ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
07 липня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2277/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючої судді Принцевської Н.М.;
Суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Романенко Д.С.;
Представники сторін:
Від прокуратури - Кобзар А.І.;
Від Херсонської міської ради Херсонської області - Табакар В.С.;
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ" - Предместніков О.Г.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Херсонської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 (повний текст складено 24.03.2025)
по справі №916/2277/24
за позовом Херсонської обласної прокуратури
до відповідачів:
1) Херсонської міської ради Херсонської області;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ";
про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації земельних ділянок, скасування рішень про державну реєстрацію прав та припинення прав,
(суддя першої інстанції: Волков Р.В., дата та місце ухвалення рішення: 12.03.2025, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),
У травні 2024 року Херсонська обласна прокуратура (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Херсонської міської ради Херсонської області (далі - Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю “РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ» (далі - Відповідач-2), в якому просила суд:
1) визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 4,5864 га, по провулку Янтарному, 34-А в смт Антонівка м. Херсона, Херсонської області, наданої для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, кадастровий номер: 6510165300:02:001:1518, укладений 12.09.2019 між Антонівською селищною радою м. Херсона і Товариством з обмеженою відповідальністю “РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ»;
2) скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 4,5864 га по провулку Янтарному, 34-А в смт Антонівка м. Херсона, Херсонської області з цільовим призначенням “для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту» категорія земель “землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення», кадастровий номер земельної ділянки 6510165300:02:001:1518, здійснену 25.04.2019 Міжрегіональним управлінням у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області;
3) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.05.2019, індексний номер 46848021, та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності від 14.05.2019 за номером 31592295, припинивши право власності Антонівської селищної ради (код ЄДРПОУ 35120813, смт Антонівка, м. Херсон, 73000) на земельну ділянку площею 4,5864 га з кадастровим номером 6510165300:02:001:1518;
4) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.09.2019, індексний номер 48646146, та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності від 12.09.2019 за номером 33192553, припинивши право власності ТОВ “РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ» (код ЄДРПОУ 41421773, смт Антонівка, м. Херсон, 73000) на земельну ділянку площею 4,5864 га з кадастровим номером 6510165300:02:001:1518;
5) скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 7,2626 га по провулку Янтарному, 34-А в смт Антонівка м. Херсона, Херсонської області з цільовим призначенням “для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту» категорія земель “землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення», кадастровий номер земельної ділянки 6510165300:02:001:1684, здійснену 12.11.2019 Міжрегіональним управлінням у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області;
6) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.11.2019, індексний номер 49856813, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 19.11.2019 за номером 34311481, припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю “РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ» (код ЄДРПОУ 41421773, смт Антонівка, м. Херсон, 73000) на земельну ділянку площею 7,2626 га з кадастровим номером 6510165300:02:001:1684.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що формування спірних земельних ділянок, як об'єктів цивільних прав, а також державна реєстрація у Державному земельному кадастрі та набуття права власності здійснені з порушенням порядку, встановленого земельним та природоохоронним законодавством. Зокрема, технічна документація із землеустрою була розроблена за відсутності вихідних даних та не затверджена рішенням Антонівської селищної ради м. Херсона; категорія земельної ділянки визначена також без рішення Антонівської селищної ради та із порушенням вимог природоохоронного законодавства, оскільки земельна ділянка знаходиться у межах водно-болотного угіддя міжнародного значення «Дельта р. Дніпра».
В обґрунтування позову Прокурор посилався на порушення земельного та природоохоронного законодавства під час формування, реєстрації та набуття права власності на земельну ділянку площею 4,5864га (кадастровий номер 6510165300:02:001:1518). Вказує, що вказана земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, знаходиться в межах водно-болотного угіддя міжнародного значення “Дельта р. Дніпра», а тому до неї мають застосовуватися певні законодавчі, обмеження, як стосовно можливості набуття у приватну власність, так і стосовно процедур формування та державної реєстрації.
