Справа № 458/699/25
1-кс/458/212/2025
10.07.2025 м. Турка
Турківський районний суд Львівської області у складі:
слідчий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження -
сторона обвинувачення:
прокурор Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 не прибув,
слідчий слідчого відділення відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області лейтенант поліції ОСОБА_4 не прибула,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка Львівської області клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.07.2025 року № 12025141340000084 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України про арешт майна, -
Стислий опис провадження і суть питання, що вирішується ухвалою.
Згідно з вимогами ст.ст.127,129 Конституції України правосуддя здійснюють професійні судді і судочинство провадиться суддею одноособово.
Згідно з ч.1 ст.31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється професійним суддею одноособово. Суддя для розгляду конкретного кримінального провадження визначається у порядку, передбаченому ст.35 КПК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.35 КПК України визначено слідчого суддю для розгляду кримінального провадження, оскільки 09.07.2025 року до Турківського районного суду Львівської області надійшло клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.07.2025 року № 12025141340000084 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України про арешт майна, у якому слідчий просить накласти арешт на вилучене під час огляду місця події 08 липня 2025 року, здійсненого на подвір'ї житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 майно, а саме - велосипед марки «Аист», голубого кольору.
Згідно з протоколом автоматизованого визначення слідчого судді від 09.07.2025 року відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду клопотання було зареєстровано, після чого передано на розгляд судді ОСОБА_1 .
Клопотання розглядається за ініціативою слідчого слідчого відділення відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 .
Обґрунтовуючи подане клопотання, сторона кримінального провадження вказує, що у провадженні органу досудового розслідування перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141340000084 від 09.07.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. У ході досудового розслідування встановлено, що 08 липня 2025 року до відділення поліції надійшла письмова заява від ОСОБА_5 , жительки м.Турка про те що невідома особа в середині червня 2025 викрала в АДРЕСА_1 її велосипед марки «Аист» чим завдали збитків на суму 6 000 грн. 08 липня 2025 року на подвір'ї житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проведено протокол огляду місця події, в ході якого було виявлено та вилучено, а саме: велосипед марки «Аист», голубого кольору, який добровільно видав ОСОБА_6 , житель АДРЕСА_1 .
09.07.2025 слідчим винесено постанову про визнання речовим доказом вилученого з огляду місця події майна, а саме: велосипед марки «Аист», голубого кольору.
В зв'язку з цим, по кримінальному провадженні виникла необхідність у збережені речового доказу, які будуть надані експерту з метою проведення у кримінальному провадженні ряду експертиз.
Сторона обвинувачення зазначає, що з метою повного, об'єктивного та всебічного розслідування всіх обставин скоєного кримінального проступку, а також враховуючи, що вилучені предмети зберегли сліди кримінального правопорушення та інші дані, що мають значення для кримінального провадження, виникла необхідність в накладенні арешту на вказане майно, яке було вилучено.
Позиції сторін кримінального провадження.
При розгляді клопотання суд вжив заходи до повідомлення сторін кримінального провадження, а також осіб, які зазначені в ухвалі в дозволений і в передбачений законом порядок шляхом скерування судового виклику.
Разом із клопотанням про арешт майна, особою, яка звернулася із клопотанням, заявлено вимогу про розгляд клопотання без участі слідчого, прокурора, третіх осіб.
Прокурор Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, у клопотанні просив проводити розгляд справи без його участі.
Слідчий слідчого відділення відділення поліції №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області лейтенант поліції ОСОБА_4 у судове засідання не прибула, у клопотанні просила проводити розгляд справи без її участі.
Неприбуття в судове засідання власника майна відповідно до вимог ч.1 ст.172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання. Володілець майна, який не був присутнім при розгляді клопотання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна в порядку та на підставах, визначених ст.174 КПК України.
Враховуючи вказане, суд вважає за можливе провести розгляд вказаного клопотання без участі, особи, яка подала таке клопотання, а також власника, володільця такого речового доказу.
Дослідивши матеріали клопотання у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи, із посиланням на докази.
Так, 08 липня 2025 року до відділення поліції надійшла письмова заява від ОСОБА_5 , жительки м.Турка про те що невідома особа в середині червня 2025 викрала в АДРЕСА_1 її велосипед марки «Аист» чим завдали збитків на суму 6 000 грн.
08.07.2025 року слідчим проведено огляд місця події у ході якого на подвір'ї житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проведено протокол огляду місця події, в ході якого було виявлено та вилучено, а саме: велосипед марки «Аист», голубого кольору, який добровільно видав гр. ОСОБА_6 , жит. АДРЕСА_1 .
09.07.2025 року постановою слідчого вилучене майно велосипед марки «Аист», голубого кольору визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
28.05.2025 постановою слідчого усе вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
На підставі вище викладеного, в поданому клопотанні сторона обвинувачення вважає, що вилучені речі, а саме: велосипед марки «Айст", голубого кольору, відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, у зв'язку з чим їх визнано речовим доказом.
Слідчий суддя, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, при постановленні ухвали вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав і мотивів, з врахуванням положень закону.
Відповідно до ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
В силу ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Сукупність наведених норм кримінального провадження, їх внутрішній, змістовний зв'язок між собою свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.
Процесуальним законом визначено, що обов'язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.
Таким чином, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов'язаний вживати передбачені законом заходи для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.
Особливої актуальності та гостроти це питання набуває у відношенні здійснення судового контролю за діяльністю сторони обвинувачення, представники якої наділені значними можливостями застосування заходів примусового характеру.
Отже, слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов'язки, має запобігти зловживанню стороною обвинувачення її повноваженнями з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.
Відповідно до ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об'єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
Отже, накладення арешту на об'єкт права власності є позбавленням його власника можливості на власний розсуд користуватися та розпоряджатися таким майном, що є тотожним позбавленню права власності.
Практичне застосування встановленої Конституцією України гарантії охорони власності, доводить, що обмеження права будь-якої особи (фізичної або юридичної) розпорядження належним їй майном без достатніх підстав є протиправним.
Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових частин права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Пунктом 6 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» за 2014 рік, метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам'ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов'язана навести підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов'язаний навести ці підстави у рішенні.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950р.), учасником яких є України.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої влади й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при внесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист прав власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.)
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним, п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом ведення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр» проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно вимог п. 1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Частиною 2 ст.168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна повинне здійснюватися під час огляду.
Аналогічне положення закріплено в ч.7 ст.237 КПК України, згідно якої вилучені під час огляду речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.98 КПК України, документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3,4 ч.2 ст.170 КПК України).
Згідно ч.11 ст.170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України (ч. 1 ст.173 КПК України).
У даному випадку, як зазначено в поданому клопотанні, арешт майна накладається з метою збереження речових доказів, недопущення їх знищення, втрати чи пошкодження.
Тобто, згідно норм чинного законодавства, розглядаючи клопотання слідчого або прокурора про арешт майна, слідчий суддя, суд повинні з'ясувати, чи відповідає таке клопотання вимогам ст.171 КПК України, а ч.3 ст.172 КПК України передбачено, що слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без дотримання вимог ст.171 КПК України, повертає його слідчому, прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Згідно п. 7 ч.2 ст.131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно ч.1 ст.26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
В клопотанні слідчого слідчого відділення відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 , відображено та доведено під час його розгляду наявність підстав вважати, що вказане майно має значення для досудового розслідування, та може бути доказом у даному кримінальному провадженні.
Стороною обвинувачення доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні виправдовують на теперішній час такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в даній частині клопотання, оскільки правові підстави до арешту майна присутні. З вказаних підстав клопотання сторони обвинувачення в цій частині підлягає задоволенню.
Окрім цього, згідно абз.5 ч.5 ст.173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
В разі задоволення слідчим суддею клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на вказане майно, слідчий суддя, в дотримання вимог абз.5 ч.5 ст.173 КПК України, не позбавлений можливості визначити місце зберігання вказаного вище майна, оскільки в клопотанні сторони обвинувачення наявні дані щодо місця зберігання вказаного майна.
Стороною обвинувачення доведено, що зазначене в клопотанні сторони обвинувачення майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом правопорушення, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України, сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Оскільки виявлені та вилучені під час огляду місця події у ході якого на подвір'ї житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проведено протокол огляду місця події, в ході якого було виявлено та вилучено, а саме: велосипед марки «Аист», голубого кольору, який добровільно видав гр. ОСОБА_6 , жит. АДРЕСА_1 , який було вилучено, з метою збереження даних речових доказів та оскільки з зазначеними речами необхідно в майбутньому провести ряд судових експертиз, а повернення зазначених речей несе ризики їх знищення та втрати важливих речових доказів у кримінальному провадженні, з метою належного збереження та наявності постійного доступу до останніх, а також з метою доказування вчинення даного кримінального проступку, слідчий суддя вважає за необхідне накласти арешт на тимчасово вилучене майно.
Таким чином клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.07.2025 року № 12025141340000084 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України про арешт майна підлягає задоволенню.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна у вказаній частині, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешти майна в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до абз.2 ч.1 ст.174 КПК України - арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба. Тобто, після проведення процесуальних дій в кримінальному провадженні, власник майна може подати клопотання про скасування арешту майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Керуючись ст.ст.2,7,98,132,167,170-173,309,369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.07.2025 року № 12025141340000084 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України про арешт майна - задовольнити.
Застосувати захід забезпечення у вигляді арешту майна.
З метою збереження речових доказів на тимчасово вилучене 08.07.2025 під час проведення огляду місця події за адресою: м. Турка, вул. Джерельна, 8,Самбірського району Львівської області, а постановою про визнання та прилучення до справи речового доказу від 09.07.2025 року майно, а саме: велосипед марки «Айст», голубого кольору - накласти арешт на велосипед марки «Аист», голубого кольору.
Заборонити власнику, володільцю та будь-яким іншим особам відчужувати, розпоряджатися та користуватися арештованим майном.
З метою збереження речових доказів, визначити місцем зберігання арештованого майна, а саме: велосипед марки «Аист», голубого кольору - зберігати на території майданчику тимчасового тримання транспортного засобу відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області, що розташоване за адресою: м. Турка, вул. В. Стуса, 14 Самбірський район Львівська область.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, дізнавачем, прокурором.
Контроль за виконанням ухвали доручити прокурору Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 та прокурору який здійснює процесуальне керівництво.
Виконанням ухвали доручити слідчому/дізнавачу, який здійснює досудове розслідування.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала може бути скасована в порядку ст.174 КПК України за клопотанням власника/володільця майна, що не був присутнім під час судового розгляду.
Ухвала виготовлена 10.07.2025 року в нарадчій кімнаті, є оригіналом.
Слідчий суддя ОСОБА_1