10 липня 2025 рокусправа № 380/12155/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Брильовського Р.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕЯ ГРАНД АВТО» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕЯ ГРАНД АВТО» до Львівської митниці, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/700054/2 від 30.04.2025; №UA209000/2025/700055/2 від 30.04.2025; №UA209000/2025/700049/2 від 23.04.2025; №UA209000/2025/700052/2 від 23.04.2025; №UA209000/2025/700051/2 від 23.04.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання зовнішньоекономічного контракту у квітні-травні 2025 року здійснив поставку на митну територію України п'яти транспортних засобів, де митну вартість задекларував за основним методом (за ціною договору (контракту), однак Львівська митниця під час митного оформлення вказаного товару не погодилась із задекларованою митною вартістю і прийняла 5 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів. З вказаними рішеннями позивач не погоджується, вважає, що надав до митного оформлення достатні та достовірні документи на підтвердження заявленого рівня числових значень складових митної вартості товару; що митний орган застосував резервний метод коригування всупереч процедурі, встановленій положеннями Митного кодексу України.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 відкрито провадження у справі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у своїх запереченнях вказує, що Львівська митниця встановила невідповідності у поданих документах, відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення всіх складових митної вартості, визначеної за основним методом, та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. За результатами встановлених розбіжностей декларанту у всіх випадках відповідно до статті 53 Митного кодексу України надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано. У зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували митні декларації, де вартість товару зі схожими характеристиками становить іншу більшу вартість. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Основним видом економічної діяльності ТОВ «АЛЕЯ ГРАНД АВТО» є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (45.11).
02.12.2024 позивач (покупець) уклав із компанією Alliance Co. LTD (Піденна Корея) (продавець) Контракт (зовнішньоекономічний) № 0212 (далі - Контракт), за п. 1.1. якого продавець зобов'язується поставити покупцю, а покупець оплатити автомобілі бувші у використанні (надалі - товар). Асортимент, кількість та ціни товару вказуються у інвойсах, що формуються на кожну партію товару, і є невід'ємними частинами цього Контракту.
У п. 2.1 Контракту визначено, на взаємини сторін за контрактом поширюється дія Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2020. Конкретні умови поставки встановлюються і фіксуються в інвойсах до цього контракту.
Ціни та загальна вартість кожної партії Товару вказується в інвойсах, які складають невід'ємну частину цього Контракту. Загальна вартість Контракту складає 500 000 Доларів США (П'ятсот тисяч Доларів США 00 центів) (п. 3.1-3.2 Контракту).
Оплата кожної партії Товару здійснюється протягом 180 (ста вісімдесяти) днів після отримання Товару у нього на складі, або після повного виконання Контракту в частині об'ємів поставок. Можлива попередня оплата. Валюта платежу по Контракту - Долар. Оплата здійснюється шляхом банківського переказу. У випадку, якщо Продавець замовляє транспортний засіб для транспортування Товару до складу Покупця на прохання та за рахунок Покупця, оплата витрат по транспортуванню здійснюється на основі виставлених Продавцем інвойсів. Це може бути або окремий інвойс за транспортування Товару, або в інвойсі на поставку Товару буде окремою лінійкою вказано вартість доставки до кордону України, та по території України (п. 4.1-4.2 Контракту).
На виконання Контракту позивач придбав у продавця п'ять транспортних засобів, що використовувався, пошкоджені після ДТП, а саме:
1. VOLKSWAGEN TIGUAN, 2020 року випуску, вартість транспортного засобу згідно з Рахунком-фактурою (інвойсом) №169231 від 27.12.2024 становить 7 365 доларів США, а вартість транспортування у цьому ж інвойсі становить 1 500 доларів США.
2. BMW X3, 2021 року випуску, вартість транспортного засобу згідно з Рахунком-фактурою (інвойсом) №88090 від 20.12.2024 становить 11 212 доларів США, а вартість транспортування у цьому ж інвойсі становить 1 500 доларів США.
3. LAND ROVER, 2018 року випуску, вартість транспортного засобу згідно з Рахунком-фактурою (інвойсом) №744929 від 19.12.2024 становить 5 339 доларів США, а вартість транспортування у цьому ж інвойсі становить 1 500 доларів США.
4. HYUNDAI SONATA, 2018 року випуску, вартість транспортного засобу згідно з Рахунком-фактурою (інвойсом) №443243 від 02.01.2025 становить 2 763 доларів США, а вартість транспортування у цьому ж інвойсі становить 1 500 доларів США.
5. VOLKSWAGEN TIGUAN, 2021 року випуску, вартість транспортного засобу згідно з Рахунком-фактурою (інвойсом) №554714 від 13.12.2024 становить 9 386 доларів США, а вартість транспортування у цьому ж інвойсі становить 1 500 доларів США.
З метою митного оформлення цих транспортних засобів позивач подав до Львівської митниці митні декларації: 25UA209180029319U8 від 28.04.2025; 25UA209180029318U9 28.04.2025; 25UA209180025885U5 14.04.2025; 25UA209180026014U0 14.04.2025; 25UA209180026012U1 14.04.2025.
Разом з митними деклараціями позивач надав копії документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість:
Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 169231 27.12.2024; 88090 20.12.2024; 744929 19.12.2024; 443243 02.01.2025; 554714 13.12.2024;
Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) 169231 27.12.2024; 88090 20.12.2024; 744929 19.12.2024; 443243 02.01.2025; 554714 13.12.2024;
Статус особи, яка подає митну декларацію 1;
Загальна декларація прибуття 25UA141000442057Z5 25.04.2025; 25UA141000442057Z5 25.04.2025; 4420-22412-002402 20.12.2024;
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 2601-202501-018162 03.01.2025; 2024-1230-0392-9543 30.12.2024; 2826-202412-079283 30.12.2024; 2025-0106-0394-2335 06.01.2025;
Банківський платіжний документ, що стосується товару 250102/000182430 02.01.2025; 250102/000182430 02.01.2025;
Документ, що підтверджує вартість перевезення товару бн 28.04.2025; бн 28.04.2025; бн 11.04.2025; бн 11.04.2025; бн 11.04.2025;
Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 0212 02.12.2024;
Інші некласифіковані документи Довідка 26.04.2025; Довідка 11.04.2025; Перепустка 27.04.2025; Перепустка 13.04.2025; Перепустка 11.04.2025; Фото 28.04.2025; Фото 14.04.2025; Фото 12.04.2025; Цінова інформація 20.06.2024; Цінова інформація 12.04.2025; Технічні характеристики 14.04.2025;
Митний орган, дослідивши документи, додані до митних декларацій, надіслав позивачу вимогу, в якій відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просив надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару.
Після розгляду усього наданого пакету документів, Митниця не погодилась із заявленою позивачем митною вартістю товарів та прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів відносно позивача, а саме:
1. №UA209000/2025/700054/2 від 30.04.2025 у графі 33 якого висловила наступні зауваження:
- декларантом заявлено, що КТЗ придбано на аукціоні, однак з поданих до митного контролю документів (цінова інформація) неможливо встановити покупця, тому існує імовірність наявності ще одного посередника, що може свідчити про понесення додаткових витрат, які не включені до митної вартості;
- згідно з swift платежу № 250102/000182430 на суму 37 021,00 USD неможливо ідентифікувати оплату за товар, оскільки до митного контролю інвойси які зазначені в гр. 70 даного платежу не надавалися;
- відповідно до заявлених декларантом умов поставки (CIF- PL GDANSK) покупець несе всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна (портові витрати, навантажувально-розвантажувальні роботи). На підтвердження транспортних витрат до митного контролю надано довідку №б/н від 28.04.2025 яка митним органом до уваги не взята тому, що відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів митниці не надано. Разом з тим, відповідно до ч.6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформлені товарів за заявленою декларантом, або уповноваженою ним особою митною вартістю при неподані декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Але жодних документів та відомостей, що підтверджують усі складові транспортні витрати та відповідальну особу за перевезення, митному органу не надано.
2. №UA209000/2025/700055/2 від 30.04.2025 у графі 33 якого висловила наступні зауваження:
- декларантом заявлено, що КТЗ придбано на аукціоні, однак з поданих до митного контролю документів (цінова інформація) неможливо встановити покупця, тому існує імовірність наявності ще одного посередника, що може свідчити про понесення додаткових витрат, які не включені до митної вартості;
- згідно з swift платежу № 250102/000182430 на суму 37 021,00 USD неможливо ідентифікувати оплату за товар, оскільки до митного контролю інвойси які зазначені в гр. 70 даного платежу не надавалися;
- відповідно до заявлених декларантом умов поставки (CIF- PL GDANSK), покупець несе всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна (портові витрати, навантажувально-розвантажувальні роботи). На підтвердження транспортних витрат до митного контролю надано довідку №б/н від 28.04.2025 яка митним органом до уваги не взята тому, що відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів митниці не надано. Разом з тим, відповідно до ч.6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформлені товарів за заявленою декларантом, або уповноваженою ним особою митною вартістю при неподані декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Але жодних документів та відомостей, що підтверджують усі складові транспортні витрати та відповідальну особу за перевезення, митному органу не надано
3. № UA209000/2025/700049/2 від 23.04.2025 у графі 33 якого висловила наступні зауваження:
- декларантом заявлено, що КТЗ придбано на аукціоні, однак з поданих до митного контролю документів (цінова інформація) неможливо встановити покупця, тому існує імовірність наявності ще одного посередника, що може свідчити про понесення додаткових витрат, які не включені до митної вартості;
- відповідно до заявлених декларантом умов поставки (CIF- PL GDANSK) покупець несе всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна (портові витрати, навантажувально-розвантажувальні роботи). На підтвердження транспортних витрат до митного контролю надано довідку №б/н від 11.04.2025 яка митним органом до уваги не взята тому, що відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів митниці не надано. Разом з тим, відповідно до ч.6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформлені товарів за заявленою декларантом, або уповноваженою ним особою митною вартістю при неподані декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Але жодних документів та відомостей, що підтверджують усі складові транспортні витрати та відповідальну особу за перевезення, митному органу не надано
4. №UA209000/2025/700052/2 від 23.04.2025 у графі 33 якого висловила наступні зауваження:
- в рахунку фактурі № 443243 від 02.01.2025 передбачено 100% передоплату за товар, однак до митного контролю не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- декларантом заявлено, що КТЗ придбано на аукціоні, однак з поданих до митного контролю документів (цінова інформація) неможливо встановити покупця, тому існує імовірність наявності ще одного посередника, що може свідчити про понесення додаткових витрат, які не включені до митної вартості;
- відповідно до заявлених декларантом умов поставки (CIF- PL GDANSK), покупець несе всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна (портові витрати, навантажувально-розвантажувальні роботи). На підтвердження транспортних витрат до митного контролю надано довідку №б/н від 11.04.2025 яка митним органом до уваги не взята тому, що відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів митниці не надано. Разом з тим, відповідно до ч.6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформлені товарів за заявленою декларантом, або уповноваженою ним особою митною вартістю при неподані декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Але жодних документів та відомостей, що підтверджують усі складові транспортні витрати та відповідальну особу за перевезення, митному органу не надано.
5. №UA209000/2025/700051/2 від 23.04.2025 у графі 33 якого висловила наступні зауваження:
- в рахунку фактурі № 554714 від 13.12.2024 передбачено 100% передоплату за товар, однак до митного контролю не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- декларантом заявлено, що КТЗ придбано на аукціоні, однак з поданих до митного контролю документів (цінова інформація) неможливо встановити покупця, тому існує імовірність наявності ще одного посередника, що може свідчити про понесення додаткових витрат, які не включені до митної вартості;
- відповідно до заявлених декларантом умов поставки (CIF- PL GDANSK) покупець несе всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна (портові витрати, навантажувально-розвантажувальні роботи). На підтвердження транспортних витрат до митного контролю надано довідку №б/н від 11.04.2025 яка митним органом до уваги не взята тому, що відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів митниці не надано. Разом з тим, відповідно до ч.6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформлені товарів за заявленою декларантом, або уповноваженою ним особою митною вартістю при неподані декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Але жодних документів та відомостей, що підтверджують усі складові транспортні витрати та відповідальну особу за перевезення, митному органу не надано.
Стосовно проведених консультацій та обраного методу коригування у вказаних рішеннях зазначено наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III».
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували:
1. Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/700054/2 від 30.04.2025 - мд № UA205150/2025/6383 від 22.04.2025 де митна вартість товару визнана митним органом та становить 17719.00 USD за шт. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.
2. Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/700055/2 від 30.04.2025 - мд № UA408040/2025/2058 від 21.03.2025 де митна вартість товару визнана митним органом та становить 20751.71 USD за шт. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.
3. Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/700049/2 від 23.04.2025 - мд № UA206060/2025/1488 від 24.03.2025 де митна вартість товару визнана митним органом та становить 11914.64 USD за шт. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.
4. Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/700052/2 від 23.04.2025 - мд № UA500110/2025/2840 від 14.04.2025 де митна вартість товару визнана митним органом та становить 6800.00 USD за шт. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.
5. Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/700051/2 від 23.04.2025 - мд № UA408040/2025/1371 від 26.02.2025 де митна вартість товару визнана митним органом та становить 18570.83 USD за шт. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.
Сума донарахованих митних платежів за рішеннями становить:
1. За рішенням про коригування митної вартості № UA209000/2025/700054/2 від 30.04.2025 - 115 104,29 грн (10 % ввізне мито у розмірі 35 970,09 грн та 20 % ПДВ у розмірі 79 134,20 грн).
2. За рішенням про коригування митної вартості № UA209000/2025/700055/2 від 30.04.2025 - 104 037,59 грн (10 % ввізне мито у розмірі 32 511,75 грн та 20 % ПДВ у розмірі 71 525,84грн).
3. За рішенням про коригування митної вартості № UA209000/2025/700049/2 від 23.04.2025 - 64 777,37 грн (10 % ввізне мито у розмірі 20 242,93 грн та 20 % ПДВ у розмірі 44 534,44 грн).
4. За рішенням про коригування митної вартості № UA209000/2025/700052/2 від 23.04.2025 - 31 163,02 грн (10 % ввізне мито у розмірі 9 738,45 грн та 20 % ПДВ у розмірі 21 424,57 грн).
5. За рішенням про коригування митної вартості № UA209000/2025/700051/2 від 23.04.2025 - 99 442,85 грн (10 % ввізне мито у розмірі 31 075,89 грн та 20 % ПДВ у розмірі 68 366,96 грн).
Не погоджуючись із вказаними рішеннями митного органу позивач звернувся до суду. Суд встановив, що предметом цього позову є рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700054/2 від 30.04.2025, № UA209000/2025/700055/2 від 30.04.2025, № UA209000/2025/700049/2 від 23.04.2025, № UA209000/2025/700052/2 від 23.04.2025, № UA209000/2025/700050/2 від 23.04.2025.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи з доводів позивача, а також заперечень відповідача, при розгляді цієї справи, суд має надати оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів оцінку на предмет їх відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права та критеріїв законності й обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, які наведені у пунктах 1 та 3 частини 2 статті 2 КАС України. Окрім цього, для зручності та зрозумілості, оцінка на предмет правомірності оскаржуваних актів буде проводитись, виходячи із релевантних норм права, а також обґрунтувань, які такі рішення містять.
Надаючи оцінку доводам сторін щодо законності оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.
Відповідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 1 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.
Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Згідно з частиною 8 статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів:
1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;
2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;
3) відомості про найменування країн відправлення та призначення;
4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;
5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів;
6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про надання забезпечення сплати митних платежів: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі надання забезпечення сплати митних платежів);
7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови;
8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України;
9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу;
10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).
Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною 2 статті 52 МК України декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу
Частиною 5 статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частинами 2 та 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин 4,5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
У свою чергу, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, витрати на транспортування після ввезення (пункт 2 частини 11 статті 58 МК України).
Враховуючи зазначене, суд вважає за доцільне визначити те, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу.
При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20.
Також, Верховним Судом ще у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16 та від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16 наголошувалося, що відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
Витребування документів, визначених частиною 3 статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.
В постанові від 20.03.2020 року у справі № 480/АА23/18 Верховний Суд також висловив правову позицію, відповідно до якої неподання декларантом документів, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
У постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18 Верховний Суд наголосив, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598). Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
При цьому, згідно з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2021 року у справі №540/2605/18, від 07.05.2020 року у справі №1.380.2019.001625, від 07.02.2023 року у справі №804/5961/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.
Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, суд, з урахуванням наявних письмових пояснень та доказів, що містяться у матеріал справи, дійшов висновку про те, що на доведення митної вартості товарів за основним методом позивачем було надано митному органу такий обсяг документів, який не тільки відповідає приписам ст. 53 МК України, а й повною мірою підтверджує заявлений рівень митної вартості товарів. У відповідача було достатньо документів та засобів, які дають змогу дослідити заявлені числові значення митної вартості товарів, однак митний орган лише формально зазначив про наявність підстав, для витребування додаткових документів, не конкретизуючи при цьому, які конкретно факти покладені в основу надання вимог про надання додаткових документів від декларанта.
Усі вимоги відповідача були загальними й формальними, їх зміст не відображав наявність обґрунтованого сумніву відповідача, що стосувався однієї із наведених вище підстав. В свою чергу, вимагаючи додаткові документи, Митниця не вказувала на існування ознак підробки наданих документів, або виявлення нею певних розбіжностей між задекларованими складовими митної вартості товарів та вартості товару, відображеної у рахунках-фактурах. Зрештою, такі ознаки підробки та невідповідності не випливають як із фактичних обставин справи, так і не встановлені Митницею при коригуванні митної вартості товару.
Фактично, єдиною підставою для вимоги надати додаткові документи стали не ознаки підробки документів, їх невідповідність, чи відсутність фіксації усіх складових митної вартості, а лише розбіжність із митною вартістю товарів, що ввозилися раніше.
За результатом дослідженням матеріалів справи суд не погоджується із висновками відповідача, викладеними у оскаржуваних рішеннях, а також із доводами представника відповідача, що наведені у заявах по суті справи, стосовно того, що подані позивачем документи на підтвердження митної вартості товарів документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та місять розбіжності.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
З приводу обраного відповідачем методу коригування суд зазначає наступне.
Суд з'ясував, що митний орган застосував другорядний метод коригування « 2ґ» згідно з ст. 64 МК України.
Як передбачено пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, з наступними змінами та доповненнями, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».
Однак оскаржуване рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Такі обставини вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за другорядним методом 2ґ (резервний метод).
Отже, обираючи метод коригування митної вартості товарів, відповідач діяв не у спосіб, та не в межах, передбачених законом, а відтак, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є незаконними не необґрунтованими й підлягають скасуванню.
Надаючи оцінку доводам сторін щодо обґрунтованості оскаржуваних рішень суд виходить з такого.
Суд встановив, що в усіх п'яти рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач наводив наступні ідентичні підстави для коригування митної вартості товарів, а саме: (І) в рахунку фактурі передбачено 100% передоплату за товар, проте до митного контролю не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; згідно swift платежу, неможливо ідентифікувати оплату за товар, оскільки до митного контролю інвойси які зазначені в гр. 70 даного платежу не надавалися; (ІІ) декларантом заявлено, що КТЗ придбано на аукціоні, проте з поданих до митного контролю документів (цінова інформація) неможливо встановити покупця, тому існує імовірність наявності ще одного посередника, що може свідчити про понесення додаткових витрат, які не включені до митної вартості; (ІІІ) надані до митного оформлення документи не дозволяють встановити вартість перевезення транспортного засобу.
Стосовно зауваження про ненадання банківських платіжних документів, що стосуються оскаржуваного товару суд з'ясував, що такі зауваження митний орган висловив стосовно оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700054/2 від 30.04.2025, №UA209000/2025/700055/2 від 30.04.2025, №UA209000/2025/700052/2 від 23.04.2025, №UA209000/2025/700051/2 від 23.04.2025.
Суд встановив, що в межах митного оформлення за оскаржуваним рішенням №UA209000/2025/700054/2 від 30.04.2025 позивач ввозив автомобіль VOLKSWAGEN TIGUAN, який придбав у продавця на підставі рахунку-фактури №169231 від 27.12.2024 за 7 365 доларів США. На підтвердження понесених витрат позивач надав до митного оформлення банківський платіжний документ №250102/000182430 02.01.2025. У гр. 70 цього документа міститься посилання на Контракт, рахунок фактуру №169231 від 27.12.2024, а також на інші рахунки-фактури, зокрема, №88090 від 20.12.2024 та №443243 від 02.01.2025.
З наявних матеріалів справи суд встановив, що згадані інвойси стосуються поставок автомобіля BMW X3 (рахунок-фактура №88090 від 20.12.2024), в межах митного оформлення якого було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/700055/2 від 30.04.2025, та автомобіля HYUNDAI SONATA (рахунок-фактура №443243 від 02.01.2025), в межах митного оформлення якого було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/700052/2 від 23.04.2025.
Вказаний банківський платіжний документ також було долучено до митного оформлення в межах оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/700055/2 від 30.04.2025 та №UA209000/2025/700052/2 від 23.04.2025.
На підставі наведеного суд висновує, що наданий до митного оформлення банківський платіжний документ №250102/000182430 02.01.2025 стосувався оплати фактурної вартості поставленого товару за різними рахунками-фактурами, й що такий банківський документ стосувався окремих рахунків-фактур лише в частині. Натомість гр. 70 цього банківського документа містить чітке посилання на інвойси, на підставі яких здійснювалась оплата, що дозволяло митному органу належним чином перевірити заявлені числові значення складових митної вартості товару.
Стосовно зауважень відповідача в межах митного оформлення за рішенням №UA209000/2025/700051/2 від 23.04.2025 суд встановив, що позивач ввозив автомобіль VOLKSWAGEN TIGUAN, який придбав на підставі рахунка-фактури №554714 від 13.12.2024. На підтвердження понесених витрат позивач надав до митного оформлення банківський платіжний документ № 241220/000182079 від 20.12.2024, у гр. 70 якого міститься посилання на згаданий рахунок-фактуру №554714 від 13.12.2024.
Таким чином суд вважає, що позивач надав до митного оформлення документи, які підтверджують факт сплати фактурної вартості товару, а отже наведене зауваження митного органу є формальним та безпідставним.
Стосовно доводів митного органу про придбання транспортних засобів на аукціонах й можливих посередників суд зазначає, що відповідно до п. 1.1 Контракту Продавець зобов'язується поставити Покупцю, а Покупець оплатити автомобілі бувші у використанні. Для суду очевидно, що продавець може продати покупцю (позивачеві) лише той товар, який перебуває у власності продавця.
В матеріалах справи наявні відомості про те, що ввезені транспортні засоби придбані на аукціоні, однак згадані митним органом аукціони відбулися до того, як продавець продав позивачеві транспортні засоби. На підставі цього суд дійшов висновку про те, що такі аукціони стосуються тих обставин, за яких сам продавець набув у власність транспортні засоби, однак для цілей визначення митної вартості такі обставини не мають значення, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів слідує, що саме продавець був власником транспортних засобів, а також те, що усі розрахунки здійснювалися між ним та позивачем.
Стосовно зауваження митного органу з приводу витрат на транспортування товару суд зазначає, що відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 у якій зазначено, що «закон не визначає доказ/докази, яким/-ми має бути підтверджений розмір витрат на перевезення, то такі витрати можна підтвердити будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид таких доказів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення товарів».
Крім того суд звертає увагу, що відповідно до п. 4.2 Контракту у випадку, якщо Продавець замовляє транспортний засіб для транспортування Товару до складу Покупця на прохання та за рахунок Покупця, оплата витрат по транспортуванню здійснюється на основі виставлених Продавцем інвойсів. Це може бути або окремий інвойс за транспортування Товару, або в інвойсі на поставку Товару буде окремою лінійкою вказано вартість доставки до кордону України, та по території України. Відповідно до цитованого пункту договору, з урахуванням умов поставок, в усіх інвойсах №169231 від 27.12.2024, №88090 від 20.12.2024, №744929 від 19.12.2024, №443243 від 02.01.2025, №554714 від 13.12.2024 окремою лінійкою виділено вартість транспортування до поіменованого місця поставки, а саме порту у Ґданську, Польща, і така вартість транспортування склала 1 500 доларів США.
Отже, суд вважає таке зауваження відповідача формальним і необґрунтованим.
Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд погоджується з твердженням представника позивача, що позивач разом з митними деклараціями до митного органу надав усі належні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.
Відтак, з огляду на викладене, а також зважаючи на безпідставність доводів митного органу, викладених у оскаржуваному рішенні, суд вважає, що у працівників митного органу були наявні всі правові підстави для застосування першого методу визначення митної вартості товару за ціною угоди. Однак, митний орган безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та визначив митну вартість товару за додатковим методом.
Указане свідчить про безпідставність та необґрунтованість оскаржуваних у цій справі рішень Львівської митниці про коригування митної вартості товарі.
Суд вважає, що коригування митної вартості є способом мінімізації шкоди державі від невірного декларування товарів, що ввозяться на територію України, однак таке корегування, як і будь-яке інше рішення суб'єкта владних повноважень, має відповідати критеріям законності, які наведені у частині 2 статті 2 КАС України, чого відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень не дотримано.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 07.02.2023 у справі №815/6775/17, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності, суд вважає, що відповідачем не доведено суду правомірність прийняття оскаржуваних позивачем рішень про коригування митної вартості товарів, відтак такі підлягають скасуванню.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕЯ ГРАНД АВТО» (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 367а, ЄДРПОУ 44608387) до Львівської митниці (79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товару № UA209000/2025/700054/2 від 30.04.2025, UA209000/2025/700055/2 від 30.04.2025, UA209000/2025/700049/2 від 23.04.2025, UA209000/2025/700052/2 від 23.04.2025, UA209000/2025/700051/2 від 23.04.2025.
Стягнути з Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕЯ ГРАНД АВТО» (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 367а, ЄДРПОУ 44608387) судовий збір у розмірі 4 974,30 (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят чотири) гривень, (тридцять) копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович