пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
01 липня 2025 року Справа № 903/397/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Мачульської Л.В.,
представника позивача: адвоката Яковенка Р.Г.,
представника відповідача: адвоката Боричевського В.М,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут»
про стягнення 8796467грн 75коп
встановив: позивач - ПрАТ “Національна енергетична компанія “Укренерго» звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ “Волиньелектрозбут» (відповідача) 8796467грн. 75коп., з яких: 7242313грн. 73коп. інфляційних втрат та 1554154грн. 02коп.- 3% річних. Також, просить стягнути з відповідача 105557грн. 61коп. витрат по сплаті судового збору.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору про надання послуг з передачі електричної енергії, з датою акцептування 01.01.2024 та ідентифікатором №0136-02024-ПП, в частині своєчасної оплати наданої позивачем послуги.
Ухвалою суду від 10.04.2025 відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено 07.05.2025.
28.04.2025 представник відповідача надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№01-87/1759/25), в якому частково заперечив проти позову та зазначив, що розрахунок позивача здійснено неправильно з огляду на те, що позивач, нараховуючи інфляційні втрати в окремих місяцях (а саме: в розрахункових періодах липень, вересень, грудень 2024 року) не враховував правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 №910/13071/19. Вказав, що незалежно від дати складання та дати надання відповідачу на підпис акта приймання-передачі з фактичним обсягом послуги, зобов'язання зі сплати планового обсягу припиняється 15 числа місяця наступного за розрахунковим, тоді як виникає зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуги. Отже інфляційні втрати не підлягають нарахуванню безперервно за такий місяць на суму планового обсягу. Вважає, що за спірний період інфляційні втрати складають 5479071грн 53коп, а не 7242313грн 73коп, як визначив позивач у позовній заяві.
05.05.2025 представник позивача подав суду відповідь на відзив (вх.№01-87/1921/25), в якій заперечив щодо доводів відповідача, викладених у відзиві та зазначив, що усі нарахування здійснені позивачем з повним дотриманням висновків Верховного Суду: інфляційні втрати нараховані виключно за місяці, в яких прострочення оплати тривало більше півмісяця (більше 15 днів). Натомість у своєму контррозрахунку у відзиві відповідач безпідставно виключає окремі місяці і необґрунтовано занижує суму інфляційних втрат. Доводить, що розрахунки позивача є правильними, а позовні вимоги є повністю обґрунтованими.
Ухвалою суду від 21.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 09.06.2025.
28.05.2025 від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх..№01-87/2348/25), у якому представник вказує, що до цих спірних відносин слід застосовувати також інші висновки Верховного Суду, викладені у цій же постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, а саме, з яких вбачається, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
У судовому засіданні 09.06.2025 за участю представників сторін була оголошена перерва до "01" липня 2025 року.
У судовому засіданні 01.07.2025 представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - НЕК «Укренерго») є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство». Засновником і єдиним акціонером НЕК «Укренерго» є держава в особі Міністерства енергетики України (п. 6.1 Статуту НЕК «Укренерго», затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 21.09.2021 № 218).
НЕК «Укренерго» (Позивач) виконує функції оператора системи передачі (ОСП) - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1, ст. 31, 33, п. 8 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії»; постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 17.07.2014 № 1012 «Про видачу ліцензії з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами ДП «НЕК «Укренерго»,
від 17.12.2021 № 2624 «Про видачу ліцензії з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго»; п. 2.1, 2.2 Статуту НЕК «Укренерго», затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 21.09.2021 № 218).
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.
Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону оператор системи передачі надає послуги, зокрема, з передачі електричної енергії учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії. Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії затверджується Регулятором. Порядок укладання таких договорів визначається кодексом системи передачі.
Регулятором на ринку електричної енергії є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), правовий статус якої визначений у ст. 1, 2 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Кодекс системи передачі затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018, зі змінами (далі - Кодекс СП).
Згідно з абз. 14 п. 5.3 Кодексу СП, між ОСП та Користувачем, який є (або планує стати) учасником ринку електричної енергії, укладається один Договір про надання послуг з передачі електричної енергії, який є додатком 6 до цього Кодексу, сукупно за всіма видами діяльності цього Користувача на ринку електричної енергії.
Договір про надання послуг з передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається на підставі типової форми договору, який затверджується Регулятором та є додатком 6 до Кодексу СП (п. 5.5 Кодексу СП).
Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Наказом НЕК «Укренерго» від 03.10.2023 № 549 було затверджено умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії, в пункті 1 якого визначено, що умови договору набувають чинності з 01.01.2024.
