Справа № 532/1168/23
Провадження № 1-р/553/3/2025
Іменем України
09.07.2025м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави в складі колегії суддів:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
засудженого - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференцзв'язку),
захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_8 від 25.05.2023 про роз'яснення вироку Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 у справі №1-13/2005,
До Ленінського районного суду м. Полтави 22.06.2023 на підставі ухвали Полтавського апеляційного суду від 19.06.2023 надійшла заява ОСОБА_8 , засудженого до довічного позбавлення волі, про роз'яснення вироку Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 у справі №1-13/2005, в якій останній просить роз'яснити з якої дати вирок Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 стосовно нього набирає законної сили відповідно до норм КПК 1960 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі № 532/1168/23 визначено головуючого суддю - ОСОБА_9 , склад колегії суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_10 .
Ухвалою колегії суддів Ленінського районного суду м. Полтави у складі головуючого судді ОСОБА_9 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_10 від 27.06.2023 заяву ОСОБА_8 про роз'яснення вироку Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 у справі №1-13/2005 повернуто засудженому ОСОБА_8 .
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06.05.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_8 задоволено, ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 27.06.2023 про повернення заяви ОСОБА_8 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
12.06.2025 до Подільського районного суду міста Полтави на підставі ухвали Полтавського апеляційного суду від 06.05.2025 повернуто заяву ОСОБА_8 про роз'яснення вироку Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 у справі №1-13/2005.
Згідно з протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 12.06.2025 заява для продовження розгляду передана колегії в складі суддів: головуючий суддя - ОСОБА_9 , склад колегії суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_10
17.06.2025 головуючим суддею ОСОБА_9 складена доповідна записка на ім'я керівника апарату Подільського районного суду м. Полтави з проханням вжити заходів щодо заміни судді - члена колегії ОСОБА_10 , у зв'язку з неможливістю продовження розгляду справи суддею - членом колегії ОСОБА_10 , яка перебуває у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами.
Розпорядженням керівника апарату суду № 127 від 17.06.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 532/1168/23, провадження № 1-р/553/3/2025.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2025 у справі № 532/1168/23 замінено суддею - члена колегії ОСОБА_10 на ОСОБА_11 .
Ухвалою колегії суддів Ленінського районного суду м. Полтави у складі головуючого судді ОСОБА_9 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_11 від 30.06.2025 задоволено заяви про самовідвід головуючого судді ОСОБА_9 та члена колегії ОСОБА_11 .
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі № 532/1168/23 від 02.07.2025 визначено головуючого суддю ОСОБА_1 , склад колегії суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
В судовому засіданні головуючим суддею ОСОБА_1 з підстав, визначених п .4 ч. 1 ст. 75 КПК України, заявлено самовідвід. На обґрунтування заяви про самовідвід головуючим суддею ОСОБА_1 зазначено, що суддя ОСОБА_1 , як член колегії суддів, у складі колегії: головуючий суддя ОСОБА_12 , суддів: ОСОБА_1 , ОСОБА_10 розглядала заяву засудженого ОСОБА_8 про роз'яснення вироку Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 року у справі № 1-13/2005, за результатами розгляду якої було постановлено ухвалу від 28.10.2022 (справа № 532/1352/22, провадження № 1-р/553/7/2022). Окрім того, у провадженні Подільського районного суду міста Полтави перебуває на розгляді справа (№ 532/470/25, провадження № 1-р/553/2/2025) за аналогічною заявою ОСОБА_8 про роз'яснення вироку Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 у справі № 1-13/2005, в якій ухвалою суду від 11.06.2025 задоволено самовідвід судді ОСОБА_1 за зазначених вище підстав. Отже, вказані обставини можуть створити враження у заявника про вже сформовану суддею у справі думку і правову позицію щодо розгляду його заяв, зокрема, і даної заяви від 25.05.2023 про роз'яснення вироку Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 у справі №1-13/2005.
Також, у судовому засіданні членом колегії суддею ОСОБА_3 з підстав, визначених п .4 ч. 1 ст. 75 КПК України, заявлено самовідвід, заявлено самовідвід. На обґрунтування заяви про самовідвід зазначено, що суддя раніше ним, у складі колегії суддів Ленінського районного суду м. Полтави (головуючий - суддя ОСОБА_3 , судді - ОСОБА_10 , ОСОБА_12 ) вже розглядалася аналогічна заява засудженого ОСОБА_8 (справа № 532/1424/23, провадження № 11-кп/814/984/24) за результатами якої було постановлено ухвалу від 11.10.2023, яку в подальшому було скасовано ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05.02.2024. Отже, вказані обставини можуть створити враження у заявника про вже сформовану суддею у справі думку і правову позицію щодо розгляду його заяв, зокрема, і даної заяви від 25.05.2023 про роз'яснення вироку Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 у справі №1-13/2005.
Засуджений ОСОБА_8 та його захисник в судовому засіданні щодо заяви про самовідвід головуючого судді ОСОБА_1 та судді ОСОБА_3 покладалися на розсуд суду.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засідання вказав на наявність підстав для самовідводу та задоволення заяв суддів.
Заслухавши заяви про самовідвід суддів, думку прокурора, засудженого та його захисника, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст.21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Частиною 1 ст. 81 КПК України передбачено, що у разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.
Відповідно до ч.1 ст.75 КПК України суддя не має право брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Тобто, підстави, які зазначені в ст. 75 КПК України, містять вичерпний перелік обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Нормами Конституції України закріплені основні засади судочинства та відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 22 жовтня 2019 року (справа № 311/3428/18), від 25 лютого 2020 року (справа №619/1205/17), від 18 лютого 2021 року (справа № 127/17123/19) та від 19 жовтня 2021 року (справа № 127/18010/17), для забезпечення вимог процесуальної форми щодо недопущення сторонніх впливів на прийняття процесуальних рішень у кримінальному процесі України законодавцем закріплено інститут самовідводу, відводу, який передбачає інструменти для усунення упередженої службової особи від здійснення розслідування та судового розгляду кримінального провадження, сприяє підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених ним рішень. Допустимість повторної участі судді у одному кримінальному провадженні диктується логікою побудови системи судового контролю. Термін контроль інтерпретується як перевірка діяльності кого- , чого- небудь. Судовий контроль не належить до правосуддя і є специфічною діяльністю суду. Вона має контрольний характер і забезпечує охорону конституційних прав громадян від свавільного і невиправданого втручання та обмеження з боку органів державної влади. Беручи до уваги те, що ці обставини можуть позначитися на об'єктивності й неупередженості судді при розгляді кримінального провадження по суті, законодавець включив зазначені дії до числа тих, що перешкоджають участі судді в його розгляді по суті. Адже, хоча діяльність судді із судового контролю не має прямого відношення до вирішення кримінального провадження по суті, проте він знайомиться з матеріалами провадження, і у нього при цьому складається внутрішнє переконання щодо його обставин, особи підозрюваного. А тому, якби в майбутньому йому довелося розглядати цю справу по суті, він би не міг вважатися безстороннім, оскільки зв'язаність судді прийнятим рішенням не може не проявитися в подальшому.
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При цьому у своїй практиці Європейський суд з прав людини розмежував суб'єктивний та об'єктивний підходи до безсторонності та вказав на можливість її перевірки різними способами.
Так, рішенням у справі «П'єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) від 1 жовтня 1982 року, п. 30) зазначено, що, не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У цьому контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу. Будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. Правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться (справа «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), рішення від 26.10.1984 року, п. 26).
Також, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) від 06.09.2005 року, надаючи тлумачення поняттю «неупередженість» суду, в сенсі статті 6 Конвенції, наголосив, що така неупередженість має визначатися суб'єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу. У межах об'єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення (п. 81).
У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. UnitedKingdom), від 10.06.1996 року, п. 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Стосовно об'єктивного критерію означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (FerrantelliandSantangelov.Italy), від 07.08.1996 року, п. 58).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v.Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (CastilloAlgarv.Spain), від 28.10.1998 року, п.45).
Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством.
Зазначені принципи закріплені і в міжнародних актах, зокрема, відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення.
Відповідно до п.3 Європейського статуту судді, «Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але і повинен сприйматися будь-ким як неупереджений».
Положення цієї статті Кодексу суддівської етики випливають з принципу об'єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, що схвалені резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006 р., відповідно до яких суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, зокрема у випадку, коли у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається.
ЄСПЛ зазначає у рішеннях у справах Делкурт проти Бельгії, Пєрсак проти Бельгії і Де Куббер проти Бельгії, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід або задовольнити відвід з боку учасників справи.
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст.75 КПК України, до обставин, що виключають участь судді в кримінальному провадженні віднесено, у тому числі і ті, які виключають сумнів у його неупередженості.
Враховуючи вищенаведене, з метою уникнення сумнівів у заявника ОСОБА_8 та стороннього спостерігача щодо розгляду даної заяви неупередженим судом та винесення об'єктивного рішення за результатами його розгляду, колегія суддів вважає, що наведені у заявах про самовідвід обставини виключає участь головуючої судді ОСОБА_1 та члена колегії судді ОСОБА_3 в даному провадженні, а тому наявні підстави для їх задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 75, 76, 80, 81, 370-372 КПК України,
Заяву головуючого - судді ОСОБА_1 про самовідвід - задовольнити.
Заяву члена колегії - судді ОСОБА_3 про самовідвід - задовольнити.
Відвести головуючу суддю ОСОБА_1 та члена колегії суддю ОСОБА_3 від розгляду заяви ОСОБА_8 від 25.05.2023 про роз'яснення вироку Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 у справі № 1-13/2005.
Матеріали справи передати для заміни відведених суддів зі складу суду іншими в порядку, визначеному статтею 35 Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 10.07.2025.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3