ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 липня 2025 року Справа № 918/289/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ТОВ "Рівнетеплоенерго" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02 червня 2025 року у справі №918/289/25 (суддя Мовчун А.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"
про стягнення заборгованості у розмірі 325 343 613,39 грн
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02 червня 2025 року у справі №918/289/25 відмовлено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" у поновленні строку для подання зустрічного позову. Повернуто представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" зустрічну позовну заяву і додані до неї документи.
Місцевий господарський суд враховуючи тривалість судового провадження, обізнаність відповідача з перебігом судового провадження, неодноразову участь представників відповідача у судових засіданнях, констатував, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження об'єктивності та поважності причин пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" строку для подання зустрічного позову. Відтак, дійшов висновку, що відсутні правові підстави для поновлення процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, ТОВ "Рівнетеплоенерго" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02 червня 2025 року у справі №918/289/25 та направити справу №918/289/25 для продовження розгляду до Господарського суду Рівненської області.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що Господарський суд Рівненської області повернув зустрічну позовну заяву ТОВ "Рівнетеплоенерго", так як строк для подання зустрічного позову сплив 18 квітня 2025 року та відсутні об'єктивності та поважності причин пропуску ТОВ "Рівнетеплоенерго" строку для подання зустрічного позову. Разом з тим, до зустрічної позовної заяви ТОВ "Рівнетеплоенерго", в порушення вимог пункту 2 частини 1 статті 164 ГПК України, не було долучено документів, які підтверджують сплату судового збору, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору. Крім того, зустрічна позовна заява ТОВ "Рівнетеплоенерго" містила окремий розділ "Щодо строку пред'явлення зустрічного позову" з поясненням відсутності обґрунтування поважності причин пропуску строку його [зустрічного позову] пред'явлення. Таким чином, на переконання відповідача, зустрічна позовна заява ТОВ "Рівнетеплоенерго" містила недоліки форми, в силу яких вона, Господарським судом Рівненської області, мала б бути спочатку залишена без руху з наданням ТОВ "Рівнетеплоенерго" строку, як це передбачено частиною 2 статті 174 ГПК України, для їх усунення; і лише після усунення або не усунення цих недоліків у наданий судом строку, Господарський суд Рівненської області міг переходити до вирішення питання або про відкриття провадження, або про повернення.
Крім того, скаржник звертає увагу суду, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" жодного клопотання про поновлення строку для подання зустрічного позову в тексті своєї зустрічної позовної заяви не викладало, як і не просило, у її прохальній частині, визнати причини пропуску строку для подання зустрічного позову поважними та поновити цей строк. Натомість, у розділі "Щодо строку пред'явлення зустрічного позову" зустрічної позовної заяви, який Господарським судом Рівненської області хибно сприйнято як клопотання про поновлення строку для подання зустрічного позову, ТОВ "Рівнетеплоенерго" окремо пояснило, чому разом з зустрічним позовом воно не може надати клопотання про поновлення строку для подання зустрічного позову, але яке буде надане згодом в межах строку для усунення недоліків зустрічної позовної заяви ТОВ "Рівнетеплоенерго".
Листом №918/289/25/3110/25 від 06 жовтня 2025 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.
12 червня 2025 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №918/289/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 червня 2025 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Маціщук А.В., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 червня 2025 року у справі №918/289/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02 червня 2025 року у справі №918/289/25. Запропоновано позивачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 263 ГПК України та докази його надсилання апелянту. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
04 липня 2025 року від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшли пояснення на апеляційну скаргу, у яких позивач зазначає, що місцевий господарський суд дійшов правильних висновків щодо повернення Відповідачу зустрічної позовної заяви. Окремо звертає увагу, що окрім процесуальних прав сторони мають процесуальні обов'язки. Також, в силу законодавства, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43 ГПК України). У силу приписів ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Отже, жодні доводи скаржника не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, а відтак - відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування оскаржуваної ухвали.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 255 ГПК України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно з частинами 1, 2 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31-34 частини 1 статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2025 року до Господарського суду Рівненської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення заборгованості у розмірі 325 343 613,39 грн.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03 квітня 2025 року у справі №918/289/25 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05 травня 2025 року.