Прокурор зазначав, що формування земельних ділянок площею 4,5864 га з кадастровим номером 6510165300:02:001:1518 та площею 7,2626 га з кадастровим номером 6510165300:02:001:1684, їх державна реєстрації та набуття право власності на них за Антонівською селищною радою м. Херсон, а у подальшому ТОВ "РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ", здійснено у порушення вимог ст. 15, 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ст.35,57 Закону України «Про землеустрій», ст.186, 186-1 Земельного кодексу України, що є підставою для визнання державної реєстрації земельних ділянок та договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсними, припинення речових прав на земельну ділянку.
Водночас, як зазначав Прокурор, внаслідок незаконності формування та державної реєстрації земельної ділянки площею 4,5864 га з кадастровим номером 6510165300:02:001:1518 незаконним є формування та державна реєстрація у подальшому земельної ділянки площею 7,2626 га по провулку Янтарний, 34-А, в смт. Антонівка м. Херсон, з кадастровим номером 6510165300:02:001:1684, частиною якої вона є. Незаконною також Прокурор вважав державну реєстрацію права власності на таку земельну ділянку за ТОВ “РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ».
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 у даній справі у задоволенні позову Херсонської обласної прокуратури до Херсонської міської ради Херсонської області та Товариства з обмеженою відповідальністю “РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ» про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації земельних ділянок, скасування рішень про державну реєстрацію прав та припинення прав - відмовлено.
У своєму рішенні суд зазначив про недоведеність віднесення земельної ділянки до категорії земель водного фонду, наявність на ній об'єктів нерухомості, які належать ТОВ “РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ» на праві власності, виключають можливість застосування до вказаних правовідносин ст.391 Цивільного Кодексу України щодо визначення негаторного позову як належного та ефективного способу захисту. Крім того, втручання з боку держави у мирне володіння Відповідачем-2 майном не ґрунтується на нормативній основі національного законодавства та буде порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Суд також зазначив, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України. Прокурором по цій справі вимоги про реституцію або повернення майна не заявлялись, позов позиціонувався як негаторний.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Прокурора задоволенню не підлягають.
Не погоджуючись з таким рішенням, Херсонська обласна прокуратура звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 у справі № 916/2277/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Прокурора в повному обсязі.
Прокурор вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано не враховано доводи Прокурора щодо перебування спірної ділянки в межах водно-болотних угідь міжнародного значення, а також не взято до уваги надані цьому докази.
Так, Прокурор зазначає, що відсутність паспорту водно-болотних угідь та невизначеність її меж у натурі не означає відсутності такого угіддя та не підтверджує правомірності передання у власність спірної земельної ділянки, розташованої біля урізу води.
У контексті наведеного, Апелянт посилається на висновки (але не ідентичні, через відсутність судової практики у таких категоріях господарських спорів), викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2018 № 469/1291/16, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.10.2018 № 469/777/16 і висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 01.07.2015 № 6-523цс15, від 10.06.2015 № 6-162цс15, від 24.12.2014 № 6-206цс14, від 17.12.2014 № 6-193цс14, від 19.11.2014 № 6-182цс14 та № 6-175цс14, від 05.11.2014 № 171цс14, від 21.05.2014 у справі № 6- 16цс14.
При цьому, Прокурор звертає увагу, що в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки Відповідачі, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ця ділянка розташована на незначній відстані від урізу води та у межах водно-болотного угіддя «Дельта Дніпра», інформація про яке є загальновідомою.
Апелянт зазначає, що відповідні картографічні матеріали з Публічної кадастрової карти України із зображенням розташування спірної ділянки відносно водно-болотного угіддя міжнародного значення «Дельта р. Дніпра» Прокурором було отримано від ДП «Центр державного земельного кадастру» та надано до суду. При цьому, Прокурор звертає увагу, що такі відомості до Публічної кадастрової карти внесено органами Держгеокадастру та є офіційними.
Щодо необхідності застосування двосторонньої реституції, як обов'язкового наслідку недійсності оспорюваного правочину (договору купівлі-продажу земельної ділянки) Прокурор звертає увагу на наступні обставини.
Земельна ділянка з кадастровим номером 6510165300:02:001:1518 площею 4,5864 га, яка за спірним Договором від 12.09.2019 придбана ТОВ “РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ», 12.11.2019 об'єднана із земельною ділянкою з кадастровим номером 6510165300:02:001:1154 площею 2,6762 га, яка належала на праві власності ТОВ “РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ» на підставі Договору купівлі-продажу від 15.05.2019.
Внаслідок цього було сформовано об'єднану ділянку з кадастровим номером 6510165300:02:001:1684 площею 7,2626 га, яку зареєстровано в Державному земельному кадастрі і яка на цей час є об'єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України (визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру).
Отже, земельні ділянки з кадастровим номером 6510165300:02:001:1518 площею 4,5864 га, кадастровим номером 6510165300:02:001:1154 площею 2,6762 га на час звернення до суду із позовом та на час судового розгляду вже припинили існування як об'єкти цивільних прав, їх державна реєстрація була скасована у зв'язку з об'єднанням.
За таких обставин, застосування двосторонньої реституції, як наслідку визнання недійсним правочину (договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6510165300:02:001:1518 площею 4,5864 га), є неможливим внаслідок відсутності майна (припинення його існування як об'єкту цивільних прав).
Прокурор зазначає, що звернення із вимогою про повернення (витребування) зазначеної ділянки є неефективним способом захисту, оскільки задоволення судом такої вимоги не призведе до поновлення порушених прав.
З огляду на зазначене, Прокурор просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Херсонської обласної прокуратури в повному обсязі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.04. 2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 по справі №916/2277/24 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано з Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2277/24.
16.04.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Херсонської обласної прокуратури надійшло клопотання про долучення платіжної інструкції про сплату судового збору в розмірі 17441,28 грн.
21.04.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2277/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст.258 Господарського процесуального кодексу України, та роз'яснено, що у випадку не усунення скаржником вказаних недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто Апелянту.
02.05.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Херсонської обласної прокуратури надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при зверненні з апеляційною скаргою, в якій Апелянт надав докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4360,32 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 по справі №916/2277/24.
12.05.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ" надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У своєму відзиві Відповідач-2 повністю не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Товариство з обмеженою відповідальністю "РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ" у своєму відзиві цитує рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 по справі №916/2277/24, а також зазначає, що ТОВ "РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ" набуло спірну земельну ділянку у власність будучи власником нерухомого майна, яке розміщене на даній земельній ділянці і, відповідно, ніхто крім нього не може претендувати на спірну земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна Відповідача-2.
Відповідач-2 вважає, що недоведеність Прокурором віднесення земельної ділянки до земель водного фонду або до будь-яких інших земель, правовий статус яких виключає їх набуття у приватну власність, свідчить про те, що втручання з боку держави у мирне володіння ТОВ "РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ" майном не ґрунтується на нормативній основі національного законодавства та буде порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 розгляд апеляційної скарги Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 по справі №916/2277/24 призначено на 07.07.2025 року об 11-30 год.
23.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №916/2277/24 поза межами приміщення суду; розгляд справи №916/2277/24 призначено на 07.07.2025 року об 11-30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку EASYCON.
07.07.2025 у судове засідання, яке проводилось в режимі відеоконференції, з'явились представники сторін, які підтримали вимоги та доводи викладені ними письмово.
Відповідач-1 у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, при цьому, своїм правом на подання відзиву не скористався, що у відповідності до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Перш ніж перейти до перегляду рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає щодо підстав для представництва Прокурором інтересів держави у даній справі наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована Прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Системне тлумачення положень ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).
Звертаючись до суду із позовом у даній справі, як самостійний Позивач, Прокурор одним із співвідповідачів вказав міську раду, Прокурор посилається на порушення земельного та природоохоронного законодавства під час формування, реєстрації та набуття права власності на земельну ділянку площею 4,5864га (кадастровий номер 6510165300:02:001:1518). Вказує, що вказана земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, знаходиться в межах водно-болотного угіддя міжнародного значення “Дельта р.Дніпра», а тому до неї мають застосовуватися певні законодавчі обмеження, як стосовно можливості набуття у приватну власність, так і стосовно процедур формування та державної реєстрації.
Прокурор наводить у позовній заяві хронологію подій з наданням правової оцінки незаконних, на його думку, дій, детально обґрунтовує процедуру та нормативно-правове обґрунтування щодо статусу водно-болотного угіддя міжнародного значення “Дельта р.Дніпра», з посиланням на численне листування з цього приводу. Зазначає про порушення порядку інвентаризації земель, відсутність передбачених узгоджень для даної категорії земель, обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави, вказує на реорганізацію Антонівської селищної ради м.Херсона шляхом приєднання до Херсонської міської ради з визнанням останньої правонаступником усіх прав та обов'язків селищної ради на підставі Рішення Херсонської міської ради ІІ сесії VІІІ від 11.12.2020.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 28.09.2022 у справі №483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний Позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 вказала про те, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу Відповідача.
Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб'єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути Позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу Позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються Позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями Відповідача.
При цьому фактичним Позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.
За таких обставин, Прокурор правомірно визначив Херсонську міську раду Відповідачем у цій справі та обґрунтував підстави для представництва інтересів держави відсутністю органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Щодо суті спору, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Антонівської селищної ради м.Херсона від 07.02.2019 № 358 надано дозвіл виконавчому комітету вказаної ради на проведення інвентаризації земельної ділянки, орієнтовною площею 4,5864 га, розташованої за адресою: м.Херсон, смт.Антонівка, провулок Янтарний, 34-А (землі промисловості).
На виконання робіт щодо інвентаризації земельної ділянки сертифікований інженер-землевпорядник, ФОП Брек П.І. зобов'язався розробити технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та вказаної земельної ділянки.
25.04.2019 Міжрегіональним управлінням у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області зареєстровано земельну ділянку площею 4,5864 за вказаною адресою з цільовим призначенням “для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 6510165300:02:001:1518.
Державну реєстрацію даної земельної ділянки проведено на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленої ФОП Брек П.І. 09.04.2019.
14.05.2019 державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Гороховою Н.В. прийнято рішення №46848021 про реєстрацію за Антонівською селищною радою м. Херсона права комунальної власності на вказану земельну ділянку, в якості підстави зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46848021 від 14.05.2019.
22.05.2019 між селищною радою та Ніколаєвим М.М. було укладено Договір оренди, відповідно до якого останній отримав земельну ділянку у користування для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, що належали йому на праві власності.
Додатковою угодою від 23.07.2019 до Договору оренди земельної ділянки від 22.05.2019 були внесені зміни в частині орендаря, яким стало ТОВ “РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ» в зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно, яке розташоване на орендованій земельній ділянці.
12.09.2019 між Антонівською селищною радою м.Херсона та ТОВ “РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ» був укладений Договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого Антонівська селищна рада м. Херсона продає, а Відповідач-2 приймає у власність та оплачує земельну ділянку комунальної власності площею 4,5864 га., категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель, які перебувають у оренді Відповідача-2, під базу розташовану за адресою місто Херсон, селище міського типу Антонівка, провулок Янтарний, № 34А (п.1.1 договору). Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту. Кадастровий номер земельної ділянки - 6510165300:02:001:1518.
Згідно з п.1.5 Договору земельна ділянка продається покупцю, якому належить нерухоме майно, а саме база, що розташована на цій земельній ділянці, згідно з інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.07.2019, номер запису про право власності: 32468379, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1587824265101.
У п. 2.1 Договору зазначено, що ринкова вартість земельної ділянки визначена згідно зі Звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки, проведеного суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Добрянським О.В. від 28.08.2019, та становить 4 047 957 грн без урахування ПДВ.
На підставі вказаного Договору приватним нотаріусом Козачковою М.О. було прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.09.2019, індексний номер 48646146, та 12.09.2019 здійснено державну реєстрацію права власності Відповідача-2 на вказану земельну ділянку, номер відомостей про речове право - 33192553.
При цьому, ТОВ “РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ» був власником й іншої земельної ділянки площею 2,6762 га з кадастровим номером 6510165300:02:001:1154 по провулку Янтарний 34 в смт Антонівка м. Херсона на підставі Договору купівлі-продажу від 15.05.2019 та вживав передбачених чинним законодавством України заходів для об'єднання обох вказаних земельних ділянок в одну.
В результаті цього 12.11.2019 Міжрегіональним управлінням у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області зареєстровано земельну ділянку площею 7,2626 по провулку Янтарний 34-А в смт Антонівка м. Херсона з цільовим призначенням “для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 6510165300:02:001:1684.
26.11.2019 державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Музиківської сільської ради Білозерського району Херсонської області Хмарою Л.А. прийнято рішення №49856813 про реєстрацію за ТОВ “РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ» права власності на вказану земельну ділянку, відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1969964265101, номер запису про право власності 34311481.
Рішенням Херсонської міської ради ІІ сесії VІІІ від 11.12.2020 №10 “Про реорганізацію сільських, селищних рад (розформованих територіальних громад) шляхом приєднання до Херсонської міської ради», Антонівська селищна рада була реорганізована шляхом приєднання до Херсонської міської ради з визнанням останньої правонаступником усіх прав та обов'язків селищної ради.
Прокурор посилається на те, що формування спірної земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав, а також проведення її державної реєстрації, як і набуття Відповідачем-2 речових прав на неї, здійснено з порушенням природоохоронного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка розташована у межах водно-болотного угіддя міжнародного значення "Дельта р. Дніпра".
Отже, предметом розгляду даної справи є вимоги про визнання недійсними договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельних ділянок, скасування рішень про державну реєстрацію прав та припинення прав.
Як вже зазначалось, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що Прокурором не доведено віднесення земельної ділянки до категорії земель водного фонду, наявність на ній об'єктів нерухомості, які належать ТОВ “РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ» на праві власності, виключають можливість застосування до вказаних правовідносин ст.391 Цивільного Кодексу України щодо визначення негаторного позову, як належного та ефективного способу захисту. Крім того, втручання з боку держави у мирне володіння Відповідачем-2 майном не ґрунтується на нормативній основі національного законодавства та буде порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Суд також зазначив, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову Прокурора, з огляду на наступне.
За змістом частин 1, 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (Позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги Заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значенні має розумітися ефективний захист порушених прав особи (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).
Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний Позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права Позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний Позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права Позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги Позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №910/11383/23, від 06.02.2024 у справі №916/1431/23, від 20.06.2023 у справі №904/2470/22, від 04.04.2023 у справі №902/311/22, від 20.12.2022 у справі №914/1688/21, від 04.10.2022 у справі №914/2476/20, від 08.11.2022 у справі №917/304/21.
