Номер провадження 22-ц/821/964/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/12575/23 Категорія: 351000000 Пироженко С. А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
08 липня 2025 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
секретар Любченко Т.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - адвокат Чечот Алла Антонівна;
відповідач - Корпорація «Житлобудінвест-1»;
представник відповідача - адвокат Власенко Костянтин Юрійович;
особа, яка подає апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Корпорації «Житлобудінвест-1» про стягнення грошових коштів,
16.11.2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Корпорації «Житлобудінвест-1» про стягнення грошових коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.08.2011 року між сторонами було укладено договір № 15 про дольову участь у будівництві багаторівневих підземно-наземних гаражів по АДРЕСА_1 . На виконання вимог договору позивач внесла оплату у розмірі 100 000 грн., що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордеру № 30 від 17.08.2011 року.
Вказує, що згідно пунктів 4.1, 4.3 договору корпорація зобов'язується здійснити будівництво об'єкту, ввести його в експлуатацію в 2012 році, при умові повного фінансування вказаного об'єкту усіма пайовиками, та після завершення будівництва об'єкту і фінансування його у повному обсязі пайовиком, передача гаража від корпорації до пайовика оформляється актом прийому-передачі.
На розгляді в Соснівському районному суді м. Черкаси перебувала справа № 712/8539/21 за позовом ОСОБА_1 , до Корпорації «Житлобудінвест-1», приватного підприємства «Надія», про визнання права власності на нерухоме майно.
Судами встановлено, що 03.04.2015 року між корпорацією «Житлобудінвест-1» та ПП «Надія» був укладений договір щодо передачі до ПП «Надія» земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на якій здійснювалось будівництво підземних гаражів, в тому числі гаражу № НОМЕР_1 .
За п. 2.3. вказаного договору ПП «Надія» зобов'язувалось укласти договори цесїї з третіми особами, що були залучені корпорацією «Житлобудінвест-1» для дольової участі у будівництві шляхом укладення з ними договорів фінансування будівництва, та мають право вимоги майнових прав на одержання у власність частин об'єкту нерухомості (після закінчення об'єкту будівництвом), будівництво якого здійснювалось на виконання Інвестиційного договору.
Пункт 2.3.1 передбачає, що у випадку виявлення осіб, які не увійшли до зазначеного переліку, ПП «Надія» вважається вільною від розгляду претензій та виконання будь-яких зобов'язань (вимог), що пред'являються такими особами.
Договір цесії між ПП «Надія» та ОСОБА_1 не укладався.
З огляду на вказане, позивач зазначає, що дія та правовідносини по договору № 15 від 08.08.2011 року між Корпорацією «Житлобудінвест-1» та ОСОБА_1 не припинені.
Під час розгляду справи № 712/8538/21 судами не встановлено підстав, у зв'язку з наявністю яких з позивачем не було укладено договір цесії з ПП «Надія», також не встановлено чи вжив відповідних заходів відповідач при укладенні договору від 03.04.2015 року з ПП «Надія» щодо включення позивача до списку третіх осіб, з якими необхідно укласти договір цесії.
Відповідно до Сертифікату № ЧК122220912151 від 21.09.2022 року Управління Державного Архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради засвідчило відповідність закінченого будівництвом об'єкта будівництва багатоярусних підземно-надземних гаражів по АДРЕСА_1 проектній документації та підтвердила готовність його до експлуатації.
Звертаючись до суду із позовом у справі № 712/8539/21 ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на нерухоме майно - гараж.
Судом у справі № 712/8539/21 встановлено, що позивач виконала грошові зобов'язання за договором №15 пайової участі у будівництві багатоярусних підземно-наземних гаражів по АДРЕСА_1 від 08.08.2011 року, за якими набула право вимоги, повністю сплативши вартість об'єкта будівництва, тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права власності на об'єкти інвестування після завершення їх будівництва та введення в експлуатацію.
Вказує, що матеріалами справи № 712/8539/21 достовірно встановлено, що спірний об'єкт (гараж) прийнятий до експлуатації. В той же час, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що у ОСОБА_1 відсутні будь-які зобов'язальні правовідносини із ПП «Надія», та крім того, у самому договорі на дольову участь у будівництві не конкретизовано, будівництво якого саме гаража інвестує позивач, тобто відсутні ідентифікуючі ознаки об'єкта, як-то поверх, номер гаража, площа і т.д.
Разом з тим, позивач виконала грошові зобов'язання за договором №15 пайової участі у будівництві багатоярусних підземно-наземних гаражів по АДРЕСА_1 від 08.08.2011 року, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 30 від 17.08.2011 та встановлено рішенням суду в справі № 712/8539/21, а тому вказана обставина не потребує доказування під час розгляду даної справи.
В свою чергу відповідач свої зобов'язання за договором №15 пайової участі у будівництві багатоярусних підземно-наземних гаражів по АДРЕСА_1 від 08.08.2011 року не виконав, будівництво об'єкту та введення його в експлуатацію у 2012 році не здійснив.
У зв'язку з протиправними діями відповідача щодо укладення договору 03.04.2015 року з ПП «Надія» щодо передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на якій здійснювалось будівництво підземних гаражів, зокрема і гаражу, який є предметом договору № 15, укладеного між сторонами в даній справі, а також не включення позивача до списку третіх осіб, з якими ПП «Надія» мали укласти договір цесії, та зважаючи на те, що до цього часу відповідач не повернув позивачу грошові кошти, сплачені нею за договором № 15 від 08.08.2011 року, позивач звертається до суду з даним позовом.
Відповідач прострочив виконання зобов'язання за договором № 15 від 08.08.2011 року з 2013 року, грошові кошти, сплачені за договором не повернув.
Вказує, що має право на отримання штрафних санкцій за період з 01.01.2013 року по 12.01.2023 року, які становлять: інфляційне збільшення - 298 396,37 грн., 3 % річних - 32 597,26 грн.
Просить стягнути з Корпорації «Житлобудінвест-1» на її користь грошові кошти, сплачені за договором №15 пайової участі у будівництві багатоярусних підземно-наземних гаражів по АДРЕСА_1 від 08.08.2011 року, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 30 від 17.08.2011 року в сумі 100 000 грн., інфляційні втрати в сумі 298 396,37 грн. та 3% річних в сумі 32 597,26 грн., а всього 430 993,63 грн.
Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Корпорації «Житлобудінвест-1» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені за договором № 15 на дольову участь у будівництві багаторівневих підземно-наземних гаражів по АДРЕСА_1 від 08 серпня 2011 року в розмірі 100 000 грн.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Корпорації «Житлобудінвест-1» на користь держави судовий збір в сумі 1 211 грн. 20 коп.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що через істотне порушення відповідачем умов договору позивачка позбавлена того, чого очікувала, а саме отримати у власність об'єкт нерухомості, внаслідок чого їй було спричинено шкоду у розмірі внесених коштів на виконання укладеного між сторонами договору, а тому суд дійшов до висновку, що у позивача наявні правові підстави для стягнення з відповідача сплачених останньому грошових коштів у розмірі 100 000 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних, суд першої інстанції виходив з того, що за умовами договору грошового зобов'язання у відповідача перед позивачкою обумовлено не було, а тому застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України є безпідставним.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме стягнути інфляційні втрати в сумі 298 396,37 грн. та 3 % річних в сумі 32597,96 грн., а всього 330993,63 грн., в частині стягнення грошових коштів в розмірі 100000 грн. рішення залишити без змін.
В апеляційній скарзі зазначає, що між сторонами 08.08.2011 року був укладений договір № 15 про дольову участь у будівництві багаторівневих підземно-наземних гаражів по АДРЕСА_1 . На виконання вимог договору позивач внесла оплату у розмірі 100 000 грн. У відповідності до п. 4.1 договору корпорація зобов'язувалася здійснити будівництво об'єкта, ввести його в експлуатацію в 2012 році. Відповідач вказане зобов'язання до цього часу не виконав, грошові кошти не повернуто. Посилається на норму ст. 625 ЦК України та вказує, що має право на інфляційні втрати в сумі 298 396,37 грн. та 3% річних в сумі 32597,96 грн. у зв'язку з неправомірними діями відповідача.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2025 року оскаржується в частині незадоволених позовних вимог, а саме у відмові стягнення з відповідача на користь позивача суми інфляційних втрат та 3 % річних, а тому рішення суду першої інстанції в іншій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України.
При розгляді справи судом встановлено, що між ОСОБА_1 та корпорацією «Житлобудінвест-1», 08.08.2011 року укладено договір № 15 про дольову участь у будівництві багаторівневих підземно-наземних гаражів по АДРЕСА_1 (а.с.7-10).
Відповідно до п. 1.1 договору № 15 пайовик замовляє у корпорації будівництво та сплачує вартість, а корпорація будує та приймає кошти на будівництво гаража, що будується у АДРЕСА_1 .
Пунктом 2.1 договору визначається, що сторони домовились, що станом на дату укладення договору вартість гаража складає - 100 000 грн.
Згідно пункту 2.2 договору пайовик оплачує вартість гаражу у сумі 100 000 грн., в строк до 01.01.2012 року, у цьому випадку вартість є фіксованою і перегляду не підлягає.
На виконання вимог договору позивач внесла оплату у розмірі 100 000 грн., що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордеру № 30 від 17.08.2011 року (а.с.10).
Згідно пункту 4.1 договору корпорація зобов'язується здійснити будівництво об'єкту, ввести його в експлуатацію в 2012 році, при умові повного фінансування вказаного об'єкту усіма пайовиками
Відповідно до п. 4.3 договору після завершення будівництва об'єкту і фінансування його у повному обсязі пайовиком, передача гаража від корпорації до пайовика оформляється актом прийому-передачі.
ОСОБА_1 , звертаючись в суд з позовними вимогами до корпорації «Житлобудінвест-1» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, мотивувала їх тим, що вона зі своє сторони виконала умови договору, сплативши 100 000 грн. на рахунок відповідача, а останній свої зобов'язання за договором № 15 від 08.08.2011 року не виконав, будівництво об'єкту та введення його в експлуатацію у 2012 році не здійснив. Вказує, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, а тому ОСОБА_1 має право на отримання штрафних санкцій починаючи з 01.01.2013 року по 12.01.2023 року, які становлять за розрахунками позивача 298 396,37 грн. - інфляційне збільшення, 32567,26 грн. - 3% річних.
Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі викладених вище фактичних обставин, мають наступне правове регулювання.
Згідно частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 509ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Зазначений висновок узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
З умов укладеного між сторонами договору № 15 до обов'язків «Корпорації» входять : здійснити будівництво об'єкта, ввести його в експлуатацію 2012 року; будівництво «об'єкта» виконати відповідно до проектно-кошторисної документації; після завершення будівництва «об'єкта» та фінансування його в повному обсязі, передача «гаража» від «корпорації» оформляється за актом прийому-передачі (п.4.1-4.3 договору).
З зазначених вище пунктів договору вбачається узгоджену між сторонами умову про те, що будівництва об'єкта, введення в експлуатацію мало бути здійснено в 2012 році.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що за умовами укладеного між сторонами договору, грошового зобов'язання у відповідача перед позивачкою не обумовлено, а тому застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України є безпідставним.
Що стосується доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що остання ідентична доводам позовної заяви, скаржник фактично виклав обставини справи, договірні відносини між сторонами, не зазначивши в апеляційній скарзі, які саме норми права суд першої інстанції порушив чи неправильно застосував.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
При розгляді даної справи суд правильно встановив фактичні обставини справи, відповідні їм правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2025 року в оскаржуваній частині ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 10 липня 2025 року.
Судді