10 липня 2025 року
м. Київ
справа № 756/2712/19
провадження № 51-2672ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Київського апеляційного суду від 04 червня 2025 року,
встановив:
Засуджена ОСОБА_4 звернулася до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою на указане вище судове рішення, перевіривши яку на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її необхідно залишити без руху, встановивши строк для усунення недоліків.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції. При цьому такі вимоги повинні відповідати положенням ст. 436 цього Кодексу.
Статтею 436 КПК визначено повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги. Відповідно до її змісту, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
У касаційній скарзі засуджена просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Указана вимога не відповідає повноваженням суду касаційної інстанції, визначеним ст. 436 КПК, за наслідками розгляду касаційної скарги, оскільки у випадку скасування судового рішення апеляційного суду, суд касаційної інстанції може лише призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, про що в касаційній скарзі не йдеться.
Колегія суддів зауважує, що у випадку, якщо особа, яка подає касаційну скаргу, висуває вимогу про скасування судових рішень з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, у такій скарзі, у дотримання приписів п. 4 ч. 2, ч. 5 ст. 427 КПК, повинно бути наведено й відповідне обґрунтування такої вимоги із зазначенням тих порушень, яких припустився суд першої інстанції, та відповідних підстав до призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
У касаційній скарзі засуджена, серед іншого, заперечує обґрунтованість встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження і водночас вказує, що не оскаржує висновки суду про доведеність її винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації її дій, що є взаємовиключним та унеможливлює з'ясування дійсної позиції засудженої щодо підстав оскарження вироку.
Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
У касаційній скарзі наведено доводи про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, які фактично зводяться до незгоди з рішенням суду в частині призначення покарання без застосування положень ст. 75 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Колегія суддів звертає увагу засудженої, що звільнення від відбування покарання за ст. 75 КК, передбачене розділом XII Загальної частини КК, яким визначені підстави і умови застосування іншого, відмінного від визначеного розділом XI КК інституту кримінального права - призначення покарання, отже твердження про порушення вимог закону щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням мають ґрунтуватися на відповідних доводах в контексті застосування положень ст. 75 КК, недотримання яких, за своїм змістом, є неправильним застосуванням положень закону України про кримінальну відповідальність, що є підставою до скасування або зміни судового рішення в аспекті положень ст. 413 КПК, а не ст. 414 цього Кодексу. Проте відповідне обґрунтування засудженою не наведено.
Стаття 414 КПК передбачає, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість, тобто вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке би мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Натомість касаційна скарга, всупереч твердженням про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через суворість, не містить відповідного обґрунтування в контексті приписів ст. 414 КПК.
Колегія суддів також зазначає, що особі, яка подає касаційну скаргу, необхідно керуватися положеннями ст. 433 КПК, за якими суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, керується фактичними обставинами, встановленими місцевим та апеляційним судами, і перевіряє лише правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правової оцінки обставин.
Отже, наведені у касаційній скарзі доводи про неповноту судового розгляду не є предметом касаційного перегляду і відносяться до компетенції перевірки апеляційного суду.
Касаційна скарга не містить мотивів щодо того, яких порушень приписів кримінального процесуального закону було допущено судом апеляційної інстанції при апеляційному перегляді вироку місцевого суду, з огляду на межі та порядок, передбачені статтями 404, 405 КПК, щодо його здійснення.
З огляду на те, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, викладене вище перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу було подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 вказаного Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, котра подала касаційну скаргу.
Врахувавши вищенаведене, керуючись положеннями ст. 429 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно залишити без руху і надати строк на усунення недоліків.
Недоліки касаційної скарги, пов'язані з її змістом, можуть бути усунуті шляхом подання нової касаційної скарги.
Керуючись ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Київського апеляційного суду від 04 червня 2025 року залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - п'ятнадцять днів із дня її отримання.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3