ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.07.2025Справа № 910/4415/25
За позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслоджистік»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІБРА ОЙЛ»
про звернення стягнення на заставне майно
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Севериненко К.Р.
Представники учасників справи:
від позивача: Хуторянець О.В.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслоджистік» (надалі - відповідач), в якому просить суд: у рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІБРА ОЙЛ» перед позивачем за кредитним договором № 011/3187/01569908 від 05.12.2023 у сумі 1 724 063,52 грн, з яких: 1 677 003,89 грн заборгованість за кредитом, 47 059,63 грн заборгованість за відсотками, звернути стягнення на майно за договором застави № 97-10-2-7КВ/8 від 05.12.2023, а саме: Спеціалізований напівпричіп н/пр-цистерна д/п небез.вантаж для перевезення наливних вантажів (паливно-мастильних матеріалів) 3S-4305, марки WILLIG, модель KTS334, 2017 р.в., номер кузова/VIN код: НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер: НОМЕР_2 , що на праві власності належить відповідачу шляхом продажу зазначеного майна на аукціоні (публічних торгах) за ціною, визначеною відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Позовні вимоги, з посиланням на ст.11, 525, 526, 572, 589, 590, 591, 598, 611, 625, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.20, 21 Закону України «Про заставу, ст.57, 61 Закону України «Про виконавче провадження», мотивовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІБРА ОЙЛ» неналежним чином виконано свої грошові зобов'язання за кредитним договором № 011/3187/01569908 від 05.12.2023, у зв'язку з чим позивач має право звернути стягнення на майно за договором застави № 97-10-2-7КВ/8 від 05.12.2023, який укладений з відповідачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/4415/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання в справі на 07.05.2025.
Підготовче засідання, призначене на 07.05.2025 не відбулось, у зв'язку з оголошеною в місті Києві повітряною тривогою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 призначено підготовче засідання на 21.05.2025.
У підготовче засідання з'явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання позивача про залучення третьої особи та залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІБРА ОЙЛ». Також суд протокольною ухвалою в порядку ст.74 ГПК України витребував у позивача виписку банку про рух коштів та витребував в третьої особи докази. Крім цього, судом протокольною ухвалою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2025, зокрема, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІБРА ОЙЛ» (надалі - третя особа).
28.05.2025 від представника позивача надійшла заява про виправлення описки в ухвалі від 21.05.2025, оскільки судом було невірно зазначено найменування третьої особи «Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІБРА ОІЛ», коли вірно «Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІБРА ОЙЛ», яку ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 було задоволено та виправлено описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 21.05.2025.
У підготовче засідання 04.06.2025 з'явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи в засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлялись належним чином.
Враховуючи, що під час підготовчого провадження, та зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, сторонам надавалось достатньо часу для надання доказів та пояснень по суті спору, окрім того, не було зазначено про неможливості надання доказів чи заявлення клопотань і пояснень по справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.06.2025.
17.06.2025 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення від 10.04.2025 по справі № 917/2244/24.
У судове засідання 17.06.2025 з'явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи в засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлялись належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 відкладено судове засідання на 01.07.2025.
У судовому засіданні 01.07.2025 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог та позов просив задовольнити. Представники відповідача та третьої особи в засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлялись належним чином. Протокольною ухвалою суд залишив без розгляду клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копії рішення від 10.04.2025 по справі № 917/2244/24.
Одночасно, статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.
Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення в справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Отже, враховуючи, що явка представників відповідача та третьої особи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, останні повідомлені про хід розгляду справи у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції в спорі та надання відповідних доказів, суд вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні без участі представників відповідача та третьої особи за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 01.07.2025 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
05.12.2023 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (надалі - позивач, банк, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІБРА ОЙЛ» (надалі - третя особа, позичальник) укладено кредитний договір №011/3187/01569908 відновлювальна кредитна лінія на поповнення обігових коштів (надалі - кредитний договір), за умовами п.1.1. якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) в формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 1 700 000,00 грн (надалі- ліміт), а позичальник зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені договором.
