11.07.2025 Справа №607/25035/24 Провадження №1-кп/607/457/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі с/з ОСОБА_2
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024212050000093 від 02 серпня 2024 року про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Буглів Лановецького району Тернопільської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , несудимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.152 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
законного представника
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника адвоката ОСОБА_6
потерпілої ОСОБА_7
законного представника
потерпілої ОСОБА_8
та представника потерпілої адвоката ОСОБА_9
Статтею 30-2 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що держава здійснює захист дітей від сексуального насильства (у тому числі від сексуальної експлуатації та вчиненого з боку батьків або осіб, які їх замінюють), а також дітей, які постраждали від такого насильства або стали його свідками (очевидцями).
11 червня 2024 року у період часу з 12.00 год. до 18.00 год. неповнолітня ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи в компанії знайомих, серед яких був неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розпивали алкогольні напої на гірськолижному комплексі «Савич-Парк» та на дачах, що розташовані на перехресті вул. Київська та вул. Генерала Мирона Тарнавського у м. Тернополі.
В подальшому 11 червня 2024 року близько 18.00 год. потерпіла ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_3 вдвох з дач, що розташовані на перехресті вул. Київська та вул. Генерала Мирона Тарнавського у м. Тернополі, попрямували в сторону ТРЦ «Подоляни», що по вул. Текстильна, 28Ч в м. Тернополі.
Перебуваючи неподалік ТРЦ «Подоляни», 11 червня 2024 року близько 18.30 год. потерпіла ОСОБА_7 вирішила скоротити дорогу та направилися через закинуту будівлю поруч ТРЦ «Подоляни», що по вул. Текстильна, 28Ч в м. Тернополі, де у обвинуваченого ОСОБА_3 , який йшов позаду потерпілої ОСОБА_7 , виник умисел, спрямований на зґвалтування останньої.
Реалізуючи свій умисел, 11 червня 2024 року близько 18.30 год. обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні закинутої будівлі поблизу ТРЦ «Подоляни», що по вул. Текстильна 28Ч в м. Тернополі, підійшовши ззаду до неповнолітньої ОСОБА_7 , руками кинув її на землю спиною донизу, після чого сів на груди ОСОБА_7 та утримуючи її руки своїми ногами, користуючись відсутністю сторонніх осіб, які б могли йому перешкодити, діючи умисно, з мотивів задоволення свої статевої пристрасті, маючи намір на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням в тіло ОСОБА_7 з використанням геніталій, приспустив шорти та білизну, в які був одягнений та діставши статевий член своєю рукою, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки та бажаючи їх настання, нехтуючи правом на статеву свободу та статеву недоторканість неповнолітньої ОСОБА_7 , без згоди останньої почав нахиляти його до обличчя останньої, яка в цей час почала кричати, опиратися та крутити головою.
В цей момент неподалік закинутого приміщення поблизу ТРЦ «Подоляни», що по вул. Текстильна 28Ч в м. Тернополі, у автомобілі перебував ОСОБА_10 та розмовляючи по телефону, почув крики ОСОБА_7 , після чого вирішив глянути, що відбувається.
Близько 18.30 год. 11 червня 2024 року ОСОБА_10 увійшов до закинутого приміщення поблизу ТРЦ «Подоляни», що по вул. Текстильна 28Ч в м. Тернополі, де на першому поверсі побачив спроби орального проникнення обвинуваченим ОСОБА_3 в тіло ОСОБА_7 без її згоди, після чого з наміром зупинити дії ОСОБА_3 , крикнув останньому, щоб той зупинився та одразу ж почав відтягувати його від неповнолітньої ОСОБА_7 , на що обвинувачений ОСОБА_3 у свою чергу підтягнув власні шорти, почав штовхати ОСОБА_10 і намагався втекти.
Зазначені неправомірні дії обвинуваченого ОСОБА_3 , що були припинені втручанням ОСОБА_10 , викликали у неповнолітньої ОСОБА_7 короткочасні переживання страху, смутку, обурення, образи та відрази, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 вчинив протиправні дії сексуального характеру щодо останньої без її згоди, посягаючи таким чином на нормальний моральний, психологічний стан неповнолітньої ОСОБА_7 .
