Справа № 348/2439/24
Провадження № 22-ц/4808/1066/25
Головуючий у 1 інстанції Бурдун Т. А.
Суддя-доповідач Девляшевський
10 липня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Девляшевського В.А.,
суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду, ухвалене головуючою суддею Бурдун Т.А. 19 травня 2025 року, повний текст якого складений 21 травня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла адвокат Голіней Л.Д., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 04.08.2015, який розірвано рішенням Надвірнянського районного суду від 25.02.2021. У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з позивачкою. Рішенням Надвірнянського районного суду від 25.05.2021 вирішено стягнути з ОСОБА_2 в користь позивачки аліменти на утримання дітей в розмірі по 1 500 тисячі грн на кожну дитину. Вказала, що розмір стягуваних аліментів, є мізерним в порівнянні із цінами на речі першої необхідності для дітей та є нижчим від 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Крім того значно погіршилося матеріальне становище позивачки з моменту ухвалення попереднього рішення суду. 06.09.2022 у позивачки народилася третя дитина ОСОБА_5 , який також перебуває на її утриманні, а тому позивачка, як мати змушена доглядати за ним до 3- річного віку, що виключає можливість працювати.
Вважала, що відповідач в змозі сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі по 3 500 грн на кожну дитину, оскільки є молодою, працездатною людиною і має виконувати свій батьківський обов'язок щодо своїх дітей.
Зважаючи на викладене, позивачка просила задовольнити позовні вимоги, вирішити питання судових витрат.
Рішенням Надвірнянського районного суду від 19 травня 2025 року позов задоволено частково. Збільшено розмір аліментів, визначений рішенням Надвірнянського районного суду від 25.05.2021 у справі № 348/227/21, та вирішено стягувати аліменти із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1 800 грн щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття. Стягнення аліментів у визначеному розмірі розпочати з часу набрання даним рішенням законної сили і проводити до повноліття дітей. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 2 057,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. З часу набрання рішенням законної сили відкликати виконавчий лист, виданий на виконання рішення Надвірнянського районного суду від 25 травня 2021 у справі № 348/227/21.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що діти сторін на час ухвалення попереднього рішення не відвідували школу. На даний час діти ходять до школи, син ОСОБА_3 займається у футбольній секції. Вказане свідчить про збільшення витрат на дітей, зокрема, на харчування, спеціальний одяг та взуття. Зазначає, що відповідач активно займається ремонтними роботами, шукає людей до своєї бригади, про що зазначає на своїй сторінці у мережі «Фейсбук». Вважає, що надані відповідачем докази його перебування на обліку в управлінні соціального захисту населення та отримання доходу в розмір 2361 грн не свідчать про важке матеріальне становище ОСОБА_2 .
Вказує, що народження у відповідача дитини від іншого шлюбу не звільняє відповідача від обов'язку належного утримання дітей від іншого шлюбу. Відповідач також не надав жодного доказу існування у нього обмежень щодо виконання певної роботи та, що він потребує витрат на лікування.
Крім того, згідно з інформацією Державної прикордонної служби відповідач неодноразово перетинав кордон України та перебував за кордоном тривалий час. Вказане, на думку апелянти, свідчить про перебування відповідача на заробітках, або існування у нього доходу, який дозволив йому здійснювати такі поїздки.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що розміщення в соціальній мережі відповідача реклами послуг свідчить про можливість останнього здійснювати певний вид роботи по будівництву незважаючи на групу інвалідності.
Враховуючи наведене вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що розмір аліментів у сумі 1 800 грн на кожну дитину буде достатнім для забезпечення належних умов проживання дітей та відповідатиме їхнім інтересам.
Просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В поданому відзиві ОСОБА_8 доводи апеляційної скарги заперечив з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Вказав, що він є інвалідом третьої групи з дитинства, на даний час не працює. Крім того у іншому шлюбі у нього народилася дочка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначає, що вказані в апеляційній скарзі доводи не відповідають дійсності, оскільки він допомагає утримувати дітей, виплачує аліменти, купляє одяг, бере кожних вихідних до себе, а інколи і на більше днів. Зауважує, що на даний час в місцевому суді розглядається справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_10 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини до досягнення трьохрічного віку. Відповідач вказує, що його матеріальне становище погіршилося, він ніде не працює, отримує соціальну допомогу та проживає у будинку батьків разом з другою дружиною та малолітньою дитиною, а тому в змозі сплачувати аліменти в розмірі по 1800 грн на кожну дитину.
Зважаючи на викладене, просив оскаржене рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Пунктом 1 частини 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім, зокрема, спорів про збільшення аліментів.
Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, враховуючи встановленні обставини справи, дійшов висновку, що позивачкою доведено підстави для зміни розміру аліментів у зв'язку зі зміною її майнового та сімейного стану, а відповідач, як батько, незважаючи на те що є інвалідом 3 групи та має на утриманні малолітню дитину від другого шлюбу, повинен надати таку матеріальну допомогу у вигляді аліментів. Тому місцевий суд вважав за доцільне збільшити розмір аліментів з 1 500 грн до 1 800 грн та стягувати їх щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, до досягнення дітьми повноліття.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає встановленим по справі обставинам та вимогам закону з огляду на таке.
Суд встановив, що з 04.08.2015 сторони перебували у шлюбі, який рішенням Надвірнянського районного суду від 25.02.2021 по справі №348/86/21 було розірвано (а.с. 5-6).
Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких є відповідач (а.с. 7-8).
Рішенням Надвірнянського районного суду від 25 травня 2021 року стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача аліменти в розмірі 1 500 грн щомісячно на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення дітьми повноліття (а.с. 10-12).
Відповідно до свідоцтва про зміну імені, прізвище позивача « ОСОБА_12 » було змінено на « ОСОБА_13 » 28.06.2022 (а.с. 4).
06.09.2022 позивач народила третю дитину ОСОБА_5 , батьком якого у свідоцтві народження серії НОМЕР_1 вказаний ОСОБА_10 (а.с. 12).
Позивач ОСОБА_1 разом з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживають у батьківській хаті за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом обстеження № 2020 від 03 грудня 2024 року. Також в акті зазначено, що ОСОБА_1 власного майна не має (а.с. 61).
Неповнолітній син сторін ОСОБА_14 займається в дитячо-юнацькій спортивній школі в секції футболу, та згідно з довідкою від 18.12.2024 № 53 заняття відвідує систематично, проявляє високі здібності в обраному виді спорту (а.с. 62).
Відповідно до довідок № 01 та 02 від 01.01.2025 Надвірнянського ліцею ім. В.М. Чорновола діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 навчаються у ліцеї та відвідують групу продовженого дня, де харчуються за кошти батьків (а.с. 63-64).
З інформації з Управління соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації № 816/05 від 12.05.2025 встановлено, що позивачу ОСОБА_1 за січень, лютий, березень, квітень, червень, вересень 2024 року було призначено та виплачено допомогу при народженні дитини у розмірі - 1 032 грн за кожен місяць; допомогу на дітей, які виховуються в багатодітних сім'ях у розмірі - 2100 грн за кожен місяць, державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім'ї за січень, лютий, березень, квітень 2024 року - 12 847,44 грн за кожен місяць, за червень 2024 року - 12 814,11 грн, за вересень 2024 року - 13062,25 грн (а.с. 122) .
У другого шлюбі відповідача ОСОБА_2 з ОСОБА_15 народилася дочка: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 43).
Відповідач ОСОБА_2 не працює, є інвалідом 3 групи дитинства та отримує державну соціальну допомогу в розмірі 2 361 грн щомісячно, що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Надвірнянської РДА від 06.12.2024 № 3755, та копією довідки до акта огляду МСЕК № 0626796 від 03.12.2015 (а.с. 46-47).
Відповідач проживає у житловому будинку батьків разом з дружиною ОСОБА_15 , її дочкою від першого шлюбу: ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та спільною малолітньою дитиною: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підсобного господарства не має, підприємницькою діяльністю не займається, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 04.12.2024, довідкою Пасічнянської сільської ради від 29.11.2024 № 2а-1926/02-64 (а.с. 44-45).
Згідно відомостей з Державної прикордонної служби України відповідач ОСОБА_2 в період з 01.06.2021 по 15.01.2025 року перетинав державний кордон та виїжджав до Республіки Польща, де знаходився від місяця до двох по часу, згідно баз даних Єдиного державного реєстру ТЗ МВС України за ним транспортні засоби на обліку в сервісних центрах МВС не перебувають. Окрім соціальних виплат (пенсії по інвалідності у розмірі 236100 грн) інших доходів не отримує (а.с. 79-81, 86-88).
Звертаючись до суду з цим позовом та обґрунтовуючи свої вимоги стосовно збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей до 3 500 грн щомісячно, ОСОБА_1 покликалась на недостатність розміру стягуваних аліментів для належного забезпечення дітей, перебування у декретній відпустці за дитиною від іншого шлюбу.
В свою чергу, відповідач заперечував покращення свого матеріального становища з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів. Натомість зазначив, що на даний час він офіційно не працевлаштований, має інвалідність, а також на його утриманні перебуває дитина від іншого шлюбу.
Пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною другою статті 51 Конституції України, статтею 180 СК України закріплено обов'язок батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частиною першою ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За загальним правилом, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно зі статтями 182, 183 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.
Згідно з частиною першою статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Зазначене також роз'яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року у справі №343/945/19 (провадження №61-2057св20), від 12 січня 2022 року у справі №545/3115/19 (провадження №61-18145св20), від 23 травня 2022 року у справі №752/26176/18 (провадження №61-16697св21), від 22 серпня 2022 року у справі №712/6313/21 (провадження №61-3728св22) та інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись до суду з указаним позовом та апеляційною скаргою, позивач посилалася, у тому числі на те, що після ухвалення рішення про стягнення аліментів діти пішли до школи, займаються в гуртках, а тому потребують значно більшого догляду та матеріальних коштів у зв'язку із збільшенням їх потреб, а відповідач є фізично здоровою людиною працездатного віку, наявність в нього третьої групи інвалідності не звільняє його від обов'язку утримувати дітей.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що розмір присуджених аліментів необхідно змінити, а новий розмір визначити з врахуванням положень статті 182 СК України. Виходячи із засад справедливості та захисту прав неповнолітньої дитини, визначено необхідним та достатнім збільшення аліментів до 1 800 грн.
Крім того відповідач частково визнав позов та погодився сплачувати аліменти у збільшеному розмірі, тобто погодився, що існують підстави для збільшення розміру аліментів.
Водночас, в матеріалах справи відсутні докази щодо офіційного працевлаштування відповідача, і отримання ним високих заробітків, що підтверджує поліпшення його майнового стану.
Крім того наявність в позивача нової сім'ї, народження другої дитини очевидно впливає на його матеріальний стан та потребує додаткових фінансових витрат.
Водночас, вказане не позбавляє відповідача обов'язку надавати матеріальну допомогу його дітям від першого шлюбу. Вказані обставини обґрунтовано взято судом першої інстанції до уваги та задоволено позовні вимоги частково.
Колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів у сумі по 1 800 грн є помірною сумою, враховуючи принцип рівності батьків в утриманні дитини, відповідає встановленим обставинам справи, наданим доказам та вимогам СК України.
Судове рішення в даній справі ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції.
Підстави для скасування рішення суду за наведених апелянтом доводів відсутні.
З огляду на це апеляційна скарга відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то витрати по сплаті судового збору відносяться на рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду від 19 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач В.А. Девляшевський
Судді: В.М. Луганська
Є.Є. Мальцева
Повне судове рішення складено 10 липня 2025 року.