ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
08 липня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/249/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО»: Шорстов О.Ю.,
від Акціонерного товариства “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»: Швидкий О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО»
на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 року, суддя в І інстанції Литвинова В.В., повний текст якого складено 21.05.2025, в м. Одесі
у справі: №916/249/25
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО»
до відповідача: Акціонерного товариства “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»
про стягнення 127 259 487,96 грн
В січні 2025 року Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача:
- 125 948 983,82 грн основної заборгованості;
- 515 412,47 грн 3% річних;
- 795 091,67грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання зобов'язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії за № 0522-02041-ПП від 01.01.2024 в частині повної та своєчасної оплати.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 у справі №916/249/25 позовні вимоги задоволено частково.
Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 125 948 983,82 грн основного боргу за відсутністю предмету спору.
Стягнуто з Акціонерного товариства “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО» 51 541,24 грн 3% річних, 795 091,67 грн інфляційних та 8730,97 грн судового збору.
Відстрочено виконання рішення на один рік з дня ухвалення рішення. В решті позову відмовлено.
Повернуто Приватному акціонерному товариству “Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО» з державного бюджету 839 109,03 грн судового збору, сплаченого платіжною інструкцією від 24.01.2025 № В-540.
Суд зазначив, що станом на момент подання позову у відповідача перед позивачем була заборгованість за наданні послуги на загальну суму 125 948 983,82 грн. Після відкриття провадження у справі відповідач сплатив 125 948 983,82грн основного боргу, тому в цій частині суд закрив провадження у справі відповідно до ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Враховуючи прострочення відповідачем оплати, позивачем правомірно нараховано 515412,47грн 3% річних та 795091,67грн інфляційних втрат, нарахованих станом на 16.01.2025.
Разом з цим, виходячи з принципів розумності та справедливості, з огляду на конкретні обставини розглядуваної справи, приймаючи до уваги, що майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань (зокрема, з відновлення пошкодженого від постійних обстрілів м. Одеси та Одеської області обладнання енергетичної інфраструктури, виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам), тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним для відповідача, дотримуючись розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, суд дійшов висновку про необхідність зменшення належних до стягнення з відповідача відсотків річних на 90%, що становить 51 541,24грн.
Додатково, враховуючи доводи відповідача, наведені в обґрунтування заявленого клопотання про відстрочення виконання рішення суду, строк на який просить відповідач надати відстрочення виконання рішення суду, значний розмір суми боргу, повне погашення основної заборгованості відповідачем в розмірі більше 125 млн грн, відсутність доказів збитків позивача внаслідок відстрочення виконання рішення, фінансову звітність відповідача, враховуючи фінансовий стан відповідача та матеріальні інтереси обох сторін, зважаючи на те, що виконання рішення суду у цій справі одночасно і в повному обсязі матиме негативні наслідки для відповідача, враховуючи загальновідомі обставин, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що має негативний вплив на економіку країни, та ускладнює діяльність усіх суб'єктів господарювання, а отже прямо впливає на сторони спору, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення на один рік.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО», в якій останнє просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 21.05.2025 у справі №916/249/25 в частині відмови у стягненні 3% річних у розмірі 463871,23 грн та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 515 412,47 грн задовольнити у повному обсязі. Скасувати рішення в частині відстрочення його виконання строком на 1 рік та в цій частині прийняти нове рішення, яким Відповідачу відмовити у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в укладеному сторонами Договору про передачу електричної енергії інший розмір процентів за порушення грошового зобов'язання не встановлювався, тому Позивач скористався правом стягнення інфляційних втрат і 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. У справі №902/417/18 відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/417/18, а саме - встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, і її явної невідповідності принципу справедливості. Тобто, при розгляді справи було встановлено, що розмір річних, які були визначені у Договорі за порушення грошового зобов'язання, значно перевищував 3% річних, встановлених у статті 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру відсотків річних. У даній справі позивачем взагалі не нараховувались штраф та пеня; нараховані позивачем 3% річних становлять лише 0,41% до сплаченої відповідачем суми основного боргу, що свідчить про співмірність заявленої до стягнення суми річних; практика зменшення судами 3% річних нівелює будь яку міру відповідальності за порушення грошового зобов'язання з боку боржника.
Щодо висновку суду про відстрочення виконання рішення, зазначає, що усі кошти отриманні за укладеними договорами про надання послуг з передачі електричної енергії з учасниками ринку, невідкладно залучаються позивачем на відновлення пошкодженої критичної інфраструктури. НЕК "Укренерго" належить до Державного сектору економіки та забезпечує роботу об'єктів критичної інфраструктури. Окрім цього, НЕК "Укренерго" входить до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, в результаті ракетних атак на енергетичні об'єкти магістральних мереж України зазнало пошкоджень, що, як наслідок, для відновлення стабільної роботи енергоспроможності держави потребує великих фінансових витрат. Суд першої інстанції, відстрочивши виконання рішення на один рік, позбавив позивача права отримати справедливу та своєчасну компенсацію від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів за порушення з вини відповідача грошового зобов'язання, що значно порушує баланс інтересів між сторонами, не на користь позивача. Надання відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника. Відповідачем не представлено до матеріалів справи жодного належного доказу, який би свідчив про наявність фінансових ускладнень у його господарської діяльності, які б мали місце на теперішній час та ускладнюють виконання судового рішення по справі.
У відзиві відповідач просить залишити апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення господарського суду Одеської області від 21.05.2025р. у справі 916/249/25 без задоволення, залишити судове рішення в оскаржуваній частині без змін.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО» та призначено розгляд справи на 08.07.2025 о 12:00.
В судовому засіданні 08.07.2025 брали участь представники сторін.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» (далі- Позивач, Оператор системи передачі (ОСП), НЕК “Укренерго») виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про ринок електричної енергії»).
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.
01.01.2024 р. між Приватним акціонерним товариством “НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “УКРЕНЕРГО» (далі - НЕК “УКРЕНЕРГО», ОСП, Позивач) та Акціонерним товариством “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (далі - Користувач, Відповідач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0522-02041-ПП (далі - Договір).
Укладений між сторонами договір є публічним, укладається сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно із заявою-приєднання та розміщений на офіційному сайті позивача за посиланням https://ua.energy/wpcontent/uploads/2023/10/Dogovir-pro-nadannya-poslug-z-peredachi-elektrychnoyienergiyi-dogovir-pryyednannya-z-01.01.2024-.pdf.
Умови Договору розроблені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії» та Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 309, та є однаковими для всіх споживачів (п. 1.2. Договору).
Згідно з п. 2.1. Договору, за цим Договором ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга), а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.
Послуга, яка надається за цим Договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12.
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що Планова та/або фактична вартість Послуги визначається на підставі діючого на момент надання Послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua.energy/.
Ставка плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті в євро/МВт·год. Крім цього, ОСП щомісяця оприлюднює на офіційному вебсайті ставку плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру у грн/МВт·год. не пізніше 03 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, у випадку її затвердження. Конвертація величини ставки здійснюється щомісяця за середньомісячним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, за розрахунковий період надання послуги.
До моменту підтвердження ENTSO-E нового рівня ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру на відповідний період ОСП має право застосовувати рівень ставки, що була розрахована та застосовувалася у попередньому періоді. Сторони здійснять фінансове врегулювання розрахунків не пізніше, ніж через один місяць після підтвердження ENTSO-E нової ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру. ОСП зобов'язаний повідомити Користувача у спосіб, визначений цим Договором, про новий рівень ставки та спосіб донарахування різниці протягом 14 календарних днів після її підтвердження ENTSOE. Користувач зобов'язаний протягом 3 робочих днів у спосіб, визначений цим Договором, підтвердити ОСП отримання цієї інформації.
Ціна цього Договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік (п.4.3. Договору).
Згідно з п. 5.1. Договору, Для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяги Послуги. Плановий обсяг Послуги визначається відповідно до розділу XI КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду.
Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії.
Фактичний обсяг Послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу XI КСП.
Пунктом 5.2. Договору встановлено, що Вимоги щодо засобів (систем) обліку електроенергії в точках комерційного обліку Користувача, а також інші організаційно-технічні питання, пов'язані зі збором, обробкою, верифікацією, валідацією, агрегацією, зберіганням та передачею даних комерційного обліку, визначені Кодексом комерційного обліку електричної енергії.
Кожна зі Сторін має право ініціювати перевірку погодинних обсягів передачі електроенергії спільно з представниками відповідних Постачальників послуг комерційного обліку (п. 5.3. Договору).
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що Розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.
Відповідно до п. 6.2. Договору, Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.
Згідно п. 6.4. Договору, Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі Послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості Послуги після коригування обсягів та вартості Послуг Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно) або Акт прийманняпередачі Послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта приймання передачі Послуги та/або акту коригування до актів приймання-передачі Послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем.
Пунктом 6.5. Договору встановлено, що У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі Послуги вартість та/або фактичний обсяг Послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений цим Договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
У разі підтвердження розбіжностей ППКО надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог Правил врегулювання (Додаток 10 до Правил ринку). Результати зміни обсягів наданої Послуги відображаються в Акті коригування.
Сторони домовились, що Рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі Послуги, акти звірки розрахунків наданої Послуги, повідомлення вважаються отриманими Стороною у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, яка підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється Стороною на виконання цього Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з моменту набуття документом статусу "Доставлено" у Сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб (п. 10.3. Договору).
Будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання цього Договору (у тому числі акт приймання-передачі Послуги або акт коригування до акта приймання-передачі Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового не функціонування Сервісу, про що ОСП зобов'язаний повідомити на своєму офіційному вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома Сторонами у один і той самий спосіб (в залежності від форми документу).
Податкові накладні отримуються Користувачем виключно в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством (п. 10.4. Договору).
Для забезпечення електронного документообігу Сторони зобов'язуються здійснити реєстрацію в Сервісі та дотримуватись правил та інструкції користування Сервісом, які ним передбачені (п. 10.5. Договору).
Виходячи з наведених вище умов договору, Позивачем надавалися послуги Відповідачу з передачі електричної енергії.
Зокрема за розрахункові періоди протягом жовтень 2024 р. - грудень 2024 р. Сторонами були підписані Акти приймання-передачі послуг за розрахункові періоди с жовтень 2024 р. - грудень 2024 р. шляхом накладення електронного цифрового підпису, а саме:
Акт приймання-передачі Послуги № ПРА-0006317 за жовтень 2024 року на суму 35 554 265,70 грн. з ПДВ;
Акт приймання-передачі Послуги № ПРА-0006895 за листопад 2024 року 41 029 256,77 грн. з ПДВ; Акт приймання-передачі Послуги № ПРА-0007509 за грудень 2024 року на суму 49 067 312,72 грн. з ПДВ;
Також Сторонами відповідно до умов Договору та Правил ринку здійснено врегулювання та підписані Акти коригування за попередні розрахункові періоди, які сальдуються при здійсненні поточних розрахунків, а саме:
Акт коригування від 21 жовтня 2024 р. № ПРА_К-0007480 до Акту приймання-передачі Послуги № ПРА-0004662 від 31 липня 2024 р. згідно з Договором від 01.01.2024 № 0522-02041-ПП за яким суму збільшено на 87 864,19 грн.;
Акт коригування від 05 листопада 2024 р. № ПРА_К-0007608 до Акту прийманняпередачі Послуги № ПРА-0005199 від 31 серпня 2024 р. згідно з Договором від 01.01.2024 № 0522-02041-ПП за яким суму збільшено на 61 457,68 грн.;
Акт коригування від 05 грудня 2024 р. № ПРА_К-0007719 до Акту приймання-передачі Послуги № ПРА-0005777 від 30 вересня 2024 р. згідно з Договором від 01.01.2024 № 0522-02041-ПП за яким суму збільшено на 157 793,36 грн.;
Акт коригування від 17.03.2025 до акту приймання-передачі від 31.05.2024 з урахуванням акту коригування від 09.07.2024.
Відповідач, в свою чергу, протягом жовтня - грудня 2024 року розрахунки за надані послуги не здійснював.
Станом на 16.01.2025 у відповідача перед позивачем була заборгованість за наданні послуги, з урахуванням сальдування сум за актами коригування, на загальну суму 125 948 983,82 грн.
Після відкриття провадження у справі відповідач сплатив 125948983,82грн основного боргу, тому в цій частині суд закриває провадження у справі відповідно до ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Враховуючи прострочення відповідачем оплати, позивач просив стягнути 515412,47грн 3% річних та 795091,67грн інфляційних втрат, нарахованих станом на 16.01.2025.
Судова колегія звертає увагу, що скаржник не погоджується із оскаржуваним рішенням виключно в частині відмови у стягненні 3% річних у розмірі 463871,23 грн та в частині відстрочення його виконання строком на 1 рік, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції переглядає зазначене судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги.
У зв'язку з чим, в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 795091,67грн інфляційних втрат перегляд рішення Південно-західним апеляційним господарським судом не здійснюється, відповідно до приписів частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, предметом апеляційного перегляду є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача 515 412,47грн 3% річних, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням умов договору в частині своєчасної оплати, а також наявність або відсутність підстав для відстрочення виконання рішення на 1 рік.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Не виконавши зобов'язання у строк, встановлений договором, відповідач допустив порушення зобов'язання, що є підставою для притягнення останнього до відповідальності, встановленої договором та законодавством.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості.
Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постанові від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.
Вимагати сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (див. постанову Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 ЦК України) або на відсутність вини (ст. 614, 617 ЦК України чи ст. 218 ГК України).
Визначене ч. 2 ст. 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
Згідно з п. 8.38 постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Правильність здійснених позивачем розрахунків 515412,47грн 3% річних встановлена судом та відповідачем не спростовується.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції урахувавши конкретні обставини цієї справи, які мають юридичне значення, та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого позивачем розміру 3% річних за час прострочення грошового зобов'язання на 90%.
Приймаючи відповідне рішення, суд обґрунтовано врахував наступні обставини.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався і діє донині.
Починаючи з 24.02.2022р., по всій території України державою-агресором здійснюються систематичні ракетні, артилерійські обстріли, орієнтовані у першу чергу на військову, економічну, транспортну, комунальну та зокрема енергетичну інфраструктуру. Ворогом систематично здійснюються обстріли саме енергетичної інфраструктури, зумовлене передусім тим, що остання забезпечує функціонування обладнання, яке у свою чергу забезпечує проходження опалювального періоду на території усієї держави зокрема та функціонування військової, економічної, логістичної інфраструктури загалом.
Протягом осінньо-зимового періоду 2022-2024 р.р. відбулись масовані ракетні удари по енергетичній інфраструктурі України, що призвело до вкрай тяжких наслідків. Такі обстріли відбуваються й по сьогодення. Зокрема й об'єкти АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» зазнали значних пошкоджень, а іноді й повної/часткової руйнації, відновлення яких потребує значних фінансових витрат та загалом завдає значних фінансових збитків, не кажучи про непоодинокі випадки завдання ушкоджень працівникам Товариства, або ж їх загибелі під час виконання ремонтних заходів. Дана обставина не заперечується й Позивачем як оператором систем передачі, навпаки підтверджується, оскільки і його обладнання/об'єкти зазнає ушкоджень, руйнації внаслідок ворожих обстрілів, так само як і енергетичне обладнання/об'єкти інших операторів систем розподілу по всій території України.
Судом було враховано надані відповідачем приклади останніх обстрілів м. Одеси та Одеського району (1-9 березня 2025р.), коли головною ціллю таких обстрілів були безпосередньо енергетичні об'єкти Відповідача. Було пошкоджено, а подекуди повністю/частково зруйновано майже 10 об'єктів Товариства, внаслідок чого було знеструмлено на тривалий час велику частину міста Одеси та прилеглих населених пунктів, зокрема і місто Чорноморськ та місто Південне (знеструмлене на понад 5 діб).
Першочерговим завданням АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» є забезпечення безперебійного електрозабезпечення м. Одеси та Одеської області, а відтак відновлення енергетичної інфраструктури є пріоритетом серед інших зобов'язань.
Поряд з тим, у відповідності до положень постанови №76 КМУ від 27.01.2023р., Товариство віднесено до критично важливих підприємств, що підтверджує факт того, що зокрема усі підприємства паливно-енергетичного сектору, зокрема й оператори систем розподілу є надважливими для функціонування держави вцілому.
Відтак кошти які отримує Відповідач під час здійснення своєї господарської діяльності мають скеровуватись в першу чергу на відновлення і ремонт електричних мереж, обладнання й об'єктів, задля забезпечення електроенергією міста Одеси та області, відповідно забезпечення повноцінного функціонування економіки, інфраструктури, логістики й підтримки військового потенціалу.
НКРЕКП неодноразово було зафіксовано, відображено та підтверджено факти як пошкоджень його електротехнічних об'єктів, а також загалом несприятливих наслідків, спричиненими такими обстрілами/ пошкодженнями, та загалом фактором війни з відповідними негативними фінансово- економічними наслідками. Також Товариство надавало вичерпну інформацію та фінансову, розпорядчу й організаційну документацію на підтвердження несення останнім значних збитків від різних факторів, у тому числі й військову агресію починаючи з лютого 2022р.
Так, постановою НКРЕКП №1058 від 14.06.2023р. й обґрунтуванням до неї, було підтверджено негативні впливи військової агресії проти України на роботу Товариства. А саме: “…витрати, що були понесені АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» у 2022 році внаслідок військової агресії російської федерації проти України, у розмірі 4 465,11 тис. грн;…» “…витрати на відновлення об'єктів електричних мереж або їх складових, пошкоджених внаслідок бойових дій у розмірі 5 457,57 тис. грн…».
Також,розпорядженням НКРЕКП № 13-р від 17.01.2023 року, НКРЕКП зобов'язало відповідача у строк до 01 травня 2023 року забезпечити безумовне виконання умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, укладеного з НЕК “УКРЕНЕРГО», шляхом здійснення у повному обсязі розрахунків з НЕК “УКРЕНЕРГО» за послугу з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління.
У подальшому, розпорядженням НКРЕКП № 118-р від 25.04.2023 року було внесено зміни до вищезазначеного розпорядження та продовжено АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» строк для проведення розрахунків з ПрАТ “НЕК УКРЕНЕРГО» до 01 серпня 2023 року.
У цьому контексті відповідач звертає увагу обґрунтування до проекту Розпорядження № 13-р від 17.01.2023 року.
Так НКРЕКП погоджуючись з позицією відповідача прийняло до уваги матеріальне становище АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», а саме:
- У АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», починаючи з періоду військової агресії російської федерації, суттєво скоротилися обсяги розподілу електроенергії, що стало причиною дефіциту коштів, зокрема на послуги з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління.
- недоотримана виручка за результатами діяльності січень-жовтень 2022 року через зменшення фактичних обсягів розподілу у порівнянні обсягами, визначеними тарифом склала 1 067 544 тис. грн., що на 21% менше ніж передбачено затвердженими Регулятором тарифами на послуги з розподілу.
- Дефіцит відповідно до фактичних витрат та фактичною виручкою по операційним витратам (ФОП та ЄСВ, ОКВ, ОНВ, витрати на послуги ОСП, ТВЕ) за результатами діяльності січень-жовтень 2022 року склав - 1 951 тис.грн.
- Дохід, отриманий в рамках відшкодування амортизації та прибутку на РБА, що створена до переходу до стимулюючого регулювання, є джерелом фінансування ІП та не міг спрямовуватися на покриття витрат на послуги НЕК “Укренерго».
- З початком інтенсивних обстрілів енергетичної інфраструктури України наприкінці жовтня 2022 року, в листопаді 2022 року ситуація стрімко погіршилася, обсяги корисного відпуску в листопаді 2022 року скоротилися на 33%.
- Дефіцит відповідно до фактичних витрат та фактичною виручкою по операційних витратах (ФОП та ЄСВ, ОКВ, ОНВ, витрати на послуги ОСП, ТВЕ) за результатами діяльності листопаді 2022 року склав -85 713 тис.грн.
- Наявність об'єктивних чинників таких як зниження обсягів споживання.
Таким чином НКРЕКП було враховано, та враховується в подальшому те, що АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» прикладає максимальних зусиль з метою належного фінансування ліцензованої діяльності та виконання зобов'язань перед іншими учасниками енергоринку в умовах, що склалися та дуже скрутне матеріальне становище Відповідача, що підтверджується як матеріальними/фінансовими збитками, що не дозволяють належним чином виконувати функції, обов'язки ліцензіата на ринку електроенергії, так і неодноразовим продовженням строків для проведення взаєморозрахунків між АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» та ПрАТ “НЕК УКРЕНЕРГО», що у свою чергу свідчить про обізнаність та розуміння регулятора такого стану та положення Товариства. Також НКРЕКП неодноразово констатувалися очевидні негативні фактори для сектору енергетики, спричинені військовою агресією - падіння електроспоживання, внаслідок евакуації багатьох споживачів, руйнації їх об'єктів, падіння платіжної дисципліни, спричинені зазначеними та інфляційними факторами тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (надалі - Закон), національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 3 Закону, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Суд також зазначив, що скрутне становище Товариства як внаслідок військової агресії проти України, так і за дією інших чинників/факторів підтверджується фінансовою звітністю Товариства за 2022-2024рр., звітами виконавчого органу, постановами НКРЕКП, іншими документами, доказами, згідно яких підтверджуються падіння доходів, завдання збитків Відповідачеві, недоотримання коштів, й загальний збиток від діяльності Товариства з початку повномасштабного вторгнення російської федерації до України складає близько 1,85 млрд.грн., що ставить останнє у надскрутне становище.
Згідно фінансової звітності за 2022р., збитки Товариства становили 638 млн.грн. Поряд з тим, зазначеною раніше у заяві постановою НКРЕКП 1058 від 14.06.2023р. було згодом констатовано недоотримання коштів Товариством від здійснення ліцензійної діяльності за 2022р. у розмірі 708 млн.грн. За фінансовий рік 2023р. така сума недоотриманих від ліцензійної діяльності сум коштів становить 557 млн.грн. Сума таких недоотриманих коштів за звітний період 2024р. становить 804 млн.грн.
Відносно наявної заборгованості перед Товариством за спожиту електричну енергію, що виникла до 2019р. у розмірі 51,4млн.грн - то постановами НКРЕКП від 28.02.2023р. №357, №29 від 10.01.2024р. та №2399 від 30.12.2024р., лише на виконання інвестиційних програм 2023-2025рр. Товариство зобов'язане спрямувати понад 3,5 млрд.грн., з яких від отриманого доходу 820 млн.грн. Тобто дана сума коштів доходів Товариства спрямовується на виконання інвестиційної програми, затвердженої Регулятором. Також, з розшифрувань балансу Товариства, його фінансового стану на 30.09.2024р., “негативний баланс» Товариства (непогашені договірні та інші зобов'язання Товариства перед іншими суб'єктами та аналогічно перед Товариством інших суб'єктів) складає 539,5 млн.грн. Окремо слід зауважити щодо суми заборгованостей Товариства перед ДП “Енергоринок», яка станом на листопад 2024р. складає 409,6 млн.грн.
Також, Товариство згідно постанови НКРЕКП 386 від 20.04.2022р., надало звітність Регулятору відносно енергетичних об'єктів, пошкоджених внаслідок бойових дій. Так, згідно таких відомостей станом на 24.12.2024р. сума збитків від такого знищеного обладнання, об'єктів становить 10,5 млн.грн.
Такі негативні процеси відносно негативного фінансового балансу має триваючий характер, а також динаміку до збільшення розриву доходної частини від витратної, внаслідок систематичного недоотримання коштів від здійснення ліцензійної діяльності (як внаслідок невідповідності тарифів, неповних розрахунків учасників ринку електроенергії, так і внаслідок військових факторів). Станом на сьогодні не створені жодні компенсаторні механізми, що б дали змогу відшкодувати хоча б збитки від військових факторів, не кажучи про невідповідність тарифів чи інші фактори ринку електроенергії.
До того ж, власником 25% акцій Товариства є Держава в особі Міністерства енергетики України, з чого випливає, що усі негативні явища фінансового й іншого характеру Товариства автоматично впливають на Державу, ті ж збитки, недоотримання коштів, недофінансування бюджету тощо.
Як вбачається з офіційного сайту позивача та підтверджено постановою НКРЕКП від 21 грудня 2022 р. № 1788, ПрАТ “НЕК УКРЕНЕРГО» з 01.01.2023 року було збільшено тариф на послуги з передачі електричної енергії та відповідно і тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Натомість для АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТОМЕРЕЖІ» такого збільшення тарифу на послуги з розподілу електричної енергії НКРЕКП не було передбачено за аналогічні періоди.
Відповідно позивач перебував у більш вигідних умовах оскільки мав збільшення тарифу на свої послуги в той час як відповідач такого збільшення не мав.
За увесь період з початку військової агресії 24.02.2022р., увесь 2023 рік так і не було затверджено, впроваджено жодного компенсаторного механізму за знищене/пошкоджене внаслідок обстрілів країни-агресора електрообладнання чи об'єкти операторів систем розподілу, як і не закладено сум таких збитків у структуру тарифу на розподіл електричної енергії.
Така незбалансованість ставить у завідомо невигідне положення інтереси АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖ» та є несправедливою.
Як зазначалося вище, як фінансовими документами Товариства, а також НКРЕКП фактично підтверджується систематичне недоотримання коштів останнім за провадження ліцензійної діяльності за 2022-2024рр., спричинене як наслідками військової агресії так і зокрема невідповідністю встановлених тарифів, коли Відповідач як оператор систем розподілу недоотримує кошти, адже встановлені тарифи менші за фактичну собівартість розподіленої енергії. Відповідно це має своїм наслідком ускладнення можливого виконання Товариством вже своїх зобов'язань перед іншими учасниками ринку електричної енергії, виконання інвестиційної програми тощо. Слід зауважувати й щодо великої заборгованості учасників ринку електричної енергії та інших суб'єктів перед Товариством, що також позбавляє останнє отримання коштів й належного ведення розрахунків, та накопиченню вже власних боргів, у тому числі й перед Позивачем.
Разом з цим, з наданих до суду документів вбачається, що відповідачем було погашено основну заборгованість в повному обсязі.
Отже, місцевим господарським судом обґрунтовано враховано ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання, а саме повне погашення боргу.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, де, зокрема, вказано, що на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи із принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, у тому числі і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.
При вирішенні питання щодо зменшення 3% річних у даній справі суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками місцевого суду та беручи до уваги вищенаведені обставини, які склались у відповідача, виходить з того, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу
Колегія суддів враховує, що 3% річних не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні їх розміру кредитор не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних у зменшеному розмірі.
Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року №7-рп/2013.
З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що стягнення з відповідача 3% у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
У свою чергу, стягнення інфляційних втрат, а також 3% у зменшеному розмірі річних компенсують позивачу ті негативні наслідки, які викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.
При цьому, в контексті доводів апеляційної скарги судова колегія зазначає, що сам факт підписання договору, в якому сторони, зокрема, погодилися про відсотків річних у разі порушення виконання грошового зобов'язання, ще не є безумовною підставою для стягнення суми 3% річних у повному обсязі та не свідчить про неможливість зменшення їх розміру.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було досліджено усі обставини справи та враховано як ступень виконання грошового зобов'язання та вини відповідача, так і взято до уваги співвідношення майнових інтересів обох сторін.
