповідно до п. 1.3 Договору купівлі-продажу, об'єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці площею 0,6958 га, кадастровий номер 8000000000:90:147:0039. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданого 06 лютого 2020 року Департаментом (Центром) надання адміністративних послуг виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № НВ-8001060852020, право постійного користування земельною ділянкою № 33 у 3-му мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:90:147:0039, площа - 0,6958 га, належала на праві постійного користування комунальному підприємству з питань будівництва житлових будинків «ЖИТЛОІНВЕСТБУД-УКБ».
Відповідно до інформаційної довідки від 08.05.2025 № 425902340 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право постійного користування земельною ділянкою за комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків «ЖИТЛОІНВЕСТБУД-УКБ» було припинено 20.07.2022 на підставі рішення Київської міської ради від 17.02.2022 № 4519/4560 «Про припинення комунальному підприємству з питань будівництва житлових будинків «ЖИТЛОІНВЕСТБУД-УКБ» права постійного користування земельною ділянкою у 3-ому мікрорайоні житлового масиву Позняки (земельна ділянка № 33) у Дарницькому районі міста Києва».
24.11.2022 Київська міська рада ухвалила рішення № 5798/5839 «Про передачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВУС УКРАЇНА» земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі на Дніпровській набережній, 17-А у Дарницькому районі міста Києва».
Згідно з вказаним рішенням вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Новус Україна», за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,6958 га (кадастровий номер 8000000000:90:147:0039) для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі (код виду цільового призначення - 03.07) на Дніпровській набережній, 17-А у Дарницькому районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 лютого 2020 року, номер запису про інше речове право 35437017).
На підставі рішення № 5798/5839 від 24.11.2022 між Київською міською радою та ТОВ «Новус Україна» укладено Договір оренди земельної ділянки від 12.05.2023, посвідчений Біловар І.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №2394.
Згідно з п. 2.1 вказаного Договору оренди земельної ділянки, об'єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 24.11.2022 №5798/5839 та даного договору є земельна ділянка з такими характеристиками:
- кадастровий номер - 8000000000:90:147:0039;
- місце розташування - Дніпровська набережна, 17-А у Дарницькому районі міста Києва;
- категорія земель - землі житлової та громадської забудови;
- цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;
- розмір (площа) - 0,6959 га.
Відповідно до п. 2.4 Договору оренди земельної ділянки, земельна ділянка забудована торговельним комплексом (літера А), загальною площею 1948 кв. м., який згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить Орендареві на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 11.02.2020 № 209 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 655625980000; номер запису про право власності: 35437017 від 11.02.2020).
Отже, відповідач, набувши в 2020 році у власність нерухоме майно, право власності або користування на земельну ділянку, на якій воно розташоване, не оформив.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9900639022023 від 11.01.2023, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:147:0039 площею 0,6958 га, цільове призначення: 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, проведена 06.04.2011 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 31.01.2011.
Відтак, зазначена земельна ділянка сформована та є об'єктом цивільних прав, у розумінні статті 791 Земельного кодексу України, з 06.04.2011.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.01.2023 №НВ-9900639022023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату проведення 08.11.2022 становила 25 948 852,00 грн.
Відповідно до Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 18.01.2023 № НВ-9901676322023 та п. 2.2. Договору оренди земельної ділянки від 12.05.2023 вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:147:0039 становить - 29 841 988,08 грн.
Враховуючи те, що земельна ділянка сформована та є об'єктом цивільних прав, у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України, з 06.04.2011, а право постійного користування земельною ділянкою попереднім користувачем припинено 20.07.2022, позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з 21.07.2022 до 11.05.2023 (до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).
При цьому, ставка орендної плати визначена позивачем за період 21.07.2022-31.12.2022 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 № 3704/3745; за період 01.01.2023-11.05.2023 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 № 5828/5869, де визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки). До земель з видом цільового призначення - 03.07 застосовується ставка орендної плати - 5%.
Крім того, позивачем до матеріалів справи додано лист Головного управління ДПС у місті Києві від 17.04.2025 № 651/5/31-00-04-04-02-05, у якому зазначено, що ТОВ «Новус Україна» задекларувало податкові зобов'язання за 2023 рік згідно договору оренди земельної ділянки від 12.05.2023. Податкові зобов'язання задекларовані з 12.05.2023 по 31.12.2023 в сумі 1 140 738,67 грн. Задекларовані суми сплачені в повному обсязі.
Отже, відповідач за спірний період з 21.07.2022 по 11.05.2023 не подавав податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) та не сплачував плату за землю, якою здійснював фактичне користування.
Відтак, Київська міська рада, посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Новус Україна», як власник нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 0,6958 га на Дніпровській набережній, 17-А у Дарницькому районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:90:147:0039) та зареєстроване на праві власності за вказаним підприємством, не здійснивши державної реєстрації права оренди земельною ділянкою та не сплачуючи орендну плату, використовувало вказану земельну ділянку для обслуговування об'єкту нерухомості, без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача, в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 21.07.2022 по 11.05.2023 у розмірі 1 118 481,12 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що:
- Товариство ще 01.02.2022, тобто до припинення права постійного користування на земельну ділянку, звернулося до Київської міської ради через ЦНАП із відповідною заявою щодо надання в оренду земельної ділянки. Отже, з моменту подання відповідачем заяви щодо надання в оренду земельної ділянки 01.02.2022 і до ухвалення рішення Київською міською радою №5798/5839 минуло 9 місяців та 24 дні, протягом яких швидкість вирішення питання щодо оформлення прав на земельну ділянку залежала виключно від позивача, а відповідач при цьому жодним чином не міг на це вплинути, а тому час, необхідний для здійснення відповідних процедурних дій позивача, не може ставитись у провину відповідачу. Відтак, покладення на відповідача обов'язку зі сплати будь-яких грошових сум за цей період було б несправедливим і таким, що суперечить принципу добросовісності сторін у правовідносинах, оскільки відповідач діяв відповідально та ініціативно щодо оформлення своїх прав, натомість зволікання з боку позивача зумовлене обставинами, які не залежать від волі чи поведінки відповідача.
- також, відповідно до Витягу з протоколу №11/39 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин від 06.10.2022р. за п. 6.4.15 про повторний розгляд проекту рішення з правовим висновком управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради від 30.09.2022 №08/230-1320, вирішили: «Відхилити зауваження, викладені у правовому висновку управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради від 30.09.2022 №08/230-1320, та повторно підтримати проект рішення Київської міської ради «Про передачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВУС УКРАЇНА» земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на Дніпровській набережній, 17- А у Дарницькому районі міста Києва» з рекомендаціями, викладеними у протоколі №10/38 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин від 21.09.2022, а саме: виключити з преамбули проекту рішення посилання на статті 1212, 1214 Цивільного кодексу України, підпункт 3.8 пункту 3, а також пункти 1 та 4». Зазначене знайшло своє відображення і в самому Рішенні №5798/5839 щодо передачі земельної ділянки в користування відповідачу, оскільки за текстом цього акта відсутній згаданий пункт 3.8 або будь-який інший пункт, що зобов'язував би відповідача сплачувати кошти за користування земельною ділянкою за будь-який період до моменту укладення Договору оренди земельної ділянки.
- серед іншого, позивачем безпідставно включено до розрахунку позовних вимог суму 582 960,51 грн, розраховану за період з 21.07.2022 по 31.12.2022, що суперечить нормам підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, які передбачали звільнення від плати за землю на територіях, де велися бойові дії, у тому числі на території міста Києва, та зважаючи на встановлений Переліком територій бойових дій статус Києва як такої, що охоплюється відповідною пільгою протягом усього 2022 року.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).
Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).
Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 було викладено правовий висновок про те, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Згідно з інформаційною довідкою від 08.05.2025 № 425902340 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником земельної ділянки площею 0,6958 га з кадастровим номером 8000000000:90:147:0039 на Дніпровській набережній, 17-А у Дарницькому районі міста Києва.
Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою у період з 21.07.2022 по 11.05.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Новус Україна».
Відтак, відповідач у спірний період користувався цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
Отже відповідач, набувши у 2020 році право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку до 12.05.2023 не оформив речового права на спірну земельну ділянку.
Щодо заперечень відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву та у додаткових поясненнях, суд звертає увагу відповідача, що право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18).
За змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Отже, нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований.
Таким чином, у зв'язку з користуванням відповідачем нерухомим майном презюмується користування спірною земельною ділянкою.
Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за період з 21.07.2022 по 11.05.2023 здійснено Київською міською радою на підставі Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 18.01.2023 № НВ-9901676322023 щодо земельної ділянки площею 0,6958 га по вул. Дніпровська набережна, 17-А у Дарницькому районі міста Києва з кадастровим номером 8000000000:90:147:0039, відповідно до якого вартість земельної ділянки становить -29 841 988,08 грн.
Водночас, суд звертає увагу відповідача, що рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (зі змінами і доповненнями) визначено відповідно до Податкового кодексу України установити в м. Києві місцеві податки та збори, зокрема, плату за землю».
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (ст.14.1.72. Податкового кодексу України).
Відповідач, як установлено судом, у спірний період не був власником та постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст.14.1.125. ПК України).
Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (ст.14.1.136. Податкового кодексу України).
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. (ст.288.4.Податкового кодексу України).
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. (ст.288.5.1., 288.5.2. Податкового кодексу України).
Таким чином, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти).
Викладене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.05.2018 у справі № 922/3413/17, а саме: «Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України)»
У даному випадку спір пов'язаний зі стягненням безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне (позадоговірне) використання відповідачем земельної ділянки, а відтак, під час вирішення спору суд зокрема керується наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 правовим висновком щодо застосування у подібних правовідносинах норми статті 1212 ЦК України.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Таким чином, позивачем правомірно здійснено розрахунок безпідставно збережених Товариством грошових коштів, виходячи з нормативної грошову оцінку земельної ділянки 8000000000:90:147:0039.
Крім того, суд звертає увагу відповідача на положення ст. 253 ЦК України, відповідно до якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як свідчать матеріали справи, між Київською міською радою та ТОВ "Новус Україна" Договір оренди земельної ділянки було підписано та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. 12.05.2023 та зареєстрований у реєстрі за №2394, відповідно починаючи з 12.05.2023 відповідач використовує спірну земельну ділянку на договірних засадах та проводить оплату за її користування згідно умов договору.
Отже, позивачем правомірно проведено розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати саме за період з 21.07.2024 по 11.05.2023.
Проте, відповідно до пункту 69.14 Перехідних положень Податкового кодексу України (пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ доповнено підпунктом 69.14 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022; в редакції Закону № 3050-IX від 11.04.2023) за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.
Таким чином для застосування вказаної пільги у 2022 році тривалість ведення бойових дій на відповідній території не має правового значення, а користувачі земельних ділянок, звільняються від плати за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за весь період з 01.01.2022 по 31.12.2022 року.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Відповідними указами Президента України строк дії режиму воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема, станом на сьогоднішній день воєнний стан продовжено до 07.08.2025.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Відповідно до повідомлення Державної податкової служби України, оприлюдненого на офіційному сайті 18.05.2023, 6 травня 2023 року набув чинності Закон України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" (далі - Закон № 3050).
Законом змінено механізм визначення переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі Перелік територій). Згідно з Законом Перелік територій визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (пункт 2831.2 статті 2831, пункт 286.1 статті 286, пункт 288.8 статті 288, підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України).
Постанова Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 (далі - Постанова № 1364) визначає деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Зокрема, пунктом 1 Постанови № 1364 визначається орган виконавчої влади (Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій), якому делегуються повноваження щодо затвердження переліку територій, а також визначаються складові переліку територій, вимоги до формату територій, за якими ці території відображаються у переліку, та затверджена форма переліку територій.
Враховуючи зазначене, у контексті Закону № 3050, постанова КМУ № 1364 вважається такою, що встановила порядок визначення Переліку територій.
Таким чином, перелік територій, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004 (далі - наказ № 309), застосовується при справлянні плати за землю на відповідних територіях.
Відповідно до пункту 2.11. розділу другого Переліку територій активних бойових дій, який визначає території активних бойових дій, до відповідного переліку включена в період із 24.02.2022 по 30.04.2022 вся територія міста Києва, яка визначалася як територія активних бойових дій.
Згідно з підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу (у редакції Закону № 3050) власники та користувачі земельних ділянок не нараховують та не сплачують плату за землю (земельний податок та/або орендна плата) на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих російською федерацією:
- Фізичні особи:
2022 рік з 1 січня до 31 грудня; 2022 рік з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території;
- Юридичні особи та фізичні особи-підприємці:
2022 рік з 1 березня до 31 грудня; 2022 рік з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.
Для цілей справляння плати за землю відповідно до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу застосовується тільки перелік територій активних бойових дій (частина друга розділу І) та тимчасово окупованих російською федерацією (розділ ІІ).
Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що позивач безпідставно не застосував до спірних правовідносин норми абзацу першого підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
Як наслідок, за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року відповідач не повинен платити плату за користування земельною ділянкою безвідносно до укладення ним договору оренди чи без нього.
Таким чином, стягнення з відповідача суми 582 960,51 грн. в якості орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером ділянки 8000000000:90:147:0039 за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року є безпідставним.
При цьому, судом ураховані правові висновки Верховного Суду щодо застосування до спірних правовідносин норми абзацу першого підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, наведені у постановах від 29.10.2024 у справі № 620/5747/23 та від 25.02.2025 у справі № 908/929/24.
Судом перевірено розрахунок позивача, відповідно до якого з 01.01.2023 по 11.05.2023 відповідачу нараховано 535 520,61 грн заборгованості за користування земельною ділянкою за формулою: 29 841 988,08*5%/365*131 днів = 535 520,61 грн, де зазначені: нормативно-грошова оцінка земельної ділянки за вказаний період; ставка орендної плати, яка підлягала застосуванню у відповідному періоді; кількість днів у відповідному році; кількість днів у відповідному періоді та сума сплати за відповідний період.
Вказаний розрахунок є арифметично вірним та відповідає матеріалам справи.
За змістом частин 1, 2 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Київської міської ради щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати 535 520,61 грн.
Суд відзначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новус Україна" (пр-т Європейського Союзу, 47, м. Київ, 04208; код ЄДРПОУ 36003603) на користь Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 22883141) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,6958 га, кадастровий номер 8000000000:90:147:0039, місце розташування - Дніпровська набережна, 17-А у Дарницькому районі міста Києва за період з 01.01.2023 по 11.05.2023 у сумі 535 520 грн 61 коп. та судовий збір у розмірі 6426 грн 25 коп.
3. В іншій частині вимог - в позові відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано: 10.07.2025.
Суддя А.І. Привалов