Справа № 199/9315/25
(3/199/4999/25)
іменем України
10.07.2025 місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП
ОСОБА_1 , будучи особою, яка раніше притягувалась до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, 07.06.2025 о 23:20 годині за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Білозерське, вул. Пушкіна, 4, керував транспортним засобом - мотоциклом «DUKE», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, млява мова. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку у медичному закладі у лікаря-нарколога ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудні відеореєстратори співробітників поліції № 3854, чим своїми діями порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками поліції за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, був сповіщений про дату та час слухання справи судовими повістками, судовою SMS-повісткою, яку він отримав 03.07.2025 о 14:15:10. Також останній повідомлявся через офіційний веб-сайт судової влади, тобто судом прийнято вичерпні заходи для його повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Заяв чи клопотань від останнього про розгляд справи за його участю не надходило.
24.02.2022 Рада Суддів України відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України 16.09.2010 (із подальшими змінами) прийняла рішення № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень Вищої ради правосуддя та воєнних дій з боку російської федерації. Серед іншого, Рада Суддів України вирішила: Звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена.
02.03.2022 Рада Суддів України надала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, у яких зазначила, що особливості роботи суду визначаються виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, а при визначенні умов роботи суду у воєнний час необхідно керуватися реальними поточними обставинами, що склалася в регіоні.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N50966/99 від 14.10.2003).
За вказаних обставин, враховуючи реальні поточні обставини, що склалися у місті Дніпро, а також те, що робота Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра не припинена, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов'язки, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване, законне рішення.
З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» убачається, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Адміністративно-караним в силу ч. 2 ст. 130 КУпАП є повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єктом правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, є водії транспортних засобів, які знаходяться у стані алкогольного сп'яніння, або відмовились від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Даний факт фіксується у протоколі про адміністративне правопорушення.
За вказаною диспозицією доказуванню підлягають: факт керування особи транспортним засобом, факт одночасного перебування цієї особи в стані алкогольного сп'яніння, або факт відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та факт вчинення будь-якого з порушень, передбачених ст.130 КУпАП.
Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями ст. 41 Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом транспортним засобом - мотоциклом «DUKE», державний номерний знак НОМЕР_1 , тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно норм, встановлених законами держави Україна.
Як слідує з вимог п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, ст. 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний: виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376.
Інструкцією № 1376 встановлено порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах, матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також визначено порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
Тобто, вищевказані положення КУпАП та Інструкції № 1376 визначають правила допустимості і відповідності доказів, що є гарантом їх достовірності та істинності.
При цьому, відповідно до положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У рішеннях ЄСПЛ, зокрема по справах «Коробов проти України» від 21.07.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
З матеріалів справи убачається, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 354886 від 07.06.2025, який складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП та такий, що складений повноважною особою згідно з вимогами КУпАП, у ньому вказана правова кваліфікація адміністративного правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про адміністративну відповідальність, викладені фактичні обставини адміністративного правопорушення, які є достатніми для повного розуміння суті висунутого проти ОСОБА_1 звинувачення. Протокол про адміністративне правопорушення містить пояснення ОСОБА_1 : «Вину визнаю більше не повтриться». Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що зі змістом протоколу ознайомлений. Жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не заявляв. Згідно протоколу слідує, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (ОСОБА_1 ) роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, а також положень ст. 268 КУпАП;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.06.2025, складеного на водія ОСОБА_1 , відповідно до якого працівником поліції за результатами проведеного візуального огляду водія ОСОБА_1 виявлені явні ознаки наркотичного сп'яніння, однак останній відмовився від проходження огляду на виявлення стану сп'яніння в умовах медичного закладу;
- копією постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 14.05.2025, роздрукованою з Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування строком на 1 рік;
- довідкою інспектора САП ВП № 1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував посвідчення на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 із відкритими категоріями «В», «С», термін дії з 15.07.2015 по 15.07.2045. Статус документа: Виданий;
- безперервним відеозаписом з нагрудної камери співробітника поліції, з якого убачається факт руху транспортним засобом - мотоциклом «DUKE», державний номерний знак НОМЕР_1 , 07.06.2025 о 23:20 годині за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Білозерське, вул.Пушкіна, 4, під керуванням водія ОСОБА_1 . Після зупинки транспортного засобу працівниками поліції було повідомлено водія ОСОБА_1 про причини зупинки. Надалі, під час спілкування у поліцейських виникла обґрунтована підозра про те, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння, оскільки в ході візуального огляду останнього було встановлено ознаку наркотичного сп'яніння - звужені зіниці очей, які не реагували на світло, у зв'язку з чим поліцейські висловили вимогу ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога в умовах медичного закладу, на що останній надав працівникам поліції чітку відмову від проходження огляду на встановлення стану наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога в умовах медичної установи, вказуючи, що вдень він курив канабіс. Після чого працівником поліції було повідомлено водію, що відносно нього буде складено протокол за ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, який передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку, серед якого є медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з подальшим зауваженням того, що дійсно водій ОСОБА_1 має виражену ознаку наркотичного сп'яніння: зіниці очей звужені, котрі не реагують на світло, млява мова. Водночас, під час складання протоколу, працівником поліції були поставлені водію питання, серед яких: чи буде останній надавати свої пояснення, про що водій ОСОБА_1 надав пояснення за даними фактами та поставив свої підписи в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не заявляв.
Так, вищенаведеним відеозаписом з місця події встановлено, що під час спілкуванням працівниками поліції із водієм ОСОБА_1 , останньому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в умовах закладу охорони здоров'я, оскільки під час спілкування у поліцейських виникла обґрунтована підозра про те, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння (млява мова та звужені зіниці очей, які не реагують на світло). У свою чергу ОСОБА_1 відмовляється їхати до медичної установи для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, не надаючи обґрунтованих пояснень своїй відмові.
На переконання суду, з вказаного відеозапису чітко прослідковується, що ОСОБА_1 надав працівникам поліції свою чітку відмову проходити відповідний огляд на встановлення або навпаки стану алкогольного сп'яніння.
Вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України "По національну поліцію".
Відеозаписом зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка відмовилась від проходження огляду на стан сп'яніння.
За таких обставин, суд визнає даний відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення, що разом з протоколом про адміністративне правопорушення є достатнім для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 6, 7 Глави І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Отже, ОСОБА_1 відмовився як від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі охорони здоров'я, що само собою утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки останній скоїв дане адміністративне правопорушення будучи особою, яка раніше притягувалась до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 130 КУпАП, як відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, вчинене повторно протягом року.
Судом встановлено, що жодних самостійних дій на проходження огляду ОСОБА_1 не вчиняв, доказів того, що він пройшов огляд на стан сп'яніння в медичному закладі протягом двох годин або більше суду не надано.
Доказів неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не надано, правомірність їх дій водієм у встановленому порядку адміністративного судочинства не оспорювалася.
З огляду на вищевказане, суд прийшов до висновку, що наявна в адміністративному провадженні сукупність наведених вище прямих і непрямих доказів вчинення адміністративного правопорушення, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають правопорушника у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні надала суду можливість постановити рішення за наслідками розгляду адміністративного провадження.
Судом встановлено, що вказані у постанові та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, доведеність вини у його вчинені та для прийняття законного та обґрунтованого рішення в адміністративному провадженні, що дало змогу суду прийти до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, який зроблено з дотриманням вимог вищевказаного Закону на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до вимог КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Оскільки під час розгляду справи встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і останній підлягає адміністративній відповідальності, по справі необхідно винести постанову, передбачену п. 1) ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд враховує характер та суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, особу порушникаОСОБА_1 , який отримував водійське посвідчення, ступінь його вини, є військовослужбовцем, майновий стан, істотність наслідків вчиненого правопорушення, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують його відповідальність.
У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 занеобхідне призначити адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Крім того, суд вважає за необхідне вказати й те, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).
Такий вид адміністративного стягнення буде відповідати завданню КУпАП щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків та відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Водночас суд зауважує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, однак суду не були надані відомості, що вказане правопорушення ОСОБА_1 вчинено під час перебування на військовій службі, тому, на підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не суперечить п. 12) ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що за приписами ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягнути:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначеного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Суддя: І.В. Дяченко