Кінцевим термін погашення кредиту 05.12.2024 (п.1.3. кредитного договору).
Відповідно до п.1.4. кредитного договору, кредит надається позичальнику на поповнення обігових коштів та ведення поточної фінансово-господарської діяльності.
Згідно із п. 2.1. кредитного договору, протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту включно позичальник зобов'язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 15,7% річних.
У випадку неповернення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 15,7% річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т.ч. простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення ередиту (п. 2.2. кредитного договору).
Пунктом 2.3. кредитного договору визначено, що нарахування процентів здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості за кредитом/ простроченої заборгованості за договором протягом всього строку користування кредитом/наявності простроченої заборгованості. При розрахунку процентів враховується день настання кредиту (траншу) та не враховується день погашення кредиту/простроченої заборгованості в повному обсязі.
Сторони дійшли згоди, що процентна ставка за кредитом збільшується на 200 базисних пунктів в порядку, передбаченому договором, у випадках невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якої з умов, передбачених пунктом 3.5 та/або пунктом 4.2, та/або пунктом 6.1, та/або пунктом 6.4, та/або підпунктом 7.1.1. та/або відмовити від виконання вимоги кредитора, передбаченої підпунктом 8.1.4 договору. Підвищення процентної ставки відповідно до даного пункту договору не є зміною умов договору в односторонньому порядку та така зміна процентної ставки не потребує укладення додаткової угоди до договору (п. 2.4. кредитного договору).
Згідно із п. 2.5. кредитного договору, процентна ставка, змінена згідно з пунктом 2.4 договору, знижується до розміру, що діяв до моменту її підвищення, в перший банківський день календарного місяця, наступного за місяцем, в якому кредитору стало відомо про припинення дії обставини, зазначеної в пункті 2.4 договору.
Відповідно до п. 5.1. кредитного договору, позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному договором.
Пунктом 5.3. кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язується здійснювати сплату процентів у валюті кредиту щомісячно, кожного числа та при погашенні заборгованості за кредитом в повному обсязі, відповідно до умов договору.
Згідно із п. 5.5. кредитного договору, позичальник зобов'язаний з періодичністю, визначеною цією статтею договору та графіком, здійснювати погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів, пені шляхом перерахування грошових коштів на рахунок погашення.
Відповідно до 8.1 кредитного договору у разі настання обставин дефолту (невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань (обов'язків) за договором, а також інші обставини, які, на думку кредитора, свідчать про те, що зобов'язання позичальника за договором не будуть виконані). Кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод (договорів) вжити один або декілька таких заходів, а саме: вимагати дострокового повного/часткового виконання позичальником зобов'язань за договором (п. 8.1.3 кредитного договору).
Згідно п. 8.2 кредитного договору, кредитор має право скористатись правами, зазначеними в п. 8.1 договору та пред'явити позичальнику відповідні вимоги при настанні будь-якої з обставин: порушення позичальником строків виконання або невиконання будь-яких грошових зобов'язань за кредитним договором (п. 8.2.1 кредитного договору); порушення обов'язків, встановлених ст. 3,4,6,7 договору, а також умов щодо цільового використання кредитних коштів, зазначених в пункті 1.4 договору.
Відповідно до п. 8.3 кредитного договору, якщо кредитор вирішив скористатися правами, визначеними у пп. 8.1.1-8.1.3 п. 8.1. кредитного договору, він повідомляє про це позичальника шляхом направлення письмового повідомлення. У цьому разі зобов'язання кредитора щодо надання кредиту, є припиненими з дати направлення кредитором відповідного повідомлення. Позичальник зобов'язаний виконати вимогу, зазначену в письмовому повідомленні кредитора, і здійснити погашення заборгованості негайно, але не пізніше тридцятого календарного дня з дня направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення (якщо у відповідному повідомленні не зазначений менший строк). У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги, кредитор має право пред'явити вимогу позичальнику/поручителям та вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за договором, які не суперечать законодавству України.
Згідно із п. 11.1. кредитного договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених договором, сторони несуть відповідальність згідно законодавства України та положень договору. До регулювання правовідносин, які не врегульовані договором, застосовуються відповідні норми законодавства України.
Відповідно до п.12.1. кредитного договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за договором.
Крім того, 05.12.2023 з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором між банком (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОДЖИСТІК» (надалі - відповідач, заставодавець) укладено договір застави № 97-10-2-7КВ/8 (надалі - договір застави), згідно якого заставодавець передав у заставу банку рухоме майно, а саме: Спеціалізований напівпричіп н/пр-цистерна д/п небез.вантаж для перевезення наливних вантажів (паливно-мастильних матеріалів) 3S-4305, марки WILLIG, модель KTS334, 2017 р.в., номер кузова/VIN код: НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер: НОМЕР_2 (надалі - предмет застави/заставне майно) (п. 1.1. договору застави та додаток №1).
Право власності заставодавця на заставне майно підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 19.09.2023, виданого ТСЦ 8047.
Відповідно до п.1.3. договору застави, договірна вартість предмету застави на момент укладення договору становить 1 698 000,00 грн з ПДВ та відповідає ринковій на дату підписання договору.
Пунктом 1.4. договору застави визначено, що заставодержатель протягом строку дії договору має право необмежену кількість разів, в будь-який час самостійно визначати вартість предмета застави. Зміна вартості (переоцінка) предмета застави здійснюється заставодержателем самостійно, без підписання сторонами додаткової угоди до договору.
Вартість предмета застави, зазначена в додатку №1 до договору та в п. 1.3. договору, а також визначена в майбутньому на підставі цього пункту договору, не впливає на визначення вартості предмета застави під час звернення стягнення на нього заставодержателем або при добровільній реалізації заставодавцем предмета застави.
Обтяження заставою, а також взаємні права і обов'язки сторін за договором виникають з моменту його укладення. Державна реєстрація застави відповідно до договору здійснюється заставодержателем у порядку, встановленому законодавством України (п. 1.5. договору застави).
У пункті 2.5. договору застави сторонами визначено, що місцем виконання сторонами своїх зобов'язань за договором є місцезнаходження кредитора: м. Київ, вул. Пирогова, 7-7б.
Відповідно до п. 8.1.1. договору застави, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави і задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави у наступних випадках, зокрема, невиконання або порушення позичальником строків виконання будь-яких забезпечених зобов'язань.
Згідно п. 8.2.1. договору застави, заставодержатель на власний вибір може застосувати наведені нижче способи звернення стягнення на предмет застави, зокрема, за рішенням суду про звернення стягнення або про набуття у власність предмету застави.
З моменту настання підстав для звернення стягнення, передбачених підпунктами 8.1.1.-8.1.6. пункту 8.1. договору, до складу предмету застави включається все майно заставодавця, визначене додатком №1 до договору та пунктом 1.2. договору, та заставодержатель має право звернути на нього стягнення в порядку, передбаченому цією статтею договору. З моменту настання підстав для звернення стягнення заставодавець втрачає право розпорядження та використання предмету застави без згоди заставодержателя (п. 8.3. договору застави).
На підставі укладеного договору застави у державному реєстрі обтяжень рухомого майна 05.12.2023 зареєстровано обтяження на предмет застави за реєстраційним номером 31019936.
Позивачем як заставодержателем зареєстровано відомості про звернення стягнення на предмет обтяження за договором застави 04.04.2025, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 96596851 від 04.04.2025.
Позивач зазначає, що ТОВ «ЛІБРА ОЙЛ» порушено умови кредитного договору в частині своєчасного та належного виконання зобов'язань (у строк до 05.12.2024) внаслідок чого в нього виникла прострочена заборгованість, яка станом на 09.12.2024 становить 1 724 063,52 грн, з якої: 1 677 003,89 грн заборгованість за кредитом та 47 059,63 грн заборгованість за відсотками, в зв'язку з чим позивач має право вживати заходів щодо звернення стягнення на заставне майно за договором застави.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, за ст.174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На виконання умов кредитного договору 07.12.2023 банком (позивачем) видано ТОВ «ЛІБРА ОЙЛ» (третій особі) кредит у сумі 1 700 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку за період 05.12.2023 -24.11.2024 від 19.12.2024 та від 26.05.2025 (т.1, а.с.28-32, 68-72).
З урахуванням вимог ст.41 Закону України «Про Національний банк України», Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій.
Виходячи із зазначеного, виписки по рахунках є належними доказами підтвердження видачі кредиту та наявності заборгованості.
Частиною 1 ст.1048 Цивільного кодексу передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч.3 ст.346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
Частиною 2 ст.1056-1 Цивільного кодексу встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із п. 2.1. кредитного договору, протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту включно позичальник зобов'язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 15,7% річних.
У випадку неповернення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 15,7% річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т.ч. простроченої) з дня, наступного за еінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення ередиту (п. 2.2. кредитного договору).
Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.
Як убачається із наданого позивачем розрахунку, заборгованість позичальника за кредитом перед банком складає 1 724 063,52 грн, з якої: 1 677 003,89 грн заборгованість за кредитом та 47 059,63 грн заборгованість за відсотками.
Вказаний розрахунок суд вважає обґрунтованим та такий розрахунок ні відповідачем, ні третьою особою не оспорюється.
Разом з тим, доказів погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 1 724 063,52 грн матеріали справи не містять та відповідачем суду таких доказів не надано.
05.12.2023 з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором між банком (заставодержатель) та відповідачем (заставодавець) укладено договір застави згідно якого заставодавець передав у заставу банку рухоме майно, а саме: Спеціалізований напівпричіп н/пр-цистерна д/п небез.вантаж для перевезення наливних вантажів (паливно-мастильних матеріалів) 3S-4305, марки WILLIG, модель KTS334, 2017 р.в., номер кузова/VIN код: НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер: НОМЕР_2 .
Відповідно до п.1.3. договору застави, договірна вартість предмету застави на момент укладення договору становить 1 698 000,00 грн з ПДВ та відповідає ринковій на дату підписання договору.
У пункті 8.1.1. договору застави сторонами погоджено, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави і задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави у наступних випадках, зокрема, невиконання або порушення позичальником строків виконання будь-яких забезпечених зобов'язань.
Згідно п. 8.2.1. договору застави, заставодержатель на власний вибір може застосувати наведені нижче способи звернення стягнення на предмет застави, зокрема, за рішенням суду про звернення стягнення або про набуття у власність предмету застави.
З моменту настання підстав для звернення стягнення, передбачених підпунктами 8.1.1.-8.1.6. пункту 8.1. договору, до складу предмету застави включається все майно заставодавця, визначене додатком №1 до договору та пунктом 1.2. договору, та заставодержатель має право звернути на нього стягнення в порядку, передбаченому цією статтею договору. З моменту настання підстав для звернення стягнення заставодавець втрачає право розпорядження та використання предмету застави без згоди заставодержателя (п. 8.3. договору застави).
На підставі укладеного договору застави у державному реєстрі обтяжень рухомого майна 05.12.2023 зареєстровано обтяження на предмет застави за реєстраційним номером 31019936.
Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ст.589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ст.590 Цивільного кодексу України).
Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом (ст.591 Цивільного кодексу України).
Відповідно до приписів ст.1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст.19 Закону України «Про заставу»).
У ч.1 ст.20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.
Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.
Статтею 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем як заставодержателем зареєстровано відомості про звернення стягнення на предмет обтяження за договором застави 04.04.2025, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 96596851 від 04.04.2025 (т.1, а.с.26).
Також позивачем наданий витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 05.12.2023 №87845027, який містять інформацію про зареєстровані обтяження рухомого майна відповідача. Відповідно до отриманих даних не встановлено інших обтяжувачів рухомого майна, що є предметом застави за вказаним договором застави №97-10-2-7КВ/8 від 05.12.2023.
При цьому суд зауважує, що стягнення заборгованості за основним зобов'язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов'язання, адже саме кредитор має право обрати, яким чином здійснювати стягнення заборгованості. Звернення стягнення на предмети застави відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже, таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне.