17 квітня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" надійшов відзив на позовну заяву.
18 квітня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
24 квітня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
01 травня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження для можливості врегулювання спору в добровільному порядку.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05 травня 2025 року у справі №918/289/25 підготовче засідання відкладено на 21 травня 2025 року.
20 травня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання у зв'язку із залученням до справи нового представника.
Ухвалою місцевого господарського суду від 21 травня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача від 01 травня 2025 року та клопотання представника відповідача від 20 травня 2025 року про продовження строку підготовчого провадження. Підготовче засідання відкладено на 02 червня 2025 року.
30 травня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" надійшла зустрічна позовна заява до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про внесення змін до договору постачання природного газу № 3594-ПСО(ТКЕ)-28 від 20 жовтня 2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", шляхом доповнення пункту 5.1 положенням наступного змісту: "Розрахунки за Договором в обсязі заборгованості підтвердженої для Споживача територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, здійснюється за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням в порядку організації взаєморозрахунків встановлених законом. До завершення процедури врегулювання заборгованості Споживача за рахунок видатків Державного бюджету, розрахунки між сторонами за Договором на узгоджену суму заборгованості з різниці в тарифах можуть здійснюватися виключно шляхом відступлення Споживачем на користь Постачальника права вимоги на відшкодування заборгованості з різниці в тарифах".
Також у зустрічній позовній заяві ТОВ "Рівнетеплоенерго" міститься блок з назвою "Щодо строку пред'явлення зустрічного позову", у якому заявником вказано, що на момент звернення з заявою строк на її подання є пропущеним та міститься посилання на частину 1 статті 119 ГПК України щодо поновлення пропущеного процесуального строку.
Разом з тим, заявник зазначає, що в силу обмежених часових ресурсів (зокрема й з підстав того, що в попередньому судовому засіданні було відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Рівнетеплоенерго" про продовження строків підготовчого провадження та відкладення проведення підготовчого засідання щонайменше на три тижні), ТОВ "Рівнетеплоенерго" позбавлене можливості навести вичерпні пояснення щодо поважності причин пропуску строку пред'явлення зустрічного позову і такі пояснення будуть надані в межах наданого судом строку для усунення недоліків цього зустрічного позову за результатом залишення його без руху в порядку статті 174 ГПК України як такого, що поданий без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 ГПК України.
Враховуючи викладені обставини справи, місцевий господарський суд постановив оскаржувану ухвалу, якою відмовив представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" у поновленні строку для подання зустрічного позову та повернув представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" зустрічну позовну заяву і додані до неї документи.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.
Приписами пункту 3 частини другої статті 46 ГПК України передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 ГПК України).
Відповідно до частини першої статті 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
За приписами частини шостої цієї ж статті зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.
Частиною восьмою статті 165 ГПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Отже, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
У цьому випадку у системному зв'язку з наведеними вище приписами застосуванню підлягають також норми статті 118 ГПК України, за якими право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином у разі подання зустрічного позову поза межами строку встановленого судом для подання відзиву, суд повертає заяву заявнику.
Щодо застосування вказаних норм існує стала і послідовна судова практика, їх застосування є очевидним та не викликає сумнівів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі №920/482/24, від 16 вересня 2024 року у справі №917/321/24, ухвалах Верховного Суду від 01 травня 2025 року у справі №917/895/24, від 16 вересня 2024 року у справі №909/325/24, від 25 вересня 2024 року у справі №908/3497/23.
Як встановлено колегією суддів, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03 квітня 2025 року у справі №918/289/25 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та встановлено відповідачу строк протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду відзиву на позов і всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову, копію відзиву з долученими до нього документами надіслати позивачу, докази направлення надати суду.
Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 03 квітня 2025 року у справі №918/289/25 відповідач отримав у електронному кабінеті 03 квітня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Таким чином, встановлений судом строк для подання відзиву, а відтак і зустрічного позову до 18 квітня 2025 року, що також не заперечується сторонами у справі.
Натомість, ТОВ "Рівнетеплоенерго" подало зустрічну позовну заяву до Господарського суду Рівненської області 30 травня 2025 року, тобто з порушенням встановленого строку.
Колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду виходить з того, що згідно із пунктом 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Суд також враховує, що відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (частина перша статті 118 ГПК України).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій.
Таким чином, у разі подання зустрічного позову поза межами строку встановленого судом для подання відзиву, суд повертає заяву заявнику.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.
Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Норми ГПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання заяви.
Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.
Відповідно до статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
З метою виконання завдань господарського процесу та завдань підготовчого провадження у відповідності до частини першої статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (частина друга статті 114 ГПК України).
Приписами статті 118 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.
За змістом частин першої та четвертої статті 119 ГПК України пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2018 року у справі №904/5995/16).
Колегія суддів дослідивши текст зустрічної позовної заяви ТОВ "Рівнетеплоенерго" дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно оцінив викладення у тексті зустрічної позовної заяви відомостей про пропущення строку подання та посилання на частину першу статті 119 Господарського процесуального кодексу України як звернення із клопотанням про поновлення такого строку. Відсутність відповідного формулювання в окремому пункті прохальної частини позовних вимог не спростовує факту подання такого клопотання, оскільки за своєю суттю й змістом викладене відповідає вимогам статті 119 ГПК України. Суд не вдавався до надмірного формалізму, а, навпаки, здійснив оцінку в межах наданих законом процесуальних повноважень, спираючись на фактичний зміст заяви.
Разом із цим, заявником не було наведено конкретних, об'єктивно поважних причин пропуску строку на подання зустрічного позову. Посилання на нібито обмежені часові ресурси або відмову суду в продовженні строків підготовчого провадження саме по собі не свідчить про наявність обставин, що могли б бути визнані поважними у розумінні статті 119 ГПК України. Однак зазначення таких обставин було обгрунтовано оцінено як причини для поновлення строку. Таким чином, суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку та, відповідно, правомірно повернув зустрічну позовну заяву.
Крім того, навіть у випадку припущення формального порушення процедури надання оцінки блоку зустрічної позовної заяви "Щодо строку пред'явлення зустрічного позову", таке порушення норм процесуального права жодним чином не призвело до ухвалення судом неправильного рішення по суті, а тому не може бути підставою для скасування ухвали відповідно до частини першої статті 281 ГПК України.
Доводи апелянта про те, що зустрічна позовна заява ТОВ "Рівнетеплоенерго" мала бути залишена без руху в порядку частини другої статті 174 ГПК України, є помилковими та не враховують особливого процесуального регулювання, яке передбачене для зустрічних позовів нормами статті 180 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини шостої статті 180 ГПК України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику без застосування процедури залишення без руху. Таким чином, на відміну від звичайного позову, для зустрічного позову закон прямо виключає можливість залишення без руху та натомість передбачає єдину процесуальну дію у вигляді повернення заяви.
Отже, суд першої інстанції діяв у відповідності до норм процесуального закону, коли не застосував механізм залишення зустрічної позовної заяви без руху, а одразу повернув її на підставі встановлених порушень вимог щодо форми та змісту заяви.
Намагання ТОВ "Рівнетеплоенерго" тлумачити подання зустрічного позову за загальними правилами подання позовної заяви (застосування статті 174 ГПК України) є процесуально помилковим, оскільки нівелює спеціальні норми процесуального закону, які мають пріоритет у випадку конкуренції правових норм. Тлумачення відповідача фактично суперечить системному підходу до правозастосування і позбавляє частину шостої статті 180 ГПК України самостійного нормативного змісту.
Таким чином, твердження відповідача ґрунтуються на неправильному розумінні норм процесуального права, а ухвала місцевого господарського суду відповідає вимогам статті 180 ГПК України та не підлягає скасуванню.
З огляду на зазначене правильне застосування місцевим судом норм ГПК України під час постановлення оскаржуваної ухвали є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.
У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвали Господарського суду Рівненської області від 02 червня 2025 року у справі №918/289/25, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу ТОВ "Рівнетеплоенерго" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02 червня 2025 року у справі №918/289/25 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02 червня 2025 року у справі №918/289/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №918/289/25 повернути до Господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "09" липня 2025 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.