10 липня 2025 року Справа № 480/10851/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі: судді - Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10851/24 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Східного міжрегіональне управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Східного міжрегіональне управління Міністерства юстиції, в якій просить:
1. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак А.С. від 22.11.2024 про закінчення виконавчого провадження №276308109.
3. Відновити виконавче провадження №276308109 щодо примусового виконання виконавчого листа №2480/6728/22, виданого Сумським окружним адміністративним судом 06.06.2024.
Свої вимоги мотивує тим, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року у справі №480/6728/22, яке набрало законної сили, було виконано у серпні 2024 року лише в частині виплати премії та додаткової грошової винагороди за липень 2022 року.
Відтак, вказане свідчить про неповне виконання військовою частиною НОМЕР_1 судового рішення, зокрема в частині зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення, нарахування та виплата якого була зупинена наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №180 від 09.07.2022р.
З цієї підстави позивач не погоджується із винесеною старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак А.С. постановою про закінчення виконавчого провадження від 22.11.2024р. згідно з п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження, оскільки фактичного виконання в повному обсязі рішення відповідно до виконавчого документа не відбулося.
Зокрема, ОСОБА_1 вважає, що судове рішення у справі №480/6728/22 відносно нього має бути виконане до дати призупинення військової служби, тобто до 24.11.2022р., а факт перебування його на службі у військовій частині навіть після винесення в/ч НОМЕР_1 скасованого уже наказу №180 від 09.07.2022 про визнання його таким, що самовільно залишив частину, підтверджується довідкою №5526 від 11.10.2022, виданою в/ч НОМЕР_1 .
Той факт, що за період перебування на військовій службі ОСОБА_1 не отримував належного грошового забезпечення, підтверджується випискою із рахунку останнього.
Ухвалою від 24.12.2024р. провадження у справі відкрито та розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від представника третьої особи - Військової частини НОМЕР_1 надійшли письмові пояснення на позовну заяву (а.с.44-45), в яких у задоволенні позову просить відмовити, оскільки на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року у справі №480/6728/22 фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 було здійснено нарахування позивачу грошового забезпечення, в тому числі премії за липень 2022 року у сумі 14472,10 грн. та додаткової винагороди за липень 2022 року у сумі 30000,00 грн. у загальній сумі 44472,10 грн. та 16.08.2024 здійснено їх виплату.
Таким чином, вказане судове рішення було виконане військовою частиною НОМЕР_1 ще до відкриття виконавчого провадження № 76308109 з його примусового виконання.
При цьому представник відповідача зазначає, що предметом розгляду справи №480/6728/22 були рішення командира військової частини НОМЕР_1 (накази від 09.07.2022 № 180 та від 22.09.2022 № 851), а не дії (бездіяльність) військової частини щодо не виплати, зокрема, ОСОБА_1 грошового забезпечення, починаючи з серпня 2022 року.
З цього можна дійти висновку, що під час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №76308109 державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а відтак, на думку представника третьої особи, відсутні правові підстави для визнання протиправною та скасування його постанови віл 22.11.2024р. про закінчення виконавчого провадження №76308109.
Ухвалою від 07.01.2025р. у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження у справі відмовлено.
Від представника відповідача відзиву на позовну заяву не надходило, витребувані судом матеріали виконавчого провадження надані у визначений судом строк подані не були, відтак суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги єобгрунтованими та такими, що мають бути задоволенні з огляду на таке.
Судом встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року у справі №480/6728/22, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2024р., адміністративний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи Міністерство оборони України, Генеральний штаб Збройних сил України про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №180 від 09.07.2022 в частині щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2, 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №851 від 22.09.2022 в частині щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 грошове забезпечення, нарахування та виплата якого була зупинена наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №180 від 09.07.2022.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 премію за липень 2022 та додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за липень 2022.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
06.06.2024р. видано виконавчий лист про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення, нарахування та виплата якого була зупинена наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №180 від 09.07.2022, та про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за липень 2022 та додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за липень 2022.
На виконання рішення суду відповідно до довідки від 25.12.2024 № 6112 військова частина НОМЕР_1 16.08.2024 виплатила грошове забезпечення, нараховане згідно з рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 у справі № 480/6728/22, зокрема премію за липень 2022 року та додаткову винагороду за липень 2022 року, в тому числі й ОСОБА_1 : премія за липень 2022 року у розмірі 14472,10 грн та додаткова винагорода за липень 2022 року у розмірі 30000,00 грн, усього на суму 44472,10 грн.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак А.С. від 16.10.2024 відкрито виконавче провадження за заявою ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого листа №480/6728/22, виданого 06.06.2024 (ВП №76308109).
31.10.2024 державним виконавцем до в/ч НОМЕР_1 направлено вимогу про надання пояснення щодо проведених дій на виконання рішення суду.
Від в/ч НОМЕР_1 надійшла заява №4/932 від 06.11.2024 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з виконанням судового рішення у повному обсязі та надано підтвердження про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди за липень 2022 року.
На підставі наданих в/ч НОМЕР_1 документів старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак А.С. винесено постанову від 22.11.2024 про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).
Вказана постанова державного виконавця направлена ОСОБА_1 згідно з відтиском печатки на поштовому конверті 01.12.2024 та отримана позивачем 09.12.2024.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України Про виконавче провадження, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про виконавче провадження, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з ч.1 ст.18 Закону України Про виконавче провадження, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії..
Пунктом 1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Таким чином, примусове виконання рішення суду за приписами вказаного Закону розпочинається прийняттям державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Частинами 2,3 ст.14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Вирішуючи спір, суд враховує, що довідка від 25.12.2024р. № 6112 не містить інформації щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, нарахування та виплата якого була зупинена наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 180 від 09.07.2022р.
При цьому, суд зазначає, що після винесення в/ч НОМЕР_1 наказу №180 від 09.07.2022, яким військовослужбовців, зокрема і ОСОБА_1 , було визнано таким, що самовільно залишив частину, грошове забезпечення останньому не виплачувалось.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Порядок проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, яким також регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі (далі Положення).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Початок, призупинення, продовження і закінчення проходження військової служби, час та місце виконання обов'язків військової служби визначає стаття 24 Закону.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п'ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Вказаним нормам кореспондують приписи п. 144-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, відповідно до якого для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби (п. 144-2 Положення).
На підставі п. 144-3 Положення звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Командир (начальник) військової частини на підставі наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця, військову службу якого призупинено, з посади, зокрема, видає наказ по стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця та виключення його із списків особового складу військової частини.
У спірних правовідносинах внаслідок внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення позивачем кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України (самовільне залишення військової частини або місця служби).
Відтак, з саме з 24.11.2022р. позивач не мав права на отримання грошового забезпечення.
Таким чином, суд погоджується із доводами представника позивача, що судове рішення у справі №480/6728/22 щодо ОСОБА_1 має бути виконане до дати призупинення військової служби, тобто до 24.11.2022.
Крім того, факт перебування ОСОБА_1 на службі у військовій частині після винесення в/ч НОМЕР_1 скасованого рішенням суду наказу №180 від 09.07.2022 про визнання ОСОБА_1 таким, що самовільно залишив частину, підтверджується довідкою №5526 від 11.10.2022, виданою в/ч НОМЕР_1 .
Суд не погоджується із посиланнями військової частини НОМЕР_1 на те, що предметом спору в цій справі є рішення відповідача (накази від 09.07.2022 № 180 та від 22.09.2022 № 851), а не його дії (бездіяльність) щодо невиплати позивачам грошового забезпечення, починаючи з серпня 2022 року, оскільки у рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2023, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2024, суд зазначив, що з урахуванням того, що накази відповідача № 180 від 09.07.2022 та № 851 від 22.09.2022 щодо позивачів визнані протиправними та такими, що підлягають скасуванню, підлягає поновленню і право позивачів на належне їм грошове забезпечення, забезпечення якого, окрім іншого, було зупинено вказаними наказами, а саме з 09.07.2022, а також нарахування та виплата премії та грошової винагороди за липень 2022 року.
Тобто фактично відповідач не виконав рішення суду у частині нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, нарахування та виплата якого була зупинена наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 180 від 09.07.2022.
Враховуючи вищевикладене, державний виконавець передчасно закінчив виконавче провадження за ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», без дослідження всіх обставин виконання боржником судового рішення від 13 жовтня 2023 року у справі №480/6728/22.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак А.С. від 22.11.2024 про закінчення виконавчого провадження №276308109.
Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Петропавлівська, 75, м. Суми, Сумська область, 40003, код ЄДРПОУ 43316700) відновити виконавче провадження №276308109 щодо примусового виконання виконавчого листа №480/6728/22, який виданий Сумським окружним адміністративним судом 06.06.2024, стягувачем за яким є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Осіпова