Справа №572/1399/25
10 липня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Тарасюк А.М.,
при секретарі судових засідань Пінчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПІНГ-ПОНГ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПІНГ-ПОНГ" звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором №1017751 від 25.01.2020 у розмірі 23985,00 грн.
Крім того, просить стягнути з відповідача понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.01.2020 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомлення рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ "МІЛОАН" Берестень Я.В. подав Заявку на отримання кредиту №1017751.
Оскільки ТОВ "МІЛОАН" направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Договору про споживчий кредит №1017751 від 25.01.2020, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.
Відповідно до умов Кредитного договору, до укладення Договору відповідач отримав проект цього кредитного договору з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті) ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до умов кредитного договору, цей кредитний договір (індивідуальна частина) є самостійним кредитним договором (правочином), що містить усі істотні умови, укладений у порядку, спосіб та формі, що відповідає вимогам законодавства.
У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалося електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладенні кредитного договору.
Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит №1017751 від 25.01.2020 з ТОВ "МІЛОАН" та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 9000 грн.
Однак взяті на себе зобов'язання, згідно з договором, відповідач належним чином не виконав.
20 серпня 2020 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Діджи Фінанс" укладено Договір про відступлення прав вимоги №02/08, у відповідності до якого ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ "Діджи Фінанс" належне йому право вимагати повернення коштів, зокрема, за кредитним договором №1017751 від 25.01.2020.
У подальшому, 24 січня 2022 року між ТзОВ "Діджи Фінанс" та ТОВ "Фінансова компанія "Пінг-Понг" укладено Договір факторингу №1/15, у відповідності до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» відступило ТОВ "ФК "Пінг-Понг" належне йому право вимагати повернення коштів за вказаним вище кредитним договором, в тому числі до відповідача за договором про споживчий кредит №11017751 від 25.01.2020.
Згідно Додатку №1 до Договору факторингу сума боргу перед ТОВ "ФК "Пінг-Понг" є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 23985 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 9000 грн., заборгованість за відсотками становить 9585 грн., заборгованість за комісією становить 1080 грн., заборгованість за пенею становить 4320 грн.
Представник позивача ТОВ "Пінг-Понг" у судове засідання не з'явився, однак через систему "Електронний суд" подав заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечив проти проведення заочного розгляду справи, про що також подав відповідне клопотання.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі.
Водночас, відповідач скористався наданим йому правом та подав до суду відзив на позов у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог із підстав не доведеності належними та допустимими доказами, недотримання форми укладення кредитних договорів, недоведеності законності відступлення прав вимог від первісного кредитора (а.с.66-76).
У свою чергу, представником відповідача ОСОБА_2 на вказаний відзив подано відповідь на відзив у якому, з посиланням на норми законодавства, спростував доводи відповідача щодо недоведення належними доказами укладення кредитного договору та вказує, що даний кредитний договір не визнаний недійсним чи/або неукладеним у встановленому законом порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, не спростована (а.с.80-90).
Також 04.06.2025 року, зважаючи на вказані відповідачем у відзиві на позов обставини, представником відповідача ОСОБА_2 було подано клопотання про долучення доказів, до якого додано довідку по заяві на кредит №1017751 від 25.01.2020 року позичальника ОСОБА_1 , копія фото з паспортом позичальника, лог застосування коду підписання договору у форматі pdf.
Представник позивача у клопотанні зазначає, що вказані докази спростовують категоричне заперечення відповідача у відзиві факту підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором кредитного договору.
До того ж, ухвалою суду від 09.06.2025, за клопотанням представника позивача Ланового Є.М., витребувано в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме: виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за період з 25.01.2020 по 28.01.2020 включно, на виконання якої 08.07.2025 на адресу суду надійшли випребовувані письмові докази.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Як визначено ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 25.01.2020 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №1017751 (а.с.19-21).
Згідно п. 1.1. Договору, кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору, визначено суму (загальний розмір) кредиту в розмірі 9000 грн., кредит надавався строком на 11 днів з 25.01.2020 (п. 1.3.).
У відповідності п. 1.4 договору, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 05.02.2020.
Згідно п. 1.5.2. Кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом: 1485 грн., які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором, фіксована.
Відповідно до п. 1.6 Договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 цього Договору.
Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо.
Так, умовами Кредитного договору передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки позичальник, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті myloan.ua (п. 2.1 Договору).
За змістом п. 2.2.1 Договору, позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2, або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах, визначених п. 2.3 договору.
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення кредитування строку (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору (п. 2.2.2 Договору).
Разом з тим, п. 2.3 Договору сторони погодили пролонгацію кредиту.
Зі змісту п. 5.1 Договору, позичальник підтверджує, що до підписання цього Договору ознайомився з усіма його умовами (у т.ч. викладеними у п. 6.3) та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього Договору та був в електронній формі повідомлений шляхом надання доступу до проекту цього Договору (індивідуальної частини), правил та іншої інформації розміщеної на сайті Товариства, зокрема в розділі "Документи" про відомості (інформацію) вказані в ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"
Також вказаним пунктом визначено, що для розпорядження правами вимоги за цим Договором (відступлення, застава, продаж, тощо) Товариству не потрібно чекати на порушення умов цього Договору позичальником та не потрібно будь-яке погодження позичальника.
Відповідно до п. 6.1. Договору, цей Договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті Товариства myloan.ua.
Пунктом 6.3. цього Договору визначено, що приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 6.4. Договору, укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Відповідно до п. 6.5. Договору, цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Додатком № 1 до Договору №1017751 від 25.01.2020, визначено графік розрахунків, який містить розрахунок заборгованості (в тому числі суми кредиту, комісії за надання кредиту і процентів) із зазначенням дати платежу (повернення кредиту та сплати комісії та процентів), а саме: дата платежу 05.02.2020 року, кредит 9000 грн, комісія за надання кредиту 1080,00 грн, проценти 1485,00 грн., що разом становить 11565,00 грн. (а.с.22).
Так, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення 25.01.2020 Анкети-заяви на кредит №1017751 на сайті (а.с.11), з автоматичною перевіркою, перевіркою у БКІ, скорингом, верифікацією за телефоном НОМЕР_3 та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки НОМЕР_1 та банку, що її випустив: 473121, відомості про що містяться у довідці по заяві на кредит №1017751 від 25.01.2020 (а.с.97)
Як вбачається з платіжного доручення від 25.01.2020 року №14316175 (а.с.34 звор.бік) саме на вказану відповідачем банківську картку НОМЕР_1 того ж дня кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 9000,00 грн.
До того ж, факт емітування на ім'я відповідача банківської картки № НОМЕР_4 в АТ КБ "ПриватБанк" та перерахування на неї грошових коштів в сумі 9000,00 грн. стверджується наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів інформацією АТ КБ "ПриватБанк" та випискою по рахунку № НОМЕР_4 , де 25.01.2020 зафіксовано зарахування переказу на картку № НОМЕР_4 в розмірі 9000,00 грн.
Отже, факт укладення Кредитного договору №1017751 від 25.01.2020 та отримання кредитних коштів в сумі 9000,00 грн. знайшов підтвердження у ході розгляду справи.
Як вбачається з наданих позивачем документів, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором від 25.01.2020 року №1017751 відображений позичальником ТОВ "Мілоан" у відомості про щоденні нарахування та погашення (а.с.12-14) де зазначено, що загальний борг складає 23985,00 грн, з яких: 9000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 9585,00 грн. борг по відсотках, 4320,00 грн. борг по пені та 1080,00 грн. борг по комісії.
20.08.2020 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Діджи Фінанс" укладено договір про відступлення прав вимоги № 02/08 (а.с.23-26) за умовами якого ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ "Діджи Фінанс" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "Діджи Фінанс" прийняло належні ТОВ "Мілоан" права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі до відповідача за кредитним договором від 25.01.2020 року №1017751.
У подальшому, 24.01.2022 між ТОВ "Діджи Фінанс" та ТОВ "Фінансова компанія "Пінг-Понг" укладено договір факторингу №1/15 (а.с.30-32), за умовами якого ТОВ "ФК "Пінг-Понг" прийняло належні ТОВ "Діджи Фінанс" права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі до відповідача за кредитним договором від 25.01.2020 року №1017751.
02.11.2024 за №1017751-АВ позивачем направлено на адресу відповідача досудову вимогу по кредитному договору від 25.01.2020 року №1017751, в якій зазначено, що між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Діджи Фінанс", а в подальшому між ТОВ "Діджи Фінанс" та ТОВ "ФК "Пінг-Понг" укладені договори факторингу, за якими відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором, а також інформацію про те, що у відповідача існує заборгованість за кредитним договором в розмірі 23985 грн, яку необхідно сплатити на вказані у повідомленні реквізити (а.с.36).
Проте, відомості щодо погашення в добровільному порядку вказаної суми заборгованості матеріали справи не містять.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами Цивільного кодексу України, а також спеціальними нормами Закону України "Про електронну комерцію".
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст.6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Так, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23.03.2020 по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексівУкраїни може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 №910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.
Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на веб сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно доЗакону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01.11.2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21).
Підписавши вказаний договір, відповідач погодився з умовами договору та правилами надання споживчого кредиту від ТОВ "Мілоан".
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі N 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження N 61-7203св20).
Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Тобто, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ "ФК "ПІНГ-ПОНГ"" у тому ж обсязі, що і перед первісними кредиторами.
Таким чином, судом установлено, що між відповідачем та Первісним кредитором укладено у належній формі договір кредиту, Первісним кредитором виконані умови договору кредиту належним чином, надано відповідачеві кредитні кошти. Право вимоги за договором перейшло до позивача внаслідок заміни кредитора. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів повернення ним у повному обсязі отриманих у кредит коштів у повному обсязі зі сплатою відсотків за користування кредитом, у межах визначеного сторонами строку кредитування як Первісному кредиторові, так і новим кредиторам. Відповідачем не надано доказів сплати заборгованості.
З огляду на викладене, суд приходить висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання за Кредитним договором, а тому з нього на користь позивача, як правонаступника кредитора у зобов'язанні слід стягнути заборгованість за основним зобов'язанням в розмірі 9000,00 грн.
Що стосується вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.
Визначаючи розмір заборгованості за процентами за Кредитним договором суд перевірив розрахунок заборгованості, наданий позивачем та отриманий від первісного кредитора умовам самого Кредитного договору з огляду на узгоджений сторонами порядок нарахування процентів та їх розмір, строк, протягом якого таке нарахування проведене.
За ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
При цьому, ст. 625 ЦК України визначено поняття відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пунктах 1.3, 1.4 вказаного Договору зазначено, що кредит надається строком на 11 днів з 25.01.2020 (строк кредитування); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 05.02.2020.
Пунктом 2.3 Договору визначено умови щодо пролонгації строку кредитування, зокрема пункт 2.3.1 передбачає, що позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строк кредитування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил.
При цьому, у цьому ж пункті Договору визначено, що для продовження строку кредитування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження кредиту: 3 дні - 3.00 максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту; 7 днів - 5.00 максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту; 15 днів - 10.00 максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту.
За наявності домовленості між позичальником та позикодавцем пролонгація може здійснюватися на інших умовах ніж передбачено цим пунктом.
Відповідно до пункту 2.3.2 Договору, волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п. 6.14 Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5 Договору.
Однак, в порядку ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано суду належних та достовірних доказів, а матеріали справи таких не містять щодо пролонгації строку кредитування відповідно до вказаних пунктів Договору та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, передбачених п. 4.1 Договору.
Отже, відповідачу нараховувалися відсотки після закінчення строку дії Кредитного договору від 25.01.2020 №1017751.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦКУкраїни, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у Постанові Великої Палати від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.04.2023 у справі №0814/6450/2012, провадження № 61-18489св21: "Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) визначила, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відповідно до висновку Великої Палати у справі №910/4518/16 від 05.04.2023, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.
Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України.
За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця
Отже нарахування кредитором відсотків після закінчення строку кредитування суперечить умовам кредитування і нормам ст. 1048 ЦК України.
У такому випадку суд враховує, що Договором №1017751 від 25.01.2020 передбачено, що відповідачу кредит надано на 11днів строком до 05.02.2020, розмір відсотків згідно додатку № 1 до цього Договору встановлено в сумі 1485,00 грн, а тому саме в цьому розмірі підлягають до стягнення відсотки за користування кредитом.
Зважаючи на вказане, позовна вимога про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії в розмірі 1080,00 грн, суд дійшов наступного висновку.
Стягнення із відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а саме за дії, які банк здійснює на власну користь (електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо), або за дії, які позичальник здійснює на користь банку, чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин, протиріч ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Зазначене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 по справі №363/1834/17 та не суперечить постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 по справі №496/3134/19, на яку посилаються сторони. Зокрема, у справі №496/3134/19 суд касаційної інстанції констатував, що "умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті12 Закону України "Про споживче кредитування" (п. 31.33).
Верховним Судом в постанові від 07.06.2023 у справі № 686/14530/15 (провадження №61-13299св22) зроблений висновок, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв'язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.
За викладених обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову в цій частині.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором №1017751 від 25.01.2020 в загальній сумі 10485,00 грн., що складається з: 9000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 1485,00 грн. заборгованість за відсотками.
В постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) вказується, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Відсутність позову про оспорення кредитного договору чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проаналізувавши та оцінивши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 10485,00 грн. кредитної заборгованості.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд виходить із наступного.
Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви до суду, позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., про що свідчить платіжна інструкція від 10.03.2025 №1017751 (а.с.38).
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково та врахуванням положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 1058,95 грн. (10485,00 х 2422,40 : 23985,00, де 10485,00 грн. - загальна сума заборгованості за кредитними договорами, що підлягає стягненню, 2422,40 грн. - сума сплаченого судового збору, 23985,00 грн. - загальна сума заборгованості за кредитними договорами заявлена до стягнення).
Разом з цим, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).
Згідно зі ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Підсумовуючи можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Судом встановлено, що 01.11.2024 між ТОВ "ФК "ПІНГ-ПОНГ" в особі директора ОСОБА_2 та адвокатом Білецьким Б.М. укладено договір про надання правової допомоги №43657029 з узгодженням видів послуг за даним договором (а.с.16-18) у зв'язку з чим ТОВ "ФК "ПІНГ-ПОНГ" було понесено відповідні витрати для звернення до суду.
На підтвердження надання адвокатом Білецьким Б.М. професійної правничої допомоги в розмірі 6000 грн. позивачем надано детальний опис робіт (наданих послуг) від 03.03.2025 (а.с.15) згідно якого сума послуг становить 6000,00 грн. та складається з наступного: 2250,00 грн. за правовий аналіз обставин спірних правовідносин та за надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів Товариства, 3000,00 грн. за складання позовної заяви та 750,00 грн. за формування додатків до позовної заяви.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі №910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, ЄСПЛ висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 41866/08) та "Гуриненко проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).
У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц (провадження №61-299св17) та від 06.11.2020 у справі №760/11145/18 (провадження №61-6486св19) зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд у справі №922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
У постанові №908/2702/21 від 12.01.2023 Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн., яка заявлена у позові, на думку суду, є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Так, розгляд справи здійснювався у спрощеному провадженні, зважаючи на те, що справа є незначної складності, участі в судових засіданнях представник позивача не брав. Оцінка дій, що полягали в підготовці позовної заяви та вивчення матеріалів та надання правового аналізу обставин спірних правовідносин, вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України з огляду на те, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних та значних затрат часу, обсяг і складність складених процесуальних документів адвокатом не є значними.
Крім іншого, розмір правової допомоги в сумі 6000,00 грн. є неспівмірними від стягненої суми в розмірі 10485,00 грн.
Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Відтак, суд вважає можливим зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути їх з відповідача на користь позивача в розмірі 3000 грн., що на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 203, 204, 207, 509, 512-514, 516, 525, 526, 530, 536, 599, 611, 612, 625-628, 638, 639, 641, 644, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 23, 76-78, 81, 141, 265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Пінг-Понг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Пінг-Понг" (код ЄДРПОУ: 43657029, IBAN: НОМЕР_5 в АТ "СЕНС БАНК", МФО: 300346) заборгованість за кредитним договором №1017751 від 25.01.2020 у розмірі 10485,00 грн. (десять тисяч чотириста вісімдесят п'ять гривень).
У задоволенні решти позовних вимоги - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Пінг-Понг" (код ЄДРПОУ: 43657029, IBAN: НОМЕР_5 в АТ "СЕНС БАНК", МФО: 300346) витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1058,95 грн. (одна тисяча п'ятдесят вісім гривень дев'яносто п'ять копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Пінг-Понг" (код ЄДРПОУ: 43657029, IBAN: НОМЕР_5 в АТ "СЕНС БАНК", МФО: 300346) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень).
У задоволенні решти вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи, згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Пінг-Понг", код ЄДРПОУ: 43657029, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду: Тарасюк А.М.