справа №753/7183/24 Головуючий у І інстанції - Котвицький В.Л.
апеляційне провадження №22-ц/824/7643/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
08 липня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Астраускас Людмила Єрофеївна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
установив:
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Астраускас Л.Є. про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бузова, Бучанського району, Київської області помер її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_1 видане 16 травня 2022 року.
Факт родинних відносин між нею та її сином підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , серії НОМЕР_2 , видане 16 серпня 2023 року.
На день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але з початком війни та активних бойових дій, ОСОБА_2 , виїхав з м. Києва до приватного будинку, який знаходиться у її власності, за адресою: АДРЕСА_2 .
На початок війни вона виїхала з м. Києва до Донецької області, що підтверджується Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29 березня 2022 року.
Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, яке складається з квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Вона є спадкоємицею сина за законом, однак на момент його смерті не була зареєстрована разом з сином за однією адресою.
Вказувала, що вона 28 червня 2023 року звернулася із заявою до приватного нотаріуса Астраускас Л.Є. для оформлення спадщини після смерті сина. В подальшому приватним нотаріусом було відкрито спадкову справу №30/2023, щодо майна померлого.
Однак, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Астраускас Л.Є. відмовила їй у видачі свідоцтва про спадщину за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті її сина, оскільки вона не проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та не звернулася до нотаріуса протягом встановленого законом строку для прийняття спадщини із заявою про прийняття спадщини.
Вказувала, що у відведений законом шестимісячний строк вона дійсно не змогла вчасно подати заяву про прийняття спадщини через об'єктивні і непереборні обставини та труднощі, оскільки після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, вона виїхала за межі м. Києва, як і її син, перебуваючи в різних регіонах держави, зв'язок між родичами був не постійний. Про смерть сина вона дізналася лише у травні 2022 року та 16 травня 2022 року отримала довідку про причину смерті сина №863 та свідоцтво про смерть.
Після поховання сина, вона виїхала у безпечне для життя та здоров'я місце. В подальшому перебіг подій не давав змоги їй звернутися із заявою про прийняття спадщини, а саме постійний догляд за хворим сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є пенсіонером по інвалідності другої групи. ОСОБА_3 не має інших родичів крім неї, та є вдівцем.
Так, починаючи з жовтня 2022 року по червень 2023 року, її син ОСОБА_3 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, в різних закладах охорони здоров'я з різними діагнозами. Крім того, вона сама перебувала на стаціонарному лікуванні з 01 грудня 2022 року по 22 грудня 2022 року в Київській міській обласній лікарні №2.
Таким чином, неможливість прийняття нею спадщини, у відведений законом строк, було обумовлено непереборними і незалежними від неї обставинами.
Просила суд, визначити їй додатковий строк для подачі до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в два місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року в задоволенні вищезазначеного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилалася на те, що в неї були об'єктивні складнощі, які вплинули на її можливість подати заяву до органів нотаріату про прийняття спадщини.
Посилається на висновки викладені в постановах Верховного Суду та іншу судову практику, та вказує, що причини, через які вона пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами.
Просила суд, скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, яка з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бузова, Бучанського району, Київської області помер син позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_1 видане 16 травня 2022 року.
Факт родинних відносин між позивачем та її сином підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , серії НОМЕР_2 , видане 16 серпня 2023 року.
На день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але з початком війни та активних бойових дій, ОСОБА_2 , виїхав з м. Києва до приватного будинку, який знаходиться у власності позивача, за адресою: АДРЕСА_2 .
На початок війни позивач виїхала з м. Києва до Донецької області, що підтверджується Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29 березня 2022 року.
Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, яке складається з квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Позивач є спадкоємицею сина за законом, однак на момент його смерті не була зареєстрована разом з сином за однією адресою.
Позивач 28 червня 2023 року звернулася із заявою до приватного нотаріуса Астраускас Л.Є. для оформлення спадщини після смерті сина. В подальшому приватним нотаріусом було відкрито спадкову справу №30/2023, щодо майна померлого.
Однак, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Астраускас Л.Є. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про спадщину за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті її сина, оскільки позивач не проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та не звернулася до нотаріуса протягом встановленого законом строку для прийняття спадщини із заявою про прийняття спадщини.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, які б давали підстави для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини понад установлений законом шестимісячний строк.
Суд першої інстанції зауважив, що пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. ст.1217, 1218 ЦК України).
Частинами 1, 2 ст. 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 цього Кодексу).
Стаття 1258 ЦК України визначає, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.
