про повернення позовної заяви
10 липня 2025 рокусправа № 380/12907/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду О.Желік, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з вимогами:
- визнати протиправними дії відповідача (Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області) щодо: припинення виплати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлової субсидії у сумі 831,40 грн. у період з 01.04.2024 по 30.04.2024; не призначенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлової субсидії на період з 01.05.2024 року по 31.05.2024 у сумі 836,48 грн.; нарахуванні надмірно сплачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сум житлової субсидії за період з 01.05.2023 по 31.03.2024 у сумі 6441,38 грн.; стягненні сум надмірно сплачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сум житлової субсидії за період з 01.05.2023 по 31.03.2024 у сумі 6441,38 грн. в період з 01.10.2024 по даний час; здійснення розрахунку суми житлової субсидії у період з 01.10.2024 по 30.04.2025 виходячи з неправильного розміру сукупного доходу домогосподарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2
- зобов'язати відповідача (Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області) здійснити: виплату ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлової субсидії у сумі 831,40 грн. за період з 01.04.2024 по 30.04.2024; призначити та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлову субсидію за період з 01.05.2024 по 31.05.2024 у сумі 836,48 грн.; скасувати рішення Відповідача за результатами верифікації щодо визначення надмірно сплачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сум житлової субсидії за період з 01.05.2023 по 31.03.2024 у сумі 6441,38 грн.; припинити стягнення сум надмірно сплачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сум житлової субсидії за період з 01.05.2023 по 31.03.2024 у сумі 6441,38 грн.; повернути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вже стягнуті, у період з 01.10.2024 по даний час, визначені за результатами верифікації «надмірно сплачені суми» житлової субсидії за період з 01.05.2023 по 31.03.2024; здійснити перерахунок сум житлової субсидії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 01.10.2024 по 30.04.2025 виходячи із сукупної суми доходу домогосподарства 8880,00 грн.
Ухвалою судді від 26.06.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення в ній недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
09.07.2025 від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
У поданій заяві представник зазначає, що не зважаючи на той факт, що позивачці було відомо про проведення певної верифікації за період травня 2023 року по березень 2024 року їй жодним чином не було повідомлено про підстави перерахунку субсидії та призупинення виплати її у квітні 2024 року. Відповідачем не було скеровано жодних рішень, висновків та листів про результати такої верифікації, а також про донарахування сум переплаченої субсидії у розмірі 6 441,38. Так само Позивачку не повідомлялось при відрахування сум надмірно сплаченої субсидії у період з жовтня 2024 року. Лише після неодноразових звернень на урядову гарячу лінію та уповноваженого з прав людини вона дізналась про факт визанчення надмірно сплачених сум субсидії за період травня 2023 року по березень 2024 року та відрахування їх із сум субсидії призначеної з жовтня 2024 року. Рішення про призначення або не призначення субсидії не містили обгрунтування такого перерахунку та відрахування. Також не зважаючи на неодноразові звернення до Відповідача вона так і не отримала жодних документів, які б пояснювали визначення сум сукупного доходу домогосподарства то у реальному обсязі та у обсязі який значно перевищує існуючий дохід.
Про факти порушення її законних прав Позивачка дізналась із відповіді Відповідача на звернення Позивача через органи прокуратури про неналежних обсяг виплати та затримки у виплаті житлової субсидії з жовтня 2024 року. Дану відповідь відповідача було підписано та скеровано лише у період з 09.01.2025. Іншу інформацію про факт визначення надмірно сплачених сум субсидії та їх відрахування Позивачка дізналась із відповіді Уповноваженого з прав людини та відповідей Відповідача які Відповідачем скеровувались до Уповноваженого з прав людини.
Отже не зважаючи на обізнаність із фактом припинення виплати житлової субсидії у квітні 2024 року та відмову у призначенні житлової субсидії у травні 2024 року вона не мала можливості належним чином звернутись до судових органів через неможливість оскарження обставин які були їх невідомі та слугували підставою для Відповідача скасовувати призначену субсидії, визначати суми надмірно сплаченої субсидії та відрахування таких. Відповідач жодним чином не звертався до Позивачки про повернення надмірно сплачених сум, не ознайомлював її із результатами проведеної верифікації, не здійснював відрахування сум надмірно сплаченої субсидії у період червня-вересня 2024 року.
Окремо представник позивача наголошує, що листи Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23.08.2023 №22525-22716/К-53/8-1300/23 та від 21.05.2024 №13536-14316/К-55/8-1300/24, про які згадується в ухвалі судді про залишення позовної заяви без руху від 26.06.2025, не отримані заявницею, не долучались до адміністративного позову та відсутні будь-які підтвердження отримання їх заявницею.
Розглянувши подану представником позивача заяву суддя зазначає таке.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої цієї статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі №809/1087/17, від 22.11.2018 у справі №815/91/18 та від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, та запобігає зловживанням.
Як встановила суддя зі змісту позовної заяви, з 01.05.2023 по 30.04.2024 ОСОБА_1 та її сестрі ОСОБА_2 , яка є недієздатною особою під опікою Позивачки, через ГУ ПФУ у Львівській області було призначено житлову субсидію у розмірах 1 520,71 грн. на опалювальний сезон та 831,40 грн. на неопалювальний сезон.
Надалі, як зазначає представник позивача, з 01.04.2025 виплату субсидії без попередження було припинено. Також не було автоматично продовжено субсидію на період з 01.05.2024 по 31.05.2025.
Також суддя встановила, що листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23.08.2023 №22525-22716/К-53/8-1300/23 повідомлено позивачку, зокрема, про те, що житлова субсидія з травня 2023 року автоматично не була призначена.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 21.05.2024 №13536-14316/К-55/8-1300/24 повідомлено позивачку, зокрема, про те, що за наслідками проведеної верифікації їй припинено виплату житлової субсидії з квітня 2024 року.
Окрім цього, листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.06.2024 №1300-5213-8/06754 повідомлено позивачку про переплату субсидії за період з травня 2023 року по березень 2024 року в сумі 6441,38 грн., яка виникла за наслідками проведеної верифікації.
Таким чином, про порушення своїх прав позивачка повинна була дізнатись щонайменше в червні 2024 року, що свідчить про порушення нею строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, який сплив 13.12.2024.
При цьому до Львівського окружного адміністративного суду позивач звернулась через свого представника 24.06.2025.
Оцінюючи поважність описаних представником позивача причин пропуску строку звернення до суду, зазначає наступне.
Зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому, як правило, не визначено граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення до суду. Окрім цього, не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
У рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії від 25.01.2000 Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі Мушта проти України нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Таким чином, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45).
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, постанова від 22.04.2020 у справі №811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №№120/5780/20-а.
Суддя відзначає, що отримання позивачем відповідей Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини не впливає на початок перебігу строку звернення до суду.
Щодо твердження представника позивача про неотримання позивачем листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23.08.2023 №22525-22716/К-53/8-1300/23 та не долучення такого до позову, суддя відзначає, що представником позивача додано лист Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23.08.2023 №22525-22716/К-53/8-1300/23 до переліку додатків до позовної заяви, та такий міститься в матеріалах справи.
Щодо твердження представника позивача про неотримання позивачем листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 21.05.2024 №13536-14316/К-55/8-1300/24 та не долучення такого до позову, суддя відзначає, що як видно з КП «Діловодство спеціалізованого суду» при первинному зверненні представника позивача до суду з аналогічною позовною заявою (справа №380/8295/25) такий лист був у представника позивача в наявності та долучався до матеріалів адміністративного позову.
Водночас про повторному зверненні до суду вже з даним адміністративним позовом за наслідком повернення ухвалою судді від 13.05.2025 в справі №380/8295/25 позовної заяви через не усунення недоліків позовної заяви, представником позивача не долучався відповідний лист Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Заразом суддя зауважує, що відсутність в матеріалах даного адміністративного позову листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 21.05.2024 №13536-14316/К-55/8-1300/24 не свідчить про не існування такого листа та, тим паче, про неотримання його позивачкою.
Відтак суддя дійшла висновку, що представником позивача чи позивачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у них непереборних та об'єктивних перешкод або труднощів, які не залежали від їх волі та унеможливили своєчасне подання позову.
Таким чином, суддя доходить висновку про неповажність пропуску позивачем строку звернення до суду та відмову в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачу у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З урахуванням вищевикладеного, позовна заява підлягає повернення позивачу.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Враховуючи те, що позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн., такий підлягає поверненню на її користь з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 169, 243, 248 КАС України, суддя, -
відмовити у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України сплачений згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №5 від 03.06.2025 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала судді набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу судді подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Желік О.М.