ТОВ «Волиньелектрозбут» подав ПрАТ «НЕК «Укренерго» заяву-приєднання від 07.11.2023 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, у якій надано письмову згоду на приєднання до умов договору.
Згідно листа від 07.11.2023 № 01/59464 позивач підтвердив приєднання відповідача до умов договору з 01.01.2024.
Таким чином між ТОВ «Волиньелектрозбут» (Користувач) та ПрАТ «НЕК «Укренерго» (ОСП) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії, з датою акцептування 01.01.2024 та ідентифікатором № 0136-02024- ПП (далі - Договір).
Згідно з п. 15.1, 15.2 Договору цей договір може бути змінений ОСП (Позивачем) в односторонньому порядку у разі внесення змін або скасування нормативно-правових актів, що регулюють відносини, пов'язані з наданням послуги. Договір зі змінами оприлюднюється на сайті ОСП.
Наказом НЕК «Укренерго» (ОСП) від 07.06.2024 № 343 внесено зміни до договору про надання послуг з передачі електричної енергії (затверджено умови договору в новій редакції).
Згідно пунктів 1.1, 1.2 Договору цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з передачі електричної енергії користувачам системи передачі (далі - Користувач). Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Користувача до умов цього Договору згідно з заявою- приєднання, що є додатком 1 до цього Договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 309 (далі - КСП), та є однаковими для всіх Користувачів.
Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 309 (далі - КСП), та є однаковими для всіх Користувачів.
Відповідно до п.2.1 Договору за цим Договором ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга), а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору. Послуга, яка надається за цим Договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12.
Для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяги Послуги. Плановий обсяг Послуги визначається відповідно до розділу XI КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. Фактичний обсяг Послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу XI КСП (п. 5.1 Договору).
Відповідно до п. 6.1, 6.2 Договору Розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.
Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду (календарного місяця) згідно із такою системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості Послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості Послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості Послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.
Згідно п. 6.4 Договору Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), напідставі рахунків, актів приймання-передачі Послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості Послуги після коригування обсягів та вартості Послуг Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно) або Акт приймання-передачі Послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта приймання-передачі Послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі Послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем.
Згідно з пп. 1 п. 7.1, пп. 2 п. 9.3 Договору ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату за Послугу; Користувач зобов'язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.
Цей Договір набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення (14.1. Договору).
У період липень-грудень 2024 року позивач надавав відповідачу послугу з передачі електроенергії і надсилав відповідні рахунки для оплати, зокрема для поетапної оплати планової вартості Послуги за місяць згідно з п. 6.2 Договору. Надалі, після закінчення відповідного розрахункового місяця позивач надсилав акти приймання-передачі послуги, із зазначенням її фактичної вартості, а також акти коригування до актів приймання-передачі послуги.
Зазначені рахунки-фактури, підписані позивачем; акти приймання-передачі послуги, підписані позивачем і відповідачем та містяться в матеріалах справи. Рахунки та акти доставлялись відповідачу через систему електронного документообігу.
Надання та отримання послуг з передачі електроенергії в зазначених обсягах та вартості не заперечується відповідачем.
Однак відповідач, в порушення своїх договірних зобов'язань, несвоєчасно оплачував надані послуги за вказаний період.
Відповідачем було сплачено позивачу за послуги з передачі електричної енергії за 2024 рік згідно платіжних інструкцій, а саме: №2055 від 30.09.2025 - 84800000грн, №74802 від 14.10.2024 - 8000000грн, №77775 від 29.11.2024 - 50000000грн, №80969 від 30.12.2024 - 92500000грн, №80983 від 31.12.2024 - 68000000грн, №81384 від 24.02.2024 - 62000000грн. Також згідно листа відповідача від 08.10.2024 переплата на суму 6432,26грн була зарахована в оплату за Договором.
Отже відповідач порушив свої зобов'язання за Договором, не оплативши своєчасно
вартість послуг, зазначених у виставлених рахунках, а також в підписаних актах приймання-передачі.
У зв'язку із несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань позивач нарахував відповідачу 8796467грн 75коп, з яких: 7242313грн 73коп інфляційних втрат, 1554154грн 02коп - 3% річних та звернувся з позовом до суду.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. ч. 1, 7 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно із ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
У відповідності до ч. 55 ст. 1 Закону Закону України "Про ринок електричної енергії", оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.
Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно розрахунків позивача за період липень-грудень 2024 року сума нарахованих відповідачу інфляційних втрат становить 7242313грн 73коп, сума 3% річних - 1554154грн 02коп.
Щодо заявлених позивачем 7 242 313, 73 інфляційних втрат відповідач заперечує позовні вимоги та вважає, що розрахунок інфляційних втрат здійснено неправильно з огляду на те, що позивач, нараховуючи інфляційні втрати в окремих місяцях (а саме: в розрахункових періодах липень, вересень, грудень 2024) не враховував правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19, з якого вбачається, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Вважає, що строки виникнення зобов'язання з оплати планового обсягу послуги та фактичного обсягу, а також прострочка їх виконання, обчислюються окремо для кожного виду зобов'язання. Незалежно від дати складання та дати надання відповідачу на підпис акта приймання-передачі з фактичним обсягом послуги, зобов'язання зі сплати планового обсягу припиняється 15 числа місяця наступного за розрахунковим. Тоді як виникає зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуги. Отже інфляційні втрати не підлягають нарахуванню безперервно за такий місяць на суму планового обсягу.
На переконання відповідача, позивач неправильно нарахував інфляційні втрати щодо розрахункових періодів липень, вересень, грудень 2024, а тому за спірний період інфляційні втрати складають 5 479 071,53 грн.
У пунктах 25 та 26 постанови Об'єднаної палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 викладені такі правові висновки: сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.
Суд зазначає, що згідно розрахунку позивача щодо послуг за липень 2024 року прострочення оплати фактичного обсягу послуг липня 2024 року тривало у серпні 2024 року з 16 до 31 серпня, тобто 16 днів - більше півмісяця (більше 15 днів).
Щодо послуг за вересень 2024 року прострочення оплати фактичного обсягу послуг вересня 2024 року тривало у жовтні 2024 року з 16 до 31 жовтня, тобто 16 днів - більше півмісяця (більше 15 днів).
Щодо послуг за грудень 2024 року прострочення оплати фактичного обсягу послуг грудня 2024 року тривало у січні 2025 року з 16 до 31 січня, тобто 16 днів - більше півмісяця (більше 15 днів).
Верховний Суд у постанові від 03.07.2023 у справі №910/7722/23 зазначив, що при частковому погашенні боргу застосовується правило, за яким у розрахунковому місяці від загальної суми боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці, віднімається сума погашення. Залишкова заборгованість продовжує слугувати невиконаним грошовим зобов'язанням, на яке до моменту фактичного виконання можуть нараховуватися інфляційні втрати (п.47).
Натомість висновки, викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі N 910/13071/19, підлягають застосуванню в разі повного погашення боргу, що припадає на неповний місяць (з 1 до 15 числа відповідного місяця), а також у разі виникнення боргу в неповному місяці (якщо строк виконання грошового зобов'язання припадає з 16 до 31 числа відповідного місяця). За таких обставин інфляційна складова боргу не нараховується (п.48).
Якщо ж у конкретному місяці сума боргу зменшується лише частково (на певну суму), і надалі борг продовжує існувати, підстави для ненарахування інфляції за цей місяць відсутні. Зворотне означало б, що боржник, який щомісяця з 1 до 15 числа формально сплачує кредитору частину боргу (яка може бути незначною порівняно із загальною сумою боргу), повністю звільняється від обов'язку сплати інфляційних втрат з їх виключенням зі складу грошового зобов'язання (п.49).
Отже згідно з урахуванням усталеної позиції Верховного Суду, позивач правильно врахував індекс інфляції за серпень, жовтень 2024 року та січень 2025 року щодо розрахункових періодів - липень, вересень, грудень 2024.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 7242313грн 73коп інфляційних втрат та 1554154грн 02коп - 3% річних суд вважає його арифметично вірним, обґрунтованим та здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства.
Використання інформаційно-правової системи «Ліга-Закон» як належного інструменту при розрахунках трьох процентів річних та інфляційних втрат, достовірність даних, які відображаються цією системою, підтверджено і визнано правовими висновками Верховного Суду (постанова від 07.07.2022 у справі № 910/10458/19).
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 7242313грн 73коп інфляційних втрат та 1554154грн 02коп - 3% річних, всього 8796467грн 75коп є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» (43026, Волинська обл., м.Луцьк, вул..Назарія Яремчука, буд.11А, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.25, код ЄДРПОУ 00100227) 8796467грн 75коп (з яких: 7242313грн 73коп інфляційних втрат та 1554154грн 02коп - 3% річних), а також 105557грн 61коп витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 09.07.2025.
Суддя О. Г. Слободян