Звернення стягнення на предмети застави є додатковим (акцесорним), а не альтернативним способом захисту порушеного права, який може бути використаний разом з основним або окремо, що не є подвійним стягненням заборгованості, і тому, невизнання можливості одночасного стягнення кредитної заборгованості за договором та звернення стягнення на предмет застави суперечило б принципам господарського судочинства, а також не сприяло захисту прав та інтересів учасників судового розгляду.
Отже, позивач, як кредитор має право обирати спосіб стягнення заборгованості, в тому числі одночасно звертаючись із вимогою про стягненням заборгованості та вимогою про зверненням стягнення на предмети застави.
За вказаних обставин, ураховуючи, що забезпечене заставою зобов'язання за кредитним договором № 11/3187/01569908 від 05.12.2023 третьою особою не виконано, заборгованість перед банком в сумі 1 724 063,52 грн (обґрунтований розмір встановленій судом під час розгляду спору, що підтверджується матеріалами справи) за основним боргом (кредитом) та за процентами за користування кредитом не сплачена, суд дійшов висновку, що позивачем у відповідності до вище вказаних норм Цивільного кодексу України, Закону України «Про заставу», Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та умов договору застави майна, правомірно заявлені позовні вимоги про звернення стягнення на майно за договором застави № 97-10-2-7КВ/8 від 05.12.2023, а саме: Спеціалізований напівпричіп н/пр-цистерна д/п небез.вантаж для перевезення наливних вантажів (паливно-мастильних матеріалів) 3S-4305, марки WILLIG, модель KTS334, 2017 р.в., номер кузова/VIN код: НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер: НОМЕР_2 , що на праві власності належить відповідачу шляхом продажу зазначеного майна на аукціоні (публічних торгах) за ціною, визначеною відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи наведене, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення більш вірогідних доказів, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та в рахунок погашення заборгованості третьої особи перед позивачем за кредитним договором № 011/3187/01569908 від 05.12.2023 у сумі 1 724 063,52 грн, з яких: 1 677 003,89 грн заборгованість за кредитом, 47 059,63 грн заборгованість за відсотками, звернути стягнення на майно за договором застави № 97-10-2-7КВ/8 від 05.12.2023, а саме: Спеціалізований напівпричіп н/пр-цистерна д/п небез.вантаж для перевезення наливних вантажів (паливно-мастильних матеріалів) 3S-4305, марки WILLIG, модель KTS334, 2017 р.в., номер кузова/VIN код: НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер: НОМЕР_2 , що на праві власності належить відповідачу шляхом продажу зазначеного майна на аукціоні (публічних торгах) за ціною, визначеною відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. У рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІБРА ОЙЛ» (36039, місто Полтава, вулиця Чорновола Вячеслава, будинок 18, ідентифікаційний код 44727438) перед Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (01011, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 4А, ідентифікаційний код 14305909) за кредитним договором № 011/3187/01569908 від 05.12.2023 у сумі 1 724 063,52 грн, з яких: 1 677 003,89 грн заборгованість за кредитом, 47 059,63 грн заборгованість за відсотками, звернути стягнення на майно за договором застави №97-10-2-7КВ/8 від 05.12.2023, а саме: Спеціалізований напівпричіп н/пр-цистерна д/п небез.вантаж для перевезення наливних вантажів (паливно-мастильних матеріалів) 3S-4305, марки WILLIG, модель KTS334, 2017 року випуску, номер кузова/VIN код: НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер: НОМЕР_2 , що на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Транслоджистік» (08700, Київська область, місто Обухів, вулиця Київська, будинок 132/2, кабінет 16, ідентифікаційний код 44822164) шляхом продажу зазначеного майна на аукціоні (публічних торгах) за ціною, визначеною відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслоджистік» (08700, Київська область, місто Обухів, вулиця Київська, будинок 132/2, кабінет 16, ідентифікаційний код 44822164) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (01011, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 4А, ідентифікаційний код 14305909) 20 688 (двадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн 76 коп. судового збору.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 10.07.2025.
Суддя Я.А.Карабань