Справа № 308/9536/25
10 липня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - Світлик О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Заяць А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Колотухи Івана Олексійовича про забезпечення позову у цивільній справі №308/9536/25 за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Колотуха Іван Олексійович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та стягнення коштів,
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Колотуха І.О., звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та стягнення коштів.
Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, згідно з якою просить накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:45:001:0343, площею 0,0949 гектара, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування вимог вказаної заяви представник позивача посилається на те, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 19.10.2013 по 25.07.2024, що підтверджується рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.07.2024 у справі № 308/9899/24.
Стверджує, що за час перебування у шлюбі подружжя збудувало будинок та ввело його в експлуатацію 25 вересня 2018 року, що підтверджується інформацією з Реєстру речових прав.
Через ігрову залежність азартними іграми в Інтернеті чоловік позивачки мав великі борги і задля їх повернення взяв у позику 25000 доларів США та на її виконання уклав договір іпотеки від 13.11.2020, передавши у заставу єдиний будинок та земельну ділянку, розташовані у АДРЕСА_1 . Зазначає, що будинок має площу 562 м.кв., розташований на земельній ділянці площею 0,0949 га з кадастровим номером 2110100000:45:001:0343.
Вказує, що позивачка дала згоду на укладення договору іпотеки від 13.11.2020, при цьому, договір позики укладався до 13.11.2022.
Зауважує, що подружжям до листопада 2022 року повернуто 80% боргу, про що у чоловіка були наявні розписки. Однак, він не полишав азартні ігри, що ставило під загрозу майновий стан сім'ї, у якої ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька - ОСОБА_4 .
Переживаючи за сім'ю, щоб вберегти хоч частину будинку, позивачка у 2023 році подала позов про поділ майна подружжя. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 березня 2025 року у справі №308/17801/23 позов ОСОБА_5 задоволено частково, визнано право власності на 1/2 частину будинку та земельної ділянки у АДРЕСА_1 .
На вказане рішення подано апеляційні скарги як відповідачем ОСОБА_6 , так і його батьком ОСОБА_3 .
Як зазначає представник позивача, апеляційне провадження відкрито та перше засідання призначено на 04.09.2025, отже вищенаведене рішення суду від 20 березня 2025 року у справі № 308/17801/23 на даний момент не набуло законної сили.
Представник позивача наголошує, що ОСОБА_3 , знаючи про згадану судову справу, маючи процесуальний статус свідка, вирішив вивести майно з-під удару, та не зважаючи на судовий процес про поділ майна подружжя, у 2024 році оформив спірне майно за собою, не повідомивши суду і сторонам по справі, а тільки у 2025 році довів до відома про цей факт у апеляційні скарзі.
Щодо обставин переходу майна за іпотечним договором представник позивача пояснив, що 13.11.2020 з метою забезпечення повного виконання зобов'язання договору позики між ОСОБА_7 (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_2 передає в іпотеку, а ОСОБА_7 приймає в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_2 , та земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:45:001:0343, площею 0,0949 гектара, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Михальською О.З. та зареєстрований в реєстрі за №836. Відповідно до Додатку №1 до іпотечного договору від 13.11.2020 (акту узгодження договірної вартості майна) сторони дійшли згоди щодо вартості майна, яке передається в іпотеку житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:45:001:0343, площею 0,0949 гектара, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та визначили, що вартість таких згідно з домовленістю становить 3109300,00 гривень.
21.03.2024 ОСОБА_7 (первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (новий іпотекодержатель) уклали договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Михальською О.З. та зареєстровано в реєстрі за №183, та відповідно до умов якого Первісний Іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю права на договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу.
За даним договором ОСОБА_3 , як новий іпотекодержатель, набув право замість ОСОБА_7 , первісного Іпотекодержателя, одержати переважне перед іншими кредиторами іпотекодавця, у порядку, визначеному Іпотечним договором та Законом України «Про іпотеку», задоволення всіх своїх вимог (повернення суми основної заборгованості, сплати нарахованих відсотків, комісій, можливої неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків, тощо, передбачених у Договорі іпотеки, за рахунок нерухомого майна, вказаного в Договорі іпотеки, а саме:
житлового будинку АДРЕСА_1 ,
земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:45:001:0343, площею 0,0949 гектара, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до умов Додаткової угоди №1 до Договору про відступлення прав вимоги від 21.03.2024 за відступлення права вимоги ОСОБА_3 як новий кредитор сплачує ОСОБА_7 як первісному кредитору плату в розмірі 1252160,00 гривень, що еквівалентно 32.000,00 доларів США за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України (1 долар США 39.13 гривень), яка підлягає сплаті протягом 1 (одного) банківського дня з дня підписання Сторонами даного Договору.
На виконання умов вказаного договору ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_7 отримав грошові кошти 1252160,00 гривень, що еквівалентно 32000,00 доларів США за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що стверджується Актом приймання-передачі грошових коштів до Договору про відступлення права вимоги від 21.03.2024.
Ставши новим кредитором, реалізувавши свій умисел на захоплення будинку, в якому мала частку невістка, ОСОБА_3 реалізував своє право на задоволення боргових вимог за рахунок іпотеки.
На виконання свого права, приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л.В. реалізовано процедуру щодо задоволення вимог іпотекодержателя іпотекодавцем в рахунок погашення заборгованості за зобов'язанням та перехід права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:45:001:0343 до ОСОБА_3 . Вказане підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №385385709 від 03.07.2024, відповідно до якого сторонами було надано нотаріусу для проведення реєстраційної дії документ, що підтверджує наявність факту виконання умов правочину; договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 21.03.2024; іпотечний договір від 13.11.2020; документ, що підтверджує надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимогу іпотекодержателя про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору від 10.06.2024, довідку іпотекодержателя про суму боргу за основним зобов'язанням та про вартість предмета іпотеки від 28.06.2024.
Однак, як стверджує представник позивача, останній ніхто нічого не надсилав, а всі дії таємно від неї провели батько з сином з єдиною метою - приховати будинок від поділу в судовому процесі про поділ майна подружжя.
Водночас, приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л.В. було проведено процедуру щодо задоволення вимог іпотекодержателя іпотекодавцем в рахунок погашення заборгованості за зобов'язанням та перехід права власності на спірний житловий будинок до ОСОБА_8 . Вказане підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №385386661 від 03.07.2024, відповідно до якого сторонами було надано нотаріусу для проведення реєстраційної дії документ, що підтверджує наявність факту виконання умов правочину, договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 21.03.2024, іпотечний договір від 13.11.2020, документ, що підтверджує надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимогу іпотекодержателя про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, від 10.06 2024, довідку іпотекодержателя про суму боргу за основним зобов'язанням та про вартість предмета іпотеки від 28.06.2024.
Представник позивача зауважує, що жодних вимог позивачка не отримувала, бо в іншому разі змогла б самостійно погасити таку суму боргу, враховуючи, що вже більшу частину коштів вони заплатили з чоловіком попередньому іпотекодержателю. Однак, використавши таку ситуацію, Стан ОСОБА_9 вчинив недобросовісно і домовився із ОСОБА_10 , щоб іпотеку перевести на його батька, який по суті доплатив мізерну частину боргу. Про фіктивність відступлення вимоги по іпотеці вказує і її строк до 13.11.2022. Чому первісний іпотекодержатель не вживав заходи по
Позивачка вважає такі дії відповідачів направлені на позбавлення її з дитиною власності, частки в будинку та земельній ділянці, а самі правочини - фраудаторними.
Враховуючи, що відповідачі вчинили такі дії, направлені на позбавлення позивачки права власності на частку в будинку та земельній ділянці, на якій він розташований, беручи до уваги позовну вимогу про стягнення значної суми коштів з відповідача ОСОБА_11 , як власника будинку, існує стійка ймовірність, що відповідачі знову відчужать будинок вже з метою приховати його від реалізації у майбутньому за погашення боргу перед позивачем, який може виникнути.
Відповідно до частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
За правилами частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії (пункт 1 частини другої статті 150 ЦПК України).
Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім того, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Як роз'яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до положень статей 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що предметом позову у справі №308/9536/25 є оспорення договору, що стосується частини майна, на яке претендує позивач, укладеного під час розгляду судом іншої справи про поділ майна подружжя.
Так, у провадженні суду перебувала справа № 308/17801/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на житловий будинок.
З рішення суду від 20.03.2025 у справі № 308/17801/23 вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , про поділ майна подружжя за якою просить: визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0949га, з кадастровим номером 2110100000:45:001:0343, розташовані у АДРЕСА_1 ; провадження у справі відкрито ухвалою від 02.11.2023.
11.12.2023 на адресу суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , в якій заявлено наступні позовні вимоги: прийняти зустрічну позовну заяву до розгляду та об'днати в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя; визнати право особистої приватної власності ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на житловий будинок, що розташований у АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій він розміщений з кадастровим номером 2110100000:45:001:0343.
За змістом резолютивної частини рішення суду у справі №308/17801/23 позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя було задоволено частково. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на житловий будинок також задоволено частково.
Визнано 1/2 частину житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину житлового будинку та на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,0949 га з кадастровим номером 2110100000:45:001:0343, розташованих у АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 .
Визнано право особистої приватної власності ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на 1/2 частину житлового будинку, що розташований у АДРЕСА_1 , та на 3/4 частини земельної ділянки, на якій він розміщений з кадастровим номером 2110100000:45:001:0343.
У задоволенні решти позовних вимог за первісним та зустрічним позовом відмовлено.
Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 28.06.2024 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:45:001:0343 площею 0.0949 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2200148621101), дата реєстрації права власності 28.06.2024; а також з 28.06.2024 є власником житлового будинку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1670041021101) загальною площею: 202.2 кв.м., житловою площею: 51.1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд вважає, що оскільки нерухоме майно - земельна ділянка та житловий будинок, які вибули з власності подружжя під час розгляду справи про поділ майна, щодо якого ставиться питання про вжиття заходів забезпечення позову, є предметом спору, то існує обґрунтоване припущення, що дане майно може бути відчужене, тобто, наявні передбачені процесуальним законодавством підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.
За наведених обставин, на переконання суду, існує обґрунтована необхідність для вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів.
З огляду на встановлені обставини справи та беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог представника позивача щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позову, в тому числі співрозмірності заходів, який представник позивача просить вжити у порядку забезпечення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає, що вимоги про забезпечення позову є співрозмірними позовним вимогам, а невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, а тому заява про забезпечення позову в даній справі є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Таким чином, суд, пересвідчившись в тому, що між сторонами дійсно виник спір та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернулася до суду, з'ясувавши обсяг позовних вимог, дійшов висновку про доцільність в якості забезпечення позову в даній цивільній справі накласти арешт на земельну ділянку, площею 0.0949 га, з кадастровим номером 2110100000:45:001:0343, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2200148621101), що належить відповідачу, а також накласти арешт на житловий будинок (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1670041021101) загальною площею: 202.2 кв.м., житловою площею: 51.1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачу.
Обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Накладення арешту на нерухоме майно, як вид забезпечення позову, не перешкоджає відповідачу як власнику нерухомого майна володіти і користуватися ним, а лише обмежує частково у розпорядженні ним щодо відчуження будь-яким способом іншим особам.
Відповідно до частини першої та другої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.
Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову в суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, за наявності яких законодавець встановив обов'язок суду щодо застосування зустрічного забезпечення (частини третя статті 154 ЦПК України).
При цьому реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком, за винятком випадків, передбачених частини третьої статті 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, зокрема, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові (постанова Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №753/2380/18-ц).
Відповідно до положень частини першої та другої статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Керуючись статтями 149-153, 157, 259, 260, 353-355 ЦПК України, суд,
Заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі №308/9536/25 - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову в цивільній справі №308/9536/25 за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Колотуха Іван Олексійович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та стягнення коштів, а саме,
накласти арешт на житловий будинок (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1670041021101) загальною площею: 202.2 кв.м., житловою площею: 51.1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачу - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 );
накласти арешт на земельну ділянку, площею 0.0949 га, з кадастровим номером 2110100000:45:001:0343, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2200148621101), що належить відповідачу - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Копію ухвали направити для виконання до Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл. Ш. Петефі, 14, м. Ужгород, Закарпатська область) та учасникам справи для відома.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову - три роки.
Позивач (стягувач): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач (боржник): ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .
Дата складення повного тексту ухвали - 10 липня 2025 року.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області О.М. Світлик