36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
29.03.2007 Справа №14/411
м. Полтава
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Управління механізації будівництва № 23", вул. Шевченка,11, с. Терешки, Полтавський район, Полтавська область, 38762
до Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі, вул. Шевченка,7, м. Полтава, 36011
про скасування рішення
Суддя Іваницький Олексій Тихонович
Представники:
від позивача: Райда О.С., дов. б/н від 11.10.2006р.
від відповідача: Букко Н.В., дов. №40 від 09.01.2007р.
Суть спору: Розглядається позов про скасування рішення №101 від 22.06.2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату страхувальниками страхових внесків.
В судовому засіданні 29.03.2007р. за клопотанням сторін було оголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Ухвалою господарського суду Полтавської області №14/411 від 31.08.2006р. строк вирішення спору за клопотанням сторін було продовжено.
Ухвалою заступника голови господарського суду полтавської області Пушка І.І. від 11.10.2006р. склад суду було змінено в зв'язку з відпусткою судді Іваницького О.Т. і справа передана на розгляд судді Плехановій Л.Б.
Суддя Плеханова Л.Б. прийняла справу до свого провадження і відклала її розгляд на 14.11.2006р.
Ухвалою заступника голови господарського суду Полтавської області Ціленка В.А. від 09.11.2006р. склад суду було змінено в зв'язку з виходом із відпустки судді Іваницького О.Т. і справа передана йому на розгляд.
Суддя Іваницький О.Т. прийняв справу до свого провадження і розглянув її по суті.
Позивач 18.01.2007р. подав заяву (вх. №0736 канц. суду) про зупинення провадження у справі №14/411 до вирішення справи №5/437 щодо правомірності винесеного відповідачем рішення №45 від 03.03.2006р. та об'єднання в одне провадження зазначених справ (заява від 18.01.2007р. вх.№0737 канц.суду).
Суд відхилив зазначену заяву, оскільки відсутні підстави, передбачені п.3 ч.1 статті 156, ч.1 статті 116 КАС України, для зупинення провадження у справі та об'єднання справ в одне провадження.
Відповідач у відзиві на позов, а його представник у судових засіданнях, проти заявлених вимог заперечують, посилаючись на правомірність оспорюваного рішення.
Дослідивши і оцінивши матеріали справи і подані докази, заслухавши представників сторін, суд встановив, що 22.06.2006 року Управлінням Пенсійного Фонду України в Полтавському районі, м. Полтава (далі - відповідач) було винесено рішення № 101 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату страхувальниками страхових внесків, яке Відкритим акціонерним товариством «Управління механізації будівництва 23», с. Терешки (далі - позивач) було отримано 3 липня 2006 року.
Відповідно до рішення Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі № 101 у позивача виникла заборгованість по сплаті страхових внесків і на підставі цього до нього було застосовано фінансові санкції, зокрема, штраф у розмірі 59328, 77 грн. та нараховано пеню в розмірі 21655,00грн.
З даним рішеннями відповідача позивач не погоджується з наступних підстав:
- всупереч вимозі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, ст. 106 п. 3 - територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
У відповідності до п. 8.3. Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» - вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Такої вимоги позивач не отримував, а відразу було винесено рішення № 101 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату страхувальниками страхових внесків, тобто оспорюване рішення було прийнято без вимоги про сплату боргу та застосовані фінансові санкції.
В заяві від 26.10.2006р. (вх. №12914 канц. суду) позивач зазначає, що відповідно до рішення № 101 від 22.06. 2006 року відповідач застосував до позивача фінансові санкції у вигляді: штрафу в розмірі 59328, 77 грн. та пені у розмірі 21655 грн. Але нарахування розміру фінансових санкцій, на думку позивача, не відповідає дійсним обставинам справи. Згідно з ч. 2 п. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі - 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
У рішенні відповідача № 101 від 22.06.2006р. встановлено позивачу штраф у розмірі 59328,77 грн., виходячи з розміру заборгованості позивача на суму 118657,54 грн.
Дане нарахування штрафних санкцій зі сторони відповідача спростовується актом звірки між сторонами по справі, відповідно до якого заборгованість позивача складає 84317,22 грн., і підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Отже, невірне нарахування відповідачем штрафних санкцій є підставою для скасування рішення №101 від 22.06.2006р.
Крім того, позивач у поясненнях від 06.03.2007р. (вх.№03905 канц. суду) повідомив про те, що за весь час сплати ним страхових внесків до УПФ в Полтавському районі зазначені внески зараховувались як сплата суми штрафних санкцій, а відповідно заборгованість за поточний місяць збільшувалась.
Пунтом 10.11. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування до Пенсійного фонду України встановлено, що у разі коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
При цьому протягом п'яти робочих днів після закінчення базового звітного місяця орган Пенсійного фонду складає повідомлення, в якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 22 цієї Інструкції, яке надсилається (вручається) такому платнику. При цьому корінець повідомлення залишається в органі Пенсійного фонду.
Повідомлення вважається надісланим (врученим) платнику, якщо його передано посадовій особі юридичної особи або фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, адвокату, приватному нотаріусу під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Позивач зазначає, що жодного повідомлення про зарахування сплачених поточних страхових внесків позивачем в суми штрафних санкцій до винесення рішення № 101 від 22 червня 2006 року не було отримано, чим було порушено норму закону, стосовно порядку застосування нарахування штрафних санкцій, наслідком чого стало незаконність винесення рішення №101 від 22.06.2006року про застосування фінансових санкцій.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В належність сплати страхових внесків за спірний період позивач 18.01.2007р. в якості доказів подав платіжні доручення за 2006 рік, що є первинними документами та підтверджують факт виконання обов'язку позивача сплати страхових внесків УПФ в Полтавському районі.
З заявленими позивачем вимогами, суд не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до частини 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом 10 робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суму недоїмки. У разі незгоди з розрахованою сумою недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду.
Вимоги про сплату боргу надсилались позивачу рекомендованими листами з повідомленням про отримання. Повідомлення повертались з відміткою про відмову від отримання рекомендованого листа (копії повідомлень у матеріалах справи).
Тобто, зазначені вимоги позивачем не були отримані не внаслідок порушень зі сторони відповідача, не через відсутність організації за вказаною адресою, а через повне ігнорування керівником та адміністрацією підприємства вимог чинного законодавства, зокрема обов'язків страхувальника, передбачених ст. 17 названого Закону.
Рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків приймається залежно від строку затримки платежу, по факту сплати. Тобто, фінансова санкція та пеня розраховуються від дати виникнення недоїмки на дату її погашення. При затримці сплати у строк до 30 календарних днів розмір фінансової санкції становить 10% не сплачених своєчасно сум; при затримці у строк до 90 календарних днів включно - 20% зазначених сум; при затримці понад 90 календарних днів - 50% зазначених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених страхових внесків нараховується пеня у розмірі 0,1% зазначених сум коштів, розрахована за колений день прострочення платежу (п.2 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Отже, отримання чи неотримання вимоги про сплату боргу на винесення рішення про нарахування фінансових санкцій та нарахування пені не впливає.
Розрахунок фінансової санкції здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, на підставі даних картки особового рахунку платника.
Відповідно до частини 13 ст.106 вищезазначеного Закону про нарахування пені та накладення штрафів посадова особа виконавчих органів Пенсійного фонду України, в даному випадку начальник управління ПФУ в Полтавському районі, яка діє на підставі Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 142/6730, виносить рішення, яке протягом 3-х робочих днів із дня винесення надсилається страхувальнику.
Протягом десяти робочих днів з дня одержання рішення страхувальник повинен сплатити вказані суми штрафів та пені або в цей же строк має право оскаржити зазначене рішення з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це органу Пенсійного фонду , яким прийнято це рішення.
Повідомлення позивача до управління ПФУ в Полтавському районі не надсилалось, факт його відсутності підтверджено представником позивача та матеріалами справи.
Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Так, в даному випадку, страхові внески за звітний місяць квітень 2005 року в сумі 20567,47 грн. (згідно розрахунку зобов'язання по сплаті страхових внесків за квітень 2005 року) підприємство мало сплатити до 20 травня 2005 року включно.
Суму нарахованих внесків вчасно сплачено не було, у зв'язку з чим виникла заборгованість по внесках.
Перша сплата заборгованості була 10.08.05 в сумі 13661,62 грн., тобто із затримкою сплати на 82 дні.
Оскільки заборгованість у позивача виникла як по сплаті внесків із фонду оплати праці, так і по внесках із заробітної плати, то і штрафні санкції та пеня нараховувались по кожному виду внесків окремо за програмою, розробленою Пенсійним фондом України.
Заборгованість позивача по сплаті внесків за несвоєчасну сплату, щодо якої було винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, виникла 20.05.05 р., а погашати вказану заборгованість позивач почав 10.08.05 р.
Відповідно до пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пункту 9.3.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, після повного погашення заборгованості начальником управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі 22 червня 2006 року було винесено рішення № 101 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату внесків.
Сума штрафних санкцій та пені, нарахованих за несвоєчасну сплату внесків з фонду оплати праці (32,3%, 31,8%), складає 75356,20 грн., з яких штрафні санкції - 55239,49 грн., пеня - 20116,71 грн.
Сума штрафних санкцій та пені, нарахованих за несвоєчасну сплату внесків із заробітної плати (1 та 2%), складає 5627,57 грн., з яких штрафні санкції - 4089,28 грн., пеня - 1538,29 грн.
Всього по даному рішенню сума штрафних санкцій складає 59328,77 грн., пені - 21655,00 грн., що підтверджується розрахунками, доданими до справи.
Відповідно до пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі затримки платежу від 31 до 90 календарних днів нараховується штрафна санкція у розмірі 20% сплаченої суми, тобто 13661,62 х 20% = 2732,32. Пеня нараховується у розмірі 0,1% від сплаченої суми за кожний день прострочення платежу: (13661,62 х 0,1%) х 82 = 1120,25 грн.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як зазначається в частині першій статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно зі статтею 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Незважаючи на неодноразові відкладення розгляду справи, позивач у відповідності до вимог статей 49-51, 69-72,76,79 КАС України так і не подав належних доказів, щодо обґрунтування відомостей про обставини, які мають значення для справи.
Відповідач у відповідності до вимог статей 49-51, 69-72, 76, 79 КАС України надав належні докази ( у матеріалах справи ) якими оспорив та спростував відомості позивача про обставини справи.
З врахуванням наявних у справі документів та матеріалів суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог щодо скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі №101 від 22.06.2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду у зв'язку з відсутністю та недоведеністю обставин, якими обґрунтовувались вимоги, та їх безпідставністю щодо скасування оспорюваного рішення.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 2,4-12,23,47-52,56,58-59,60,62-63,65, 69-71,79,86-87,94,158-163,167 та п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у позові повністю.
Суддя Іваницький О.Т.
Примітки :
1. Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 та ч. 3 та ч. 5 ст. 186 КАС України.
2. Наслідки набрання законної сили судовим рішенням зазначені у ст. 255 КАС України.