Справа № 562/3721/24
Номер провадження 2/570/465/2025
10 липня 2025 року
Рівненський районний суд Рівненської області в особі:
судді Красовського О.О.
з участю:
секретаря судових засідань Захарук Г.Л.
представника відповідача адвоката Кхатера Ф.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовомТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
07.11.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» звернулося до суду із позовною заявою до відповідачки про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачкою був укладений кредитний договір. Позичальниці були надані грошові кошти, встановлений термін їх повернення. Однак відповідачка не виконує покладені на неї зобов'язання, не повертає отримані грошові кошти у визначений договором строк. Через це утворилася заборгованість, яка до цього часу не погашена. 24.05.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНИ» та ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" укладено договір факторингу. Згідно цього договору позивач набув права вимоги до відповідачки. Тому представник позивача звернувся до суду, просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідачки наявну заборгованість, стягнути судові витрати та стягнути витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12.11.2024 року справа була направлена для розгляду за підсудністю до Рівненського районного суду Рівненської області.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 11.12.2024 р. справа була прийнята до провадження судді Красовського О., та призначена до підготовчого судового засідання.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 15.01.2025 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Судові засідання призначалися на 14.02.2025, 02.04.2025, 24.06.2025, 03.07.2025.
Представник відповідачки - адвокат Кхатер Ф.Е. 29 травня 2025 року подав суду відзив, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивача понесені судові витрати у справі. Вказує, що позов є безпідставним. Зазначає, щов даному випадку, в матеріалах справи відсутнє підтвердження, що даний договір був підписаний саме ОСОБА_1 . Відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують факт підписання відповідачкою кредитного договору на отримання споживчого кредиту унеможливлюють можливість стягнення відсотків за таким кредитом. Також зазначає, що позивач у даній справі обрав не належний спосіб захисту: у нього немає підстав стягувати будь-які кошти чи відсотки за користування даними коштами, посилаючись на договір № 3901937 про надання споживчого кредиту, адже матеріали справи не містять підтвердження того, що відповідачка є його стороною, та що відповідачка підписала відповідний договір. Натомість, на думку адвоката, належним способом захисту у даній справі є пред'явлення позову про повернення безпідставно отриманих коштів. Враховуючи той факт, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт підписання договору № 3901937 про надання споживчого кредиту, відступлення права вимоги не може бути підставою для стягнення так званого боргу з відповідачки. Щодо стягнення витрат на правову допомогу, представник відповідачки зазначає, що враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, беручи до уваги шаблонність позовної заяви (зміна обставин справи та даних боржників), відсутність конкретних умов щодо порядку розрахунків, зважаючи на доводи відповідачки щодо неспівмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та об'ємом виконаної роботи, прийнятною сумою для відшкодування позивачу його витрат на правову (правничу) допомогу, на думку відповідачки, є 1000 грн, що відповідає складності справи та об'єму виконаної роботи.
Представник позивача - адвокат Городніщева Є.О. 02 червня 2025 року подала суду відповідь на відзив. Зазначає. що здоводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач не погоджується вважає їх такими, що не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства. Кредитний договір укладений між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачкою повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного Кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана позивачем в позовній заяві та відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, відповідачкою на підтвердження укладення кредитного договору було здійснено оплати на рахунок кредитора, що підтверджується розрахунком заборгованості, що було надана до позову. Зазначає, що відповідачка, оформлюючи кредитний договір заходить на Веб-сайт ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» https:/credit7.ua, в тому числі через Мобільний додаток «Credit7» реєструється та створює електронний кабінет, в якому йому надходить текст Кредитного договору та де вона має змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту, інформацією передбаченою ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Таким чином, відповідачка має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідачка. А тому не виникає жодних сумнівів в тому, що 16.08.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих вимог та укладено електронний договір № 3901937 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору, було здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачкою вказано особисто в заяві на отримання кредиту. Це підтверджується копією довідки платіжного провайдера, та відповіддю АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК». Сума заборгованості за договором розрахована у відповідності до розрахунку заборгованості від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА». Первісний кредитор, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» здійснив розрахунок відповідно до умов договору. Щодо стягнення витрат на правову допомогу зазначає, якщо стороною документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Позов просить задоволити у повному обсязі.
Надалі надали суду докази про зміну назви, і на даний час позивач має назву: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 24.06.2025 р. задоволено клопотання про витребування доказів. Суд постановив: втребувати від АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" (04082, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 на ім'я: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів 16.08.2023 р. на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", у сумі 24 500 грн. від ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 42753492).
25.06.2025 р. на адресу суду надійшла інформація від АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК". Зазначено щодо поповнення картки НОМЕР_3 про те, що 16.08.2023 року дійсно було зарахування коштів у сумі 24 500 грн. Враховуючи те, що платіж проведено не по реквізитам, а через платіжну систему, у Банку відсутня інформація, щодо відправника.
Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Справа слухалась у відкритому судовому засіданні, а сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.
Перед тим як розпочати розгляд справи по суті суд провів підготовче засідання, в межах якого були виконані завдання підготовчого провадження. Крім того, суд розглянув усі клопотання учасників справи, попередньо надавши можливість протилежній стороні висловитись з приводу таких клопотань.
Відтак, суд у відповідності до вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу ч. 2, 3 та 4 ст. 83 ЦПК України, вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.
Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (частина третя статті 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Згідно поданої заяви просить справу розглядати без їх участі. Позов підтримує, просить його задоволити. У разі неявки відповідачки не заперечує проти винесення заочного рішення по справі. Зважаючи на подану заяву про розгляд справи без участі представника позивача суд не проводив судове засідання у режимі відеоконференції.
Відповідачка в останнє судове засідання не з'явилася. В судовому засіданні 16.03.2025 р. відповідачка пояснила, що нею будо сплачено 9 555 грн. на користь позивача. Також зазначила, що велися переговори з представником позивача, їй було запропоновано певні умови для погашення боргу. Однак, вона не має коштів, тому не може сплатити борг.
Представник відповідачки в судовому засіданні позов не визнав, заперечив проти його задоволення. Пояснив, що в матеріалах справи відсутні докази перерахування коштів на рахунок відповідачки. Також, зазначив, що йому не відомо чи картка, яка зазначена в договорі і на яку перераховувалися кошти, належить відповідачці. У задоволені позову просить відмовити.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з'ясувавши фактичні обставини справи, та, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Фактичні обставини, встановлені судом, позиція сторін.
Як встановлено в судом, 16.08.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачкою було укладено договір № 3901937 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
На умовах, встановлених договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривнях на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Згідно умов кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 24 500 грн., строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Дата повернення кредиту 10 серпня 2024 року, вказується у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього договору.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1 договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачкою вказано особисто під час укладання договору.
ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" свої зобов'язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало позику в сумі 24 500 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки.
Укладаючи кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів на наступних умовах:
1.4.1. Стандартна процентна ставка становить 2% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору.
Відповідачка не здійснила повністю оплату процентів згідно графіку платежу та не повернула тіло кредиту.
Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 24 500 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення», інформацією від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», поясненнями відповідачки про те, що вона отримала ці кошти.
Щодо укладення кредитного договору.
Кредитний договір укладений між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачкою повністю відповідає вимогам чинного законодавства України.
16.08.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 3901937 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Позиція Верховного Суду з цього питання одностайна.
Наприклад, у справі №561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 р. у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.
Таким чином, електронна форма договору прирівнюється до письмової, проте з певними особливостями щодо укладення таких договорів. Сторони вільні обрати форму правочину, в т.ч. електронну. Тож електронний договір не може бути визнаний недійсним виключно через те, що він має електронну форму.
За ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства чи за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Так, на підтвердження укладання договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», позивачем було надано електронний доказ в паперовій формі, який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «T214», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачкою для електронного підпису, у відповідності до вимог ч. 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідачка ознайомилася та погодилася з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі Кредитний договір.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами». А тому, в нашому випадку, підписання Відповідачкою шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.
Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 р., проте у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підпису позичальником: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 р. у справі №922/51/20 був сформульований правовий висновок, відповідно до якого учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: оригінал; електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Крім того, відповідачкою на підтвердження укладення кредитного договору було здійснено оплати на рахунок Кредитора, що підтверджується Розрахунком заборгованості, що було надана до позову.
Наведені правові позиції Верховного Суду ґрунтуються на презумпції свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства. Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.
Варто зазначити, що відповідачка, оформлюючи кредитний договір, заходить на Веб- сайт ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» https:/credit7.ua, в тому числі через Мобільний додаток «Credit7», реєструється та створює електронний кабінет, в якому їй надходить текст Кредитного договору та де вона має змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту, інформацією передбаченою ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Таким чином, відповідачка має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідачка.
А тому жодних сумнівів в тому, що 16.08.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих вимог та укладено електронний Договір № 3901937 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, у суду не виникає.
Щодо презумпції правомірності правочину.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2- 383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Щодо перерахування коштів відповідачці та здійснення розрахунків.
Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору, здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачкою вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера.
Відповідно до п.10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затв. Постановою Правління НБУ від 03 листопада 2021 року № 113 Договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу ІІ цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу 6 споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_4 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Крім того, платіжна банківська картка містить захищені та притаманні лише конкретній особі обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента. Надання Кредитору відомостей щодо захищеного номера банківської карти для здійснення переказу грошових коштів, які відомі лише відповідачці, свідчить що попередньо (до зарахування коштів), сторонами були узгоджені всі істотні умови договору, в тому числі і спосіб здійснення перерахування кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору.
З огляду на викладене вище, кредитні кошти відповідачці перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_1 .
Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , підтверджується копією Довідки платіжного провайдера, та відповіддю АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».
Сума заборгованості за Договором розрахована у відповідності до Розрахунку заборгованості від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (копія додається до позовної заяви). Як Первісний Кредитор, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» здійснив розрахунок відповідно до умов договору.
Так, укладаючи Кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів на наступних умовах:
Згідно з п.3.1. Договору, Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.
Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 1,3 % в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Клієнт до встановленого строку, зазначеного в п. 1.4.2. Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.
Відповідно до п. 4.1. Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.
За даними поденного розрахунку заборгованості за Договором № 3901937 від 16.08.2023 року у період з 16.08.2023 року по 24.05.2024 року включно первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 132 055 грн.
У зазначений період відповідачкою здійснено оплати на рахунок первісного кредитора, спрямовані на оплату тіла кредиту розмірі 0.00 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у сумі 9555 грн. Детальний розрахунок заборгованості та оплат, здійснених Відповідачем, зазначений в Розрахунку заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту, що є невід'ємним додатком до Позовної заяви.
Відповідно до п. 1.1. Договору факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024 року: За цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 3901937 строк кредиту 360 днів: з 16.08.2023 року по 10.08.2024 року.
Станом на дату укладання Договору факторингу від 24.05.2024 року №24/05/2024, строк дії Договору № 3901937 від 16.08.2023 року не закінчився.
А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачкою, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» у період з 24.05.2024 року по 22.07.2024 року (60 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 29 400 грн.: 24500 грн * 2.00% = 490 грн*60 календарних дні = 29400 грн.
У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору № 3901937 від 16.08.2023 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідачки у сумі 151 900 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 122 500 грн., проценти нараховані ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» у сумі 29 400 грн.).
Щодо обов'язку виконання зобов'язань, наслідків невиконання зобов'язань.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується вчасно повернути кредит сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеним договором.
Незважаючи на це, відповідачка не виконала свого обов'язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені договором.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із положеннями ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року по справі 310/11534/13-ц, від 04.червня 2013 року по справі 916/190/18, від 08 листопада 2019 року по справі 127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року по справі 536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року по справі 522/1528/15-ц.
Таким чином, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Щодо відступлення права вимоги.
Відповідно до п. 5.1.3. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» має право укласти договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача.
Враховуючи невиконання відповідачкою своїх боргових зобов'язань перед кредитором 24 травня 2024 року між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА", як клієнтом, та ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА", як фактором, було укладено договір факторингу № 224/05/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором до відповідачки.
На виконання вимог ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до положень п. 1.3 Договору факторингу від 24.05.2024 року №24/05/2024, листом № 2910 від 01.07.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» повідомило ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» про те, що в особистих кабінетах усіх боржників, права вимоги за кредитними договорами до яких передані Новому кредитору - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», проінформовано про відступлення права грошової вимоги за Договорами та передачу персональних даних ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора, а також направлення відповідного текстового повідомлення (SMS - повідомлення) боржникам, згідно реєстру SMS - повідомлень.
Враховуючи вищезазначене, відповідачку належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Норми права.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтями 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк (термін), відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За положеннями ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Щодо стягнення суми боргу та відсотків за користування кредитом суд дійшов висновку про наступне: 24 500 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту підлягає до стягнення з відповідачки на користь позивача повністю; - 122 055 грн. нараховані проценти та - 29 400 грн. нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів, всього 176 400 грн. також підлягає до стягнення.
Висновки суду.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Суд бере до уваги, що дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
При цьому враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії", заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.
Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачкою своїх зобов'язань за договорами, і, як наслідок, виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся до суду.
Відповідачка зобов'язання за вказаними договорами належним чином не виконала, оскільки належні докази про це відсутні, чим порушила умови договорів та норми чинного законодавства, тому у позивача виникло право вимагати виконання зобов'язання за договорами. Кредитор відповідне право вимоги реалізував шляхом пред'явлення до позичальниці позову про стягнення боргу за кредитними договорами і визначив борг на відповідну дату.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність боргових правовідносин між сторонами.
Позивач надав до суду копії зазначених документів, розрахунок заборгованості по кредиту, виданий посадовою особою позивача, який в силу ст. 59, 64 ЦПК України являється допустимим доказом у справі, а відповідачка не надала суду жодного належного доказу, що спростовують наявність кредитних відносин та не спростувала подані позивачем розрахунки заборгованості за таким кредитним договором. Об'єктивних і переконливих доказів, які спростовували би вимоги позивача, відповідачка не надала, а судом їх здобуто не було, що вказує на обґрунтованість позову. Матеріали справи свідчать, що у боржниці виникла заборгованість за кредитними договорами, а її дії та наміри не свідчать про виконання договірних зобов'язань за кредитними договорами та повернення кредиту. Судом таких доказів також не здобуто, що вказує на обґрунтованість позову.
Доказів повернення відповідачкою за вказаними договорами суми позики у повному розмірі матеріали справи не містять, у зв'язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту в сумі 24 500 грн., відсотками в сумі 151 900 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує та зазначає про наступне.
Норми ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Понесені позивачем судові витрати (сплата судового збору у сумі 2422 грн. 40 коп.) повинні бути стягнуті з відповідачки на користь позивача.
Також, позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При дослідженні доказів щодо виду і розміру судових витрат, пов'язаних з понесеними витратами на правову допомогу суд вважає, що до відшкодування підлягають заявлені позивачем 10 000 грн. витрат на правову допомогу.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вимога про відшкодування витрат на правову допомогу була заявлена при поданні позовної заяви до суду, тобто позивач (його представник) дотрималися порядку подачі заяви про ухвалення додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача на підтвердження факту понесення витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги в суді, одночасно із позовною заявою було подано копію договору № 26/08-2024 про надання правової допомоги від 26 серпня 2024 року, копію заявки № 8 на виконання доручення до договору № 26/08-2024 від 26 серпня 2024 р; копію акту № 8 прийому-передачі виконаних робіт 9наданих послуг згідно договору № 26/08-2-24 від 26 серпня 2024 р.; копію рахунку на оплату № 5335-25/10-2024 від 25 жовтня 2024 р., що у свою чергу підтверджує факт понесених позивачем витрат.
Витрати, що були понесені позивачем у розмірі 10 000 грн., є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання таких послуг, та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Стороною відповідачки не було доведено, що витрати на правову допомогу є завищеними, та не відповідають реальній вартості наданих послуг адвокатом.
Для прикладу, суду не були надані докази того, що послуги адвоката у цій справі у розмірі 10000 грн. є завищеними у порівнянні з послугами інших адвокатів у м. Києві, які складають позовні заяви, складають відповіді на відзив чи інші процесуальні документи, надають консультації, тощо в аналогічній категорії справ. І що на фоні таких цін послуги адвоката Городніщевої Єлизавети Олегівни є очевидно завищеними (не відповідають критерію реальності витрат, розумності їхнього розміру).
Відповідно до висновків об'єднаної палати Верховного суду, викладеної у Постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі № 910/7586/19: " Однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору".
Таким чином, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (на даний час ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» реалізувало свої права на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які вони змушені були нести у суді у зв'язку з недобросовісною поведінкою відповідачки по відношенню до взятих на себе зобов'язань.
Оскільки матеріалами справи в безспірному порядку підтверджується факт отримання позивачем правничої допомоги адвоката та понесення ним витрат при розгляді Рівненським районним судом Рівненської області справи, було дотримано процесуального порядку щодо подання заяви про стягнення судових витрат та надані докази про розмір таких витрат, які є обґрунтованими та пропорційними до предмета спору, то за таких обставин суд вважає за необхідне задоволити цю вимогу.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість загальною сумою 176 400 (сто сімдесят шість тисяч чотириста) грн. 00 коп., з яких 24 500 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основним боргом, 122 500 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором та 29 400 грн. 00 коп. - сума заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» за 60 календарних днів.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн., а всього 12422 (дванадцять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822).
Відповідачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканка АДРЕСА_1 ).
Суддя Красовський О.О.