Посилання скаржника щодо помилкового застосування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, колегія суддів відхиляє за необґрунтованістю. Так, у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зменшила погоджений сторонами у договорі розмір відсотків річних, надавши перевагу принципам розумності, справедливості та пропорційності відносно принципу свободи договору, з огляду на конкретні обставини справи. Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру процентів річних, Велика Палата Верховного Суду виходила з конкретних встановлених обставини справи №902/417/18, які мали юридичне значення для такого зменшення.
У пункті 85 постанови від 03.10.2023 у справі №686/7081/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на компенсаторний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Інакше кажучи, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункт 8.38)).
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 сформувала загальний висновок про можливість суду зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, тоді як підстави й обставини для такого зменшення суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку (див. ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №904/3177/20, від 28.02.2024 у справі № 915/534/22).
Подібний висновок щодо застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України Велика Палата Верховного Суду виснувала і у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22, відповідно до якого зменшення судом заявлених до стягнення відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду, і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції у цій справі не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 про те, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, а також процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Подібна за змістом позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №910/10010/23.
Судова колегія також звертається до правових висновків Верховного Суду у постанові від 02.04.2025 у справі № 924/503/24, де вказано наступне:
« 5.8. Так, суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази та доводи сторін у світлі конкретних обставин справи, що мають юридичне значення, дійшли висновку про можливість зменшення заявлених до стягнення 3%річних на 90% до 16 923,14 грн (10% від заявленого позивачем розміру), у зв'язку з чим у стягненні з відповідача 152 308,26 грн 3% річних суди відмовили. Задовольняючи клопотання про зменшення 3% річних, судами першої та апеляційної інстанцій було враховано ряд обставин, а саме: відповідач сплатив частину основного боргу; скаржник не надав належних доказів настання для нього негативних наслідків внаслідок несвоєчасного погашення саме відповідачем заборгованості; ТОВ "Новатор" є підприємством оборонно-промислового комплексу, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, відповідно до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83; ДП "Новатор", правонаступником якого є ТОВ "Новатор" є суб'єктом літакобудування; через агресивні військові дії російської федерації завдано значну матеріальну шкоду ТОВ "Новатор", виникло скрутне фінансове становище товариства; відповідач надав Сертифікат № 6800-24-0263 від 06.02.2024 Хмельницької торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): пожежа, вибухи, неможливість здійснювати господарську діяльність внаслідок ракетного удару, який відбувся 08.01.2024 в період з 07 год. 25 хв. по 07 год. 56 хв. по об'єкту ДП "Новатор", який призвів до його пошкодження та часткового знищення. Колегія суддів, з огляду на нормативно-правове регулювання спірних правовідносин відзначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, діючи у межах виключних дискреційних повноважень, у даному конкретному випадку за наслідками оцінки наданих сторонами доказів та обставин справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішили питання щодо можливості/неможливості зменшення розміру, заявленої до стягнення суми (до переоцінки чого Верховний Суд вдаватись не може), що є виключним правом суду. При цьому, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на постанови Верховного Суду, оскільки у цій справі правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 Цивільного кодексу України не застосовувалися, а сертифікат торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини, оцінювався судами на загальних підставах оцінки доказів відповідно до клопотання про зменшення до стягнення суми річних.»
Також у постанові Верховного Суду від 26.03.2025 у справі № 910/7475/24 зазначено таке: «Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, а також процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Подібна за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №910/10010/23.
Колегія суддів відзначає, що словосполучення "суд має право" та "може зменшити за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо можливості зменшення розміру неустойки, штрафу, а також процентів річних, оцінюючи конкретні обставини, які мають істотне значення. Так, суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази та доводи сторін у світлі конкретних обставин справи, що мають юридичне значення, не вбачали підстав для зменшення 3% річних. Колегія суддів, з огляду на нормативно-правове регулювання спірних правовідносин відзначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, діючи у межах виключних дискреційних повноважень, у даному конкретному випадку за наслідками оцінки наданих сторонами доказів та обставин справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішили питання щодо можливості/неможливості зменшення розміру, заявленої до стягнення суми (до переоцінки чого Верховний Суд вдаватись не може), що є виключним правом суду.
З огляду на всі фактичні обставини справи, встановлені судом, приймаючи до уваги відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов'язання, ступінь виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань та поведінку останнього, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства, беручи до уваги кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії росії проти України, а важливість підтримання господарської діяльності відповідача для життєзабезпечення регіону, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для зменшення належної до сплати сум відсотків річних на 90%, що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.
Щодо наявності підстав для відстрочення виконання рішення на один рік з дня ухвалення рішення .
За доводами апеляційної скарги скаржник фактично стверджує на відсутність тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення або відстрочення виконання рішення суду у даній справі.
Судова колегія не погоджується з позицією скаржника, викладеною ним в апеляційній скарзі, зважаючи на таке.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною четвертою статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена (частини 4, 5 та 7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
З правового аналізу наведених норм вбачається, відстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. ", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочення виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочення виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020р. у справі №910/1180/19 та 03.09.2020р. у справі №905/30/16.
В той же час, відстрочка виконання рішення означає перенесення його виконання на інший час.
Водночас, відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. При цьому, саме відстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідними правовідносинами є незмінною.
Тобто, відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання.
Натомість, таке відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 року №5-пр/2013 у справі №1-7/2013 підставою для застосування відстрочки виконання судового рішення є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення в установлені процесуальним законодавством строки. Зокрема, до таких обставин належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Як зазначено в згаданому рішенні Конституційного Суду України, відстрочка (розстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Таким чином, для надання відстрочки виконання судового рішення, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.
Відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Колегія суддів враховує, що наявні матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було погашено у повному обсязі основну заборгованість, що свідчить про те, що останній не має на меті уникнення від виконання взятих на себе зобов'язань, а відстрочення виконання рішення суду просив застосувати щодо зобов'язань по сплаті нарахованих позивачем та стягнутих судом першої інстанції сум 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання основного зобов'язання за договором.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку позивачем не надано, а наявні матеріли справи не містять, доказів на підтвердження того, у зв'язку із відстроченням виконання рішення суду про стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, позивачу буде завдано збитки, він змушений буде понести додаткові витрати, тощо, зокрема з урахуванням того, що як вже було вказано вище, суму основного боргу відповідачем сплачено у повному обсязі.
З огляду на наведені обставини, колегія суддів вважає, що негайне звернення стягнення грошових коштів з відповідача, можливо й зможе забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю негативно вплине на господарську діяльність відповідача, а також на можливість виконання ним своїх функцій, які полягають, зокрема наданні послуг з поставки електричної енергії, як громадянам, так і підприємствам, установам, зокрема й тим, що належать до критичної інфраструктури.
Отже, наведені вище обставини, які склались та не залежать від волі відповідача, зокрема військова агресія рф проти України, руйнування енергетичних об'єктів відповідача внаслідок ракетно-дронових ударів, необхідність їх відновлення задля забезпечення життєдіяльності країни, підтверджують відсутність у нього в даний час об'єктивної можливості виконати негайно в повному обсязі рішення Господарського суду Одеської області та свідчать про винятковість цього випадку у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, на переконання колегії суддів, відстрочивши виконання рішення суду на один рік, місцевий господарський суд забезпечив стабільну діяльність відповідача, як стратегічного підприємства в умовах воєнного стану країни та реальне виконання рішення суду.
Стосовно посилань апелянта на те, що затримка оплати послуг з боку відповідача створює великі фінансові труднощі для позивача, оскільки ці кошти вже зараз вкрай необхідні для забезпечення нормальної роботи енергетичної інфраструктури та створення захисту від ракетних обстрілів, колегія суддів зазначає, що у даному випадку як вже було вказано вище, відповідачем суму основного боргу сплачено у повному обсязі та такі кошти позивачем можуть бути використані для власних потреб, в той же час, як вже було вказано вище позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відстрочення виконання рішення суду, яким стягнуто суми 3% річних та інфляційних втрат, завдасть позивачеві будь-яких збитків, фінансових втрат тощо.
На переконання колегії суддів у справі, яка розглядається, відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі з урахуванням соціально важливої діяльності та необхідності якнайшвидшого відновлення господарської діяльності відповідача.
За таких обставин, відстрочення виконання рішення для відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, як на тому наголошує скаржник, а відповідач лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості (з оплати процентів річних та інфляційних втрат) перед позивачем.
А тому, відстрочення виконання рішення суду в повній мірі буде відповідати принципам справедливого судового розгляду в контексті частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Окрім цього, судова колегія зазначає, що дискреційне повноваження суду може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18.
З огляду на те, що питання про розстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень господарського суду першої інстанції, який у своєму рішенні надав належні та достатні підстави для обґрунтування відстрочення рішення у цій справі, і при цьому не встановлено порушень вимог чинного законодавства або недотримання «справедливого балансу» інтересів сторін, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду в частині, що стосується зменшення судом нарахованих позивачем відсотків річних та щодо відстрочення виконання судового рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки їм вже було надано належну оцінку судом першої інстанції, вони не спростовують зроблених судом висновків про наявність підстав для часткового стягнення з відповідача суми пені.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 у справі №916/249/25.
За таких обставин, апеляційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 у справі №916/249/25 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО» на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 у справі №916/249/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 у справі №916/249/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 10.07.2025.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Я.Ф. Савицький
Н.М. Принцевська