Провадження №2/522/4750/25
Справа № 522/5936/25
10 липня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
в складі: судді - Бондар В.Я.,
за участі секретаря судового засідання - Єрагінової К.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Приморського районного суду м. Одеси 26.03.2025 надійшов позов Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 48 560,93 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між АТ «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_1 09.02.2018 укладено кредитний договір №200976458701, видано кредитну картку з кредитним лімітом 10 000 грн, який пізніше було збільшено до 32 305,57 грн. Відповідач не виконує взяті на себе кредитні зобов'язання, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість, яка станом на 10.01.2025 становить 48 560,93 грн, з яких: 32 305,57 грн - заборгованість за кредитом; 16 255,36 грн - заборгованість по процентам.
Ухвалою суду від 27.03.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 29.04.2025.
З метою належного сповіщення відповідача, розгляд справи у судовому засіданні 29.04.2025 було відкладено на 19.06.2025.
Розгляд справи у судовому засіданні 19.06.2025 відкладено внаслідок задоволення однойменної заяви представника відповідача, наступне зсідання призначено на 07.07.2025.
До суду 04.07.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив, який зареєстрований судом 07.07.2025.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у відзиві просить відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що у заяві №200976458701 від 09.02.2018, яку підписав відповідач, не міститься істотних умов договору, розміру процентів за користування кредитом, строків повернення коштів тощо. Паспорт споживчого кредиту доданий до позову не слід приймати до уваги, адже в ньому не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та Додаток №3, №4 до вказаної пропозиції не містять підтвердження, що саме їх відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву від 09.02.2018, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містити умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані до позову, розмірах і порядках нарахування. Роздруківка з сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення однієї із сторін. Тому, відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення процентів за користування кредитними коштами. Розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, тому не підтверджує наявність заборгованості. Відповідач в рахунок погашення заборгованості за весь період сплатив 40 211,17, тоді як заборгованість за тілом кредиту становить 32 305,57 грн. Враховуючи, що умовами кредитного договору сторони не обумовили сплату процентів за користування кредитними коштами, слід було зарахувати в рахунок погашення боргу за тілом кредиту, а тому борг відсутній.
У судовому засіданні 07.07.2025 прийнято відзив відповідача. Представник відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти позову.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Позивач у позові просить розглянути справу за його відсутності.
Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
У судовому засіданні 07.07.2025 суд перейшов до стадії проголошення рішення, оголосивши, що проголошення рішення відбудеться 10.07.2025.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли кредитні відносини.
Судом встановлено, що 09 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Перший Український міжнародний банк» з метою отримання банківських послуг та підписав заяву №200976458701 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту, яким визначено відсотки по договору (а.с.10, 11).
Тобто, ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт у розмірі 10 000 грн зі сплатою 49% річних.
Згідно довідки про збільшення кредитного ліміту, 09.02.2018 ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт у розмірі 10 000 грн, а 19.11.2019 кредитний ліміт збільшено до 32 305,57 грн (а.с.41).
Заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору станом на 10.01.2025 становить 48 560,93 грн, з яких: 32 305,57 грн - заборгованість за кредитом; 16 255,36 грн - заборгованість за процентами (а.с.42-57).
Розрахунок заборгованості дійсно не є первинним бухгалтерським документом, про що вказує представник відповідача, однак приймається судом до уваги, адже виконаний на підставі даних виписки по рахунку ОСОБА_1 , яка, в свою чергу, є первинним бухгалтерським документом (а.с.48-59).
АТ «Перший український міжнародний банк» 13.01.2025 направляв ОСОБА_1 письмову вимогу (повідомлення), за яким вимагав виконати зобов'язання та сплатити заборгованість у загальному розмірі 48 560,93 грн (а.с.36-37).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку позивач).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вказувалося вище ОСОБА_1 особисто 09.02.2018 підписав заяву №200976458701 та паспорт споживчого кредиту, у якому визначені істотні умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, встановленні проценти за користування коштами та строк кредитування, тощо.
Договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним.
Факт отримання грошових коштів за договором відповідачем не заперечується.
Представник відповідача вказує, що не слід приймати до уваги паспорт споживчого кредиту, адже його підписання не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми та посилається на висновок Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду викладений у постанові від 23 травня 2022 року при розгляді справи №393/126/20.
Дійсно, у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду викладений у постанові від 23 травня 2022 року при розгляді справи №393/126/20 зазначено, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
За таких обставин Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Суд не вказує, що підписаний ОСОБА_1 паспорт споживчого кредиту є частиною кредитного договору, однак підписання паспорту споживчого кредиту свідчить про повідомлення боржника про істотні умови кредитування.
Тому, посилання представника відповідача щодо не прийняття до уваги паспорту споживчого кредиту є безпідставними.
Крім того, про обізнаність відповідача щодо необхідності сплати процентів за користування кредитом свідчить виписка по рахунку, згідно якої, як вказує сама представник відповідача Попова О.А., ОСОБА_1 внесено було 40 211,17 грн, а тіло кредиту становить 32 305,57 грн.
Таким чином, на момент розгляду справи відповідач не погасив заборгованість, доказів на спростування розрахунку позивача суду не представлено, АТ «ПУМБ» нараховано лише відсотки за користування коштами, про встановлення яких був обізнаний ОСОБА_1 .
На підставі вищенаведеного суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача всієї суми заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України, тобто, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн, відповідно до платіжної інструкції №753 від 11.03.2025 (а.с.72).
Після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку, щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими і доведеними.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829, м. Київ, вул. Андріївська, буд.4) заборгованість за кредитним договором №200976458701 від 09.02.2018 у розмірі 48 560 (сорок вісім тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 93 (дев'яносто три) копійки, з яких:
- 32 305,57 грн - заборгованість за кредитом;
- 16 255,36 грн - заборгованість процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829, м. Київ, вул. Андріївська, буд.4) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 10 липня 2025 року.
Суддя: В.Я.Бондар