Таким чином, з причин, що не залежали від волі обвинуваченого ОСОБА_3 , останній не вчинив до кінця усіх дій, які вважав необхідними для орального проникнення в тіло ОСОБА_7 , оскільки ОСОБА_10 припинив його протиправні дії своїм втручанням.
Своїми діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.15 ч.3 ст.152 КК України, тобто - незакінчений замах на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій без добровільної згоди (зґвалтування), щодо неповнолітньої.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.152 КК України, не визнав та повідомив, що точної дати, коли відбувались події, не пригадує, проте пояснив, що в той день він домовився про зустріч із своїм другом на ім'я ОСОБА_11 . Надалі перебуваючи з компанією в Савич парку м. Тернополя, він на прохання ОСОБА_11 зустрів біля 11 школи потерпілу ОСОБА_7 , з якою раніше не був знайомий, та привів її в компанію. Надалі вони з ОСОБА_7 та ОСОБА_12 розпивали алкогольні напої, а приблизно через 2 години пішли в магазин «Ласунка», що поблизу ресторану «Бахус», щоб придбати ще алкогольні напої. В подальшому вони продовжили розпивати придбані алкогольні напої на території дачного кооперативу, що знаходиться навпроти ресторану «Бахус», пробувши там ще приблизно 2 години. Потім ОСОБА_12 пішов додому, а вони з ОСОБА_7 залишились, проте через деякий час також пішли звідти в напрямку ТРЦ «Подоляни», при цьому спілкувались між собою. Дійшовши до закинутої будівлі, вони вжили ще алкоголь, який в них залишився. Таким чином в той день він вжив близько 1 літри горілки, а тому подальших подій не пам'ятає, проте не думає, що міг би вчинити відносно потерпілої дії, які йому інкримінуються згідно обвинувального акту.
Зазначив, що просив вибачення у потерпілої та частково відшкодував завдану шкоду в сумі 7000 грн.
Цивільний позов потерпілої про відшкодування моральної шкоди визнає частково, проте на яку суму, не повідомив.
Законний представник обвинуваченого ОСОБА_5 вважає, що цивільний позов потерпілої щодо відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню в межах 20000 грн.
Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.152 КК України, його вина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення доведена зібраними в ході досудового розслідування доказами, що були предметом дослідження під час судового розгляду, зокрема:
Показаннями неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 , допитаної в судовому засіданні з врахуванням її віку та поданого клопотання з використанням технічних засобів з іншого приміщення судув присутності законного представника - ОСОБА_13 та представника потерпілої - адвоката ОСОБА_9 . Так, потерпіла пояснила, що 11 червня 2024 року близько 12.00 год. вона приїхала на вул. Тарнавського в м. Тернополі, та в подальшому в «Савич-Парку» проводила час в компанії знайомих, що налічувала близько 5-6 осіб, серед яких був і обвинувачений ОСОБА_3 , з якими вони вживали алкогольні напої, а саме горілку, та прогулювались, в тому числі поблизу ТРЦ «Подоляни». В подальшому близько 18.00 год. вони усі розійшлись та вона вирушила на зупинку громадського транспорту біля ТРЦ «Подоляни», щоб поїхати додому, а ОСОБА_3 сказавши, що йому також потрібно в ту сторону, йшов позаду неї та вони в цей час не спілкувалися. Проходячи біля незавершеного будівництва поруч ТРЦ «Подоляни», вона вирішила скоротити дорогу, пройшовши через вказане приміщення. Однак коли вона зайшла всередину, ОСОБА_3 штовхнув її ззаду в спину, від чого вона впала на землю. Коли вона перебувала в положенні лежачи на спині, ОСОБА_3 сів на неї зверху та намагався стягнути з неї штани, щоб здійснити з нею статевий акт, при цьому утримував її за ноги, стискаючи їх колінами, а також утримував її руки. При цьому обвинувачений в цей час нічого їй не говорив. У відповідь вона почала кричати та кликати на допомогу, та на її крик прибігли двоє хлопців, які стягнули ОСОБА_3 з неї. Надалі вона зателефонувала до свого хлопця, який приїхавши на місце події, викликав працівників поліції.
Зазначила, що їй частково відшкодовано завдану моральну шкоду в розмірі 5000 грн., а тому підтримує поданий нею цивільний позов щодо стягнення з ОСОБА_3 в її користь 495 000 грн. Просить обвинуваченого ОСОБА_3 не позбавляти волі в разі відшкодування завданої моральної шкоди.
Показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_14 , який суду пояснив, що він являється цивільним чоловіком потерпілої ОСОБА_7 та одного дня влітку 2024 року, точної дати пригадати не зміг, йому зателефонував невідомий раніше чоловік та розповів, що відносно ОСОБА_15 намагались вчинити сексуальні дії, а також невідомий повідомив, що потерпіла перебуває біля незавершеного будівництва поруч ТРЦ «Подоляни». Коли він приїхав на місце події, то побачив ОСОБА_15 , яка стояла збоку в брудному одязі, а також в цей час невідомий раніше чоловік шарпався із обвинуваченим ОСОБА_3 . Також зі слів невідомого чоловіка він дізнався, що той знаходився неподалік незавершеного будівництва та почув крики про допомогу потерпілої. Коли він прибіг, то побачив, що ОСОБА_3 лежав на ОСОБА_7 , а тому почав відтягувати його від потерпілої. Надалі він викликав працівників поліції.
Показаннями допитаного в судовому засіданні в режимі відеоконференції свідка ОСОБА_10 , який суду пояснив, що у 2024 році, точної дати пригадати не зміг, коли він перебував в автомобілі поблизу одного з торгових центрів, що знаходиться на околиці міста Тернополя, почув із закинутої будівлі жіночий крик про допомогу. Вийшовши з автомобіля, він пішов до вказаної будівлі та зайшовши в приміщення, під сходами побачив невідомого йому хлопця, як встановлено обвинуваченого ОСОБА_3 , який сидів на дівчині, як було встановлено пізніше потерпілій ОСОБА_7 , притискаючи її до землі, шорти у нього були приспущені, та він намагався запхати свій статевий орган в рот потерпілої. На його окрик вказаний хлопець почав ховати свій статевий орган, натягувати шорти та встав з дівчини. Надалі він його затримав. Також в подальшому до них підійшов його товариш, який з його телефону зателефонував знайомому потерпілої, номер телефону якого вказала остання. Надалі знайомий потерпілої приїхав на місце події та викликав поліцію. Повідомив, що і обвинувачений, і потерпіла перебували в стані алкогольного сп'яніння, про що свідчив їх зовнішній вигляд та запах алкоголю з порожнини рота. Зазначив, що в ході досудового розслідування в приміщенні відділення поліції в м. Обухів з ним проводились слідчі дії, в тому числі і впізнання.
Показаннями свідка ОСОБА_12 , допитаного в судовому засіданні в присутності законного представника - ОСОБА_16 , який суду пояснив, що він перебував із своїми друзями ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та його дівчиною в Савич-парку, з якими вони вживали алкогольні напої. Надалі вони також зустріли ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . Його друзі розійшлись, а він із ОСОБА_3 та ОСОБА_7 придбали у магазині ще 0,5 л. горілки, які випили, перебуваючи на дачах на мікрорайоні «Бам». Після цього він пішов додому, а ОСОБА_3 та ОСОБА_7 залишились.
Показаннями свідка ОСОБА_17 , допитаного в судовому засіданні в присутності законного представника - ОСОБА_19 , який суду пояснив, що всередині літа 2024 року він перебував разом із ОСОБА_12 в ОСОБА_20 -парку, де до них також приєднались ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , з яким він до цього вже був знайомий. Надалі ОСОБА_21 із ОСОБА_3 та ОСОБА_7 пішли в магазин, щоб придбати алкогольні напої, а він пішов від них до свого знайомого на ім'я ОСОБА_22 , а тому про подальші події йому нічого невідомо.
Показаннями свідка ОСОБА_23 , допитаного в судовому засіданні в присутності законного представника - ОСОБА_24 , який суду пояснив, що в червні 2024 року, точної дати пригадати не зміг, близько 13.00 год. біля ресторану «Бахус» він зустрів ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , які перебували в стані алкогольного сп'яніння, про що свідчив запах алкоголю від них. Вони повідомили, що направляються в магазин «Ласунка», щоб придбати ще алкогольні напої. Надалі близько 17.00 год. він, перебуваючи на території житлового комплексу поблизу Савич парку, знову зустрів ОСОБА_3 та ОСОБА_25 , які вживали горілку та запитували у нього, де знаходиться зупинка громадського транспорту, після чого направились в сторону ресторану «Бахус». Вказав, що при цьому ОСОБА_3 та ОСОБА_25 поводили себе як пара, спілкувались між собою, тримались за руки.
Крім наведених показань потерпілої та свідків винуватість ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення доводиться також оголошеними та проаналізованими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за №42024212050000093 від 02 серпня 2024 року, зі змісту якого вбачається, що в ході судового розгляду 10.07.2024 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області справи про вчинення ОСОБА_7 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 178 КУпАП, остання повідомила суду про факт вчинення 11.06.2024 р. стосовно неї замаху на зґвалтування ОСОБА_3 , що мало місце неподалік ТРЦ «Подоляни» у м. Тернополі по вул. Текстильна, 28Ч.
(а.м.к.п. 68);
- копією постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільськї області від 10.07.2024 р., згідно якої провадження у справі про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 178 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, а матеріали справи направлено до Тернопільської окружної прокуратури для вирішення питання про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування за фактом вчинення щодо ОСОБА_7 протиправних дій з посягання на її статеву свободу та статеву недоторканість.
(а.м.к.п. 73-75);
- висновком експерта судової психологічної експертизи №968/24-26 від 24.09.2024 р., з якого вбачається, що узагальнюючи результати проведеного комплексного порівняльного аналізу відеозапису допиту від 15.08.2024 р. потерпілої ОСОБА_7 , з метою оцінки змістовних і якісних характеристик наданих показів, в цілому дозволяють зробити висновок про те, що в поведінкових та емоційних проявах останньої виявлено ознаки пережитих психотравмуючих ситуацій, що проявлялось наступним чином: протягом вільної розповіді та діалогу між психологом та потерпілою, остання співпрацювала з психологом та надавала щиру інформацію щодо досліджуваних подій: самостійно та активно розповідала про обставини досліджуваної події, без вагань та ознак фантазування доводила повну інформацію щодо здійснення відносно неї протиправних дій зі сторони особи, яку називала ОСОБА_26 , відповідала на уточнюючі питання, поставлені до неї психологом, що в свою чергу допомагає реконструювати події, які розслідуються у кримінальному провадженні.
Комунікативна діяльність ОСОБА_7 у процесі відтворення нею обставин подій, що зафіксовані у ході проведення допиту за її участю від 15.08.2024 р. та результати перегляду відеозапису дозволяють експерту зробити висновок про виявлені зміни відносно базового типу поведінки потерпілої, а також зміна її мовленнєвого стилю викладення інформації, в тому числі поява в мові ознак, які характерні при переживанні особою психотравмуючих подій, що оцінювались тільки в контексті «цілісної моделі поведінки» та здійснювались саме на моментах, коли «нейтральна зона» розмови перейшла в основну тему опитування потерпілої. Під час розповіді про протиправні дії по відношенню до неї - ОСОБА_15 щиро та безпосередньо зазначає, що якби в неї був вибір, то вона б не хотіла, щоб її допит фіксували на відеокамеру, також вона зазначає, що взагалі не хотіла б говорити про ситуацію, в якій вона опинилася, що пояснюється особливістю психіки потерпілої, яка застосовує захисну реакцію у вигляді витіснення травмуючих пережитих подій, при цьому за ОСОБА_15 спостерігаються ознаки, які вказують на її хвилювання, появу сорому, розгубленості (нервовий сміх, опускання очей, почервоніння шкіри обличчя), особливо це відзначалось вже на початку розмови із спеціалістом, де фіксувались вищезазначені реакції допитуваної.
У поведінці потерпілої ОСОБА_7 під час допиту від 15.08.2024 р. ознак впливу інших осіб на покази, які надає потерпіла ОСОБА_27 - експертом не виявлено. Ознак, які вказували б на наявність явного або прихованого психологічного тиску, відкритих або прихованих погроз до ОСОБА_7 з боку учасників вказаної дії та сторонніх осіб не виявлено.
Інформація, яка виявлена під час перегляду наданого відеозапису допиту від 15.08.2024 р. за участю ОСОБА_7 вказує на психологічну достовірність показів, про які вона повідомляє: достатність відомостей у показаннях, відповіді та пояснення потерпілої дозволяють встановити хронологічну послідовність в досліджуваній ситуації. Через зміст сполучених ОСОБА_15 відомостей можна відтворити події, які розглядаються, їх деталі, особливості виникнення та перебіг, реконструювати діалог, який був присутній, а саме: емоційно розділяє характер та хронологію досліджуваної події, відтворює картину дій, в ситуації, яка досліджується: докладно розповідає, про те, де саме та в якому положенні лежала, які дії були з боку ОСОБА_28 по відношенню до неї, що вона під час цього робила, демонструє за допомогою активної жестикуляції: де були коліна ОСОБА_28 , послідовно інформуючи про подальші його дії; в ході спілкування пригадує об'єкти та предмети, надаючи їм характеристику, конкретизує обставини, характеризує місце, описує свої відчуття, пригадуючи та переживаючи неприємну ситуацію, в якій вона опинилася.
(а.м.к.п. 79-85);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.09.2024 р., згідно якого свідок ОСОБА_10 впізнав за зовнішнім виглядом та рисами обличчя на фото №4 ОСОБА_3 як особу, яка 11 червня 2024 року, перебуваючи в недобудованому приміщенні поряд з ТРЦ «Подоляни» в м. Тернополі, намагався вступити в оральний статевий акт з дівчиною.
(а.м.к.п. 91-93);
- протоколом проведення слідчого експерименту з таблицею фотоілюстрацій від 09.09.2024 року, проведеного з участю свідка ОСОБА_10 у присутності понятих ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , під час якого свідок ОСОБА_10 повідомив, що влітку 2024 року, точної дати не пригадує, він перебував в автомобілі на парковці поряд з недобудованою будівлею, що знаходиться поблизу ТРЦ «Подоляни» в м. Тернополі. Надалі він почув крик зі сторони незавершеного будівництва, після чого вийшов з автомобіля та побіг туди. Забігши до приміщення, він побачив, що на підлозі лежить дівчина, а зверху на ній сидить хлопець, шорти якого були приспущені, пахова ділянка та статевий орган оголені. Хлопець тримав статевий орган руками, намагаючись вступити з дівчиною в статевий акт, а дівчина в цей час кричала та намагалась вирватись. Надалі свідок ОСОБА_10 з використанням манекена відтворив як саме дівчина лежала на спині на підлозі, а відтворюючи роль хлопця, свідок розмістився зверху на манекені, у положенні сидячи, зігнувши ноги в колінному суглобі таким чином, що колінами притискав плечі дівчини та гомілковою частиною правої та лівої ніг притискав руки дівчини, які розміщувалися на підлозі. Зі слів свідка, статевий орган хлопця був оголений та знаходився біля обличчя дівчини в області рота. Надалі ОСОБА_10 відтворив на манекені як хлопець, тримаючи в руках свій статевий орган, намагався вступити в оральний статевий акт з дівчиною. Як вказав свідок, надалі він підбіг до хлопця та зняв його з дівчини.
(а.м.к.п. 94-99, 103).
При цьому суд не бере до уваги пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він не думає, що міг би вчинити відносно потерпілої ОСОБА_7 дії, які йому інкримінуються, а саме незакінчений замах на вчинення дій сексуального характеру щодо потерпілої, оскільки вони повністю спростовуються як показаннями допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_7 так і свідка ОСОБА_10 . Пояснення потерпілої та свідка під час досудового та судового слідства були послідовними та незмінними, такими, що повністю узгоджуються із іншими матеріалами кримінального провадження, оголошеними в судовому засіданні. Причин оговорити обвинуваченого з їх сторони суд не вбачає. За таких обставин суд вважає, що така позиція обвинуваченого ОСОБА_3 з приводу не визнання ним своєї вини є нічим іншим, як намаганням уникнення останнім кримінальної відповідальності та належного покарання за вчинене.
Таким чином, проаналізувавши наведені обставини, суд, об'єктивно дослідивши та оцінивши всі зібрані та перевірені у судовому засіданні докази в їх повній сукупності, прийшов до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 та кваліфікує його дії за ч.3 ст.15 ч.3 ст.152 КК України, тобто - незакінчений замах на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій без добровільної згоди (зґвалтування), щодо неповнолітньої.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65, 103 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, конкретні обставини кримінального правопорушення, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця, також суд приймає до уваги особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, йогосімейний стан та стан здоров'я, умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Так, обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, є вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім та часткове добровільне відшкодування завданої потерпілій шкоди. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, суд не вбачає.
Водночас суд приходить до переконання про відсутність щирого каяття обвинуваченого у вчиненому, оскільки таке має бути дієвим і повинно включати в себе активні дії. Розкаяння передбачає визнання особою факту скоєння злочинних дій та дійсне, відверте, а не уявне, визнання своєї провини у скоєному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинне виражатись у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки скоєного. Саме по собі визнання обвинуваченим своєї провини в ході судового розгляду не вказує, що його зізнання стало результатом тривалих роздумів, щирого жалю та не свідчить про рішучість стати на шлях виправлення, самоосуд свого вчинку. Щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які їй ставляться у провину, має характеризувати її поведінку після вчинення злочину, яка б свідчила про те, що він дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готовий нести відповідальність.
Разом з тим ОСОБА_3 , зазначивши в судовому засіданні, що свою вину у вчиненому визнає, надалі в ході допиту щодо обставин вчинення дій сексуального характеру відносно потерпілої жодних відомостей не повідомив, вказавши, що вжив близько 1 літри горілки, тому подальших подій не пам'ятає, проте не думає, що міг би вчинити відносно потерпілої дії, які йому інкримінуються згідно обвинувального акту, у зв'язку з чим суд приходить до переконання про відсутність щирого розкаяння обвинуваченого у вчиненому.
Крім того факт щирого каяття особи в скоєнні злочину повинен знайти своє відображення і в матеріалах кримінального провадження. При цьому, як вбачається із обвинувального акту, під час досудового розслідування не було встановлено такої обставини, яка б пом'якшувала покарання обвинуваченого, як щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд бере до уваги надану органом пробації досудову доповідь щодо останнього, згідно якої виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, виконання рекомендованих заходів, спрямованих на мінімізацію ризику вчинення повторного кримінального правопорушення. Для мінімізації ризиків вчинення повторного правопорушення орган пробації вважає за можливе виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства за умов спільних зусиль обвинуваченого, його сім'ї, служби у справах сім'ї, органу соціального захисту, ЮП ВПППП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області та відділу пробації.
Таким чином суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 без ізоляції його від суспільства є неможливим, а тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі.
При цьому, на думку суду, при призначенні покарання ОСОБА_3 відсутні підстави для застосування ст. 69 КК України та призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, адже згідно вимог ч. 1 ст. 69 КК України передбачено, що суд може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням особи винного.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Водночас судом не встановлено декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та даних щодо особи винного, які могли б бути визнані судом достатніми для застосування положень ст. 69 КК України. Так, як вже було зазначено, обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, є вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім. Разом з тим обвинуваченим лише частково відшкодовано завдану моральну шкоду потерпілій на суму 12000 грн., що підтверджено представником потерпілого та при з'ясуванні думки щодо заявленого у кримінальному провадженні цивільного позову обвинувачений та його законний представник висловили свою думку, що визнають цивільний позов частково, зокрема матір обвинуваченого ОСОБА_5 вказала, що цивільний позов підлягає задоволенню в межах 20000 грн., що у свою чергу свідчить про відсутність у обвинуваченого та його законного представника наміру відшкодувати завдану потерпілій моральну шкоду.
Водночас суд бере до уваги те, що злочини проти статевої свободи та недоторканості неповнолітніх осіб становлять собою велику суспільну небезпеку, характеризуються виключною аморальністю та цинічністю дій винних. Такі злочини грубо принижують гідність потерпілих, заподіюють глибоку психічну травму, негативно відображаються на моральних цінностях та самооцінці жертв сексуального насилля. Суспільна небезпека злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи визначається не лише посяганням на таку статеву свободу, а й заподіянням шкоди іншим суспільним відносинам та соціальним цінностям, нормальному фізичному і психічному розвитку дітей, честі і гідності осіб, що постраждали від такого посягання.
Не знижує суспільної небезпечності вчиненого злочину і думка потерпілої щодо призначення обвинуваченому покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, в разі відшкодування обвинуваченим моарльної шкоди, адже така позиція потерпілої оцінюється судом в сукупності з іншими обставинами.
Крім того відсутні підстави і для застосування положень ст.ст. 75, 104 КК України та звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, адже кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.15 ч.3 ст.152 КК України, є особливо тяжким та за його вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, а тому відповідно до положень ст.ст. 75, 104 КК України звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням не може бути застосоване.
При цьому суд враховує вимоги ст.102 КК України, згідно якої покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, може бути призначене на строк від шести місяців до десяти років, зокрема, за особливо тяжкий злочин - на строк не більше десяти років, а також вимоги ч.3 ст.68 КК України, відповідно до якої, за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 слід рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
До початку судового розгляду кримінального провадження потерпілою ОСОБА_7 , в інтересах якої діє представник - адвокат ОСОБА_9 , заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 та його законного представника - ОСОБА_5 про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди на суму 500 000 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення проти статевої свободи та недоторканості вона пережила негативні емоції, їй було завдано душевних та фізичних страждань, значним чином було порушено її звичайний спосіб життя, для відновлення якого потрібні додаткові душевні зусилля, потерпіла переносить негативні переживання, тривогу, емоційну напругу, нервозність, почуття образи, приниження, обурення, паніку.
У ході судового розгляду потерпіла ОСОБА_7 та в подальшому її представник адвокат ОСОБА_9 підтвердила та зазначила про добровільне часткове відшкодування ОСОБА_3 позовних вимог про стягнення моральної шкоди на суму 12000,00 грн., а тому поданий цивільний позов уточнила та просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 та його законного представника - ОСОБА_5 моральну шкоду на суму 488000,00 грн.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги потерпілої ОСОБА_7 щодо відшкодування моральної шкоди суд виходить із наступних обставин справи та вимог закону.
Згідно вимог ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Крім цього, згідно із вимог ст. 22 ЦК України, яка передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
У відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому, за змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
З положень ст. 1179 ЦК України вбачається, що неповнолітня особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
Згідно ч. 2 ст. 1179 ЦК України у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником. За своїм характером відповідальність батьків та піклувальників неповнолітнього є додатковою, або субсидіарною. Її суть полягає в тому, що вищевказані особи відповідають перед потерпілим у тій частині, в якій не можуть відповідати самі неповнолітні через відсутність у них майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Ч. 3 ст. 1179 ЦК України передбачено, що обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функцію піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою, слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
При визначенні розміру моральної шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_7 , суд враховує ступінь вини обвинуваченого ОСОБА_3 , характер та обсяг душевних страждань, яких зазнала потерпіла, їх глибину, тяжкість вимушених змін у її житті. Враховуючи зазначені обставини та виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості та беручи до уваги те, що внаслідок вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення проти статевої свободи та недоторканості потерпілій ОСОБА_7 було спричинено моральну шкоду, що полягала у душевних стражданнях та негативних наслідках, що настали у зв'язку із цим, порушення нормального та звичного способу життя, а томуз урахуванням часткового відшкодування потерпілій завданої моральної школи на суму 12000,00 грн. (підтверджено представником потерпілої - адвокатом ОСОБА_9 в судових дебатах), суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_7 щодо стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 моральної шкоди у розмірі 500000,00 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 200000,00 гривень, так як вказана сума буде співмірною завданим душевним стражданням потерпілої та відповідатиме обсягу спричиненої їй немайнової шкоди.
У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення судової психологічної експертизи №968/24-26 від 24.09.2024 р. в сумі 9844,64 грн. (дев'ять тисяч вісімсот сорок чотири гривні 64 копійки), які суд вважає, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в користь держави, оскільки такі витрати виникли при проведенні експертного дослідження в межах даного кримінального провадження.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.152 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), в інтересах якої діє представник - адвокат ОСОБА_9 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 200000,00 грн. (двісті тисяч гривень), а за наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 1179 ЦК України, а саме у разі відсутності у неповнолітнього ОСОБА_3 майна, достатнього для відшкодування ним шкоди, в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі стягнути з його матері ОСОБА_5 .
В решті заявлених позовних вимог ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведення судової психологічної експертизи №968/24-26 від 24.09.2024 р. в сумі 9844,64 грн. (дев'ять тисяч вісімсот сорок чотири гривні 64 копійки) в користь держави.
Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Головуючий суддяОСОБА_1