справа №380/16019/24
09 липня 2025 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Ланкевич Андрій Зіновійович, розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.03.2024 року №11187/13-01-07-09 за платежем «штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки» в сумі 218929,00 грн.
Посилається на те, що Головним управлінням ДПС у Волинській області проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить суб'єкту господарювання - ФОП ОСОБА_1 . За результатами перевірки складено акт від 05.02.2024 року, на підставі якого винесене спірне податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.03.2024 року №11187/13-01-07-09. Позивач з таким рішенням не погоджується та вказав, що у наказі про проведення фактичної перевірки відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки та інформацію, яку контролюючий орган отримав стосовно порушення позивачем вимог чинного законодавства. Отже, вважає, що фактична перевірка проведена за відсутності законних на те підстав. Щодо суті інкримінованих порушень зазначив, що всі розрахункові операції в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » здійснюються із застосуванням програмного реєстратора розрахункових операцій із фіскальним номером 4000797493, режим роботи - онлайн (надалі також - «ПРРО»). Як видно зі змісту рішення ДПС України «Про результати розгляду скарги» №18675/6/9/99-00-06-03-02-06 порушення полягало, зокрема у «не проведенні розрахункових операцій через РРО та невидача розрахункових документів встановленої форми та змісту на загальну суму 1399,00 грн.». Єдиною розрахунковою операцією, яка проводилась позивачем в період перевірки на вказану суму є придбання «Накопичувача IDrive, 64gb». На підтвердження проведення вказаної операції через ПРРО у позивача наявний фіскальний чек ПРРО від 05.02.2024 року та фіскальний чек на повернення. Тому, вважає, що висновки відповідача про не проведення платником податків розрахункових операцій через РРО/ПРРОЮ не знайшли свого підтвердження та спростовані наданими під час проведення перевірки документами. Щодо іншого порушення, нібито встановленого під час перевірки «…нестача товарно-матеріальних цінностей у місці продажу на загальну суму 217530,00 грн, на підставі чого контролюючим органом зроблено висновок про не проведення розрахункових операцій через РРО та не видачу розрахункових документа встановленої форми та змісту…», зазначив, що відсутність інформації у відомостях інвентаризації про залишки товарів на початок звітної дати та вибуття (реалізації) запасів за визначений період виключає можливість вирахування нестачі (залишків) товару. Тобто, процедура встановлення нестач, на які посилається відповідач, є чітко визначена, а її порушення взагалі виключає можливість вирахування надлишку чи нестачі залишків товару. На підставі наведеного вважає, що податкове повідомлення-рішення від 19.03.2024 року №11187/13-01-07-09 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити повністю.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що фактична перевірка проведена правомірно, наказ про проведення фактичної перевірки відповідає вимогам Податкового кодексу України (далі - ПК України), прийнятий з дотриманням визначеної законодавством процедури та за наявності передбачених ПК України підстав для її проведення. Щодо суті виявлених порушень вказала, що перевіркою встановлено порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування і послуг», а саме - встановлено факт проведення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі оплати без застосування РРО та/або ПРРО, без створення та видачі у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій. Також. в ході проведення перевірки встановлено нестачу iPhone в кількості 10 шт. на суму 217530,00 грн. Зазначила, що шляхом аналізу фіскальних чеків із СОД РРО, договору комісії №ДР-30-0124-ЯА від 30.01.2024 року з актом приймання-передачі, який обліковано у формі ведення обліку товарних запасів, та фактичних залишків ТМЦ, встановлено проведення розрахункових операцій без застосування зареєстрованого фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО ф.н.4000797493, без створення у паперовій або електронній формі відповідних розрахункових документів та надання особі, яка отримує товар, в обов'язковому порядку розрахункового документу встановленої форми та змісту на суму 217530,00 грн. За таких обставин вважає, що відповідачем дотримано процедуру проведення фактичної перевірки, відтак прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення від податкове повідомлення-рішення від 19.03.2024 року №11187/13-01-07-09 є правомірним і підстав для його скасування немає. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді від 09.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Головним управлінням ДПС у Волинській області на підставі наказу від 02.02.2024 року №458-п та направлень від 02.02.2024 року №530 та №553 проведена фактична перевірка торгової точки « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт перевірки від 05.02.2024 року №2129/03-20-07-05/ НОМЕР_1 (далі - акт від 05.02.2024 року).
ФОП ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування та зареєстрований платником єдиного податку другої групи, ставка податку 20%. Використовує у своїй діяльності програмний реєстратор розрахункових операцій (далі - ПРРО) фіскальний номер 4000797493.
Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме:
встановлено нестачу товарно-матеріальних цінностей у місці продажу на загальну суму 217530,00 грн, на підставі чого контролюючим органом зроблено висновок про не проведення розрахунковий операцій через РРО та не видачу розрахункових документів встановленої форми та змісту;
не проведення розрахункових операцій через РРО та невидача розрахункових документів встановленої форми та змісту на загальну суму 1399,00 грн.
За результатами розгляду матеріалів акта перевірки Головним управлінням ДІС у Львівській області (за основним місцем обліку платника податків) прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.03.2024 року №11187/13-01-07-09, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 218929,00 грн (218929,00 грн * 100%) за незабезпечення проведення розрахункової операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи програмний РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, за порушення, вчинене вперше.
ФОП ОСОБА_1 скористався правом адміністративного оскарження, однак за наслідками такого, названий акт індивідуальної дії рішенням Державної податкової служби України від 20.06.2024 року №18675/6/99-00-06-03-03-06 залишено без змін.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням контролюючого органу, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Спірними у даній справі питаннями є правильність застосування контролюючим органом: підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України та пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Як свідчать матеріали справи, наказом Головного управління ДПС у Волинській області призначено фактичну перевірку торгової точки « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить суб'єкту господарювання Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 . Підставою вказано підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
За змістом наведених норм, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за умови наявності у контролюючого органу інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкової дисципліни у сферах здійснення розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
Суд звертає увагу, що у наказі Головного управління ДПС у Волинській області №458-п від 02.02.2024 року підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: «Керуючись пп.20.1.9, 20.1.10, 20.1.11 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 п.80.8 ст.80, пп.69.2, пп.69.27 п.69 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ … забезпечити проведення фактичної перевірки, який знаходиться за адресою: просп.Волі, 1, м.Луцьк…».
Обґрунтовуючи підстави проведення перевірки, контролюючий орган посилається на доповідну записку Відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Волинській області від 02.02.2024 року №57/03-20-07-05-01.
Дослідженням вказаного листа, на предмет наявності в ньому фактичних підстав для проведення перевірки позивача, встановлено, що на виконання доручень ДПС України щодо фіскалізації розрахункових операцій у сфері торгівлі складною побутовою технікою проведено аналіз такого виду торгівлі. В ході аналізу баз даних ДПС встановлено, що по господарських одиницях торгової мережі «Ябко» в базах даних СОД РРО відсутні дані про розрахунки за січень 2024 року, що може вказувати на проведення розрахункових операцій при продажу товарів без застосування PPO/ПРО та без видачі відповідного розрахункового документа.
З метою упередження порушень вимог чинного законодавства, контролю за дотриманням платниками податків норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) Відділ звернувся до в.о. начальника Головного управління ДПС у Львівській області з проханням надати дозвіл на проведення фактичних перевірок закладів згідно переліку, в якому, серед інших, вказано платника податків - ФОП ОСОБА_1 .
Даючи оцінку вказаному, суд вважає, що зазначена доповідна записка Відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Волинській області від 02.02.2024 року №57/03-20-07-05-01 в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є інформацією, яка дає підстави для призначення та проведення фактичних перевірок. Відтак, доводи позивача про те, що контролюючим органом було допущено порушення процедури призначення та проведення фактичної перевірки є помилковими.
Подібна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 29.05.2024 року у справі №280/2549/24.
Щодо встановлених порушень пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регулюються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР; в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За визначенням, наведеним у статті 2 Закону №265/95-ВР, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;
розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Згідно із пунктами 1 та 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Отже, за змістом наведених вимог суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) розрахунковий документ встановленої форми та змісту, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах, зокрема: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов'язки суб'єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Отже, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.
Разом з тим, у випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 року у справі №500/6845/21.
Як видно з матеріалів справи, позивача притягнуто до відповідальності у вигляді фінансових санкцій за невиконання обов'язків, встановлених пунктами 1 та 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.
За змістом акта фактичної перевірки від 05.02.2024 року, контролюючим органом встановлено, що при проведенні розрахункової операції 05.02.2024 року - покупки накопичувача IdrIve64ob по ціні 1399,00 грн в безготівковій формі, видано не фіскальний чек №212822 о 15 год. 47 хв.. Розрахункова операція проводилась без застосування зареєстрованого фіскальним сервером контролюючого органу програмного реєстратора розрахункових операцій (ПРРО) 4000797493, без створення у паперовій та/або електронній формі відповідного розрахункового документа, та надання особі, яка отримує товар, в обов'язковому порядку розрахункового документу встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, форма та зміст якого зазначена наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 року №13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів» із змінами та доповненнями.
З цього приводу суд зазначає, що в матеріалах справи наявні чеки №PQVehSQbwUk та №2WBs_xir_RA від 05.02.2024 року, згідно яких зафіксовано факт продажу о 15:52 год накопичувача IDrive 64gb в кількості 1 шт. за ціною 1399,00 грн в безготівковій формі (згідно чеку №PQVehSQbwUk) та о 17:55 год факт повернення вказаного товару (згідно чеку №2WBs_xir_RA). Вказане свідчить про те, що продаж товару відбувся до проведення фактичної перевірки о 15:52 год, а повернення товару під час її проведення о 17:55 год. При цьому суд зауважує, що на вказаних чеках міститься інформація про роботу ПРРО в режимі онлайн за №4000797493, а відтак доводи відповідача щодо проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій чи програмного реєстратора розрахункових операцій, не знаходять свого підтвердження.
Суд також звертає увагу на пункти 2.2.14 та 2.2.16 акта фактичної перевірки, де міститься інформація, що фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій - забезпечено, а створення фіскальних звітних чеків здійснено в електронній формі, що також суперечить доводам контролюючого органу в частині того, що розрахункова операція не була проведена через зареєстрований фіскальним сервером контролюючого органу програмний реєстратор розрахункових операцій.
Інформація стосовно продажу накопичувача IDrive 64gb в кількості 1 шт. в безготівковій формі за ціною 1399,00 грн також відображена в Х-звіті «Зміна 05.02.2024», який був наданий інспекторам контролюючого органу в ході проведення перевірки та міститься в додатках до акта перевірки.
Крім того, суд враховує, що обов'язкові реквізити фіскального чеку встановлені у Положенні про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 року №13 (далі - Положення №13). Відповідно, судом досліджено наявні в матеріалах справи фіскальні чеки №PQVehSQbwUk та №2WBs_xir_RA від 05.02.2024 року та встановлено, що останні відповідають вимогам Положення №13.
З огляду на вказане в сукупності, суд приходить висновку про необґрунтованість та недоведеність встановленого під час фактичної перевірки порушення , а саме - здійснення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій чи програмного реєстратора розрахункових операцій.
Щодо нібито встановленої контролюючим органом нестачі iPhone в кількості 10 шт. на суму 217530,00 грн, суд враховує таке.
Згідно з пунктом 20.1.9 ПК України, контролюючі органи мають право під час проведення перевірки вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.
Водночас проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення. Нестача придбаних товарів має бути виявлена в результаті інвентаризації, яка здійснена під час проведення перевірки, в межах якої вона була призначена (ініційована).
Отож, за своєю суттю інвентаризація - це перевірка фактичної наявності майна і співставлення даних інвентаризації з бухгалтерським обліком. Нестачу товару можна виявити, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період. При цьому відомості щодо даних залишку товарів на початок інвентаризації мають встановлюватись на підставі первинної документації.
Таким чином, проведення платником податків на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2020 року у справі №807/1556/17, від 18.03.2024 року у справі №120/2466/23 та від 15.04.2024 року справі №120/2764/23.
Разом з тим, вимога щодо проведення інвентаризації у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить суб'єкту господарювання - ФОП ОСОБА_1 , контролюючим органом не вручалася та не направлялася. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов'язку доведення правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що спірне рішення відповідача від 19.03.2024 року №11187/13-01-07-09 про порушення ФОП ОСОБА_1 пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є таким, що не відповідає критеріям, визначеним у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно частини 1 статті 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю. А тому, виходячи з положень пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, спірне рішення слід скасувати як протиправне.
Щодо судового збору, то згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 19.03.2024 року №11187/13-01-07-09 за платежем «штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки» в сумі 218929 (двісті вісімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79003; код ЄДРПОУ ВП: 43968090) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 2189 (дві тисячі сто вісімдесят дев'ять) гривень 29 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.