10 липня 2025 року
м. Київ
справа № 757/595/25-к
провадження № 51-2589ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про виправлення описки в ухвалі слідчого судді від 12 лютого 2025 року, постановленої за її скаргою на постанову старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_5 від 19 грудня 2024 року про закриття кримінального провадження № 62024100120000696 від 12 серпня 2024 року.
Київський апеляційний суд ухвалою від 09 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишив без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2025 року - без змін.
Не погодившись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_4 звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій ухвалу Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року просить скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Ухвалою Касаційного кримінального суду від 07 липня 2025 року ОСОБА_4 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального закону (далі-КПК).
Однак ОСОБА_4 повторно подала аналогічну касаційну скаргу, де просить скасувати ухвалу апеляційного суду, оскільки, на її думку, суд апеляційної інстанції допустився істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Перевіривши доводи касаційної скарги та надані документи, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про перегляд ухвали Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року, що постановлена за наслідком розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2025 року по суті. Отже, оскарження такого судового рішення у касаційному порядку не передбачено.
За правовою позицією Конституційного Суду України (рішення від 08 квітня 2015 року № 3-рп/2015), згідно з Конституцією України допускається можливість обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду. Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України; переслідувати легітимну мету; бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим. У разі обмеження права на оскарження судових рішень законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію права на судовий захист і не порушувати сутнісний зміст такого права.
Такі обмеження права на касаційне оскарження ухвал слідчого судді після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвал суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такі ухвали встановлені законодавцем у змісті ст. 424 КПК.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК, застосовуються у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження (ч. 6 ст. 9 КПК).
За таких обставин, наявність визначених у законі обмежень щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову
у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції вправі відмовити у відкритті касаційного провадження з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 цієї статті, без перевірки відповідності касаційної скарги вимогам ст. 427 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржене судове рішення не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3