справа № 380/4867/25
09 липня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 (далі відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якій позивач просив:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 та збільшення пенсії на 20 відсотків у відповідності до частини 2 статті 6 ЗУ “Про статус гірських населених пунктів в Україні», оформлених у виді відповіді, надісланої ОСОБА_1 - неправомірними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на 20 відсотків у відповідності до частини 2 статті 6 ЗУ “Про статус гірських населених пунктів в Україні», починаючи з часу призначення пенсії 21 грудня 2024 року.
Ухвалою від 17.03.2025 суддя залишила позовну заяву без руху.
Ухвалою від 20.03.2025 суддя відкрила провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу призначено пенсію за вислугу років. Зазначає, що є особою, яка проживає на території гірського населеного пункту та має право на гарантії і пільги, встановлені Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні». Відтак, звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії та збільшити розмір пенсії на 20%, у відповідності до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні». Однак, відповідач, відмовив у здійсненні такого перерахунку. Позивач вважає такі дії протиправними.
Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України від 15.02.1995 № 56/95-ВР «Про статус гірських населених пунктів в Україні» (далі - Закон 56/95) розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків. Відповідно до Прикінцевих положень Закону України від 19.11.2024 № 4059- ІХ «Про Державний бюджет України па 2025 рік» (далі - Закон № 4059) встановлено, що у 2025 році частина 2 статті 6 Закону № 56/95 застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів Україні. Станом на сьогодні, рішень Уряду щодо розміру пільг громадянам, яким надано статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, не приймалося.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених позовних вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
Позивач перебуває на пенсійному обліку у ГУ ПФУ у Львівській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 має право на гарантії і пільги, встановлені Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».
Листом 26.02.2025 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України від 15.02.1995 № 56/95-ВР "Про статус гірських населених пунктів в Україні» (далі - Закон 56/95) розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків. Відповідно до Прикінцевих положень Закону України від 19.11.2024 № 4059- ІХ «Про Державний бюджет України па 2025 рік» (далі - Закон № 4059) встановлено, що у 2025 році частина 2 статті 6 Закону № 56/95 застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів Україні. Станом на сьогодні, рішень Уряду щодо розміру пільг громадянам, яким надано статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, не приймалося. Надбавка за проживання в гірській місцевості з технічних причин не встановлена.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальні умови, норми і порядок пенсійного забезпечення за особливостями спеціального статусу громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, визначені цим Законом, який має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" від 15.02.1995 №56/95-ВР (далі Закон № 56/95) встановлює критерії, за якими населені пункти набувають статусу гірських, визначає основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються.
До гірських населених пунктів належать міста, селища міського типу, селища, сільські населені пункти, які розташовані у гірській місцевості, мають недостатньо розвинуті сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність (частина перша статті 1 Закону № 56/95).
Статтею 5 Закону № 56/95 визначено порядок визначення та надання громадянам статусу особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського:
Статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.
У разі, коли підприємство, установа, організація розташовані за межами населеного пункту, якому надано статус гірського, але мають філії, представництва, відділення, інші відокремлені підрозділи і робочі місця в населених пунктах, що мають статус гірських, на працівників, які постійно в них працюють, поширюється статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського.
Посвідчення видається також окремим громадянам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів, умови проживання яких відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону, а також громадянам, які постійно працюють або несуть службу на лісогосподарських підприємствах, гідрометеорологічних станціях, заставах, обсерваторіях, інших об'єктах, що розташовані поза межами населених пунктів в місцевостях, що відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону.
Рішення виконавчого органу місцевої ради про відмову у наданні (припиненні) громадянинові статусу особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Згідно із частиною 2 статті 6 Закону № 56/95 розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.
Фінансування збільшення розміру пенсій, передбачене цією частиною, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, законодавством визначено право особи на збільшення розміру пенсії у разі якщо особа проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського.
Підпунктом 3 пункту 4 розділу ІІ Порядку № 3-1 визначено, що для встановлення до пенсії надбавок, підвищень, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною, допомог пред'являються такі документи: посвідчення або інший документ, що підтверджує проживання, роботу (навчання) особи на території населеного пункту, якому надано статус гірського (для підвищення пенсії згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні»).
Суд встановив, що відповідно до посвідчення СеріїА №223 від 25.09.2023, ОСОБА_1 має право на гарантії і пільги, встановлені Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».
Відповідачем встановлена обставина не заперечується.
Відтак, позивачу згідно вказаних документів, надано статус особи, яка проживає на території гірського населеного пункту.
Отже, позивач має право на пільги, визначені статтею 6 Закону № 56/95 на підвищення пенсії на 20 відсотків, звернулася з заявою про перерахунок пенсії у визначений Порядком № 3-1 спосіб, надавши всі документи, визначені Законом № 56/95 та Порядком №3-1.
Таким чином, суд вважає, що дії відповідача в частині відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 та збільшення пенсії на 20 відсотків у відповідності до частини 2 статті 6 ЗУ “Про статус гірських населених пунктів в Україні», оформлених у виді відповіді є протиправними.
З урахуванням вищевикладеного суд, з метою ефективного поновлення порушених прав позивача у спірних відносинах, вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із збільшенням на 20 відсотків у відповідності до частини 2 статті 6 ЗУ “Про статус гірських населених пунктів в Україні», з 21.12.2024.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 КАС України, суд
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 та збільшення пенсії на 20 відсотків у відповідності до частини 2 статті 6 ЗУ “Про статус гірських населених пунктів в Україні», оформлених у виді відповіді, надісланої ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , із збільшенням на 20 відсотків у відповідності до частини другої статті 6 Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні» з дати призначення пенсії - 21.12.2024.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.