Справа № 163/1734/24 Провадження №33/802/450/25 Головуючий у 1 інстанції:Павлусь О. С.
Доповідач: Денісов В. П.
10 липня 2025 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2025 року щодо нього,
Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто із нього на користь держави 605 гривень 60 копійок судового збору.
Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки строк пропущений із ситуацією в країні. Крім того, він постійно надає допомогу батьку та бабусі, на що витрачає усі свої зусилля та час.
Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доходжу висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню з таких підстав.
У своєму клопотанні апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, мотивуючи це ситуацією у країні та тим, що він постійно надає допомогу батьку та бабусі, на що витрачає усі свої зусилля та час.
Однак, такі доводи не можуть визнаватись поважними з огляду на матеріали справи.
Так, згідно вимог ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення.
Отже, законодавець пов'язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її винесення, а не з моментом отримання особою копії постанови.
27 березня 2025 року під час розгляду справи у місцевому суді був присутній захисник ОСОБА_1 адвокат Клострейх О.В. (а.с.105, 107).
В даній справі відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП строк на апеляційне оскарження закінчився 07 квітня 2025 року (з урахуванням неробочих днів).
Апеляційну скаргу на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 27 березня 2025 року ОСОБА_3 подав до місцевого суду лише 06 травня 2025 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду першої інстанції на апеляційній скарзі, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження, який закінчився ще 07 квітня 2025 року (з урахуванням неробочих днів).
Отже, апелянт майже на місяць пропустив строк апеляційного оскарження, визначений положеннями ч.2 ст.294 КУпАП.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що постанова судді Любомльського районного суду Волинської області від 27 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 вже була предметом апеляційного розгляду.
Так, захисником ОСОБА_1 адвокатом Шевченком Д.С. було подано апеляційну скаргу на вказану постанову.
Постановою Волинського апеляційного суду від 05.05.2025 апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 27 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін (а.с.159-161).
Слід відмітити, що ОСОБА_3 повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи за апеляційною скаргою свого захисника (а.с.137).
Доводи клопотання про те, що ОСОБА_3 постійно надає допомогу батьку та бабусі, на що витрачає усі свої зусилля та час є голослівними та не підтверджуються жодними доказами.
Так, апелянтом долучено до апеляційної скарги копію пенсійного посвідчення його бабусі ОСОБА_4 та довідку про те, що ОСОБА_5 проходить військову службу у НОМЕР_1 , а також довідку про його перебування на лікуванні.
Однак, жодних доказів того, що ОСОБА_3 абсолютно весь свій час витрачає на допомогу батьку та бабусі, апелянт не надав, і до апеляційної скарги не долучив.
При цьому ОСОБА_3 у своєму клопотанні (а.с.145-151) та письмових поясненнях (а.с.153) просив не призначати йому стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки він є фізичною особою-підприємцем та здійснює свою діяльність як водій. Надає послуги по перевезенню пасажирів, вантажів.
Враховуючи зміст вказаних клопотання та письмових пояснень ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає доводи його клопотання про те, що він постійно надає допомогу батьку та бабусі, на що витрачає усі свої зусилля та час голослівними і такими, що суперечать матеріалам справи (а.с.145-151, 153), а тому не бере їх до уваги.
Жодних інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді клопотання апелянта не містить.
Тому доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП та повністю спростовуються матеріалами справи, а тому клопотання до задоволення не підлягає.
Європейський Суд з прав людини в рішенні «Рябих проти Росії» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Таким чином, Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями ч.2 ст.294 КУпАП визначено, що апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Підсумовуючи наведені обставини та положення ч.2 ст.294 КУпАП, необхідно відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 27 березня 2025 року щодо нього та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 27 березня 2025 року щодо нього - відмовити.
Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов