ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.07.2025Справа № 910/5706/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУД-МОНОЛІТ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АПРОБУД»
про стягнення 657 430,14 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУД-МОНОЛІТ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АПРОБУД» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 657 430,14 грн, з яких: 600 000,00 грн основний борг, 1 430,14 грн 3% річних та 56 000,00 грн штрафна санкція.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 509, 524, 526-527, 530, 533-535, 610, 612, 625, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст.193, 317 Господарського кодексу України, мотивовані неналежним виконання відповідачем своїх обов'язків за договором підряду №10/03-ПР/25-ОП12 від 10.03.2025, в частині повного та своєчасного виконання робіт.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/5706/25, визнано справу малозначною та постановлено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
04.06.2025 від представника позивача на виконання ухвали суду надійшла виписка банку про рух коштів між позивачем та відповідачем і письмове підтвердження, що ціна позову не змінилась.
09.06.2025 від представника позивача надійшла заява про стягнення з відповідача 40 000,00 грн витрат на правову допомогу.
15.06.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Так, пунктом 3 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження судом встановлено відповідачу строк для подачі відзиву - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Приписами частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Як свідчать матеріали справи копія ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 про відкриття провадження у справі була вручена відповідачеві 29.05.2025, що підтверджується зворотнім повідомленням поштового відправлення про вручення.
Частиною 11 ст. 242 Господарського кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Оскільки ухвала про відкриття провадження в справі була вручена відповідачеві 29.05.2025, тому останнім днем для подання відзиву на позовну заяву було 13.06.2025.
Разом з тим, відзив на позовну заяву було подано лише 15.06.2025, тобто з пропуском встановленого строку.
Клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву відповідачем не заявлено.
Частиною 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, відзив на позову заяву підлягає залишенню без розгляду.
23.06.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
10.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУД-МОНОЛІТ» (позивач, генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АПРОБУД» (відповідач, підрядник) було укладено договір підряду №10/03-ПР/25-ОП12 (надалі - договір), згідно п.1.1 якого генпідрядник доручає та оплачує, а підрядник зобов?язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, ресурсів (будівельних матеріалів, обладнання, комплектуючих виробів, систем, інструментів та іншого устаткування) та будівельної машинної техніки та підіймальних механізмів, у відповідності до даного договору, проектної документації та державних будівельних норм і правил виконати комплекс підрядних робіт з улаштування буроін?єкційних паль дослідних кушів житлового буднику №12 в складі об'єку - «Комплексна забудова території об?єктами житлового і соціально-побутового призначення (1, 2, 2а мікрорайони) житлового масиву Осокорки-Центральні у Дарницькому районі м. Києва, 2 черга будівництва. Коригування», в обсягах та за цінами та у строки, визначеними у додатках до даного договору (надалі - «роботи»).
Відповідно до п.1.2 договору роботи, що виконуються підрядником за цим договором:
- забезпечення (доставка) всіх необхідних для виконання робіт ресурсів (будівельних матеріалів, обладнання, устаткування, інструментів тощо), будівельної машинної вантажопідіймальних механізмів, витратних матеріалів тощо;
- улаштування буроін?єкційних випробувальних паль и620 мм із зануренням армокаркасів в тіло бетону: БІТ-І довжиною 24,57 м. - 2 од. дослідних палі; БІП-2 анкерні палі довжиною 24,27 м - 8 од.паль;
- виготовлення арматурних каркасів паль з доставкою на об?єкт;
- стиковка арматурних каркасів на об?єкті;
- доставка в обидві сторони (перебазування техніки та обладнання);
- випробування паль (перевірка паль акустичним неруйнівним методом ехолокації, проведення статичних випробувань грунтів палями);
- виконання дій та здійснення заходів в межах повноважень та зобов?язань підрядника згідно з законодавством щодо сприяння введення в експлуатацію об?єкту з оформленням (підписанням) необхідних документів від (для) відповідних органів державного нагляду та контролю (за необхідності).
Пунктом 1.3 договору передбачено, що за даним договором роботи виконуються в обсягах визначених проектною документацією та додатками до даного договору - «договірні ціни» та додатковими угодами до нього. Остаточний обсяг робіт визначається згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт по формі №КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт та витрати по формі №КВ-3.
У випадку необхідності у виконанні підрядником додаткових робіт, що не передбачені предметом даного договору, або додаткового обсягу робіт за вимогою/вказівкою генпідрядника (інженера технічного нагляду замовника будівництва), що не відображені в проекті, сторони укладають додаткову угоду до даного договору, в якій встановлюють порядок їх виконання, строки, вартість, порядок розрахунків тощо (п.1.4 договору).
У пункті 2.1 договору наведений перелік зобов?язань генпідряника.
Так, згідно пунктів 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 та 2.1.6 генпідряник серед іншого зобов?язаний:
надати підряднику затверджену проектну документацію у одному примірнику із штампом «до виконання робіт», дозвільну та погоджувальну документацію, що є необхідною для виконання робіт протягом 2-х календарних дні після підписання договору, прийому-передача проектів дозвільних документів та погоджувальної документації фіксується актом, що підписується сторонами;
визначити підряднику фронт робіт за актом прийому-передачі;
забезпечити представника підрядника вільний та безперешкодний доступ до будівельного майданчика на весь час виконання робіт;
здійснювати оплату виконаних робіт в обсягах та строки, що передбачені договором.
Положеннями пункту 2.3, а саме пунктами 2.3.5 передбачено, що підрядник, в тому числі, зобов?язаний виконувати роботи якісно, в повному обсязі, у відповідності з умовами договору та до проектної документації, державних будівельних норм та в строки, що передбачені договором.
Положенням пункту 2.2.5 договору передбачено, що генпідрядник має право, в тому числі, але не виключно, у випадку порушення підрядником строку початку чи неодноразового порушення строків виконання робіт більше ніж на 10 календарних днів, або якщо підрядник при виконання робіт не дотримується вимог проектної документації, державних будівельних норм та правил, істотно відступивши від умов Договору, що погіршило результати робіт, або допустив інші недоліки в роботах, чи якість ресурсів та робіт незадовільною, генпідрядник має право за своїм вибором вимагати, в тому числі, ініціювати дострокове розірвання цього договору та/або вимагати від підрядника повернення грошових коштів, що були перераховані генпідрядником на виконання робіт підряднику згідно договору (за винятком грошових коштів, на які підрядник виконав роботи та закупив матеріали, що підтверджується відповідними актами №КБ-2в та довідками №КБ-3) відшкодування збитків та повернення будівельного майданчика і всієї переданої документації.
Відповідно до п.3.1-3.4 підрядник приступає до виконання робіт за даним договором за умови:
Передачі генпідрядником фронту робіт по акту прийому-передачі;
Перерахування генпідрядником авансового платежу згідно п.4.5.1 даного договору та зобов?язується завершити їх повне виконання у строки, визначені додатком №2 до даного договору - «графік виконання робіт».
У випадку зриву строків передачі генпідрядником фронту робіт та перерахування авансового платежу, строк виконання робіт підрядником за даним договором продовжується на весь термін такої затримки.
Строки виконання робіт можуть бути змінені виключно за взаємною згодою сторін, про що сторонами укладається додаткова угода до даного договору. Будь-які зміни строків виконання робіт вступають в силу тільки після їх погодження та затвердження сторонами, про що сторони укладають додаткові угоди до даного договору, в яких будуть відображені такі зміни.
Підрядник має право за погодженням із генпідрядником виконати роботи, що передбачені даним договором, достроково, а генпідрядник зобов?язується їх прийняти та оплатити.
Згідно пунктів 4.1, 4.4, 4.5.1 на момент укладання даного договору, ціна робіт, виходячи з обсягу робіт згідно проектної документації, визначена сторонами у додатку №1 - «договірна ціна на улаштування буроін?єкційних паль дослідних кущів. Буд.№12», який становить невід?ємну частину цього договору.
Остаточна ціна договору складається на підставі фактично виконаного підрядником обсягу робіт, твердих одиничних розцінок на виконання робіт, погоджених цін на матеріальні ресурси підрядника та відображення в актах №КБ-2в та довідках №КБ-3. Остаточна загальна ціна договору визначається як сума усіх підписаних сторонами договірних цін та/або актів №КБ-02в та довідок №КБ-3.
Аванс на закупівлю матеріалів для виконання робіт сплачується генпідрядником на підставі листа-заявки підрядника, поданої та погодженої останнім із генпідрядником у відповідності до п.2.3.19 договору.
У відповідності до положень пунктів 8.1, 8.4 договору за не виконання чи неналежне виконання своїх зобов?язань за даним договором сторони несуть відповідальність, що передбачена чинним законодавством України та цим договором.
У випадку порушення підрядником строків виконання робіт згідно п.3.1 договору кінцевого строку виконання робіт щодо їх етапів або черговості, визначених графіком виконання робіт так і відповідно до кінцевого строку виконання всього обсягу робіт за договором, останній зобов?язаний сплатити на користь генпідрядника штрафні санкції у розмірі 2 000, 00 грн за кожен день такого прострочення та відшкодувати завдані таким порушенням обґрунтовані збитки.
Відповідно до п.13.1 договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, в тому числі гарантійних зобов'язань підрядника згідно глави 6 даного договору.
Договір може бути достроково розірвано за згодою обох сторін або в односторонньому порядку однією із сторін у випадках, встановлених цим договором та чинним законодавством (п.13.2 договору).
Згідно із п.13.3 договору сторона, що здійснює дострокове розірвання договору, зобов?язана письмово повідомити по це другу сторону за 15 календарних днів до дати розірвання.
11.03.2025 відповідачем було складено заявку на фінансування на загальну суму 1 116 065,92 грн, із змісту якої вбачається, що періодом планування є - 11.03.2025 по 11.04.2025.
13.03.2025 позивачем на виконання договору було перераховано відповідачу 600 000, 00 грн авансу, що підтверджується копією платіжної інструкції №723 від 13.03.2025.
10.04.2025 позивачем було направлено відповідачеві письмову вимогу за вих.№212 про повернення сплаченого авансового внеску та розірвання договору в односторонньому порядку. До письмової вимоги також додано: акт звіряння взаєморозрахунків ТОВ «Спецбуд-Моноліт» з ТОВ «ПБК АПРОБУД» з 01.01.25-10.04.2025 та додаткову угоду №1 про розірвання (дострокове припинення) договору підряду 10/03-ПР/25-ОП12 від 10.03.2025. Факт направлення вказаної письмової вимоги підтверджується копією квитанції, копією опису вкладення, та копією інформації про відправлення трекінг №0411200158415.
Відповіді на вказану вимогу матеріали справи не містять.
Предметом даного позову є вимоги позивача до відповідача про стягнення 600 000,00 грн основного боргу, 1 430,14 грн 3% річних та 56 000,00 грн штрафної санкції.
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір, укладений між сторонами, є договором підряду, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статтей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 1-2 стаття 837 Цивільного кодексу України).
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України).
Матеріали справи свідчать, що відповідачем було складено заявку на фінансування на загальну суму 1 116 065,92 грн, згідно якої періодом планування є - 11.03.2025 по 11.04.2025.
У свою чергу позивачем 13.03.2025 на виконання договору було перераховано відповідачу 600 000, 00 грн авансу, що підтверджується копією платіжної інструкції №723 від 13.03.2025.
Згідно довідки АТ «ОТП Банк» від 19.05.2025 за №70-1-1/540 банк підтверджує, що перерахування грошових коштів від контрагента ТОВ «ПКБ АПРОБ» у період з 10.03.2025 по 12.05.2025 року включно на поточний рахунок ТОВ «СПЕЦБУД-МОНОЛІТ» в національній валюті № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ОТП Банк», не здійснювались.
Відповідно до п.3.1-3.3 підрядник приступає до виконання робіт за даним договором за умови:
Передачі генпідрядником фронту робіт по акту прийому-передачі;
Перерахування генпідрядником авансового платежу згідно п.4.5.1 даного договору та зобов?язується завершити їх повне виконання у строки, визначені додатком №2 до даного договору - «графік виконання робіт».
У випадку зриву строків передачі генпідрядником фронту робіт та перерахування авансового платежу, строк виконання робіт підрядником за даним договором продовжується на весь термін такої затримки.
Строки виконання робіт можуть бути змінені виключно за взаємною згодою сторін, про що сторонами укладається додаткова угода до даного договору. Будь-які зміни строків виконання робіт вступають в силу тільки після їх погодження та затвердження сторонами, про що сторони укладають додаткові угоди до даного договору, в яких будуть відображені такі зміни.
Разом з тим, суд критично ставиться до наданого позивачем календарного графіку виконання робіт на об?єкті «Комплексна забудова території об?єктами житлового і соціально-побутового призначення (1, 2, 2а мікрорайонів) житлового масиву «Осокорки-Центральні» у Дарницькому районі м. Київ, 2 черга будівництва. Коригування». Буд.№12, оскільки доказів його підписання (узгодження) між сторонами матеріали справи не містять.
Також позивачем не надано доказів підписання із відповідачем акту прийому-передачі щодо передачі генпідрядником фронту робіт.
Надані позивачем роздруківки електронних поштових листів не є належним та допустимими доказами погодження графіку чи строків виконання робіт, оскільки з них не вбачається, що вони були підписані сторонами з використанням електронного підпису.
За таких обставин, суд вважає, що доводи позивача щодо порушення відповідачем строків договору не знайшли свого підтвердження, оскільки як установлено судом строк виконання робіт погоджений сторонами не був, позивачем не надано доказів передачі відповідачу фронту робіт по акту прийому-передачі згідно пункту 3.1 договору, а тому останній був позбавлений можливості взагалі приступити до виконання таких робіт.
Разом з тим, положення п.2.2.6 договору передбачено, що генеральний підрядник має право в будь-який час до закінчення робіт, попередивши підрядника за 15 календарних днів, ініціювати дострокове розірвання договору, в порядку визначеному п.13 договору.
Сторона, що здійснює дострокове розірвання за згодою обох сторін або в односторонньому порядку однією із сторін за 15 календарних днів до дати розірвання (п.13 договору).
При цьому, положенням п.14.3 договору передбачено, що всі звернення (повідомлення) сторін одна до одної, в тому числі листи, заяви, запити, листи-заявки, тощо здійснюються у письмовій формі та передаються кожній із сторін в оригіналі під розпис (відмітку із вхідним номером), поштою (рекомендованою кореспонденцією), факсимільним зв?язком. Усі повідомлення, підтвердження, запити й іншщі звернення за даним договором вважаються отриманими, якщо вони надіслані в письмовому вигляді, пр відправлені поштою на відповідну адресу, зазначену в статті 15 цього договору - у день одержання.
Як свідчать матеріали справи позивачем за допомогою засобів поштового зв?язку із описом вкладення 10.04.2025 було направлено відповідачеві письмову вимогу про повернення сплаченого авансового внеску та розірвання договору в односторонньому порядку. До письмової вимоги також додано: акт звіряння взаєморозрахунків ТОВ «Спецбуд-Моноліт» з ТОВ «ПБК АПРОБУД» з 01.01.25-10.04.2025 та додаткову угоду №1 про розірвання (дострокове припинення) договору підряду 10/03-ПР/25-ОП12 від 10.03.2025. Факт направлення вказаної письмової вимоги підтверджується копією квитанції, копією опису вкладення, та копією інформації про відправлення трекінг №0411200158415.
Як убачається із офіційного сайту АТ «Укрпошта» поштове відправлення трекінг №0411200158415 було повернуто відправнику без вручення за закінченням терміну зберігання - 06.05.2025.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б), від 07.09.2022 № 910/10569/21, від 19.12.2022 № 910/1730/22, від 01.03.2023 № 910/18543/21, від 30.03.2023 № 910/2654/22, від 06.06.2023 № 922/3604/21, від 09.11.2023 у справі № Б-39/02-09 (922/3286/21).
Отже, враховуючи наведені висновки Верховного Суду, позивач направив письмову вимогу відповідачу за належною адресою, належним чином повідомив останнього про дострокове розірвання договору. При цьому, вимога від 10.04.2025 вважається врученою відповідачу 06.05.2025 - день повернення поштовим відділенням вимоги відправнику.
За таких обставин суд вважає, що договір підряду 10/03-ПР/25-ОП12 від 10.03.2025 є розірваним з 07.05.2025.
Статтею 653 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки зміни або розірвання договору.
Так, відповідно до вимог вказаної статті у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Отже, зважаючи на встановлені обставини та вимоги зазначених вище правових норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 600 000,00 грн, як сплаченого авансового платежу (основного боргу) підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 56 000,00 грн штрафної санкції нарахованої за період з 11.04.2025 по 09.05.2025, суд зазначає таке.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
У відповідності до положень пунктів 8.1, 8.4 договору сторонами погоджено, що за не виконання чи неналежне виконання свої зобов?язань за даним договором сторони несуть відповідальність, що передбачена чинним законодавством України та цим договором.
У випадку порушення підрядником строків виконання робіт згідно п.3.1 договору кінцевого строку виконання робіт щодо їх етапів або черговості, визначених графіком виконання робіт так і відповідно до кінцевого строку виконання всього обсягу робіт за договором, останні зобов?язаний сплатити на користь генпідрядника штрафні санкції у розмірі 2 000, 00 грн за кожен день такого прострочення та відшкодувати завдані таким порушенням обґрунтовані збитки.
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафної санкції за період з 11.04.2025 пор 09.05.2025, яка за своєю правовою природою є пенею, задоволенню не підлягають, з тих підстав, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами факту порушення відповідачем строків виконання умов договору.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України, так і на не договірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України).
Отже, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи, що договір було розірвано 06.05.2025, а тому саме з цієї дати у відповідача виник обов?язок повернення суму авансового платежу в розмірі 600 000, 00 грн, а отже саме з цієї дати підлягають нарахування 3% річних по 09.05.2025 (в межах позовних вимог).
Отже, 3% річних за формулою ((сума боргу х 3 % х 4 (кількість прострочених днів) / 365 (кількість днів у році)) складатиме 197,26 грн, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи наведене, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення більш вірогідних доказів, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 600 000,00 грн основного боргу та 197,26 грн 3% річних.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Окремо суд зазначає, що порядок та правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України «Про судовий збір».
Частиною 1 статті 4 Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст.4 зазначеного Закону визначений розмір ставок судового збору, що справляється за подання позовних заяв до господарського суду, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем була заявлена вимога про стягнення заборгованості в загальному розмірі 657 430,14 грн, яка має майновий характер.
Отже, за подання даної позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 7 889, 16 грн ( 1,5 відсотка ціни позову х 0,8).
Як убачається з матеріалів справи позивачем було сплачено за подання позовної заяви судовий збір за платіжною інструкцією №1355 від 05.05.2025 у розмірі 7 997,17 грн, тобто на 108,01 грн більше ніж визначено законом.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);
5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
На підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, позивач має право на повернення судового збору в загальному розмірі 108,01 грн, а тому після отримання відповідного клопотання судом буде розглянута вимога про повернення позивачу частини судового збору у вказаному розмірі.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 40 000, 00 грн витрат на правову допомогу.
Статтею 16 Господарського кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 пункту 1 частини 3 статті 121 Господарського кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 статті 129 Господарського кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частин 1-3 статті 126 Господарського кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До суду на підтвердження витрат на правничу допомогу понесених під час розгляду позовної заяви позивачем надано наступні документи:
- копію договору (угоди) про надання правової допомоги, укладений 27.04.2024 між ТОВ «СПЕЦБУД-МОНОЛІТ», в особі генерального директора ОСОБА_1 та адвокатом Пановим Д.І.;
- копію додаткової угоди №5 від 05.05.2025 до договору (угоди) про надання правової допомоги, укладений 27.06.2024;
- копію акту наданих послуг до договору (угоди) про надання правової допомоги від 09.09.2025 за ведення справи визначеної у додатковій угоді №5 від 05.05.2025 на суму 40 000,00 грн;
- копію ордеру на надання правничої допомоги серія АІ №1869746;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №7280/10.
Відповідно п.1.1 договору (угоди) про надання правової допомоги, укладений 27.06.2024 клієнт в порядку і на умовах, визначених цією Угодою, надає завдання, а адвокат бере на себе зобов?язання відповідно до завдання Клієнта надавати йому правові (адвокатські) послуги, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, в обсязі та на умовах, визначених цією Угодою. Предметом надання правової допомоги є захист прав та інтересів Клієнта.
Згідно п.4.1 вартість послуг передбачених п.1.1 договору узгоджується окремо, про що сторони укладають додаткову угоду до цього договору.
Як убачається зі змісту додаткової угоди №5 від 05.05.2025 до договору (угоди) про надання правової допомоги, укладений 27.06.2024 сторони погодили, що вартість послуг адвоката за ведення даної справи складатиме 40 000, 00 грн, які клієнт зобов?язаний сплатити впродовж 30 календарних днів, з дня набрання рішенням суду по справі законної сили.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом з тим, господарське-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частини 1 та 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).
Відповідно до приписів ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Таку правову позицію, щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Судом враховано, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі.
На підставі викладеного, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правову допомогу в розмірі 40 000,00 грн є обґрунтованими.
Водночас, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом позов задоволено частково, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають покладенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому підлягають стягненню з відповідача в сумі 36 517,78 грн.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АПРОБУД» (03142, місто Київ, провулок Приладний, будинок 10, офіс 207/3, ідентифікаційний код 39639848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУД-МОНОЛІТ» (04112, місто Київ, вулиця Тимофія Шамрила (Парково-Сирецька), будинок 4-В, приміщення 295, ідентифікаційний код 37633636) 600 000 (шістсот тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 197 (сто дев'яносто сім) грн 26 коп. 3% річних, 36 517 (тридцять шість тисяч п?ятсот сімнадцять) грн 78 коп. витрат на правничу допомогу та 7 202 (сім тисяч двісті дві) грн 37 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань