Справа № 305/4320/24
Закарпатський апеляційний суд
10.07.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/1009/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 12.11.2024.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. судового збору.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 024242 від 31.10.2024 та постанови судді від 12.11.2024 вбачається, що 31.10.2024 о 12 год, прикордонним нарядом «Контрольний пост» у контрольованому прикордонному районі на напрямку 413 прикордонного знаку на околиці н.п. Лазещина (територія Ясінянської селищної громади Рахівського району Закарпатської області), було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 при здійсненні спроби незаконного перетину державного кордону з України до Румунії поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України. Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, та вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді від 12.11.2024 скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Посилається на те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про його наміри на незаконний перетин державного кордону. Пояснював працівникам прикордонної служби, що перебував неподалік від лінії державного кордону не з метою його перетину, а з метою придбання транспортного засобу в м. Рахів. Разом з тим, довідка про затримання від 31.10.2024 не містить маршруту його руху, позначення лінії державного кордону, схеми вчинення правопорушення, фото-, чи відео фіксації, а скріншоти з мобільного телефону не можуть вважатися належним доказом, оскільки їх походження невідоме. Просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що такий пропущено з поважних причин, оскільки не брав участі в розгляді справи, так як не був належним чином повідомлений про час та місце її розгляду, а зі змістом оскаржуваної постанови та матеріалами справи ознайомився 05.12.2024.
-2-
Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Кофанов А. В. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з'явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, відомостей про поважність причин чергової неявки не надали. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, чи захисника, в апеляційному розгляді справи, не є обов'язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та захисника-адвоката Кофанова А. В., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП. Разом з тим, враховується заява захисника-адвоката Кофанова А. В. про можливість розгляду справи у їх відсутності.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає до задоволення, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 не був присутнім в судовому засіданні під час розгляду справи щодо нього. При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 вручена чи надіслана копія постанови у передбачених ч. 1 ст. 285 КУпАП триденний строк. Інших даних, ніж ті, які зазначені в апеляційній скарзі, щодо дати ознайомлення з оскаржуваною постановою судді від 12.11.2024, а саме 05.12.2025, в матеріалах справи відсутні.
З врахуванням наведеного, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на захист та доступ до правосуддя, доводи клопотання щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає поважними, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови таким, що підлягає до задоволення і такий строк поновлюється.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані.
-3-
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 024242 від 31.10.2024 стверджується, що 31.10.2024 о 12 год, прикордонним нарядом «Контрольний пост» у контрольованому прикордонному районі на напрямку 413 прикордонного знаку на околиці н.п. Лазещина (територія Ясінянської селищної громади Рахівського району Закарпатської області), було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 при здійсненні спроби незаконного перетину державного кордону з України до Румунії поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст. 9, 12 Закону Украъни «Про державний кордон України», за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються протоколом про адміністративне затримання ОСОБА_1 від 31.10.2024, довідкою про затримання ОСОБА_1 прикордонним нарядом «КрП» на напрямку 413 прикордонного знаку ділянка відповідальності ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, та його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Поряд з тим, жодного доказу, який би ставив під сумніви правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , стороною захисту не надано.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які б давали підстави вважати, що інспектор прикордонної служби ОСОБА_3 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, і що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі.
Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що вищевказаний інспектор діяв у межах наданих йому повноважень.
Разом з тим, під час розгляду апеляційної скарги не встановлено й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших неправомірних дій під час затримання ОСОБА_1 .
Крім того, не надано доказів того, що відносно ОСОБА_1 під час його затримання був вчинений моральний тиск чи незаконні дії з боку прикордонного наряду. Між тим, апеляційний суд бере до уваги відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 оскаржував незаконні дії працівників прикордонної служби, які склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення у передбачений законом спосіб.
Апеляційний суд бере до уваги те, що зміст складеного щодо ОСОБА_1 протоколу свідчить про те, що такий відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, у ньому відображені всі необхідні й передбачені цими нормами відомості та обставини, у тому числі чітко викладена суть адміністративного правопорушення, зокрема і те, що ОСОБА_1 намагався перетнути державний кордон України поза межами пунктів пропуску.
-4-
При цьому, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до диспозиції частини першої статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , суть вчиненого ним правопорушення полягає у спробі незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Згідно ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Отже, ознакою об'єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною першою статті 204-1 КупАП є, зокрема, перетинання або спроба перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи апеляційний суд оцінює як обрану лінію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, оскільки вони спростовуються сукупністю належних та допустимих доказів, повно та всебічно досліджених судом першої інстанції, які в своїй сукупності підтверджують намір ОСОБА_1 на перетин державного кордону України поза межами пункту пропуску.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи доведено, що 31.10.2024 о 12 год ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України в Румунію поза пунктом пропуску, в результаті чого був виявлений та затриманий прикордонним нарядом в межах контрольованого прикордонного району на околиці н.п. Лазещина на напрямку 413 прикордонного знаку.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні переконливі відомості, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_1 , який є мешканцем с. Томаківка Дніпропетровської області, знаходився у межах контрольованого прикордонного району на околиці н.п. Лазещина на напрямку 413 прикордонного знаку, під час дії воєнного стану та тимчасової заборони чоловікам у віці від 18 до 60 років перетину державного кордону України, з іншою метою, а ніж спроба незаконного перетину державного кордону поза межами пунктів пропуску.
При цьому, апеляційний суд враховує і той факт, що стороною захисту не надано жодних доказів, які б із достовірністю свідчили про те, що ОСОБА_1 станом на 31.10.2024 мав право на вільний виїзд за межі України через встановлені пункти пропуску, або перебуває на військовому обліку і йому надана відстрочка від мобілізації.
-5-
Тому, доводи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 намірів на незаконний перетин державного кордону, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі не знаходять свого підтвердження та спростовуються наведеними вище судженнями.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд звертає увагу на те, що стороною захисту не надано жодних доказів у підтвердження посилань на те, що ОСОБА_1 перебував у місці затримання з метою покупки автомобіля.
Крім того, апеляційний суд зазначає, під час затримання у своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 вказував на те, що їхав за автомобілем у м. Мукачево, а в апеляційній скарзі зазначено, що у м. Рахів. Вказані суперечності викликають обґрунтовані сумніви у достовірності вказаної версії сторони захисту, що дає підстави визнати їх такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене ним правопорушення.
Таким чином, докази покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження в апеляційній скарзі про незаконність оскаржуваної постанови, не знайшли свого підтвердження і такі відхиляються.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззаперечну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставиться йому за провину.
Тому, доводи апеляційної скарги про те, що довідка про затримання від 31.10.2024 не містить маршруту руху ОСОБА_1 , позначення лінії державного кордону, схеми вчинення правопорушення, фото-, чи відео фіксації, а скріншоти з мобільного телефону не можуть вважатися належним доказом, оскільки їх походження невідоме, - апеляційний суд визнає неспроможними і такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, так як наявні в матеріалах справи докази є достатніми для підтвердження факту спроби ОСОБА_1 на перетин державного кордону в незаконний спосіб.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та, на думку апеляційного суду, є спробою уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.
За таких обставин, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності є підтвердженням в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, отже судом першої інстанції під час розгляду справи дотримано вимоги ст. 279, 280 КУпАП, доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, а адміністративне стягнення, яке накладено на нього у межах санкції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, і в свою чергу є необхідним і достатнім для виправлення і виховання ОСОБА_1 у дусі точного та неухильного додержання законів та запобігання новим правопорушенням.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
-6-
Також, апеляційний суд констатує, що при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд першої інстанції належним чином врахував вимоги ст. 33 КУпАП, характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, і прийшов до вірного висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, яке на думку апеляційного суду, сприятиме вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, тобто відповідає передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не надано жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Рахівського районного суду Закарпатської області від 12.11.2024.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 12.11.2024 щодо нього, - без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя