Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
У серпні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що згідно трудового договору, укладеного між нею та відповідачем, вона працювала у нього реалізатором. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов трудового договору, вона 11 лютого 2003 року змушена була звільнитися. Отримавши 7 липня 2003 року трудову книжку, їй стало відомо, що вона звільнена по п.4 ст. 40 КЗпП України. Посилаючись на те, що прогулів вона не вчиняла, просила змінити формулювання причин звільнення і вважати її звільненою за власним бажанням та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки в сумі 2353 грн. і судові витрати по справі.
Рішенням Миколаївського районного суду від 2 грудня 2003 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено формулювання причин звільнення та визнано, що ОСОБА_1 звільнена на підставі п.1 ст. 38 КЗпП України - за власним бажанням. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1463 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та судові витрати в сумі 100 грн.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 24 березня 2004 року рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 про зміну формулювання причин звільнення відмовлено, а позов в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 747 грн. 60 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки, 100 грн. судових витрат по справі та в дохід держави 51 грн. державного мита.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлене апеляційним судом рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення апеляційного суду змінити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 24 березня 2004 року відхилити та зазначене рішення залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Ярема А.Г.
Судді: Гуменюк В.І.
Охрімчук Л.І.