За ч. ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Частиною 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Спадкоємцю, який пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
У відповідності до ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила вказаної статті можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; ці обставини визнані судом поважними.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року встановлено, що при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини судам слід перевіряти наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов'язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
У постанові від 13 березня 2020 року у справі №314/2550/17 Верховний Суд зазначив, що, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.
Звертаючись до суду з позовомОСОБА_1 вказала, що пропустив строк для прийняття спадщини з наступних причин: у зв'язку із введенням на території України воєнного стану та веденням бойових дій; її виїздом за межі м. Києва, так само як і її сина через загрозу для життя та здоров'я; у зв'язку із суперечливими положеннями закону, щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які протягом відведеного для прийняття спадщини періоду часу декілька разів кардинально змінювалися.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ЦПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.
Відповідно до ст. 64 Конституції України, статей 12-1 і 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статей 7 і 34 Закону України «Про нотаріат», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».
З 29 червня 2022 року діяли зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану. Ці зміни були запроваджені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року №719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану».
Так, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 травня 2023 року №469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану» п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» виключено.
За обставинами цієї справи спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже кінцевим строком для подання заяви про прийняття спадщини для позивача було 25 серпня 2022 року.
Дійсно, п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 не може бути застосований, оскільки суперечить ст. 1270, 1272 ЦК України.
Між тим, положення цієї постанови вочевидь вплинули на розуміння позивачем, яка не має юридичної освіти, строків прийняття спадщини, визначених законодавством. Тому ці обставини, разом з іншими мають бути враховані при вирішенні вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Відповідно, обставина нечіткості норм національного законодавства, щодо строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану є загальновідомою та, незалежно від того, посилалася позивач в позовній заяві на цю обставину, чи ні, є достатньою підставою для надання їй додаткового строку для прийняття спадщини.
Як встановлено з матеріалів справи, спадкова справа після смерті сина ОСОБА_1 була оформлена та відкрита 28 червня 2023 року, а після його смерті була опублікована вищевказана постанова Кабінету Міністрів України, яка передбачала зупинення перебігу строку для прийняття спадщини на час дії воєнного стану.
Наведені вище обставини свідчать про те, що центральний орган виконавчої влади держави не мав протягом перших 15 місяців запровадження воєнного стану в Україні (з 24 лютого 2022 року до 23 травня 2023 року) послідовності та стабільності в нормативному врегулюванні строку для прийняття спадщини.
При таких обставинах, пересічний громадянин не може нести негативних наслідків в частині пропуску ним строку подання заяви про прийняття спадщини, принаймні якщо такий пропуск припав на період нормативної нестабільності в державі щодо врегулювання строку подання заяви для прийняття спадщини з лютого 2022 року до травня 2023 року.
Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року у справі №545/1231/23 констатував, що проживання спадкоємця на території де відбувалися активні бойові дії, є достатньою підставою визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.
Дійсно, як зазначив суд першої інстанції, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання дій протягом установленого законом строку.
Разом з тим, як раз у цій справі підставами для визначення додаткового строку для прийняття спадщини не є запровадження воєнного стану в Україні.
На час смерті сина позивача (25 лютого 2022 року) північна частина Київської області була окупована державою-агресором, що колегія суддів вважає загальновідомою обставиною, яка також підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309.
У зв'язку з невизначеністю та небезпекою перебування у м. Києві та Київській області, у період коли на підступах до столиці точилися активні бойові дії, позивач мала обґрунтовані побоювання за своє життя, у зв'язку з чим виїхала у безпечне для життя та здоров'я місце, маючи впевненість у стабільності та послідовності законодавця.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при вирішенні позову суд повинен був виходити з таких об'єктивних обставин як: дія воєнного стану на всій території України з 24 лютого 2022 року, ведення активних бойових дій у Київській області, невизначеності безпекової ситуації у країні та необхідності дотримання балансу між забезпеченням права особи на життя та перебування безпечному середовищі і строками реалізації права на спадкування, з огляду на нечіткість у нормах національного законодавства, щодо строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач пропустила строк звернення із заявою про прийняття спадщини з поважних причин, а тому наявні підстави, передбачені ст. 1272 ЦК України, для визначення їй додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанцій не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову та визначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, після смерті її сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалістю 2 (два) місяці з дня прийняття цієї постанови.
Керуючись: ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року скасувати і ухвалити по справі нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Визначити для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після, тривалістю в два місяці з дати постановлення рішення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 10 липня 2025 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба