Житомирський апеляційний суд
Справа №295/5172/25 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.
Категорія 84 Доповідач Борисюк Р. М.
08 липня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Галацевич О.М., Павицької Т.М.,
з участю секретаря
судового засідання Смоляра А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ткачука Володимира Васильовича про забезпечення позову по цивільній справі № 295/5172/25 за його позовом до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державного підприємства «Сетам», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним проведення електронних прилюдних торгів,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Кирилюка Віталія Леонідовичана ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 18 квітня 2025 року, постановлену під головуванням судді Перекупки І.Г. у місті Житомирі,
У квітні 2025 року представник позивачки - адвокат Ткачук В.В. звернувся з даним позовом, в якому просив:
- визнати недійсними проведення електронних прилюдних торгів, що відбулися 16 жовтня 2019 року з сайту продажу арештованого майна «Сетам» по реалізації квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 ;
- скасувати Протокол № 437626 проведення електронних торгів з сайту продажу арештованого майна «Сетам» по реалізації зазначеної квартири.
Разом із позовом представником позивача подано заяву про вжиття заходів його забезпечення, шляхом накладення арешту на спірну квартиру щодо вчинення та розпоряджання майном. А також просив заборонити виселення ОСОБА_3 із даної квартири.
В обґрунтування заяви зазначав, що як представник позивача, він звернувся з даним позовом про визнання недійсними проведення електронних прилюдних торгів зазначеної вище квартири. На даний час у ній проживає ОСОБА_3 , який згідно рішення ВСУ № 61-3749св23 № 295/100043/21 залишився проживати в даній квартирі, оскільки власнику ОСОБА_2 було відмовлено в задоволенні вимог що усунення перешкод у її користуванні.
ОСОБА_2 , як власник квартири, видав довіреність від 04 квітня 2025 року на право продажу квартири, з правом відчуження майна та розпоряджання.
10 та 13 квітня 2025 року, представники за довіреністю проникнули до спірного майна та з погрозами пояснили, що ОСОБА_3 буде виселено примусом з квартири, а також що буде здійснюватися продаж. З метою недопущення відчуження прав власності вищезазначеної квартири на користь третіх осіб та виселення членів родини ОСОБА_3 , а саме ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , просив заяву задовольнити.
Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 18 квітня 2025 року заяву задоволено повністю.
У поданій апеляційній скарзі, представник ОСОБА_2 - адвокат Кирилюк В.Л. просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
Зазначає, що ОСОБА_2 є третьою особою у даній справі, а суд, наклавши арешт на спірну квартиру, вирішив питання про його права та інтереси щодо належного йому нерухомого майна на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом від 07 грудня 2019 року, виданим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. та зареєстрованим за № 12273, а також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ця квартира була придбана ОСОБА_2 на електронних прилюдних торгах, проведених 16 жовтня 2019 року Оболонським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві при здійсненні виконавчих дій у виконавчому провадженні № 51742875 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 2 432 942,85 грн.
Саме вказані електронні торги ОСОБА_1 намагається визнати недійсними, шляхом подання позову, який розглядається в даній справі.
Суд задовольнив заяву представника позивача про забезпечення позову та наклав арешт на квартиру та заборонив висиляти осіб, які в ній зареєстровані та проживають.
За таких обставин, ОСОБА_2 , як власник квартири, має повне право на оскарження спірної ухвали суду.
Зазначає, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не є та ніколи не були членами родини колишнього власника квартири - ОСОБА_1 .
Договір найму між ОСОБА_1 та вказаними особами не укладався, спільного господарства вони не вели, будь-яких домовленостей стосовно їх проживання в квартирі не було.
До того ж, суд першої інстанції не врахував, що забезпечення стосується прав інших осіб, тоді як вони не зверталися до суду із заявою про забезпечення позову.
Для апелянта взагалі незрозуміло на якій підставі суд заборонив виконавчій службі виселяти ОСОБА_3 , враховуючи те, що позивач не зверталася із вказаною вимогою і в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що Оболонська виконавча служба намагається виселити ОСОБА_3 .
Вказує, що вжиті судом заходи забезпечення позову шляхом заборони виселенню членів родини ОСОБА_1 із спірної квартири фактично є задоволенням позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, тоді як спір не вирішувався по суті.
Такі вимоги підлягають розгляду в судовому порядку шляхом пред'явлення відповідного позову. Вважає, що такий вид забезпечення позову, як заборона виселення членів родини, не співмірний із заявленими позовними вимогами та не стосується суті спору. ОСОБА_2 є власником майна, на яке позивач просив накласти арешт, однак не є відповідачем у справі. Наявність самого по собі позову ОСОБА_1 в жодному разі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки суд мав би врахувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, в тому числі ОСОБА_2 права якого таким чином порушуються.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Кирилюк В.Л. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити і надав пояснення. які відповідають доводам поданої скарги.
Належним чином, у відповідності до вимог Цивільного процесуального кодексу України, повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тому наявні передбачені законом підстави для застосування заходів забезпечення позову.
Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду, мотивуючи таким.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі статей 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.
Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи інших осіб.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача, застосовується в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).
Інститут забезпечення позову в цивільному процесі сприяє дійсному і ефективному виконанню судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Відповідно до постанови Верховного суду України від 25 травня 2016 року забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно із постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.
Особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.
Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є визнання недійсним проведення електронних прилюдних торгів та скасування Протоколу № 437626 проведення електронних торгів.
Місцевий суд, задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , а також заборони виселення ОСОБА_3 не врахував, що такі заходи забезпечення позову порушують права власника квартири ОСОБА_2 , позовних вимог до якого не пред'явлено.
Суд першої інстанції не здійснив належний аналіз заявлених заходів забезпечення позову, не дослідив чи будуть такі співмірними, не врахував, що внаслідок їх застосування можуть бути порушені законні інтереси осіб, які не є стороною у справі, та чи не призведе це до заподіяння збитків.
Згідно частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги підлягають до задоволення, а ухвала суду першої інстанціїу відповідності до положень частини 1 статті 376 ЦПК України - скасуванню, із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кирилюка Віталія Леонідовича - задовольнити.
Ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 18 квітня 2025 року скасувати і ухвалити нове рішення.
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Ткачука Володимира Васильовича - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 10 липня 2025 року.