Як зазначалось раніше, Прокурором у даній справі заявлено наступні позовні вимоги:
- про визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 4,5864 га, по провулку Янтарному, 34-А в смт Антонівка м. Херсона, Херсонської області, наданої для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, кадастровий номер: 6510165300:02:001:1518, укладеного 12.09.2019 між Антонівською селищною радою м. Херсона і Товариством з обмеженою відповідальністю “РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ»;
- про скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки площею 4,5864 га, здійсненої 25.04.2019 Міжрегіональним управлінням у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області;
- про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.05.2019, індексний номер 46848021, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності від 14.05.2019 за номером 31592295 та припинення права власності Антонівської селищної ради на вказану земельну ділянку площею 4,5864;
- про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.09.2019, індексний номер 48646146, та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності від 12.09.2019 за номером 33192553 та припинення права власності ТОВ “РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ» на вказану земельну ділянку площею 4,5864 га;
- про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 7,2626 га по провулку Янтарному, 34-А в смт Антонівка м. Херсона, Херсонської області з цільовим призначенням “для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту» категорія земель “землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення», кадастровий номер земельної ділянки 6510165300:02:001:1684, здійснену 12.11.2019 Міжрегіональним управлінням у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області;
- про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.11.2019, індексний номер 49856813, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 19.11.2019 за номером 34311481 та припинення права власності ТОВ “РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ» на вказану земельну ділянку площею 7,2626 га.
З матеріалів справи вбачається, що 12.09.2019 між Антонівською селищною радою м. Херсона та ТОВ “РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ» був укладений Договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого Антонівська селищна рада м. Херсона продає, а Відповідач-2 приймає у власність та оплачує земельну ділянку комунальної власності площею 4,5864га., категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель, які перебувають у оренді Відповідача-2, під базу розташовану за адресою місто Херсон, селище міського типу Антонівка, провулок Янтарний, № 34А (п.1.1 договору). Цільове призначення земельної ділянки- для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту. Кадастровий номер земельної ділянки - 6510165300:02:001:1518.
Згідно з п.1.5 Договору земельна ділянка продається покупцю, якому належить нерухоме майно, а саме база, що розташована на цій земельній ділянці, згідно з інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.07.2019, номер запису про право власності: 32468379, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1587824265101.
У п. 2.1 Договору зазначено, що ринкова вартість земельної ділянки визначена згідно зі Звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки, проведеного суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Добрянським О.В. від 28.08.2019, та становить 4 047 957 грн без урахування ПДВ.
На підставі вказаного Договору приватним нотаріусом Козачковою М.О. було прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.09.2019, індексний номер 48646146, та 12.09.2019 здійснено державну реєстрацію права власності Відповідача-2 на вказану земельну ділянку, номер відомостей про речове право - 33192553.
При цьому, ТОВ “РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ» був власником й іншої земельної ділянки площею 2,6762 га з кадастровим номером 6510165300:02:001:1154 по провулку Янтарний 34 в смт Антонівка м. Херсона на підставі Договору купівлі-продажу від 15.05.2019 та вживав передбачених чинним законодавством України заходів для об'єднання обох вказаних земельних ділянок в одну.
В результаті цього 12.11.2019 Міжрегіональним управлінням у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області зареєстровано земельну ділянку площею 7,2626 по провулку Янтарний 34-А в смт Антонівка м. Херсона з цільовим призначенням “для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 6510165300:02:001:1684.
26.11.2019 державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Музиківської сільської ради Білозерського району Херсонської області Хмарою Л.А. прийнято рішення №49856813 про реєстрацію за ТОВ “РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ» права власності на вказану земельну ділянку, відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1969964265101, номер запису про право власності 34311481.
Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; шляхом укладання правочинів суб'єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб'єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин першої та третьої ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 Цивільного кодексу України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі №363/1834/17).
Частинами першою та другою ст.216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (такий висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15).
Відповідно до ст. 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об'єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову.
Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України. Близька за змістом позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19.
Як встановлено судом, Прокурором по цій справі вимоги про реституцію або повернення майна не заявлялись.
Колегія суддів зауважує, що Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна.
У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, ч. 1, 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Схожі за змістом правові висновки викладено в пункті 48 постанови об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21, в якому зазначено про те, що позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.
Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.
Позовна вимога про визнання недійсним Договору купівлі-продажу, який повністю виконаний (здійснено повну оплату), заявлена Прокурором без застосування двосторонньої реституції, що відповідно до правової позиції, наведеної у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
З матеріалів справи вбачається, що Антонівською селищною радою м. Херсона на підставі Договору купівлі-продажу продано у Відповідачу-2 у власність спірну земельну ділянку площею 4,5864 га кадастровий номер 6510165300:02:001:1518 за 4 047 957 грн.
Тому виходячи із встановлених судом обставин справи визнання такого Договору недійсним без поєднання із відповідною (відповідними) позовною (позовними) вимогою (вимогами), передбаченою (передбаченими) частинами 1 ст. 216, ст. 387, ч. 1, 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав Позивача, тому така позовна вимога не може бути задоволена.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія доходить висновку, що вимога Прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки без заявлення двосторонньої реституції є неефективним способом захисту.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з обранням Прокурором неналежного способу захисту.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що заявляючи вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення права власності ТОВ “РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ» на земельну ділянку площею 7,2626 га з кадастровим номером 6510165300:02:001:1684, а також скасування державної реєстрації зазначеної земельної ділянки, Прокурором не враховано, що ТОВ “РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ» був власником й іншої земельної ділянки площею 2,6762 га з кадастровим номером 6510165300:02:001:1154 по провулку Янтарний 34 в смт Антонівка м. Херсона на підставі Договору купівлі-продажу від 15.05.2019 та вживав передбачених чинним законодавством України заходів для об'єднання обох вказаних земельних ділянок в одну.
Разом з тим, не може вважатись належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення права власності ТОВ “РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ» на земельну ділянку площею 7,2626 га з кадастровим номером 6510165300:02:001:1684 призведе до того, що Відповідач-2 буде позбавлений права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, щодо якої існує спір, а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність товариству якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним.
Також колегія суддів зауважує, що як зазначено Верховним Судом у постанові Великої Палати від 12.09.2023 у справі №910/8413/21 підставою набуття права власності є, зокрема, відповідний правочин (ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України), а не свідоцтво про право власності чи інші документи, які свідчать про державну реєстрацію права приватної власності на цей об'єкт.
Така реєстрація, як і видання на підтвердження права власності певного документа, не є тими діями, що за законом зумовлюють виникнення права власності.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (подібна правова позиція викладена у постановах від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 року у справі №680/214/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що обрання Позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц (пункт 77), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 52), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148)), що, в свою чергу, виключає як необхідність надання апеляційним судом оцінки будь-яким іншим аргументам сторін. Схожі висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц (пункт 77), від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 (пункт 148), від 05.07.2023 у справі №910/15792/20 (пункт 8.18)).
З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що вимоги Прокурора про скасування державної реєстрації є неефективним способом захисту прав.
Крім того, заявлена позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію з одночасним припиненням права власності також не призведе до повернення спірної земельної ділянки державі, не відновить право та не захистить інтерес держави, а тому така позовна вимога не є ефективним способом захисту права держави.
Оскільки позовні вимоги про скасування державної реєстрації не є ефективним способами захисту, враховуючи, що позовна вимога про визнання недійсним Договору купівлі-продажу, який повністю виконаний (здійснено повну оплату), заявлена Прокурором без застосування двосторонньої реституції, що відповідно до правової позиції, наведеної у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, судова колегія вважає недоцільним розглядати інші доводи апеляційної скарги.
За таких обставин, судова колегія вважає, що у даному випадку суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв'язку із чим висновок, викладений місцевим господарським судом у рішенні, яке переглядається в апеляційному порядку, в оскаржуваній частині є правомірним, а доводи Апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, є такими, що не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
За таких обставин, апеляційна скарга Херсонської обласної прокуратури задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 по справі №916/2277/24 залишається без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 по справі №916/2277/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 по справі №916/2277/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 10.07.2025 року.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Я.Ф. Савицький
А.І. Ярош