Справа № 456/3654/25
Провадження № 2-н/456/630/2025
про відмову у видачі судового наказу
10 липня 2025 року місто Стрий
Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Писарев О. Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Державного підприємства «Стрийський комбінат Хлібопродуктів №1» Державного агентства резерву України» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-
встановив:
08 липня 2025 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Державного підприємства «Стрийський комбінат Хлібопродуктів №1» Державного агентства резерву України» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 51151,48 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 80310,10 грн.
Вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу та долучені до неї докази на предмет дотримання вимог цивільного процесуального законодавства, суддя приходить до наступних висновків.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України)
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 161 ЦПК України визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом, для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Виходячи з положень статті 32 Закону України «Про оплату праці» трудові спори з питань оплати праці розглядаються і вирішуються згідно з законодавством про трудові спори.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Частиною 2 ст. 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Згідно із ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
До внесення змін ч.2 ст. 233 КЗпП України передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, після внесених змін до ст. 233 КЗпП України частина друга вказаної статті була викладена в новій редакції, а із статті було вилучено норму про відсутність обмеження щодо строку звернення до суду у разі виникнення спору з оплати праці.
Заявник в обґрунтування суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 51151,48 грн. посилається на довідку №426 від 25.10.2024 року «Розрахунковий листок за серпень 2024» /а.с. 13/.
Заяву про видачу судового наказу заявник подала до суду 08 липня 2025 року, тобто після спливу тримісячного строку, визначеного ч. 1 ст. 233 ЦПК України.
Отже, зважаючи на заявлені вимоги та подані докази на їх підтвердження, зокрема, довідку №426 від 25.10.2024 року заявник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права в цю дату, а тому заява подана з порушення строку, який встановлено ч. 1 ст. 233 КЗпП України для звернення до суду, в частині заявленої до стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.
Доказів отримання вказаної довідки в межах строку звернення до суду заявником не подано.
Окрім того, друга вимога заявниці стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 10 серпня 2024 по 09 лютого 2025 року, що також перебуває поза межами вищезазначеного строку.
Таким чином, судом встановлена відсутність правових підстав для видачі судового наказу, оскільки заявником заявлено вимоги поза межами строку, встановленого законом для таких вимог.
Суд звертає увагу, що заявник має право звернутись до суду із вказаними вимогами у порядку позовного провадження, шляхом звернення з відповідною позовною заявою до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Частиною 2 статті 167 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 165 ЦПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
На підставі викладеного та керуючись статтями 160-167, 260, 261, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,
ухвалив:
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Державного підприємства «Стрийський комбінат Хлібопродуктів №1» Державного агентства резерву України» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Роз'яснити заявнику його право на звернення до суду з цими вимогами у позовному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя О. Ю. Писарев