10 липня 2025 року Справа № 480/1855/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Опімах Л.М.,
розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1855/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У березні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи вимоги тим, що є батьком трьох неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні, тому має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" - жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
28.01.2025 засобами поштового зв'язку надіслав на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідну заяву, додавши до неї копію паспорту та РНОКПП, копію військового квитка, копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копію рішення суду від 21.12.2021 про розірвання шлюбу з ОСОБА_3 , копію виконавчого листа про визначення порядку участі батька у вихованні дитини - ОСОБА_2 , копію довідки про відсутність заборгованості зі сплати аліментів, копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 , копію свідоцтва про шлюб з ОСОБА_6 - матір'ю неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , пояснюючу записку щодо підстав для надання відстрочки.
ІНФОРМАЦІЯ_3 надіслав повідомлення від 25.02.2025, в якому вказав, що відповідно до протоколу від 05.02.2025 №39 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з тих підстав, що відсутні докази утримання трьох неповнолітніх дітей, а саме письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у вихованні та договір про сплату аліментів на дітей.
Позивач вважає протиправним рішення комісії про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та просить зобов'язати відповідача в особі комісії оформити відстрочку, зазначивши, що подані ним документи повністю підтверджують підстави для надання відстрочки відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідач подав відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечив, зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не повинен відповідати за пред'явленим позовом, обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - Комісії з надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Позивач звернувся до комісії з надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" ( далі - Закон №3543-ХІІ) призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
З 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Згідно з п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4 до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Розглянувши подані документи, 05.02.2025 Комісією було відмовлено позивачу у наданні відстрочки у зв'язку з тим, що відсутні докази утримання трьох неповнолітніх дітей, а саме письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 29 січня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована заява позивача ОСОБА_1 до комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстави, визначеної п. 3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі на утриманні якої перебувають троє дітей віком до 18 років ( а.с.50). До заяви позивач додав: копію паспорту та РНОКПП, копію військового квитка, копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , копію рішення суду від 21.12.2021 про розірвання шлюбу з ОСОБА_3 , копію виконавчого листа про визначення порядку участі батька у вихованні дитини - ОСОБА_2 , копію довідки про відсутність заборгованості зі сплати аліментів, копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , копію свідоцтва про шлюб з ОСОБА_6 , матір'ю неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , пояснюючу записку щодо підстав для надання відстрочки ( а.с.40-49, 50 на звороті).
25 лютого 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив позивача про прийняте комісією з надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації рішення від 05.02.2025 про відмову позивачу у наданні відстрочки з причини відсутності доказів утримання трьох неповнолітніх дітей, а саме письмового договору між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у її вихованні та договір про сплату аліментів на дітей ( а.с.24).
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з такого.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.
Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року було оголошено про загальну мобілізацію, яка триває по даний час.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ (далі по тексту Закон України № 3543-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 23 Закону України № 3543-ХІІ визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Зокрема, відповідно до п. 3 ч.1 ст.23 Закону України № 3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до абз. 9 п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних. Відтак, саме ІНФОРМАЦІЯ_3 є належним відповідачем у спірних правовідносинах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 було затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).
Відповідно до п.57 - 58 Порядку №560 (в редакції на час звернення), для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу від мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
Голова комісії - керівник районного комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центзу надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову злужбу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Пунктом 60 Порядку №560 визначено, що комісія вивчає отриману заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або вдмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформлюється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на натупний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазанченням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
У разі неможливості провести перевірку у військовозобов'язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність письмового договору між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні та договору про сплату аліментів, скільки це не єдині докази, що можуть підтверджувати факт утримання дітей одним із батьків.
Як вже встановлено судом, позивачем подано до комісії ряд документів, зміст та обсяг яких свідчить про утримання позивачем трьох неповнолітніх дітей.
Так, відповідно до частини 2 та 4 статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підстава х, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Як вже встановлено факт батьківства позивача відносно трьох дітей підтверджений свідоцтвами про їх народження.
В силу вимог частини 1 статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частинами 1-2 статті 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 157 Сімейного кодексу України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
У даній справі питання стосовно утримання позивачем його дитини сина ОСОБА_7 2013 року народження, від першого шлюбу з ОСОБА_3 вирішено судом шляхом стягнення з 17.12.2021 аліментів у розмірі ? частини заробітку але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Відповідно до довідки Охтирського відділу державної виконавчої служби ( а.с.57) станом на 01.05.2025 заборгованість зі сплаим аліментів відсутня.
Також питання стосовно участі позивача у вихованні вирішене судом 21.02.2022 у справі за його позовом до ОСОБА_3 , де судом визначений порядок участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною ( а.с.44-45).
З матір'ю дітей ОСОБА_8 , 2013 року народження та ОСОБА_9 , 2023 року народження, ОСОБА_10 позивач перебуває у шлюбі з 12.12.2023 року ( а.с.19).
Отже, суд встановив, що що позивач є батьком 3 (трьох) дітей, які не досягли 18 років, та ці діти перебувають у нього на утриманні, відтак він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Стосовно ненадання позивачем до заяви про відстрочку документів про визначення місця проживання дітей з військовозобов'язаним, необхідність надання яких передбачено Порядком №560 суд зазначає таке.
Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до статті 3 Закону № 794 -VII діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.
Згідно з положеннями статті 4 вказаного Закону Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Приписами статті 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Частиною другою цієї ж статті встановлено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
У абз. 2 ч.5 ст.22 Закону України « Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» передбачено, що Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, цим законом КМУ надано лише право на встановлення порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення порядку проведення призову громадян на військову службу.
Під "порядком" розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, призову громадян на військову службу. Але, до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна умов та підстав для надання відстрочки військовозобов'язаним.
Відповідно до стаття 19 Закону України « Про нормотворчу діяльність» юридична сила - це властивість нормативно-правових актів та встановлених ними норм права, що є основою для визначення співвідношення їх взаємної ієрархічної підпорядкованості у системі нормативно-правових актів, зумовленого сукупністю ознак, що випливають із:
1) засад конституційного ладу в Україні;
2) компетенції та територіальної юрисдикції суб'єкта правотворчої діяльності, визначених Конституцією України та (або) законом;
3) інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.
2. З урахуванням вимог частини першої цієї статті в Україні встановлюється така ієрархія нормативно-правових актів:
1) Конституція України в системі нормативно-правових актів України має найвищу юридичну силу і є обов'язковою до виконання на території України;
2) чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, укладаються відповідно до Конституції України та мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3-13 цієї частини, і є обов'язковими до виконання на території України;
3) закони приймаються на основі Конституції України, чинних міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4-13 цієї частини, і є обов'язковими до виконання на території України;
4) постанови Верховної Ради України, укази Президента України приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, передбачені пунктами 5-13 цієї частини, і є обов'язковими до виконання на території України;
5) постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Національного банку України приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, постанов Верховної Ради України та указів Президента України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, передбачені пунктами 6-13 цієї частини, і є обов'язковими до виконання на території України.
Таким чином, закони України мають вищу юридичну силу ніж норми постанови КМУ, тому суд вважає за необхідне застосувати саме норми Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зокрема, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Водночас, документи, які передбачені у додатку 5 до постанови КМУ №560, на відсутність яких посилається відповідач, як на підставу для відмови у наданні відстрочки не можуть ні підтвердити, ні спростувати факт утримання дітей позивачем.
Кабінет Міністрів України постановою №560 розширив коло умов, за яких військовозобов'язаному надається відстрочка від призову, які не передбачені Законом №3543-XII, оскільки Закон не містить застережень, що троє і більше дітей віком до 18 років повинні проживати з військовозобов'язаним.
З огляду на викладене, суд вважає, що рішення комісії Комісії з надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом №39 від 05.02.2025 про відмову ОСОБА_1 , надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав визначених п.3 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача в особі комісії оформити відстрочку, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Виходячи із обставин цієї справи, суд погоджується та вважає обґрунтованою позицію позивача про необхідність зобов'язати відповідача надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а.с.26).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом від 05.02.2025 №39.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі комісії з надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації оформити ОСОБА_1 відстрочку від від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Опімах